4.2. Форми міжнародних розрахунків та механізми валютного ринку

і організаційно-технічного погляду, валютний ринок— це певна сукупність су- часних засобіїз телекомуніїсашї. таких як телеграф, телекс, телефон, різні шформапшнІ

системи, комп'ютерні мережі «КЕІГТЕК5», «Інтернет» та ш., які пов'язують між со- бою банки та біржі різних країн, шо здійснюють валютні операції.

Розглянемо детальніше форми міжнародних розрахунків, які найчастіше застосо- вуються під час здійснення зовнішньоекономічних операпІй, механізм їх проведення, недоліки і переваги для експортерів та імпортерів.

Існують такі основні форми розрахунків:

• переказ (телеграфних чи електронних) коштів Із безстрокових вкладів (депози- тів до запитання):

• банківські векселі на пред'явника:

• комерційні тратти.

Банківський переказ — операція банку з виконання доручення клієнта шодо пе- реведення грошей в інший (зарубіжний) банк для виконання його грошових зо- бов'язань.

Здійснення банківського переказу з наданням відповідних документів уже на від- вантажену продукцію можна зобразити схематично (рис. 4.2).

(іїнфїініо

Рис. 4.2. Схема розрахунків за формою «банківський переказ»

Отже, послідовність дій при виконанні операції «банківський переказ» така:

1) експортер передає документи імпортеру за умовами контракт)-:

2) імпортер виставляє платіжне доручення банку про перерахування коштів;

3) повідомлення (авізузання) банку експортера про надходження коштів;

4) азізування експортера про зарахування коштів на його рахунок. За зазначеною формою розрахунку здійснюються:

• авансові платежі (попередня оплата);

• сплата коштів за товарними документами;

• сплата коштів за товар після його отримання:

• сплата коштів за послуги арбітражу;

• сплата коштів за штрафами, вимогами:

• погашення заборгованості за розрахунками:

• сплата коштів за перерозрахунками:

• сплата коштів за векселями, чеками тошо.

Можна зробити висновок, шо в кожному контракті мають бути чітко та однозначно установлені умови проведення розрахунку.

Якшо контрактом передбачається попередня сплата коштів (авансування), визна- чаються умови з авансового платежу: сума, або його частка в загальному платежі, ва- люта, умови перерахування коштів, термін платежу тошо.

134Якшо контрактом передбачено банківський переказ після вивантаження товару, повинні бути визначені такі умови: суш платежу, валюта платежу, умови перераху- вання коштів, термін платежу тошо.

Недоліком використання зазначеної форми розрахунку (крім авансових платежів) є затримка в часі надходження виручки до експортера.

Телеграфні перекази дають можливість прискорити розрахунки, скоротити викорис- тання кредит)" та захистити від валютних збитків. Застосування під час телеграфних пе- реказів спеціального коду («ключа») дає змогу уникнути фіктивних переказів та помилок.

Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. У пьому разі Інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцеві вексель на пред'явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержгвачеві плате- жу).

Банківський вексель — вексель, виставлений банкоматом даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржни- ки (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погасивши з такий спосіб свої боргові зобов'язання.

Вексельна форма міжнародних розрахунків передбачає використання векселя — простого чи переказного. Простий вексель (боргове зобов'язання) — це безумовне письмове зобов'язання однієї особи перед іншою виплатити певній особі за наказом векселедавця чи пред'явника обумовлену суму грошей на вимогу або на фіксовану да- ту, або на визначений момент у майбутньому.

Рис. 4.3. Форма простого векселя

Переказний вексель — пе безумовний письмовий наказ, адресований однією осо- бою (векселедавцем) Іншій особі (платникові) і підписаний особою, яка видала вексель про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учасникові (одержу- вач)") за його наказом, або пред'явникові.

У вексельній угоді беруть участь три сторони:

- векселедавець (трасант) — особа, яка виписує вексель І лає наказ про його оплату;

- платник за векселем (трасат) — особа, якій адресований наказ про оплату век- селя;

- одержувач грошей за векселем (бенефшіар) — особа, яка виставляє вексель до оплати й отримує гроші за векселем.

Основну відповідальність за оплату векселя несе трасат, який через акпепт вексе- ля підтверджує свої зобов'язання шодо його оплати. Разом з ним несуть солідарну від- повідальність (крім особливих випадків) й Інші учасники угоди — векселедавець і осо- би, які в пропесі обігу векселя дістали право користування ним за допомогою передавального напису.

Загальна схема розрахунків за векселем така. Трасант розплачується векселем з одержувачем грошей (бенефшіаром). Останній виставляє вексель платникові (трасат}') для акпепту. Акпептуючи вексель, трасат визнає його законним і підтверджує свої зо- бов'язання шодо оплати векселя. У разі неоплатн векселя трасатом пей вексель буде пред'явлений векселедавцю. Типова форма переказного векселя зображена на рис. 4.4.

Бувають випадки, коли векселедавець одночасно є й одержувачем грошей за век- селем. У такому разі текст векселя такий: «Заплатіть мені або за моїм наказом...» (див. рис. 4.4).

У сучасній господарській практиці порівняно з XIX і початком XX ст. сфера ви- користання переказних векселів як платіжного засобу значно звузилася. Головна сфера його використання сьогодні — зовнішня торгівля. Тут вексель має ряд важливих пере- ваг, будучи інструментом кредитування і засІбом урегулювання боргів. Зш дозволяє примирити інтереси покупця і продавця. Так. покупець, видавши вексель, отримує від- строчку платежу і може мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений товар. З іншого боку, продавець, отримавши вексель як оплату за відвантажений товар, має можливість або зберігати його до закінчення строку, або заплатити цим векселем своїм контрагентам за поставку товару, або продати вексель банку й отримати за ним суму достроково з відрахуванням певного відсотка (дисконту).

Вексель може бути оплачений на вимогу або після пред'явлення. Але у багатьох векселях зазначається, шо оплата здійснюється через .V днів після пред'явлення (див. рис. 4.4). Пред'явлення в такому разі є моментом звернення до платника хля акцепту- вання векселя. Можливий варіант, коли оплата векселя передбачається через певну кі- лькість днів після його складання.

Вексель може бути іменним («Платіть»), ордерним («Платіть У або за його нака- зом») і пред'явленим («Платіть пред'явник)»). Ордерний вексель передбачає можли- вість передавання права на отримання грошей за векселем іншій особі за допомогою пе- редавального напису (індосамент)").

Відмінності простого векселя від переказного:

- це не наказ, а зобов'язання платити;

- векселедавець і платник — одна особа;

- простий вексель не потребує акцепт)-.

Особливим різновидом переказного векселя є банкнота, внпушена центральним банком.

Вексельна операція не обов'язково пов'язана з банком, можлива пряма оплата ве- кселя боржником кредитору. Однак у банківській спразі вексель відіграє особливо ва- жливу роль. Кожна позика, видана банком, документується борговим зобов'язанням (векселем), де вказані умови погашення кредиту. Таке боргове зобов'язання є голо- вним юридичним свідченням боргу.

ПЕРЕКДЗШШ ВЕКСЕЛЬ N

Рис. 4.4. Форма переказного векселя

Банківський чек — письмовий наказ банку — володаря авуарів за кордоном своєму банку-кореспонленту про перерахування певної суми з його поточного рахунка власникові чека. Експортери, отримавши такий чек, продають його своїм банкам.

Чекова форма міжнародних розрахунків. У міжнародних розрахунках викорис- товуються також чеки, які вперше з'явилися в XVI ст. у вигляді квитанції касирів, кот- рі за зберігання грошей стягували відсотки із вкладників. Розрахунок чеками — фор- ма безготівкових розрахунків, у якій використовуються розрахункові чеки. Чек виписується платником і передається одержувачеві грошей при відправленні йому то- варів. При пред'явленні чека банку сума його зараховується на рахунок пред'явника.

Чек (сЬе^ие) — безумовний наказ клієнта банку, який веде його поточний раху- нок, про сплату певної суми грошей пред'явникові чека або Іншій, указаній на чеку особі. Цей інструмент особливо поширений у США. Канаді, Великобританії.

Платежі за допомогою чеків усе ше мають велике значення у світовому платіжно- му обігу; при цьому відрізняють банківські та приватні чеки.

Існують різні підстави для платежу за допомогою чека замість переказу. Так. че- ковим платежам надається перевага тоді, коли платникові невідомі номер рахунка та банк одержувача або якшо він виписує чек і сам його використовує для того, шоб оде- ржати процентні переваги з результаті збільшення відстрочки платежу (пізніше дебетузання його рахунка на суму еквівалента у зв'язку з тривалим терміном обігу — три- валість інкасової операції). При платежах у США, де не заведено здійснювати оплату переказами, дуже вигідно використовувати чеки, особливо, якшо одержувач платежу не має рахунка в банку-кореспонденті. який бере участь з операції. У цьому разі мож- на частково уникнути високого збору американських кредитних установ за виставлен- ня чека (в основному при переказуванні відносно невеликих сум).

За допомогою чеків здійснюються також платежі у третіх валютах, наприклад, у доларах США — до Аргентини, у фунтах стерлінгів — до Індонезії, причому вони час- то передаються одержувачеві платежу безпосередньо, а не через відповідну кредитну установу. Це дає переваги одержувачеві, оскільки він сам може визначити момент пе- реведення суми чека в національну валюту й по можливості дочекатися вигідного кур- івшою причиною оплати за допомогою чека може були можливість миттєвого за- пису банком, який обслуговує зарубіжного одержувача, у кредит його рахунка еквіва- лента чека із зауваженням стосовно наступного надходження. А це означає приско- рення платежу, оскільки бенефішар уже з день отримання чека може розпоряджатися його еквівалентом.

У міжнародних розрахунках заведено виставлення ордерного чека, при чому кре- дитні установи виписують свої чеки здебільшого тільки в ордерній формі та індосують їх повним або бланковим індосаментом. ЦІ банківські чеки мають відповідати вимогам чекового законодавства окремих країн з урахуванням Женевської угоди та Ганських постанов.

Щоб уникнути зловживань при передаванні чека на інкасо банку-кореспонленту, національні кредитні установи використовують наведений нижче спрошений та непід- писаний індосамент, шо найчастіше застосовується:

Рау (о ІІіе апкг оі*апу Ваик, Ваша аг Тіаіі Сотраііу	Оплата за наказом будь-якого банку, ба- нкіра або трастової компанії
Ргіог. оі' шії<ш§ епсіопетеп: £иаіаШеесІ	Перший або відсутній індосамент гаран- тується
Назва Інституту	Назва фірми

Чек — різновид переказного векселя, де платником є банк. Чеки використовують фізичні та юридичні особи для взаємних розрахунків. Власник рахунка отримує чекову книжку і виписує чеки в межах залишку коштів на рахунку (або більше цього залишку, якшо є домовленість про овердрафт).

Необхідні реквізити чека: назва банку, безумовний наказ про оплату суми, одер- жувач коштів, дата і місце виписування чека, підпис чекодавця. Чек може мати довіль- ну форму і бути виписаним на звичайному аркуші паперу. Але, як правило, застосову- ється стандартна форма чека (див. рис. 4.5).

У верхньому правом)* куті чека зазначається кодовий номер банку, який викорис- товується при сортуванні чеків. У нижньому рядку є цифри, надруковані магнітним чорнилом, шо використовуються при комп'ютерній обробці чека: зліва направо — но- мер чека, кодовий номер банку, номер рахунка клієнта, сума чека.

-Аналогічно векселю, залежно віл того, на чию користь виписано чек. розрізняють такі вили чеків:

- іменні (рву ю гИе пате о/Н) — заплатіть тільки .V;

- ордерні (рау іо іііе огсіег оГК) — заплатіть N або за його наказом:

- на пред'явників (рау ю гііе Ьеагег) — заплатіть пред'явникові.

Чеки можуть використовуватися за індосаментом (передавальний напис на зворо- тному- бопІ чека). Цим самим власник чека передає право отримання грошей за чеком іншій особі.

>!!сс?^ Вій

1Ч££-І 20-99-93

Мп 1. :99(

іео: і р. .чин

:т: :о-9?-93 юз:*9<* ксоюсом

Рис. 4.5. Стандартна форма чека Розрізняють чотири види індосаментів:

• Бланковий індосамент. Власник чека ставить на його зворотному бопі свій під- пис, унаслідок чого чек стає документом на пред'явника, і будь-який законний власник може отримати за ним кошти в банку.

• Іменний індосамент. Власник ставить на звороті свій підпис і вказує ім'я осо- би, якій передається право на отримання коштів за чеком.

• Цільовий індосамент. Власник чека вказує на звороті мету передавання чека іншій особі й обмежує можливість отримання коштів за чеком. Найчастіше такий ін- досамент проголошує «Тільки для депонування». Іноді пей вид індосамент}- використо- вується разом з іменним («заплатіть Джону Увину, тільки для депонування»).

• Безодоротний індосамент. Якшо власник чека хоче обмежити або виключити можливість пред'явлення претензій за чеком у разі його несплати, у тексті Індосамент}* він використовує слова «не обертається». Однак, шоб пей вираз був дійсним, банк, куди перераховуються гроші за чеком, повинен визнати його за допомогою власного індосамент}-.

Банк зобов'язаний перевіряти послідовність індосаментів, але не несе відповіда- льності за їх достовірність, тобто банк не відповідає за підроблення підписів Індосан- тів.

• Чек з красуванням. Можна обмежити право вилучення готівки з рахунка за че- ком шляхом його кросування — проведення двох паралельних ліній на лнпьовому бопі чека. Це означає, шо вказана в чеку сума має бути зарахована на рахунок його пред'явника в даному банку або переказана в інший банк безготівковим шляхом. Чек з кросуванням ускладнює використання викрадених чеків, оскільки за ними не можна

отримати готівки. Чеки можуть бути кросовані попередньо друкарським способом. І клієнт банку отримує чекову книжку ї кросованнмн чеками.

Відомі різні форми кросузання чека. Воно може бути спеціальним, коли між ліні- ями вказується точне найменування банку і номер рахунка одержувача коштів чи назва банку і напис «не обертається, рахунок одержувача» («ЗтаІІгокп Вапк, пог пе£опаЬІе, ассогап о/ролее»). В інших випадках, якшо невідомий банк, куди переказуються кош- ти, між лініями пишуть: «апа Со», яїіоі Кге§огіаЬІе», «А/срауее».

Засвідчений чек. Банк спепІальннм написом засвідчує підписи клієнта І наявність суми для оплати чека. Банк несе за ним відповідальність і не може відмовитися від оплати, для чого з момент засвідчення чека сума знімається з рахунка чекодавця і ре- зервується на особливому рахунку. На липьозому бош чека ставиться штамп «сеіїі/еа'», дата, назва банку і підпис працівника банку. Хоча банк не зобов'язаний за- сзідчузати чек, пе луже поширена операція у великих банках. Засвідчені чеки викори- стовуються там. де важливо мати еквівалент готівки, наприклад при операціях з пін- ними паперами (рис. 4.6).

тої&агзси&л

Ріу

III ЙС

ТНЕ СОМУЕКС-АІ ВА'З: 5В

уоьтісгту.изА

"Пгмі

і.::>: чи:.

СОХІЧИТХ о от

ФСС39ЇМ

$391.58 Іа58.1Ю бДЦдп

Рис. 4.6. Зразок засвідченого чека (США)

Чек казначейства — чек, який містить підпис казначея банку і виписаний на банк (для погашення зобов'язань банку, купівлі устаткування для власних потреб то- шо). Ці чеки надійні й охоче приймаються в процесі обігу. Інколи банки продають їх клієнтам як заміну менш пінних засвідчених чеків.

Зупинка платежу за чеком ($іор раутепі). Чекодавець має право повідомити банк про відмову від оплати вже виданого чека. Якшо банк, маючи таке розпоряджен- ня, оплатить чек, він бере на себе витрати за чеком. Тому в банку ведеться спеціальна картотека, де зазначені інструкції шодо припинення платежу. Однак така дія чекодав- ців не дуже заохочується, а в деяких випадках може навіть бути покарана штрафом, конфіскацією чекової книжки, призупиненням права видачі чеків або судовим пока- ранням. Крім того, банк не має права оплачувати чек, якшо він отримав повідомлення про смерть або банкрутство чекодавця.

Оплата чека — відповідальна операція для банку. Чеки можуть бути підроблені, можуть мати різноманітні дефекти. Найчастіше пе такі порушення:

• підроблення підпису чекодавця;

• збільшення суми чека:

• датування датою, яка ше не настала;

• прострочення (якшо пройшло більше шести місяців між датами виписки і пред'явлення чека, такий чек підлягає поверненню);

• виписка чека без покриття (несанкціонований оверлрафт);

• пропуск у ланцюгу Індосаментів.

Ризик, пов'язаний з видачею та оплатою чеків, може бути значно знижений завдя- ки гарантійній чековій карміні (сііеск §иаіапгеесаіа'). У Великобританії банки поча- ли видавати пі картки надійним і перевіреним клієнтам Із середини 60-х років. Тепер вони набули значного поширення.

Гарантійна чекова картка є засобом Ідентифікації власника рахунка з банку, який видав чекову книжку. Вона свідчить про те. шо:

• клієнт банку може отримати готівку за чеком (у межах ліміту) у будь-якому відділенні пього банку (а не лише в тому, де ведеться рахунок клієнта);

• чек. виданий клієнтом, буде оплачений незалежно від стану його рахунка І на- явності на ньому достатньої суми. При використанні гарантійної чекової картки необ- хідно виконати ряд умов, а саме:

• чек має бути підписаний у присутності касира банку. І підпис повинен збігати- ся з підписом на картці:

• картка має бути не прострочена;

• чек повинен бути стандартної форми І мати код сортування, надрукований на картці.

Водночас наявність гарантійної чекової картки відкриває великі можливості для зловживань, оскільки оплата чека гарантується банком. Тому банки намагаються вида- вати чеки лише тим клієнтам, які довели свою чесність І відповідальність в операціях і банком. У табл. 4.4 наведена порівняльна характеристика векселя і чека.

Таблиця 4.4

Відмінність чека від переказного векселя

Характеристики чека	Характеристюл векселя
Чек оплачується після пред'явлення	Вексель може бути як на пред'явника, так і строковим документом
Чек виписується на банк	Вексель не знгшсується на банк
Чек ніколи не акцептується банком	Вексель має б>ти підписаний платником
Чек здебільшого не переб>"ває в обігу (хоча може передаватися за індосаментом), а пря- мо пред'являється в банк дія оплати	Вексель обертається, переходячи від одного зласннка до Іншого
із чеком банк залишається відповідальним протягом шести років з момент.' ВИПИСНІ (Великобританія)	Особа, яка видала вексель, звільняється від вІдповіхільності, якшо вексель не пред'явлений платникові протягом ко- роткого терміну (оскільки затримка збі- льпгує можливість злозживань)
із чеком може бути виконане кросування	їа зекселем не може бути виконане просування

Якшо підток на чеку підроблений, банк мо- же відмовитеся зід оддати

Підроблення підпису векселедавця не авіяьнж а:-і;ептанта від обоз'язку опла- тити вексель

Єврочвки (Еигосквдив) — пе стандартизовані чеки, які випускаються банками — членами міжнародної організації єзрочеків І супроводжуються спеціальною гарантій- ною карткою. Цей вил платіжних документів виник напрнкшш 60-х років, коли ряд великих європейських банків надали своїм клієнтам право виписувати чеки під час по- їздок за кордон і отримувати за ними гроші у відділеннях зарубіжних банхів- кореспондентіз пред'явленням гарантійної картки.

Пізніше була введена єдина форма чека, яка дістала назву єврочека. Його почали видавати клієнтам фінансові установи (комерційні банки, ошадні банки, поштові уста- нови) багатьох європейських країн, які приєдналися до системи єзрочеків. Функції єв- рочекозої картки розширилися: вона не лише гарантувала оплату чека в межах устано- вленого ліміту, а й могла використовуватися як дебетна картка для зняття готівкових грошей у мережі банківських автоматів. Особливість єврочека полягає з тому, шо його можна виписувати у валюті країни перебування: у Франції — у франках, в Іспанії — у песетах тошо. Чек приймається для оплати за товари тисячами роздрібних торговель- них установ у 40 країнах Європи і Північної Америки.

Єерочек (чек у єзровалюті) виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівкових грошей і на більші суми в рахунок банківського кредиту строком до місяця: оплачується в будь-якій країні — учасниці угоди (з 1968 р.). За станом на початок 1991 р. банки 21 країни виписували єврочеки. Єдина форма єзрочеків. оплата їх тільки за умови пред'явлення власниками гарантійних карток, контроль за обробкою євроче- кіз за допомогою ЕОМ сприяють удосконаленню розрахунків з міжнародного приз- му. З 60-х років XX ст. у міжнародних розрахунках активно використовуються креди- тні картки.

Дорожній чек. Стандартний грошовий документ, який виписується з місцевій або іноземній валюті і використовується з поїздках, закордонних подорожах для оплати товарів і отримання з банку готівки. Купуючи дорожній чек у банку, клієнт ставить на ньому свій підпис. Він знову мусить підписатися на чеку при купівлі товару й одер- жанні готівки, обидва підписи звіряються. У випадку, коли дорожній чек загублено або викрадено, власникові повертається його вартість.

Дорожній (туристичний) чек — платіжний документ, грошове зобов'язання (наказ) виплатити зазначену суму валюти його власникові. Дорожні чеки виписуються великими банками в національній та іноземних валютах різної вартості. Зразок підпису власника проставляється в момент продажу йому чека.

Сьогодні популярними є дорожні чеки: УІ5А. Ашегісап Ехргезз, ТЬотаз Соок. Сіасогр. Усі ці чеки — Іменні, схема роботи з ними така: при купівлі чека покупець ставить свій підпис у відведеному для цього міст, при одержанні готівки за нього — в Іншому. У разі, коли підписи збігаються, клієнт може отримати готівку. Як правило, за обмін чеків на місцеву валюту банки стягують певний процент — комісійні для по- криття своїх витрат, розміри яких можуть значно відрізнятися з різних банках.

Дорожні чехи луже зручні для українських клієнтів. Передусім для вивезення до- рожніх чеків не потрібен спепІальний дозвіл, як пе вимагається при вивезенні валюти готівкою.

Комерційна тратта (переказний комерційний вексель) — вимоги, виписані екс- пертом чи кредитором на імпортера чи боржника.

Телеграфний чи електронний переказ — пе такий спосіб платежу, коли покупець платить банку за необхідну валюту, а банк передає по телеграфному чи електронному зв'язку платіжні інструкції банку-кореспонленту, в якому зберігається валютний депо- зит. Цей метод зазвичай використовується при переказуванні великих сум.

Альтернативою телеграфному переказу може бути поштовий переказ. У цьому ра- зі інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцеві вексель на пред'явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцеві (одержувачу плате- жу)- Наприклад, американський імпортер може здійснити поштовий переказ векселя на пред'явника на 138 000 євро своєму іноземному постачальникові. Спочатку він ку- пує пей вексель на пред'явника в Чейз Манхетен банк (СЬаїе Маппапап Вапк) у Нью- Иорку. Потім тратта відправляється поштою іноземному продавцеві, шо може одержа- ти за нею платіж у Франкфурті-на-Майні в євро.

Комерційні тратти виставляються експортерами покупцеві чи банку покупця. Як- шо ш тратти призначені до оплати в іноземній валюті, то вони можуть і розглядатися як валюта. Експортер може віддати розпорядження одному з банків, шо обслуговують угоду, врахувати тратту, тобто дисконтувати (купити) її.

Міжнародний платіжний обіг через СВІФТ. Уже наприкінці 1960-х років між банками різних країн велися переговори про можливість здійснення міжнародного платіжного обігу при використанні комп'ютерної техніки у формі недокументарного передавання Інформації, а також прискорення, полегшення та підвищення її безпеки за допомогою автоматизації та стандартизації. Фірми, яким було доручено це досліджен- ня, установили, шо створення та функціонування міжнародної системи з передавання інформації, яка управляється за допомогою комп'ютерів, цілком можливе. Відповідно до рекомендацій цього дослідження у травні 1973 р. 239 кредитних установ з 13 євро- пейських країн, а також США та Канади заснували Товариство світових міжбанкІвсь- ких фінансових телекомунікапій (СВІФТ) Зосіеі) /ог ШоНАтйв ЬгівгЬапк ПпапсіаІ Теїекотит'сатіоп — 5ЇЇ7ГТ). СВІФТ є найбільшою міжнародною мережею, шо зв'язує національні клірингові та банківські мережі, утворюючи світову фінансову систему телекомунікапій.

Членами СЗІФТ можуть бути банки, які уповноважені виконувати міжнародні ба- нківські операції І перебувають у країні, шо має регіональний пропесннговнй пентр. Власниками акти СВІФТ можуть бути тільки банки, які є його членами. Член СЗІФТ зобов'язаний дотримуватися його статуту і сплачувати всі витрати, пов'язані зі всту- пом і роботою з середовнші СВІФТ.

Система СВІФТ організована так. шоб банки різних країн, які обладнані терміна- лами різних моделей з різною швидкістю роботи, могли б без перешкод обмінюватися повідомленнями та розуміти один одного.

Завданнями та цілями цього товариства, яке використовують зараз 2400 банків зі 115 краін-членІв (з них 110 країн підключені до мережі СВІФТ), є планування, булуван-

ня та функціонування міжнародної мережі комунікацій стандартизованими повідомлен- нями у міжнародних банківських операціях між його членами.

Слід зазначити, шо СВІФТ є лише системою передавання даних і не виконує жод- них розрахункових функцій. Доручення, шо передаються за його допомогою, урахо- вуються як проведення за вІдповідкиші рахунками «Ностро» і «Лоро» так само, ж І при використанні традиційних платіжних докумектів.

Спочатку до мережі СВІФТ входило 239 банків з 15 країн Європи й Америки. 1992 р. до мережі СВІФТ було підключено вже більше 3000 фінансових організацій понад 80 країн.

Керівництво діяльністю СВІФТ здійснює Правління директорів, котре обирається кожного року загальними зборами.

Усі платіжні інструкції та інші повідомлення вводяться з систему* з стандартизо- ваному* форматі, який значно спрощує розуміння повідомлень одержувачем та їх авто- матизовану обробку. Стандартизація повідомлень була важливою передумовою для функціонування системи СЗІФТ. У стандартах СЗІФТ розрізняють три основні види: текст повідомлення, адреси та коди валют. Найбільші труднощі виникли при стандар- тизації тексту повідомлення. Причиною цього були мовні особливості та різні звичаї країн — членів товариства.

У процесі стандартизації тексти повідомлень були поділені на дев'ять категорій (табл. 4.5).

Таблиця 4.5

Класифікація текстів та кодів повідомлень за системою свіфт

	.руса
Снстехні совідозскннж	Виробата фуязсіи
ПерЗ&ІЕ КЛІЄНТІВ. ЧЄІЗ	ПаатІакав обіг, їерївакні ішишжі та статус клієнта
ПерекаїЛгЛНЕІ Сі"Ю *ЙЗЄ! * ІРВШІЕІ )ХТІЕ03Й *	Пиіиахнй обіг, івдвшап ішишжі та статус клієнта
Валютна торгівля Сгзгіснв з івиш валюті Строкові одератл Грошова торгівлі Процентні з однією або кількох? валютами	Валютна та грошова торгівля
Інкасо, кредитні липи	Зовнішньоторговельне фінансуванні
Цінні палерн	Цінні папера
Осерадіі і пение хеталама та консораіальЕі осерасіі	Валютна та грошова торгівлі
Документарні лкрезггнвЕ. гаранти	Зовнішньоторговельне о>анс>5акні
Дорога <ККИ	Дорога ках
Балансовий звіт ЇШйС ВІЛСОТКІВ Бкпе:кн ностро Обюн лвостороннію* ІІІІІІМІ Сальд)ванні Зшп статлїз	ПіатІаннЕ обіг, їздивші ішишжі та статус клієнта
;гга.ткна група	Загальна інфстошя

Кожному виду повідомлень присвоювався трирозрядний номерний код. Усередню них категорій кожному повідомленню за СЗІФТ (Маззаее Туре = МТ) присвоюється трирозрядний код.

Наприклад, перекази клієнтів, шо становлять більшу частину обсягу повідомлень, позначаються як МТ 100. а підтвердження валютних операпІй — МТ 300.

Окремим валютам країн — членів Товариства присвоюється розроблений міжна- родною організацією зі стандартів трирозрядний Альфа-код, при цьому перші дві циф- ри позначають країну, а третя — відповідну валюту. Ці скорочення не замінюють їх офіційної скороченої назви.

Скрізь, де можливо. СВІФТ використовує міжнародний стандарт 180. Але значна частина розроблених спеціально для СВІФТ текстових повідомлень отримує дедалі бі- льше поширення поза межами системи і стає стандартом «де-факто» для фінансових повідомлень (операцій, трансакцій). Переваги таких стандартів також І з тому, шо їх розробники одночасно є і їх користувачами, а відповідно мають можливість оператив- но їх удосконалювати.

Адреси членів системи також були стандартизовані, причому кредитні установи одержали зосьмирозрядну постійну СЗІФТ-адресу. шо за своєю функцією може зрів- нятися з міжнародним банківським кодом.

Повідомлення для СВІФТ. шо складаються з трьох частин — шапки (Ьеасі), тексту повідомлення та трейлера (ігаїїег), — відправ ллються кредитним установам на відпові- дний національний концентратор (Київ). Там дані, шо надійшли, «фокусуються», тоб- то концентруються та автоматизовано передаються по швидких лініях передач даних у відповідний центральний пульт управління (рахунковий центр СВІФТ) у Зетервуді (Нідерланди) або Калпепер (США).

Інформація про ключі, яка захищена за допомогою двосторонніх домовленостей між кредитними установами, підлягає формальній перевірці та проміжному зберіганню в центральному пульті управління, після чого вона надходить також у кредитні уста- нови-одержузачі. Ключ СЗІФТ, шо підтверджує справжність Інформації, є поліпше- ною та автоматизованою версією першого коду, який використовувався між кредит- ними установами при телеграфних повідомленнях, якшо йшлося про повноваження або підтвердження грошових сум. Він розраховується виходячи з повного тексту по- відомлення (замість окремих даних, шо можливо при кодах). Цим гарантується, шо будь-яка зміна у тексті повідомлення може бути виявлена.

Той факт, шо обмін секретною інформацією, наприклад, секретними кодами, здій- снюється із застосуванням паперу, багато хто розглядає як головну ваду в існуючому процесі забезпечення безпеки. Щоб зменшити пов'язані з цим ризики, у 1993 р. були введені дві нові послуги СВІФТ під загальною назвою «Поширена безпека для кінце- вого користувача» — «ІДзег Зесипгу Егшапсешеш». скорочено ІГ5Е. Обидві пі послухи являють собою доповнення до існуючих заходів безпеки:

і. Обмін двобічними ключами (Віїаіегаї Кеу ЕхсЬап§е — ВКЕ) — пе послуга, шо дає змогу користувачеві здійснювати безпечний обмін ключами автентичності через мережу СЗІФТ, не здаючись при цьому до письмової кореспонденції.

і--*

2. За допомогою захищеного логш та селект (Зесиге Т_о§ш агкі Зеїес! — 31.5) ко- ристувач має можливість доступу до послуг СВІФТ шляхом застосування чІп-карт (ІСС) замість таблиць логін та селект на папері.

4.3. Інструменти салютного ринку

Валютні ринки дають змогу* здійснювати обмін однієї валюти на іншу. Існують дві категорії інструментів валютного ринку:

• валютні операції;

• деривативи.

Хоча деякі з них (рис. 4.8) не можна повною мірою зважати «інструментами», та- ка класифікація допомагає зрозуміти природ*,- валютних ринків і сутність процесів, шо відбуваються на них. Валютні операції поділяються на такі групи:

• валютні операції спот;

• форвардні валютні операції.

Впктїі «перин

• ЗіаіІ! — Иіі-

• Крсс-курсас

Ф Ірігр»

ЕМП

тамо обміну

• Гатіаі	С-1 ІП^ЇСЯХ
• С'Е-~С!	II ял с'к-ьрія

Рис. 4.8. Інструменти валютного ринку

Валютно-пропентні свопи нерідко мають термін більше одного року. Класифіка- цію Інструментів валютного ринку наведено в табл. 4.6.

Таблиця 4.6

Класифікація інструментів валютного ринку

Валютні утопи	ЛерЕ-'.тавй
• Упші спот • Валюта—аюсрюлЕсьи іоларн • Кросозрск	• Скгапі угопа і валютного обміну (ЇАРЕ)' • Валютні ф ючерси • Ь^тютко-п:с"і8ніні-іога
• »ОГВарЗЕ "ЛЛТрЛЕТ"	• Валютні ооюек
■ Затс-откі свогги	готізїоїс ооюек
	овцнп на ф ючерсн

Як уже зазначалося, сьогодні валютний ринок — найбільший у світі. Такий обо- рот є результатом валютних операшй трьох основних видів: угод спот, форвардів «ау- трайт» І валютних сзопів (табл. 4.7).

Таблиця 4.7

Види валютних угод

Внзугогн	Ссш:
Угон спот	Обмін шші а постачаЕЕО) або роірл\уЕхом (ла- тою зг**ю*г>*ваЕкі^. є *ірг*вео. через за робо*а ЗНІ ~ : И затЕ :: і:':: :-:а*НІ угоз*
Форварли орт- раят»	Установгтюетьсі »'р: злиівлі пролажу валют на пезну лату в хан'бутЕьому К>тт>"ю*ж гтрозаючв ввшоту Еа фореарнн* ринкгх інвестор може іа- фстктй себе віл нестійкості обмінного курсу
Валютні сбогш	Комбінації >тоза слот і форварзох. по ізійс- кюютьсї олкочасно

Спот-ринок та його звичаї. Валютний ринок як на глобальному-, так і на локаль- ному рівні поділяється на поточний та строковий. Основа поділу — відмінність у да- тах укладення угод і датах розрахунку за угодами {дата виконання угоди). Спот-ринок — пе ринок негайної поставки валюти. Найбільш частими є угоди з терміном розраху- нку через два робочі дні після дня її укладення за курсом, зафіксованим з угоді.

Валютна онераиія спот — пе операпія. у процесі якої дві сторони обмінюються двома різними валютами за погодженим обмінним курсом з розрахунком через два ро- бочі дні.

Термін «спот» відомий з часів, коли угоди відбувалися «з розрахунком на місці») (оп іЬе зрої), а фактичне постачання валют — через два робочі дні. Відтоді технології істотно змінилися і нині забезпечують практично миттєвий зв'язок, але і сьогодні бі- льшість угод спот передбачає постачання фінансових інструментів через два робочі

ДНІ.

Ринок таких угод називають спотовим ринком, відповідно називається і валютний курс. Світовий ринок спот за різними оцінками становить від 70 до 80 % усього валю- тного ринку і є визначальним для решти валютного середовиша. Таку поширеність ри- нку можна пояснити доступністю, яка, у свою чергу*, забезпечує велику кількість учас- ників. Доступність розглядається під кутом зору відносної простоти спот-операпії. До того ж вирішальним є переважаючий попит саме на негайні операції — можливість у короткий термін обміняти певну сум*.- валюти й отримати еквізатент. Наявність вели- чезної кількості учасників ринку роблять його найліквілнішим. Усі ш складові зумов- люють таку значну перевагу поточного валютного ринку над іншими.

До 1992 р. не було єдиного, визнаного в усьому світі, узгодженого набору курсів валют. Тому інформація з різних довідниках, якими користуватися інвестори та широ- кі ділові кола. Іноді мата значні відмінності. Ця проблема ше більш ускладнилася, коли ринкові умови сіяли гнучкішими. Розроблені компанією КЕиТЕКЗ у сшзробітнии- тві з провідними практиками лондонського фінансового ринку світові стандарти курсів валют тепер використовуються всіма інвесторами для оцінювання поточної та перспе- ктивної кон'юнктури ринку. Більш того, зараз через мережу інформаційних терміналів таких агентств, як КЕШЕН.З. Б(Ж Ю>ТЕ5 ТЕЬЕКАТЕ. ВЬООМВЕКО та дрібніших їх аналогів, надається інформація про динаміку валютного курсу на поточному та стро- ковому світовому мІжбанківському валютному ринку в режимі реального часу. Завдя- ки цьому кожне нове котирування, виставлене будь-яким банком світу, з'єднаним з те- рміналом КЕІЛЕК5 або ОСЛУ ЮКЕ5 ТЕЬЕЕАТЕ, цієї ж миті стає відомим для всіх інших мільйонів користувачів них систем.

Головним атрибутом спотового ринку є валютний курс — піна однієї валюти ви- ражена в одиницях іншої валюти. Курс спот являє собою втілення поточного співвід- ношення ринкового попиту та пропозиції. Затежно від швидкості зміни рівнів попиту та пропозиції відбуваються відповідні зміни поточного курсу. У технічному сенсі змі- на курсу за певний проміжок часу може бути зображена як набір поновлюваних коти- рувань (тіків) учасників валютного ринку. На світовому мІжбанківському ватютному ринку в години найбільшої активності середня частота змін котирувань (курсів) сягає 50-60 разів за хвилину, тобто кожної секунди може з'являтися новий курс.

Звичаї спот-рннку:

• здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування процентної ставки на суму поставленої вартості;

• операції здійснюються переважно на базі комп'ютерної торгівлі з підтвер- дженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

• існування твердих валютних курсів: якшо дилер великого банку цікавиться ко- тируванням Іншого банку, повідомлені йому валютні курси є обов'язковими для вико- нання операції з купізлІ-продажу валюти.

Ці звичаї не зафіксовано в спеціальних міжнародних конвенціях, але їх точно до- тримаються всі учасники цього ринку.

На рис. 4.9. наведеному нижче, показані основні моменти валютних операцій.

На валютному ринку маркет-мейкерн пропонують двосторонні котирування бід І аск (офер) конкретних валют. Котирування являє собою тну купівлі і продажу валюти проти базової валюти, звичайно американського долара. Наприклад, долар/єна = 131.700 - 131.780. Валюта, яку котирують проти базової валюти, називається зустріч- ною.

Для того шоб котирування сприймалися однозначно, учасники ривку дотриму- ються певних правил:

1. Вказують, яка валюта є базовою.

2. Курс, за яким клієнт купує зустрічну валюту (тобто продає базову валюту), вка- зується з лівій частині котирування, а курс, за яким продає зустрічну валюту (тобто купує базову валюту), — у правій частині котирування.

У прикладі, наведеному внше, клієнт може купити японські єни за американські долари за курсом 131,700 єни за 1 дол. і продати їх за курсом 131,780 єни за 1 дол. Спред курсів бід'офер завжди сприятливий для маркет-мейкера І є основним джерелом

ЇХ ДОХОД)".

-Показуючи спрел бід'офер. маркет-мейкер вказує курс, за яким він готовий купи- ти базову валюту, ліворуч, а курс, за яким він готовий продати базову валюту, — праворуч.

Ваатрігія:

Дїібри

Вяхіі ві рввск

В іяіа рорлх'-пи!

ПврвгірІЗ «атрвгту:

£?Івр=ВВЇ( [0!Л1М г-

!ілоз!ї.:-ав> паленої

г| :- ,: -їм ■ ЗОїиаЦ:

"'і з;л зяї до лгп ваветізаяві

герегіріз шд»щ

!ипи.:-аві ї-іітіжвск ія:тру- ■цві

І -т: '■.' ■ '■ ."і І

їііівяд аазіетям зоїиаЦ: Чарв: 2»і зі: вісті зїт* їі.тжту-

мзч «втрату.

-рі';,Ті.і і їСВТІХ .і уноаяк-

?)і:иувіаи*; игмгі* Єі-м«:у.

роввдшш ві оі:?вс Бпжт

Дугвтормпл п*рвї;?іг

Рис. 4.9. Основні моменти валютної операції

Як уже зазначалося, зі більшістю угод спот постачання здійснюється через два ро- бочі дні з моменту укладення угоди. Дата постачання валют називається датою <*л- лютуеання. Наприклад, для угоди, укладеної з понеділок, датою валютування буде се- реда.

Дата утепленні *.то- ли	Понелію*	Вівторок	Середа	Четвер	П'ЯТКО]
Дата	Середі	ЧВмЩ	П'ЯТКО]	Лонелпок	Вівторо»

Якшо з якій-небудь Із країн, шо мають здійснити валютні операції, на наступні два дні припадає вихідний, то дата валютування пересувається на один день. У нашому прикладі — на четвер.

На ринку спот котируються курси (купівлі) «бід» і «офер». або «аск» (продаж}"), за якими маркет-мейкер купує, і продає базову валюту.

В-1;' фігурі

ОБЕ ЕГЛ

Вотвруїа.тагІ ізлкті Дозар — баїсії нштк Євм — іу<трітгч нооті

Сфер

1.4 1 23 33

Пїяти

СтїВІЗрТВІ рІЖПІ VII т:г: V! >га> :■ яри) з

У табл. 4.8 узагальнено показано, шо означають котирування бід і офер на при- кладі валютної пари лолар.'євро.

Таблиця 4.8

Види котирувань

Котируванні	Мгрит-хей*ер срсаокус	Мірзет-менмр кою
Бо	ХуОТИ лроглтя них	Проглти ИЯ), кузгтк ЕІЛ*
Офер	ЛрОГИТЕ ЗЛТЗГГН НІГЗ.	КупжтжШБ. пронти ЕІЛІ

Маркет-мейкер купує за нижчою піною, а продає за вншою.

Для позначення валютних пар. як у разі прямого, так і зворотного котирування, використовуються звичайні коди з літер валют, однак деякі валютні пари також мають свої назви:

ОВР/ЮТ — кабель (СаЬІе);

СНР — долар-свисі {Воііаг ЦЗ-Зтекя);

Ц8Б/ЕЦК — лолар-євро (Боїіаг Ш-ЕШІ).

Строковий валютний ринок Строкова валютна операпія — пе операпія. пов'язана з поставкою валюти на строк більше ніж три дні з дня її укладення. На валютному ринку строкових операпій розрізняють:

• ринок форвардних угод;

• ринок угод «сзоп»:

• ринок ф'ючерсних контрактів:

• ринок опшонів.

Серед учасників строкового валютного ринку слід розрізняти хеджекеріз, спеку- лянтів (позиційних та скалперів). арбІтражерІв і грейдерів. Хеджекерн здійснюють конверсійні операції, намагаючись закрити свої відкриті валютні позиції. Спекулянти свідомо беруть на себе валютний ризик, підтримуючи відкриту позицію для отримання прибутку від непрохеджованої валютної позиції. Позишйні спекулянти підтримують відкриті позиції протягом тривалого період}- — до кількох місяців. Скалпери грають на зміні курсів протягом однієї торгової сесії, систематично закриваючи позиції в кінпІ

кожного робочого дня. Арбітражерн здійснюють купівлю Іноземної валюти на одному валютному ринку з одночасним продажем її на іншому валютному ринку. Вони від- кривають протилежні позиції шодо однієї валюти на різні (однакові) строки на одному чи кількох взаємозв'язаних ринках, зменшуюючн величин)* ваіютно-курсозого ризи- ку. Трейдерн купують валюту за дорученням та за рахунок клієнта в торговому залі бі- ржі за комісійну винагороду.

Оскільки строковий валютний ринок є похідним вш валютного ринку спот, зазна- чені фінансові інструменти називають ше похідними інструментами, або дериватива- ми.

Форвардні валютні ринки. Другим за місцем, ате не за значенням, у структурі валют- ного ринку є форвардний ринок. Форвардний ринок — пе ринок, де котируються фор- вардні курси й укладаються угоди (контракти). Форвардна угода є угодою між банком та іншою стороною (банк, клієнт тошо) обміняти одну валют*.- на іншу у визначений день у майбутньому за курсом, зафіксованим під час укладення ".толи. Дата розрахун- ків має назву «дата постачання», дата зарахування коштів на кореспондентський раху- нок банку називається датою валютування, а курс, за яким відбудеться обмін. — «фор- вардний».

У МІжбанківському форексному бізнесі форвардний ринок Існує з усіх основних валют з котируваннями терміном до одного року. Типовими котируваннями є один, три, шість, дев'ять місяців та один рік. Для форвардного ринку характерна залежність: чим довші терміни, тим менша ліквідність. Однак для основних валют цілком імовір- ним є укладення ".толи на термін до п'яти років [14. с. 190].

Поняття форвардного контракту тісно пов'язане з поточними процентними став- ками на валюти, які є предметом угоди і спот-курсом між цими валютами. Розглянемо спрошений приклад: маємо спот-курс 1 дол. = 1.6500 євро. Долар США тут базова ва- люта, євро — котнрувана. Тримісячні процентні ставки на ш валюти відповідно дорів- нюють: долар — 4 % річних, євро — 6 %. Отже, марка коштує більше, ні* долар, то- му, якшо розмістити еквівалентні спот-курсу суми євро та доларів у банківський депозит на три місяці відповідно під 6 % та 4 %. по закінченні строку депозит)" ми отримаємо суму євро. більшу за суму доларів, за умови збереження спот-курсу. Пере- віримо це твердження:

1. За 1 млн дол. США під 4 % на три місяці отримаємо процентів 10 000 дол.

2. За 1.65 млн євро під 6 % на три місяпі отримаємо процентів 24 750 євро. Конвертуємо: євро в долар за курсом 1.65 І отримаємо 15 000 євро.

Як бачимо з приклад)-, сума отриманих процентів від депозиту в євро на 5 тис. дол. виша від процентів за депозитом у доларах за той самий проміжок часу.

Відображений ефект є основою розрахунку форвардного курсу. Саме форвардний курс ураховує різннпю у вартостях окремих валют у часі і дозволяє безпомилково ви- значати майбутню вартість однієї валюти відносно іншої.

Попит на форвардні угоди формується транснаціональними компаніями, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, валютними спекулянтами.

На ринку набули популярності два види форвардних валютних операцій:

— звичайні форвардні угоди, або форвардні «аутрайтн» (оиіп§Ьі);

— валютні свопн.

Котирування валютних форвардів виражаються у форвардних пунктах. При цьому котируються не обмінні курси, а диференціали процентних ставок. Варто запам'ятати: форвардний курс не є пророкуванням майбутнього курсу спот.

Форвард «аутрайт» — валютна операція, шо укладається сьогодні на купівлю однієї валюти за іншу за погодженим курсом з постачанням на певну дат." з майбут- ньому-.

Обмін коштами до дати постачання не відбувається. Це правило допоможе за- пам'ятати, шо потрібно робити. Котирування опускаються — віднімайте. Котирування піднімаються — додавайте (рис. 4.10).

,_□_,

і ■ Преиі*

1-І

Рис. 4.10. Котирування валютних форвардів

Отже, форвардні операції «аутрайт» характеризуються такими особливостями:

• являють собою позабіржові угоди, шо не обертаються;

• валюти поставляються на майбутнє за курсом, установленим у момент укла- дення угоди:

• обмін валют на спот-дату не відбувається:

• котирування здійснюється у форвардних пунктах:

• форвардні курси розраховуються на основі спот-курсу і форвардних пунктів:

• форвардні пункти визначаються різницею процентних ставок між двома валю- тами; вони не є пророкуванням майбутнього спот-курсу.

Форвардна угода «аумрапм» — це угода між двома сторонами про обмін двома різними валютами за курсом, погодженим сьогодні, з постачанням у визначену майбу- тню дату. Що відрізняє форвард «аутрайт» віл угоди спот? Розглянемо такий приклад.

Приклад:

Сьогодні. 26 березня 2005 р., корпоративний клієнт банку, шо перебуває у Франк- фурті, виявляє бажання купити американські долари за євро через три місят. У цього клієнта є євро і немає доларів, але він купив запасні частини до обладнання в США І знає, шо рахунок буде виставлений в американських доларах. Що робити в пій ситуа- ції? Розглянемо такі можливі сценарії.

• Сценарні 1. Можна чекати, нічого не починаючи, сподіваючись, шо курс аме- риканського долара залишиться колишнім або шле вниз.

• Сценарій 2. Можна купити сьогодні американські долари за спот-курсом і роз- містити їх на три мІсяпі на грошовому ринку.

• Сценарій і. Можна укласти форвардну угоду «аутрайт», тобто купити амери- канські долари сьогодні з постачанням через три мІсяш.

На якому варіанті зупинитись? Будемо виходити з таких результатів.

• Сценарій 1. У цьому випадку клієнт чекає три місяш. а потім реалізує угоду на ринку спот. А якшо за пей час курс американського долара відносно євро зростає? Для купівлі доларів потрібна буде більша сума в євро.

• Сценарій 2. Цей спенарій розглядає дві угоди. Угода спот — придбання доларів і продаж євро. Якшо клієнт не має готівки в євро, для виконання угоди спот шодо про- дажу євро проти доларів, йому потрібен кредит, шо пов'язано з виплатою відповідного процента.

• Сценарій і. Цей варіант дає змогу провести тільки одну угоду, в момент здійс- нення якої не потрібно капіталу. Корпоративний клієнт отримує котирування триміся- чного долар.'єзро форварда «аутрайт» у форвардних пунктах. Форвардний курс визна- чається додаванням1 відніманням форвардних пунктів до/Із спот-курсу.

Наведений нижче рис. 4.11 демонструє послідовність подій при здійсненні форва- рдної угоди «аутрайт».

грпмегау угсгу		Отрюіїї зомр» і Ів.ТДіуе
1і вврвів» 26 ц-рьпл Утлішої угза» Спот лат» ■•-п-;га;> тр»ш:пяа

Рис. 4.11. Форвардна угода «аутрайт»

На рис. 4.11 видно, шо угода укладена 26 березня 2005 р. Спот-датою є 26 берез- ня, а постачання відбувається через три місяш після спот-дати — 26 червня 2004 р.

При розрахунку на лату валютування, тобто 26 червня 2005 р., незалежно від по- точного спот-курсу лолар/євро обмін здійснюється за встановленим на початку угоди курсом. Ця угода є незворотною. Форвардні дати валютування І форвардні курси ви- значаються так:

1. Форвардні пункти використовуються для одержання форвардних курсів на ос- нові спот-курсу. Форвардні пункти визначаються різницею процентних ставок за дво- ма валютами, шо беруть участь в угоді.

Для того шоб обчислити абсолютне значення форвардного курсу, форвардні пунк- ти додають до спот-курсу або віднімають від них. У першому випадку говорять, шо форвардний курс установлено з премією, у другому — з дисконтом.

2. Якшо процентна ставка за базовою валютою виша ставки за зустрічною, фор- вардні пункти віднімають І говорять, шо на форвардному ринку базова валюта торгу-ється з дисконтом. Зустрічна валюта в пьому разі торгується на форвардному ринку з премією.

Якшо процентна ставка за базовою валютою нижча ставки за зустрічною (шо не- рідко трапляється в останні роки), форвардні пункти додають і говорять, шо на форва- рдному ринку базова валюта торгується з премією. При цьому зустрічна валюта торгу- ється на форвардному" ринку з дисконтом.

Ф'ючерсні валютні операції. Валютні ф'ючерси — пе форвардні операції зі ста- ндартними розмірами І термінами, які торгуються на офіційних біржах. Ф'ючерсннй контракт є зобов'язанням купити або продати одну валюту проти іншої за узгодженим обмінним курсом в певний день у майбутньому.

Валютними ф'ючерсами торгують такі біржі, як товарна біржа (СМЕ) Чикаго. Міжнародна грошова біржа Сінгапура (5ГМЕХ) і Термінова фінансова біржа в Парижі (МАТІР).

Фінансові інституті виявили, шо багато старих способів бізнесу більше не лають прибутку. Щоб вижити в новому економічному середовиші. фінансовим інституціям довелося розробляти та пропонувати нові, прибуткові послуги. У цьому випадку по- треба стимулює фінансові інновації, до яких належать фінансові ф'ючерси. валютні оппІонн. їх поява зумовлена відповіддю на потреби ринку у хеджузанні валютного ри- зику.

Так. у 1980 р. річний обсяг торгів процентами ф'ючерсними контрактами стано- вив 12 млн дол. США. А вже до 1989 р. він зріс більш ніж на 200 млн [5. с. 257]. У 1980 р. активність світової ф'ючерсної торгівлі на 100 % була сконцентрована у США. а в 1989 р. у США лишилося лише 60 % світової ф'ючерсної торгівлі, решта активно поширилася в інших ділових центрах світу. Валютні та процентні свопн також значно зросли протягом 80-х років — з 1—2 млрл дол. США на початку до 1000 млрд дол. США наприкінці.

Фінансовий ф'ючерс — пе закріплена контрактом домовленість продати або ку- пити певний стандартизований товар за попередньо узгодженою піною на певну конк- ретну лату в майбутньому. Товаром можуть бути пінні папери, валюта, сільськогоспо- дарські товари, базові сировинні матеріали. На відміну від уже традиційних споту та форварда, за якими обсяг угоди та дата виконання контрактів відрізняються один зо одного, ф'ючерсні контракти торгуються за стандартизованою формою.

Валютний ф'ючерс — пе стандартизований за обсягом, ціною та латою виконання контракт купівлі (продажу) валюти за курсом, визначеним по час укладення угоди, і розрахунками на дату в майбутньому. Валютні ф'ючерси поширені як у суто міжбан- кізськІй торгівлі (о\'ег-ше-сошііег), так і на спеціалізованих ринках-біржах. При цьому головний обсяг світової ф'ючерсної торгівлі припадає саме на біржі, де торги ведуться «з голосу». Такі біржі спеціалізуються, як правило, на торгівлі кількома ф'ючерсними інструментами, у тому" числі й валютами. Основними світовими біржами є ІММ (Ішетаїіопаї Мопеу Магкеї) Чикаго. І.ГРРЕ (Ьопсіоп Ішетапопаї Рідтаігєї апсі ОріІопї ЕхсЬап§е) Лондон, СВОТ (Сшса§о Воагсі оГТгасІе). ТРЕ (Тогошо Ригиге5 ЕхсЬап§е) То- ронто. СМЕ (СЬіса§о Мегсашіїе Ехс1іапі?е) Чикаго, 5РЕ (Зуапеу Ршиге$ ЕхсЬап§е) Со-

ней. І.е МАТІР Париж, ТІРРЕ (Токуо Ішетапопаї Рипіте; ЕхсЬап§е) Токіо, ТЗЕ (Токуо Зтоск) Токіо, ВТВ (БехіїзсЬе Тегшіпоог$е).

Вили фінансових ф'ючерсіз

За суб'єктами:

- угоди хелжерів;

- угоди спекулянтів: арбітражні: торгівля спреламн; відкриття пошти. За об'єктами:

- процентні ф'ючерси: короткострокові; довгострокові:

- валютні ф'ючерси.

Валютний ф'ючерс — це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за яким продавець бере на себе зобов'язання продати, а покупець — купити визначену її кількість за встановленим курсом у вказаний строк.

Особливості ф'ючерсних угод:

- будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише зі згоди іншої сторони контракту;

- покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протя- гом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту:

- стандартизована форма валютних контрактів зі специфічно обумовленою сумою валюти та стандартизованими датами валютування;

- правила випуску та обігу валютних деривативів поширюються також на ф'ючерсні валютні контракти;

- торгівля ними здійснюється тільки на біржовому ринку. Учасники ф'ючерсних ринків

Міжнародна практика:

- клієнт;

- брокер:

- біржа;

- уповноважена особа;

- клірингова палата;

- торгізельно-комерпійннй центр;

- банк:

- розрахункова фірма. Національна практика:

- клієнт;

- банк (дилер);

- біржа.

Згідно з біржовими умовами валютні ф'ючерси укладаються в основних валютах проти долара США. Валютні ф'ючерси мають пряме котирування (варіююча кількість доларів за одиницю Іншої валюти). Основою визначення ф'ючерсної тни є спотовий та форвардний курси. РІзниия між ф'ючерсним та спотовим курсами має назву «база». У практиці міжнародних фінансових ринків форвардні та ф'ючерсні піни практично збігаються. Невелика розбіжність між пінами може пояснюватися різницями у податковнх ставках, комісійних платежах, гарантійних виплатах тошо. Тимчасові відміннос- ті у пінах швидко усуваються їа рахунок арбітражних операцій.

Окрім стандарти запії котирувань, сум та дат виконання контрактів валютні ф'ючерси на відміну від форвардів мають ряд специфічних рис. повна характеристика яких наведена у табл. 4.9. Серед них: особливості проведення біржових торгів, наяв- ність гарантійного депозиту (інша назва: ночаткоба маржа, або Регіогшапсе Ьопсі).

Таблиця 4.9

Порівняльна характеристика ф'ючерсних та форвардних валютних контрактів

Голок*: оіЕгкн >толе	Ф'яяцилї ВОЕТраКТЕ	Форвардні контракти
Міси? іхк'зєзкі	Спеілахзованг б:рьл	Мибдіїажжм ринок
Суб'єкти	Брокер та ?с ірг*д*нкс з: палата біржі	Безпосередньо ДЕіерк банків
Сума	'. такз Н"- : >вана КІЛЬКІСТЬ	Ча домовленістю контрагентів
Котируванні іауГОЛО»	Слині ринкові ліна для купівлі Й пролізу Прме котирування ляя кін ва- х-от	1*іна тюїузі*я. діна продави Теп котируванні відповідно до валюти
Розраяної іауГОЛО»	Стандартизовані тержіЕИ розра-	Розратіунокгю закінченні строку ДІЇ >70ДЕ
Лосерезгон	Брокер. РВДргхункова палата біржі	Укладенні угоди беї посеред-
Комісійні	Комісійні брокеру	Кохісійеінє сгідг-гооться
Реалі змії угоди	Неінгчна чгсти віл уск укладе- них УГОД	Ча бітьхі'тю контрактів
Спазільаай депозит	Гарантійний депозит для покрити вал*отного рЕЗЙКу	Віл:>ткість булз-ЄЕ!-; гарантійних депоигта

Головними учасниками торгів на біржі є брокери. Брокери отримують заявки від клієнтів на укладення ф'ючерсних контрактів. Контракти за умови прийнятної піни укладаються за посередництвом Розрахункової палати біржі. Тобто продавець і поку- пець ф'ючерсу фактично укладають контракт не між собою, а кожний окремо укладає контракт з біржею. З цього моменту біржа несе відповідальність за виконання угод, за їх кліринг.

Для участі в торгах потенційні покупці і продавш вносять певну суму на депозит до Розрахункової палати біржі. Зазначена сума має назву первісної маржі І призначена забезпечити виконання обов'язків особи, яка розмістила депозит та уклала угоду.

Курс спотового ринку виший за курс, за яким укладено ф'ючерс на продаж валю- ти, тобто вигідніше продати на споті, а коли термін ф'ючерсу добігає кінця, то збитки, шо виникають від закриття позиції, будуть стягнуті з маржинального депозиту. За не- обхідності до первісної суми зноситься додаток, за рахунок якого покриваються збит- ки. У такий спосіб Розрахункова палата захитає себе від фінансових збитків своїх клі- єнтів, які помилилися у своїх прогнозах і мусять закрити позиції. У разі вдалого закриття позиції за ф'ючерсним контрактом його власник отримає прибуток на свій маржннальний рахунок. Огже. у ф'ючерснІй торгівлі використовується фінансовий ліверилж — можливість оперувати значними сумами при внесенні на депозит лише пев- ного процента віл цієї суми. Це також дозволяє підтримувати відкриту валютну пози- цію без реального придбання валюти, а лише сплачувати або отримувати курсову різ- ницю внаслідок її закриття.

Валюшні опціони. Валютні опиіони. ж і валютні ф'ючерси, поширені у міжбан- кізськш торгівлі і на спеціалізованих біржах. Валютний опшон являє собою зафіксо- вані контрактом права (не обов'язки) купити (опшон «саіі») або продати (опшон «рш») певну суму певної валюти проти іншої валюти за обумовленою піною (зггіке ргісе) протягом специфічного періоду. ОппІонн здебільшого торгуються за всіма головними валютами на зразок ф'ючерсІв. Також можлива торгівля опшонними крос-курсамн. Купуючи оппІон необхідно сплатити комісійні, шо мають назву премії {ціна оппІонної угоди). Премії сплачуються незалежно від того, скористався покупець оппіону своїм правом чи ні. При укладенні опшонного контракту одна зі сторін отримує право, тоді як Інша несе відповідальність. Ціна, за жою можна купити чи продати об'єкт оппІон- ної угоди. — пе опціонний курс.

Розрізняють чотири можливі операції:

- купівля оппіону на купівлю валюти:

- купівля оппіону на продаж валюти;

- продаж оппіону на купівлю валюти;

- продаж оппіону на продаж валюти.

Як правило, купівлю оппІоніз (іншими словами — «купівлю права») на купівлю або продаж валюти здійснюють компанії, шо намагаються забезпечити покриття валю- тного ризику, а продаж опшонІв («продаж права») на купівлю або продаж валюти здійснюється валютними спекулянтами.

Взагалі на вартість оппіону впливають:

- піна реалізації;

- поточний курс;

- терміновий курс;

- строк виконання:

- уразливість валюти.

Вартість оппіону поділяють на справжню та часову. Справжня вартість відповідає потенційному доходу, який володар оппіону отримав би. здійснивши операцію на по- точному ринку і на терміновому ринках. Наприклад, за поточного курсу ЕЦК.1."5В = 1.1200 та піні виконання 1,1300 покупець оппіону «на продаж» валюти міг би купити її за курсом 1,12 та перепродати за курсом 1,13. Його прибуток становив би 0,0100 дол. США на кожному євро. Тому мінімальне значення премії оппіону становитиме 0,0100 євро від суми оппіону.

Приклад термінового ринку: Поточний курс ЕІІК/ІІЗВ = 1.1200. курс виконання оппіону на продаж валюти ЕІГ&ІІЗВ = 1.1200. поточний курс на момент виконання оппіону 1,0000. На момент виконання оппіону його володар може купити валюту за поточним курсом 1.0000 та перепродати за курсом виконання 1,1200. отримавши у такий спосіб дохід 0.1200 дол. на кожному доларі. У цьому разі мінімальна вартість пре- мії дорівнюватиме 0.1200 дол.

Справжня вартість оппіону залежить з:д рішиш між ціною виконання і строковим курсом. Наприклад, поточний курс ЕІЖ/СНР = 1.3500; шестимісячний форвардний курс ЕІЛ-С'СНР = 1.50: піна виконання шестимісячного оппіону ЕІЖ/СНР = 1.40. Згід- но з цими даними справжня вартість оппІонів буде такою: для американського оппіону на купівлю — 0,1000 (1.5000 - 1.4000): для американського на продаж — 0.0500 (1.4000 - 1.3500); для європейського оппіону на купівлю — 0.1000 (1.5000 - 1,4000): для європейського оппіону на продаж — 0,0000, оскільки шестимісячний форвардний курс більший, ніж піна виконання.

Часова вартість є другою складовою вартості оппіону. шо пов'язана з вартістю особливих переваг від володіння оппіоном. Здебільшого вона залежить від двох пара- :.;егр:?

1) уразливості валюти: чим уразливіша валюта, тим вигідніше мати оппІон. шо захишає від коливань курсу;

2) терміну виконання оппіону: чим більший строк виконання оппіону, тим більше шансів у його володаря реалізувати оппіон, тому премія оппіону збільшиться. Вважа- ється, шо премія для валюти з незначними коливаннями збільшується на 50 %, якшо строк виконання зростає вдвічі.

Розрізняють три типи опшонів залежно від співвідношення поточної піни та тни виконання оппіону:

1) оппІон «аг ше шопеу» (при грошах) — якшо піна виконання оппіону дорівнює поточному обмінному курсу:

2) оппІон «от оґ* ше шопеу» (без грошей) — якшо піна виконання оппіону на ку- півлю валюти виша від поточного курсу, а для опшонів на продаж — нижча від пото- чного курсу;

3) оппІон «іп ше шопеу» (у грошах) — якшо піна виконання оппіону при купівлі валюти нижча від поточного курсу, а при продажу валюти — виша від поточного кур- су.

Тип оппіону так само, як І інші фактори, є визначальним для його вартості. Зазвичай вартість опшонів «а! ше шопеу» та «іп те шопеу» виша, ніж для оппіону «ош о£ше топе}7».

У принципі валютні оппіони ідентичні процентним, які були розглянуті внше.

Валюшний опціонний контракт — пе угода, шо дає власникові право, але не зо- бов'язує його купити або продати певну кількість валюти за погодженою піною, у ви- значений момент з майбутньому.

Права й зобов'язання, пов'язані з огшюнамн, наведені з табл. 4.10.

Таблиця 4.10

Права й зобов'язання при здійсненні угоди з опиіонами

Суб'єкт УГОДИ	■Кодл»	■Пуп
П&ушць або дер- жатель	Право купити	Право продати
Продлвель	Зобов'яжи! арешти, вяц ат;-	Зобов'яш купити, шсо їла-
	сшк вЕкорнстовус	сник ькирюїтовуї
	Зр?ЇО 5ЛОГГЙ

За процедурою виконання розрізняють опшони таких видів:

•Американський опшон — надає покупцеві право, але не зобов'язує його купити чи продати певну кількість базових активів за фіксованою піною у разу настання тер- міну контракту або до нього. Тобто, вони можуть бути виконаш до обумовленої дати між першою та останньою датою розрахунків.

