2. Спортивна орієнтація: відбір дітей, що здатні займатися гандболом.

На першому етапі розв’язуються три основні завдання. По-перше, чи рекомендувати дитині займатися в системі масового спорту чи спорту вищих досягнень. По-друге, допомогти обрати конкретний вид спорту. По-третє, здійснювати початкову спортивну підготовку. На першому етапі відбору визначається вихідний рівень фізичного розвитку та розвитку фізичних здібностей у всіх дітей, які бажають займатися. При визначенні потенційних можливостей дітей для занять гандболом головними критеріями мають бути показники здоров’я, антропометричних даних, функціонального стану та розвитку основних рухових здібностей, рухової активності, ігрового мислення.

Оцінку стану здоров’я дитини проводить кваліфікована медична комісія. Її основне завдання – встановлення відхилень у здоров’ї, які можуть бути протипоказаннями до занять певною групою видів спорту.

Але це не єдине завдання медичної експертизи. Відомо, що різке відставання у фізичному розвитку за рядом важливих показників значно знижує функціональні можливості організму. Тому існує необхідність оцінки фізичного розвитку, коли кваліфікований аналіз морфологічних особливостей дитини створить можливість вже на цьому етапі рекомендувати певний рід спортивних занять.

При відборі необхідно звертати увагу на дітей середнього та вище середнього для своєї вікової групи зросту, із розвинутими м’язами, пропорційним співвідношенням окремих частин тіла. Необхідно враховувати потенційні можливості зросту тіла в довжину. Можна сподіватись на суттєве збільшення зросту в майбутньому, якщо в дитини, навіть невисокої, великі долоні та гомілки ніг. Необхідно також познайомитись із батьками, щоб визначити, який буде зріст молодого гандболіста в майбутньому. У батьків високого зросту, як правило діти теж мають неабиякі розміри тіла.

Важливо звертати увагу на вагу тіла. Діти з великою вагою не володіють достатньою силою м’язів і рухомістю нервових процесів. У період статевого дозрівання значно збільшується вага тіла в дітей з широкою грудною клітиною, значним обсягом стегон, з локалізацією жировідкладення в області живота.

Для оцінки фізичної підготовленості необхідний аналіз рівня розвитку фізичних якостей, бо розвиток рухової функції відбувається на тлі їх взаємовпливу.

У процесі орієнтації на заняття з гандболу найбільшої уваги треба приділити результатам тестування спритності (різниця в результатах гладкого та челнокового бігу), швидкісно-силових якостей (стрибок у довжину та у висоту з місця) і швидкості як такої. Сума рангів, отриманих за виконання нормативів, може бути критерієм правомірності рекомендацій до занять гандболом.

Як і інші засоби орієнтації, оцінка фізичної підготовленості сама по собі не може дати вичерпну відповідь на питання про спрямованість задатків і здібностей дитини. Одначе навряд варто зменшувати її значення, бо вихідний рівень найважливіших для гандболу фізичних якостей багато в чому зумовлює подальший прогрес рухової функції в тому напрямку, який забезпечує становлення спортивної майстерності. Дуже важливим критерієм відбору дітей для занять гандболом слід вважати їх рухову активність. Показники працездатності є відносно стабільними, і успішний прогноз цієї якості можна зробити в 10-12 років. З’ясувати ступінь активності дитини можна шляхом спостереження за нею на уроках фізкультури в школі, у процесі улюблених ігор, які дітям пропонують при вступі.

Значну інформацію дають тести ігрового характеру і про дуже важливу здібність гандболіста – ігрове мислення. Оперативне мислення – це елемент інтелектуальної діяльності, яка має спільні механізми для всіх людей. Воно може розвиватися під впливом специфічної діяльності, але цей розвиток є дуже обмеженим. Тому посилання на прогнозування у грі треба визначити завчасно, запропонувавши дітям виконати неважкі вправи, що вимагають орієнтування в просторі та часі.

Командний характер ігрових тестів створює сприятливу атмосферу для спостережень за поведінкою гравців у різноманітних ситуаціях. Крім того, ряд рухливих ігор вимагає значних фізичних і вольових зусиль. Але головна перевага рухливих ігор як засобу діагностики на цьому етапі – природній характер діяльності молодших школярів. Саме він забезпечує сприятливий і оптимальний рівень мотивації.

На практиці для цієї мети добре зарекомендував себе наступний набір ігрових тестів: “Часові та розвідники”, “Швидко в щит”, “Бігуни”, “Мисливці та качки”, “Боротьба за м’яч”.

Результати записують у загальну таблицю, у якій вказують місце, яке гравець посів у кожній ігровій вправі. Спочатку визначається місце гравця в кожному окремому показнику ігор (наприклад, “спіймав” окремо від “був спійманий” у “Бігунах”).

Потім ці місця (ранги) складаються та по сумі визначається відносна характеристика гравців. При цьому найменша сума рангів є найкращим показником.

Наука не дає чіткої відповіді на питання, з якої дитини вийде гандболіст високої кваліфікації. Однак, залучаючи дітей до занять, треба визначити найбільш точно, використовуючи сучасний рівень методики відбору, наскільки якості та властивості особистості кожної дитини відповідають особливостям спортивної діяльності гандболіста.

Основний шлях пошуку талановитих гандболістів – це організація занять гандболом найбільшої кількості дітей, бо здібності дитини до цього виду спорту виявляються через діяльність, через засвоєння прийомів і дій гри.

На момент відбору всі діти однаково розвинуті. Це пов’язано в першу чергу з їх руховим режимом у звичайному житті. Тому важлива попередня спортивна підготовка юних гандболістів, що проводиться під час уроків фізичного виховання в загальноосвітніх школах. Усі учні два рази на тиждень навчаються грати в гандбол. Ці уроки (тренування) проводяться один-два роки. У процесі навчання треба застосувати стандартні тренувальні навантаження, навчати основним технічним прийомам гри, проводити спеціальне тестування, спостерігати й аналізувати розвиток здібностей у дітей.

Тренери відбирають найбільш здібних дітей у групи початкової підготовки ДЮСШ за нормативами, що представлені в табл.3.

Нормативи для відбору дітей 10-12 років у підготовчі групи ДЮСШ з гандболу (за Ч. Гарбаляускасом) (таб. 3)

Оцінка	Тести
	Складна рухова реакція на периферії поля зору (м с)	Біг на 30 м(с)	Кидок тенісного м’яча (м)	Стрибок вгору з місця (см)	ЖЕЛ (см З)
5	191	4,8	43	46	3000
4	251	5Д	38	43	2700
3	311	5,4	33	40	2400
2	371	5,7	28	37	2100
1	431	6,0	23	34	1800
Вартість тесту	5	4	3	2	1

Нормативи складаються з оглядом на прогностичне значення кожного тесту. Визначений коефіцієнт вартості тесту, на який множиться оцінка в кожній окремій вправі. Наприклад, хлопчик показав при дослідженні його складної рухової реакції результат (у перший рік навчання) 210мс. Це відповідає оцінці “5”. Отримана оцінка помножується на коефіцієнт вартості цього тесту, рівний “5”, і отримані 25 балів є загальною оцінкою за даним тестом. За другим тестом (біг на 30м) можна набрати максимально вже 20 балів тощо, що свідчить про прогностичне значення кожного тесту в успішному навчанні грі в гандбол. При виконанні всіх тестів на “відмінно” можна набрати максимальну суму балів, що дорівнює 75.

Доцільно відбирати для підготовчих груп ДЮСШ з гандболу хлопчиків, що набрали не менше 65 балів. За цієї умови процент відсіву дітей з ДЮСШ після етапу попередньої спортивної підготовки – 12-16% відібраних, тоді як при масовому наборі без попередніх тестових випробовувань відсів дітей (як неперспективних для подальшої спортивної спеціалізації з гандболу) коливається в межах 70-80%. Серед учнів 3-х і 4-х класів середніх шкіл, обстежених за нормативами відбору, 65 балів отримують в середньому 9,3% третьокласників і 9,7% четвертокласників.

Попередня підготовка є важливою тому, що вона дозволяє до десятилітнього віку сформувати стійкий інтерес до занять гандболом. Результати динамічних спостережень дадуть можливість прийняти рішення щодо рекомендації в групи початкової підготовки ДЮСШ.

При відборі в дитячу спортивну школу доцільно користуватися комплексом експертних і тестових оцінок. Співставлення суб’єктивних оцінок тренерів з об’єктивними характеристиками юних спортсменів дозволяє визначити найбільш інформативні показники обдарованості дитини, щоб використати їх на етапі початкової підготовки.

Другий рівень відбору допомагає прийняти рішення про перспективність дитини на заняттях гандболом. Проводиться спеціалізований відбір наприкінці етапу початкової підготовки, тобто після навчання в ДЮСШ і спостережень за дитиною протягом 1-1,5 року.

У цей період необхідно визначити рівень спеціальної фізичної підготовленості юного гравця, його біологічний вік.

Визначення біологічного віку – одне з основних завдань медичної експертизи на цьому етапі, вирішення якого суттєво впливає на оцінку рівня фізичного розвитку та досягнень школярів у тестових програмах.

Діти повинні не лише володіти потрібними фізичними кондиціями, але й уміти проявляти свій фізичний потенціал у конкретних, спеціальних по відношенню до гандболу, рухах та діях. Крім того, до даного періоду накопичується значна інформація про успішність оволодіння дітьми спеціальних вправ і дій, набуті технічно-тактичні навички та рівень моторної навчаємості в цілому, яка може свідчити про перспективність кандидата.

На другому рівні відбору вирішальне значення набуває оцінка росту здібностей, які визначають досягнення високого результату в гандболі. Поєднання високого вихідного рівня морфофункціональних показників і високих темпів приросту оволодіння техніки та тактики свідчать про надзвичайну обдарованість дитини. Крім оцінки навчаємості, на цьому етапі враховується стан здоров’я, успішність у школі, відвідування тренувань, виконання програмових вимог ДЮСШ.

Навіть за допомогою сучасної обчислювальної техніки неможливо визначити інтегральні показники, які б достатньо точно охарактеризували рівень спортивних здібностей. Тому остаточне рішення про зарахування в учбово-тренувальні групи має прийматися на основі аналізу можливості досягнення юним гандболістом вищої спортивної майстерності. Висновок з цього питання дають досвідчені спеціалісти – тренери, що відіграють роль експертів.

Доцільно, щоб у склад комісії експертів входили тренери вищої ліги та дитячі тренери.

Експертиза може також бути використана для оцінки характеристик, які погано піддаються виміру, – спортивного працелюбства, прагнення до вищих результатів, а також інтегральної оцінки технічної, вольової та тактичної підготовленості. У таких випадках експерти ведуть динамічні спостереження, підкріплюючи їх об’єктивними методами на додачу до програми відбору.

Комплектування учбово-тренувальних груп здійснюється як за рахунок випускників початкової підготовки, так і за рахунок поповнення в результаті систематичних пошуків талантів. Ці пошуки особливо ефективні на шкільних змаганнях і в спортивних таборах.

У цей період доцільно звернути особливу увагу на рівень розвитку наступних характеристик: кінестетичної чутливості, розподілу уваги, простої реакції, відчуття часу, диференціації м’язових зусиль. Саме цей комплекс сприяє формуванню основних ігрових здібностей.

На етапі початкової спеціалізації орієнтація продовжується, але тепер вона спрямована на вибір амплуа в команді. На цьому етапі йде пошук найкращого застосування здібностей гандболіста безпосередньо в ролі гравця команди: воротаря, розігруючого, крайнього, напівсереднього, лінійного. До початку етапу спортивного вдосконалення це питання має бути вирішеним. Переорієнтація гравця буває й на більш пізньому етапі, але це має бути окремим явищем.

Заключення

В процесі спортивного відбору дуже істотна роль відводиться виявленню завдатків і здібностей індивіда. Кожен спортсмен відповідно до закону спадковості і під впливом зовнішнього середовища розвивається індивідуально. Тому спортивний відбір носить до деякої міри умовний характер. Дуже важко в початкуючому юному спортсменові розпізнати майбутнього рекордсмена або чемпіона.

У цих умовах зростає роль тренера і медичного працівника, які, керуючись знаннями вікових особливостей організму, законами спортивного вдосконалення, враховуючи індивідуальні темпи розвитку, формує спортивні здібності, перетворюючи їх на талант.

Матеріальною основою індивідуальних відмінностей як передумов розвитку рухових здібностей являються анатомо-морфологические особливості. На між індивідуальні відмінності значимих для спортивної обдарованості показників чинять дію багато чинників. Більшість з них обумовлена природою індивіда, його конституцією, а точніше - генотипом. У оцінці перспективності спортсменів певне значення надається виявленню морфофункциональных і конституціональних особливостей індивіда.

В ході спортивного відбору необхідно враховувати особливості формування скелета, розвитку м'язової системи, рівнів швидкості (темпу рухів) і швидкісно-силової підготовленості індивіда, витривалості. В процесі відбору слід керуватися фундаментальними положеннями ауксологии - науки про індивідуальний розвиток.

У ряді видів спорту розроблені критерії, методи і організація спортивного відбору. Назріла наполеглива необхідність в проведенні комплексних досліджень, на основі яких створюється науково обґрунтована система відбору і спортивної орієнтації у ряді видів спорту, для яких характерно переважний прояв окремих фізичних (рухових) якостей і здібностей.

Для кожного кандидата відбір кінець кінцем зводиться до позитивного або негативного результату. Позитивний результат відбору може, наприклад, полягати в зарахуванні в групу і команду, включенні в гру запасного спортсмена, призначенні тренера, а негативний реалізується у вигляді відрахування, виключення, видалення, дискваліфікації, перекладу основного спортсмена в число запасних і т. д.

Спортивний відбір триває постійно в процесі спортивної діяльності. Так, якщо новачок зараховується в спортивну групу, то потім робота з ним триває до тих пір, поки з яких-небудь причин не приймається рішення про припинення занять. Відрізок часу, впродовж якого здійснюється спортивний відбір, може мати різну величину-от декількох секунд до декількох років. Так, наприклад, початковий відбір юних спортсменів проводиться з розрахунку на подальшу багаторічну спортивну діяльність.

Навпаки, заміни спортсменів по ходу діяльності змагання, дозволені правилами деяких видів спорту, нерідко є відбором для подальшої діяльності впродовж декількох секунд (як у разі заміни гандбольного воротаря на якийсь час виконання суперником семиметрового штрафного кидка).

Процедура спортивного відбору включає три етапи:

- визначення специфіки вимог, які пред'явить майбутня діяльність;

- прогнозування можливостей конкретних кандидатів;

- ухвалення позитивного або негативного рішення з його подальшою реалізацією.

Література

1. Бриль М.С. Отбор в спортивних тиграх. – М.: Физкультура и спорт, 1975. – 127с.

2. Волков В.М., Филин В.П. Спортивный отбор. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - 166 с.

3. Выдрин В.М. Введение в специальность. – 2-е изд., перераб. – М.: Физкультура и спорт, 1980. – 119с.

4. Горбунов В.Д. Психопедагогика спорта. – М.: Физкультура и спорт, 1986, - 207с.

5. Деркач А.А. Исаева А.А. Педагогика и психология деятельности организатора детского спорта: Учебное пособие по спецкурсу для студентов пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1985. – 335с.

6. Евтушенко А. Н. Тренировки гандболиста. – М.: Физкультура и спорт, 1975. – 207с.

7. Евтушенко А.Н. С мячом в руке. – М.: Молодая гвардия, 1986. – 224с.

8. Железняк Ю.Д., Ивойлов А.В. Волейбол: Учеб. для ин-тов физ. культ. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 239с.

9. Игнатьева В.Л., Портнов Ю.М. Учебник тренера по гандболу. – М.:ФОН, 1996. – 314с.

10. Клусов Н. П. Ручной мяч в школе: Пособие для учителя. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1986. – 124с.

11. Клусов Н.П. Тактика гандбола. – М.: Физкультура и спорт, 1980. – 151с.

12. Клусов Н.П., Плотников Л.А. Организация и провидений массовых соревнований па ручному мячу в коллективах физ. культуры, районных и городских спортивных организаций. – М.: Госкомспорт СССР, 1988. – 163с.

13. Латышкевич Л.А., Турчин И.Е., Маневич Л.Р. Гандбол. – К.: Вища школа, 1988. – 199с.

14. Матвеев Л.П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов: Учебное пособие. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 318 с.

15. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. – М.: Физкультура и спорт, 1977. – 280с.

16. Основы теории и методики физической культуры Учеб. Для техн. Физ. Культ. / Под ред. А. А. Гужаловского. - М. Физкультура и спорт, 1986. - 352 с.

17. Основы теории и методики физической культуры: Учеб. для техн. физ. культ. / Под ред. А. А. Гужаловского. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 352 с.

18. Основы управления подготовки юных спортсменов / Под общ. ред. М.ЯНабатниковой. – М.: Физкультура и спорт, 1982. – 280с.

19. Основы управления подготовкой юных спортсменов // Под редакцией М.Я. Набатниковой.. - М.: Физкультур и спорт, 1982. - 280 с.

20. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – К.: Олимп. лит-ра, 1997. – 583с.

21. Платонов В.Н. Плавание // Учебник для студентов высших учебных заведений. - К.: Олимпийская литература, 2000. - 496 с.

22. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. // Учебник тренера высшей квалификации. - К.: Олимпийская литература, 2004. - 808 с.

23. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. – К.: Вища школа, 1984. – 352с.

24. Ратианидзе А.Л., Морищук В.Л. Игра гандбольного вратаря. – М.: Физкультура и спорт, 1981. – 112с.

25. Седунова Н.В. Диагностика психических состояний на начальном этапе отбора в волейболе // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. / Под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХХПИ, 2002. - № 8. - С. 25-27.

26. Теория и методика физического воспитания и спорта Учеб. Пособие для студ. Высш. Учеб. Заведений. - М. Издательский центр "Академия", 2000. -480с.

27. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учеб. Пособие для студ. Высш. Учеб. Заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2000. - 480 с.

28. Теория и методики физического воспитания Учеб. Для студентов фак. Физ. Культуры пед. Ин-тов по спец. 03.03 "Физ. Культура" / Б. А. Ашмарин, Ю. А. Виноградов, З. Н. Вяткина и др. Под ред. Б. А. Ашмарина. - М. Просвещение, 1990. - 287 с.

29. Теория спорта / Под ред. проф. В.Л. Платонова. – К.: Вища школа, 1987. – 422с.

30. Турчин И.Е. Стратегия игры. – К.: Молодь, 1988. – 176с.

31. Филин В.П., Фомин Н.А. Основы юношеского спорта. – М.: Физкультура и спорт, 1980. – 255с.

50