5. Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота повинна бути надруко­вана машинописним способом, або за допомогою комп'ютера на одній сто­роні аркуша білого паперу формату А-4 (210х297 мм) через 1,5 міжрядко­вих інтервали. Мінімальна висота шрифту – 14 пунктів.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: лівий - не менше 30 мм, правий - не менше 10 мм, верхній - не ме­нше 20 мм, нижній - не менше 20 мм.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А-4 (мають бути розрізними) і розміщуватися в додатках.

Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИ­СТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують або пишуть великими літерами симетрично тексту. Заголовки підрозділів друкують або пишуть маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапки в кінці заголов­ка не ставлять. Заголовки пунктів друкують або пишуть маленькими літера­ми (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці цього заголовка ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервали. Кожний розділ роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерацію строк, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, фор­мул подають арабськими цифрами без знаку номер (№).

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до зага­льної нумерації сторінок. На титульному аркуші, змісті і першій сторінці вступу номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер простав­ляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Зміст, перелік умовних скорочень, вступ, висновки, список використаних джерел і додатки не нумерують. Номер розділу ставлять після слова „Розділ”. З нового рядка друкують назву.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу скла­дається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими став­лять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад (2.3.) (третій підрозділ другого розділу). Потім, у тому ж рядку, йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подава­ти в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на насту­пній сторінці. Якщо таблиці, графіки, рисунки займають більше, ніж 60% ар­куша, їх оформлюють на окремому аркуші, який включають до загальної ну­мерації сторінок.

Ілюстрації позначаються словом "рис." і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу і порядково­го номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією (дод. К).

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис: "Таблиця" із за­значенням її номера, розділу і порядкового номера таблиці, між якими ста­виться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу) (дод.Д).

При переносі частини таблиці на інший аркуш пишуть слова "Продовження табл." вказують номер таблиці. Наприклад: "Продовження табл. 1.2".

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і дру­кують симетрично до тексту.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з ма­леньких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи, або з пово­ротом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сто­рінки.

Формули в роботі нумерують у межах розділу. Номер формули склада­ється з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номер формули пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати без­посередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають із слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками (не менше одного).

Посилання в роботі на літературні джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, на­приклад: [3, с. 55].

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстра­ції, наприклад: "на рис. 1.2 відображено...".

Посилання на формули роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад: "... у формулі (2.1)".

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "Таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад. "... у табл. 1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скоро­чено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

При складанні списку літератури (20-25 найменувань) потрібно пам'ятати про послідовність його формування і правильність оформлення. Послідовність складання списку використаних джерел наступна:

1. Закони України, Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, інстру­ктивні матеріали Міністерства фінансів, Міністерства праці, Міністерства статистики України.

2. Монографії, навчальна література, брошури.

3. Наукові статті.

4. Матеріали базового підприємства.

При складанні списку використаної літератури в алфавітному порядку слід вказати прізвище та ініціали автора, назву, місто видання, видавницт­во, рік видання, кількість сторінок.

Приклад оформлення записів в списку використаних джерел:

Для законодав­чих та нормати­вних актів	Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову зві­тність" від 16 липня 1999 р. № 996 - XIV// Галицькі конт­ракти. - 1999.- №36
	Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господар­ського стану підприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98 р.
Для монографій (один, два або більше авторів)	Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз. - К.: МАУП, 2000.-152с.
	Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа.- М.: Финансы и статистика, 1996.- 238 с.
	Олексієнко М. та ін. Кредит та кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання. - К.: Козаки, 1996.- 186 с.
Для перекладних видань	Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997.- 1000 с.
Для статті з журналу, газети	Голов С., Пархоменко В. Новый План счетов: построение и применение // Бухгалтерский учет и аудит. - 2000.- № 1

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторін­ках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Додатки повинні бути подані у вигляді форм звітності, аналітичних таблиць фінансово-господарської діяльності підприємства, машинограм, розроблених на ПЕОМ, результатів обробки даних з використанням програм ОЦ. Послідовність формування додатків залежить від посилань на них по тексту курсової роботи.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований у горі малими літерами з першої великої симет­рично тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами, з першої великої, друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком літер Г, Є, І, Ї, О, Ч, Ь, наприклад "Додаток А", " Додаток Б" і т.д.

Текст кожного додатку, за необхідності, може бути поділений на розді­ли і підрозділи, які нумерують в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним ставиться позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: А.2 - другий розділ додатка А.