3. Методичні особливості відбору дітей в гандболі

У першу чергу слід оцінювати координацію рухів дитини. Це якраз те якість, на яку робиться наголос в групі початкової підготовки. Потім оцінюються фізичні дані. У сучасному гандболі дуже важливим є зростання. Наприклад, в нашій гандбольної збірної, яка виступає зараз на чемпіонатах світу, майже всі як на підбір такі собі гренадери: нижче 190 сантиметрів в команді тільки 5 чоловік. Зростання важливий в першу чергу для того, щоб мати можливість кидати зверхньо і здалеку. Але і невисоким хлопчакам і дівчаткам в гандболі знайдеться місце - на флангах, де нестача зростання і мощі цілком можна компенсувати мобільністю і стрибучістю.

Ну а головний гандбольний дефіцит лівші. Беруть їх практично з закритими очима, і носитися будуть з ними як з писаною торбою.

В одну групу набирають звичайно 15-20 дітлахів. Формуються групи по віку, хлопчики і дівчатка тренуються окремо. Займатися в групі початкової підготовки дитина буде 3 рази на тиждень по півтори години на день. Етап початкової підготовки триватиме рік чи два. Зазвичай після цього періоду дуже багато хлопців просто припиняють заняття або відсіваються. І в навчально-тренувальну групу переходять вже тільки найбільш обдаровані. Тут вже доведеться займатися за спеціальною програмою.

Віддаючи дитину в спортивну гандбольну школу, батьки повинні розуміти, що гандбол - травмонебезпечний вид спорту. У тій же збірної Росії на чемпіонаті світу склалася досить непроста ситуація - по ходу турніру травмувалися одразу двоє гравців основного складу. Але діти після травм відновлюються досить швидко. Коли ж спортсмен стає дорослішою, травми докучатимуть частіше. Особливо поширені в гандболі вибиті пальці, розтягування і розриви зв'язок, струсу мозку.

Гандбол розвиває серцеву систему, покращує координацію рухів. А обсяг легенів у гандболістів майже такий же, як у плавців!

М'ячі. Діти грають гумовими, підлітки - вже шкіряними, дорослого розміру.

Кросівки. Вони в гандболі особливі: злегка жорсткі, щільно облягають ногу, з досить твердою невисокою підошвою, яка більше схожа на одну велику мозоль.

«Липучка». Це ласкава назва мазі зі своєрідним складом, яка дозволяє краще тримати гандбольний м’яч. З нею м'яч не вислизне з рук, а кидок вийде сильнішою. Правда, користуються нею тільки зовсім дорослі хлопці, без п'яти хвилин професіонали

Мета спортивного відбору полягає не стільки у визначенні придатності до занять гандболом, скільки у виявленні потенційних можливостей спортсменів-початківців. Прогнозується не швидкість оволодіння технікою і тактикою, а можливість досягнення граничних результатів в оптимальному для гандболістів віці.

Науково обґрунтована система відбору дозволяє виявити спортивні таланти, орієнтувати школярів на той вид спортивної діяльності, який найбільш відповідає їх нахилам і здібностям. Навіть діти, які не мають задатків до досягнення вищої спортивної майстерності, можуть успішно та систематично займатися гандболом у секціях шкіл, клубах за місцем проживання. Такий підхід відповідає інтересам дитини, спорту й суспільства в цілому.

Для проведення відбору необхідні визначені критерії оцінки придатності, тобто якості та властивості особистості, які вимірюються чи перевіряються при відборі.

Спортивний відбір необхідно розглядати як безперервний процес на всіх етапах підготовки гандболіста від початківців до спортсменів високої кваліфікації, які виступають у складі національних збірних команд. Вибір критеріїв і методів відбору на різних етапах має спиратися на структурний аналіз успіх. На першому рівні виявляються задатки та оцінюється рухова активність дітей з врахуванням їх віку та підготовленості. На другому етапі, коли діти отримують деяку підготовленість з гандболу, можна розцінювати рівень їх ігрової обдарованості. Далі на основі обдарованості та набутих вмінь і навичок формуються здібності, які проявляються в спортивній діяльності. Четвертий рівень – це формування спортивної майстерності, яке, підкріплене надійністю, веде до спортивного успіху (М.С.Бріль,1980).

Структурний аналіз спортивного успіху по М.С.Бриль, 1980 (таб. 2)

Задатки – це вроджені та набуті в перші роки життя анатомо-фізіологічні особливості. Так, деякі пропорції тіла, особливості м’язової чи серцево-судинної системи можуть бути задатками для майбутніх успіхів у гандболі.

Обдарованість являє собою комплекс якостей і властивостей особистості, від якого залежить можливість досягнення більшого чи меншого спортивного успіху. При відборі обдарованість є головним критерієм. Поняття обдарованості містить в собі не технічні й тактичні навички, а лише ті якості, які забезпечують успіх при оволодінні навичками. Ці якості можуть бути рухового характеру (наприклад, швидкість чи координація рухів) чи інтелектуального плану (наприклад, оперативне мислення).

Здібності, на відміну від обдарованості, завжди містять способи дій та операцій, тобто уміння та навички. Оцінити здібності можливо лише тоді, коли ті, хто займається, оволодіють основним техніко-тактичним матеріалом і піднімуться на певний рівень підготовленості.

Методиками відбору називають прийоми або прилади для виміру критеріїв. В практиці відбору використовують наступні групи методик: експертні, апаратурні та тестові.

Експертні методики засновані на думці спеціалістів (це може бути й сам тренер) про рівень обдарованості майбутнього гравця. Якщо в деяких спеціалістів ця думка співпадає, то її надійність буде достатньо високою.

Апаратурні методики мають перевагу точності оцінок. Проте, як правило, з оцінок не складається загальне враження про рівень обдарованості. Вони мають об’єднуватися та проявлятися у своєрідних поєднаннях.

Найбільш ефективними методами відбору є тести (проби), складені з урахуванням поєднань різних якостей. Незважаючи на опосередкованість показників, тести мають ряд суттєвих переваг. Головна з них – можливість створення моделі перспективного в гандболі гравця.