4. Індексація та інвентаризація необоротних активів.

Збільшення вартості необоротних активів, що перебувають на балансі бю­джетних установ, може відбуватися у випадку індексації та дооцінки їх варто­сті. Такі операції супроводжуються бухгалтерськими проведеннями, наслідком яких є збільшення фонду в необоротних активах та зносу, які відображаються за кредитом вже відомих рахунків - 401 та 131, 132, 133. Одночасно збіль­шення вартості необоротних активів відображається за дебетом рахунків, на яких вони обліковуються (рах.. 101-122).

Індексацію первісної (відновлювальної) вартості групи необо­ротних активів здійснюють згідно з коефіцієнтом індексації, який визначають за формулою, передбаченою пунктом 8.3.3 За­кону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР. Згідно із нормою цього підпункту вартість необоротних активів збільшується на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [І (а – 1) - 10] : 100,

де Кі – коефіцієнт індексації;

І (а – 1) - індекс інфляції року, котрий щорічно визначається Державним комітетом статистики України і за результатами якого здійснюють індексацію.

У випадку, якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексацію не проводять.

Під час індексації одночасно здійснюють індексацію суми зносу, нарахованої на необоротні активи, яка склалася на момент проведення індексації.

Зміна вартості необоротних активів після проведення індек­сації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок. Зміна первісної вартості необоротних активів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів. Якщо вартість окремих видів не­оборотних активів після індексації значно відрізняється від аналогіч­них нових зразків, то такі необоротні активи обліковуються в уста­нові за ринковими вільними цінами на ці види активів, що діють на дату проведення індексації.

Переоцінка необоротних активів бюджетних установ прово­диться тимчасовою комісією з переоцінки, яка призначається нака­зом керівника установи і до складу якої входять: заступник керів­ника установи (голова комісії) та головний бухгалтер чи його заступник (в установах, в яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, - особа, на яку покладено ведення бух­галтерського обліку), керівники груп обліку (в установах, які обслу­говуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують необоротні активи, особи, які відпові­дають за збереження необоротних активів, та інші посадові особи (на розсуд керівника установи).

Комісія здійснює переоцінку кожної окремої одиниці необо­ротних активів і встановлює нові ціни. За встановлення цін на однотипні предмети ціни у межах однієї установи повинні бути однаковими. За результатами переоцінки комісія складає акт про зміну вартості необоротних активів, який затверджує керівник установи.

Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вар­тості активів - на керівника і голову комісії.

Установи, які мають на своєму обліку незавершене будівни­цтво, суму зміни вартості обсягів незавершеного будівництва об­числюють відповідно до рекомендацій Міністерства статистики України та Фонду Державного майна України. На цей час діють Ре­комендації з визначення окремих вартісних показників у зв’язку із запровадженням національної грошової одиниці для відображення

Інвентаризація необоротних активів здійснюється із дотриманням загаль­них вимог щодо її проведення. Тут застосовуються також загальні вимоги щодо підготовки процедури проведення та оформлення результатів інвента­ризації.

Існують особливості лише стосовно дорогоцінних металів та дорогоцінно­го каміння, інвентаризацію яких слід проводити із врахуванням вимог „Інстру­кції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.04.98 р. за №84.

Інвентаризація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які мі­стяться у приладах, обладнанні та інших виробах, здійснюється одночасно з інвентаризацією цих матеріальних цінностей у терміни, встановлені для ма­теріальних цінностей.

Вимоги щодо процедури проведення та оформлення результатів інвента­ризації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння не відрізняються від загальних. Однак, існують особливості:

- до складу інвентаризаційної комісії не можна включати матеріально відповідальних осіб, у яких у підзвіті перебувають цінності, що підлягають інвентаризації;

- до початку інвентаризації проводиться повна „зачистка” виробничих приміщень і технологічного обладнання на місцях зберігання і переробки цінностей;

- на період проведення інвентаризації операції з прийому і відпуску цін­ностей припиняються;

- маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що міститься в обладнанні та у сплавах, солях, кислотах, розчинах, які перебувають на період інвентаризації в опломбованій спеціальній тарі, встановлюється за обліковими, технічними документами або за даними вхідного контролю;

- нерозпаковані на момент проведення інвентаризації посилки з цінно­стями розпаковують для перевірки наявності в них цінностей і включають до окремого опису;

- відшкодування виявленої інвентаризацією нестачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння проводиться згідно із Законом України від 06.06.95 р. за №217/9 5-ВР „Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втра­тою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей”;

- взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортування може бути прийнятий тільки за один і той же період, що перевіряється, у однієї й тієї ж особи, яка перевіряється, щодо цінностей одного й того ж найменування (алмази, діаманти, алмазні інструменти);

- у випадках, коли при заліку лишків і нестач внаслідок пересортування розмір нестачі перевищує розмір лишку, різниця відноситься на винних осіб;

- якщо норми видатку затверджені, то нестачі і наднормативні витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не підлягають списанню на ви­трати виробництва промислової продукції, ювелірних, зуботехнічних та інших виробів, а також на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт.