1.9. Види стамесок. Особливості використання та догляду стамесок.
Для зачистки гнізд, пазів, шипів, зняття фасок використовують плоскі стамески (див. рис. 15, а), а для зачистки заокруглених шипів і обробки вгнутих і опуклих поверхонь - півкруглі стамески (див. рис. 15, б).
Як і в долотах, полотна стамесок виготовляють з інструментальної сталі, ручки - з деревини тих самих порід що і в долотах. Ріжуча кромка (лезо) повинна бути гостро заточена. Форма і розмір бурта повинні забезпечити достатню опору для ручки.
В плоских стамесках полотно являє собою рівну гладку стальну полосу, яка закінчується гострим лезом. Лезо стамески в роботі працює як ніж, перерізає чи розділяє волокна деревини.
Рис. 15. Стамести
Різання стамескою виконують натисканням правою рукою на торець ручки, а лівою притискають лезо до матеріалу і спрямовують по наміченій лінії.
Прийоми роботи стамесками показані на рис. 16.
Рис.16. Прийоми роботи стамесками: а - підстругання; б - підчищення шипа; в - зачищування гнізда під завіси; г - різання по лінійці; д - зняття фаски на торці; е - зняття фаски на повздовжньому ребрі; є - прийоми зачищення увігнутого торця; ж - прийоми зачищування опуклого торця.
При роботі з стамесками необхідно дотримуватись таких правил безпеки праці та організації робочого місця:
1. Дерев'яні ручки повинні бути гладкими, без тріщин, довжиною, яка відповідає розмірам інструментів, але не менше ніж 150мм.
2. Оброблювальні заготівки слід міцно закріплювати у верстак або інший пристрій.
3. Передавати інструмент з рук в руки лише ручкою вперед.
4. Всі інструменти мають бути добре нагострені.
5. Користуватись інструментом без ручок забороняється.
6. Під час перенесення ручних інструментів леза їх мають бути закриті (в спеціальному чохлі).
7. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захисних окулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.
8. Наждачний круг і різальні інструменти мають бути закритими захисними кожухами.
9. Інструмент необхідно зберігати в спеціально відведенх місцях.
10. Не можна залишати інструмент на краю верстака, настилу.
11. При роботі з стамескою неможна різати в напрямку підтримуючої руки на себе, з упором заготівки в груди і в тому випадку коли деталь лежить на колінах.
1.10. Інструменти для свердління, їх види та призначення. Технологія свердління отворів.
Свердління застосовують для виготовлення круглих (циліндричних) отворів під шипи (шканти), шурупи, болти тощо.
Свердла складаються із різця, а вгорі стержня - хвостовика, яким кріплять свердло в пристрій.
Ложкове (перове) свердло діаметром 1,5-15 мм (див. рис. 17, а) має робочий поздовжній жолобок, що закінчується гострим звуженим кінцем - лезом. Одна кромка загострена, а друга - тільки спрямовує і центрує свердло. Ложкові свердла застосовують рідко (під болти, нагелі, шурупи) тому, що необхідно стружку витягувати з отвору, натискати зверху, а якість обробки невелика.
Завиткоподібне свердло (б) застосовується так само, як і ложкові, але закінчується завитком, який угвинчується в деревину і частково викидає стружку.
Шилове свердло (в) має форму тригранника. Ним висвердлюють отвори під шурупи.
Центрове (центроперове) свердло (г) діаметром 12-15 мм у робочій частині має вигляд лопатки з шилоподібним центром і дорожником, що підрізує деревину по колу, і плоского різця, який знімає підрізану деревину по колу у вигляді гвинтової стружки. Радіус дорожника дещо більший від радіуса різця. Тому одержуємо отвори з чистими стінками. На центрове свердло необхідно натискати зверху, тому застосовують його для неглибоких отворів, оскільки воно не викидає стружку.
Гвинтове свердло (д) у вигляді гвинта, що закінчується двома різцями і конусоподібним гвинтом, який під час свердління втягує свердло в деревину без особливого натиску. Ці свердла дають змогу висвердлювати глибокі чисті отвори діаметром від 6 до 40 мм, оскільки стружка сама викидається на поверхню деревини.
Спіральні (шнекові) свердла (е) мають аналогічну будову, але тільки одну спіраль.
Пробкове свердло (є) закінчується сталевою циліндричною коробкою діаметром 15-20 мм з діаметральною перегородкою. Нижня кромка стінки (інколи з зубцями) підрізує деревину по колу, а діаметральна перегородка - плоским різцем. Пробкове свердло висвердлює сучки, які потім залатують пробками (вставками).
Зенкувальне свердло (ж) має вигляд конуса з поздовжніми канавками і застосовують для конічного розсвердлювання верхньої частини готових отворів під головки шурупів. На свердлильних верстатах застосовують спіральні свердла (з, і, к). Свердла гострять на наждачних брусках або дрібними напилками.
Рис. 17. Види свердл
Технологія свердління отворів. Організація роботи при свердлінні. Для ручного свердління застосовують такі пристосування: бурав, коловорот, свердлилка, шестеренчастий дриль, тріскачка.
Бурав (буравчик) (див. рис. 18, а, б) має Т-подібну ручку або хвостик з отвором для ручки, а з другого боку різальну гвинтову частину. Застосовують його для свердління неглибоких отворів діаметром від 2 до 38 мм.
Коловорот (в) складається зі стального колінчастого валика 3, посередині якого вільно насаджена ручка 4; внизу патрон 7 для кріплення свердла і тріскача 6; на верхньому кінці натискна головка 1.
Свердлилка (г) складається зі стального стержня з різьбою 11, патрона для свердла 12, вільно обертаючої головки 9 і металевої ручки-гайки 10. Застосовують його для свердління неглибоких отворів діаметром до 5 мм.
Шестеренчастий дриль (д) складається зі стержня (вала, шпинделя) з патроном 15 для свердла 16 і конічної зубчатої передачі 14. Обертанням ручки можна надати стержню через зубчату передачу однобічний обертальний рух. Натискають на дриль під час роботи безпосередньо верхньою ручкою.
Тріскачка застосовується в тих випадках, коли коловоротом неможливо робити повного оберту, або коли коловорот не підходить по висоті. На робочий вал тріскачки зверху нерухомо насаджений храповик з нахиленими зубцями, який обертається за допомогою бокової ручки. Внизу робочого вала розміщається патрон, в який вставляють свердло. Щоб не застосовувати тріскачку окремо, використовують коловорот із тріскачкою (е).
Прийоми роботи коловоротом показані на рис. 18. Якщо просвердлюють наскрізні отвори, то на місці виходу свердла під деталь підкладають брусок, щоб запобігти виколюванню. Центр свердла ставлять точно в центр позначеного отвору.
Рис. 18. Пристосування для ручного свердління і прийоми роботи ними: 4,17 - ручки, 2 - натискна головка, 3 - стержань колінчастий, 5 - кільце перемикач, 6 - механізм зчеплення, 7,12,15 - патрон, 8 - кулачки патрона, 9 - головка-грибок, 10 - ручка нарізна, 11 - спіральний стержень, 13 - ручка приводу, 14 - зубчата передача, 16 - свердло.
Безпека праці під час свердління. При ручному свердлінні слід дотримуватись таких правил безпеки праці:
1. Оброблювальні заготівки слід міцно закріплювати у верстак або інший пристрій.
2. Передавати інструмент з рук в руки лише ручкою вперед.
3. Всі інструменти мають бути добре нагострені.
4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захисних окулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.
5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бути закритими захисними кожухами.
6. Інструмент необхідно зберігати в спеціально відведенх місцях.
7. Не можна залишати інструмент на краю верстака, настилу.
8. Наприкінці свердління обертання свердла слід сповільнити, щоб не пошкодити нижній край отвору.
9. Висвердлюючи горизонтальні отвори, ручку-головку впирають у кортус, притискаючи її рукою, а не грудьми.
10. Свердлильний інструмент слід тримати так, щоб свердло не було направлено в бік робітника.