• Європейський оппІон — передбачає ті самі права й зобов'язання, шо н амери- канський оппіон. однак не може бути виконаний до настання терміну контракту, тобто виповнюється тільки з момент закінчення контракту.

Існують оппюнні контракти на готівкову валюту і на валютні ф'ючерси. Вони то- ргуються на позабіржовому ринку і біржах, наприклад на Фондовій біржі Філадельфії (РНІ.Х), СМЕ і МАТІР, через автоматизовані системи або безпосередньо в залі біржі.

Розмір премій валютних опшонів залежить від пін валютних форвардів і волати- льностІ обмінних курсів. Валютний оппіон можна розглядати як поліс страхування з:д несприятливої динаміки обмінних курсів на валютних ринках.

Денний оборот позабіржозого ринку валютних опшонів у квітні 2000 р. становив майже 97 млрд дол. США. На пьому ринку домінує незначна кількість великих банків та Інвестиційних компаній, шо ведуть глобальні операшї І використовують власне або куплене програмне забезпечення для керування ризиками, пов'язаними з валютними оппІонами.

Валютні операціїсвоп. Математично форвардний курс визначається як спот-курс з додаванням або відніманням так званих сзоповнх путсктів. Свопові пункти (мають також назву форвардних пунктів) розраховуються за такою формулою:

де Е.К.В. (ехсшшее гаїе шіїегеппаї) — різннпя обмінних курсів: Зрк — спот-курс;

— (іпгеге9і гаїе аІпТегеппаІ) — рІзнипя мі* ставками за валютами; 0^ — кількість днів до лати виконання форвардного контракту: ІК.В. (Іпіеге5г гате Ьа5е) — база для обчислення процентів береться на рівні 360 або 365/6 днів.

Ця формула лає можливість розрахувати наближене значення свопових пунктів.

Існує таке правило: якшо процентна ставка базової валюти менша за процентну ставку котируваної валюти, кажуть, шо базова валюта перебуває у премії на форвард- ному ринку. За одиницю такої валюти можна купити більше одиниць котируваної ва- люти на форварді, ніж пе можна зробити на споті. Якшо ж базова валюта має вишу процентну ставку за котнрувану валюту, кажуть, шо базова валюта перебуває у диско- нті на форвардному ринку і за одиницю такої валюти можна купити менше одиниць котируваної валюти на форварді, ніж пе можна зробити на споті. У першому випадку свопові пункти додаються до курсу спот, у другому — свопові пункти віднімаються від курсу спот. Отже, додаванням або відніманням пунктів компенсується різннпя процентних ставок валют, шо обмінюються. Існує формула (1.2) для точного розраху- нку, яка лає змогу отримувати не просто свопові пункти, а зразу розраховувати стро- ковий курс [14, с. 202]:

100- ГСЛ.В.

(4.2)

зе 5^ — своповий курс (терміновий, або форвардний, курс); 5ро,— спот-курс:

5.С.І.К. (зесопа сштепсу ішегезі гаїе) та Г.СІ.И (йг$і сштепсу шіеге$і гаїе) — про- центна ставка другої (котируваної) та першої (базової) валюти відповідно:

5.С.І.В. (мсоші сштепсу іпіеге5і Ьа$е) та Г.З.К.В. (йг$і сштепсу шіегезі Ьазе) для об- числення відсотків за другою та першою валютою відповідно:

Ода — кількість днів до виконання термінової угоди.

Ця формула може бути використана для обчислення термінового курсу ж для прямого, так і для зворотного (гесіргосаі гаїе) котирування. При обчисленні зворотного котирування перша і друга валюти міняються мІспямн.

Форвардна угода дає змогу зафіксувати валютний курс під час ведення перегово- рів, хоча сам процес обміну може відбутися за домовленістю сторін у будь-який мо- мент у майбутньому.

Приклад: Англійський експортер очікує через чотири місяпі отримати виручку за контрактом у доларах США. При цьому існує тенденшя до зменшення вартості долара відносно фунта стерлінгів. Через такі події в англійського експортера виникає ризик недоотримання планової виручки, вираженої у фунтах стерлінгах. Таким чином, для хеджування своїх майбутніх надходжень у доларах він звертається до банку з пропо- зицією купити в нього долари проти фунтів на чотиримісячному форварді, тим самим попереджаючи можливе знецінення валютної виручки. Банк погоджується провести операцію за відповідним форвардним курсом. Підрахунок курсу (за спрощеними умо- вами без урахування спреду) покажемо на прикладі.

Приклад. Чотиримісячна процентна ставка за доларами становить 5 %, чотиримісячна процентна ставка за фунтами — 7 %. Спот-курс фунт'долар — 1.7000.

Формула (4.2) дає змогу відразу отримати строковий курс. Свопові пункти одер- жимо як різнипю між курсом спот і форвард: 1,7000 - 1,6895 = 0,0105, або 105 свопо- внх пунктів. Отже, фунт стерлінгів, виступаючи базовою валютою, має вишу процент- ну ставку, ніж долар. Тобто фунт перебуває у дисконті на форвардному ринку, і тому свопові пункти віднімаються від спот-курсу.

Поряд з форвардним ринком дуже поширеним є ринок «свопів», або своповнх утод. шо являють собою комбінацію спотової та форвардної операцій. Типова свопова утода може бути, наприклад, продажем 1 млн дол. США проти 1.67 млн євро за курсом спот 1.67 з одночасною купівлею через три місяш 1 млн дол. США проти 1 661 700,00 євро за курсом форвард (тримісячна процентна ставка ІІЗБ = 5 %. ЕІГЯ = 3 %). Для отримання форвардного курсу використовується вже відома формула (4.2). У даному прикладі володіння доларовими активами протягом трьох місяпів вигідніше через бі- льшу процентну ставку, а тому долар на форварді перебуває у дисконті, тобто за зво- ротного викупу за 1 млн дол. буде отримано лише 1 661 700.00 євро.

У більшості свопових угод два обміни вибуваються з однією і тією самою сторо- ною. Проте цілком можливе укладення спот-угоди з однією стороною, а форвард- утодн — з Іншою. Такий своп має назву «спроектованого» сзопу на відміну від зви- чайного «чистого» свопу. Для чистого сзопу спот-курс не є суттєвим. У даному разі головним є своп-курс: премія або дисконт, отримані внаслідок форвард- ного продажу тієї чи іншої валюти.

Свопові угоди є об'єктом арбітражних операшй через мінливість спотових курсів та процентних ставок. Такий арбітраж вважається прикладом найбільш витонченого дилерського мистецтва. Свопн також активно застосовуються для хелжування валют- них ризиків. Напрями застосування сзоп-угод у практиці світового валютного ринку покажемо на прикладах.

Приклад 1. Французький банк має позичити кредит у бельгійських франках. При- пустимо, шо позичковий ринок євро-франка дуже «тонкий». Толі і для забезпечення потреби у франках банк позичить євродолари, конвертує їх у франки на спот-рннку й одночасно продасть їх на форварді, повернувши собі долари для погашення кредиту. Отже, з використанням свопу банк «генерував» франки з доларів та захеджував повер- нення доларового кредиту.

Приклад 2. Клієнт банку звертається до останнього з пропозицією продати 1 млн євро проти долара на шестимісячному форварді. Банк погодиться на таку операцію, але при цьому захеждує пей контракт, продавши 1 млн євро на споті. Отримавши до- лари, банк укладе угоду своп: продаж доларів проти євро зі зворотним їх викупом че- рез шість місяців.

Маючи захеджовані долари, через шість місяпів банк продасть їх клієнтові, вику- пивши за євро.

Приклад 3. Швейцарський експортер-імпортер має стабільний потік виручки за експортними контрактами у швейцарських франках. Разом з тим він періодично Імпо- ртує І розраховується з доларах США. Отримавши чергову експортну виручку, він хо- че її конвертувати в долари, проте курс виявляється не на користь франка. Доцільно деякий час утриматися з:д конвертації в очікуванні підвищення тни франка виносно долара. Так, він сзопує суму своїх франків, скажімо, у долари на три або шість місяпів. Залишаючись у довгій позиції шодо франка, він замість невигідного продажу ефектив- но розмістив і отримав у користування долари. По закінченні терміну угоди, за сприят- ливої для франка кон'юнктури з'явиться нагода їх вдало конвертувати в долари. Такою схемою вдалося захеджуліати експозицію до ризику та перенести ії в часі, очікуючи сприятливіші умови обміну.

Валютний своп —угода, що припускає одночасну кривлю і продаж або продаж і купівлю певної кількості однієї валюти за іншу з двома датами валютування.

Валютний своп — один з найбільш поширених інструментів валютного ринку; їх частка з обороті Істотно виша від частки як утод спот, так і форвардів «аутрайт».

Валютний сзоп проводиться як єдина угода з єдиним контрагентом. Однак з ме- тою обчислення прибутків і збитків у бухгалтерському обліку своп застосовується ж дві самостійні, але взаємозалежні угоди, кожна з яких відповідає певній стороні (або «нозі») сзопа.

Хоча будь-який валютний своп — пе єдина угода з єдиним контрагентом, вона має дві дати валютування, або дві «ноги», у яких відбувається обмін коштів. Форвардні валютні операпії мають загальні методи обчислення:

• форвардних лат валютування:

• форвардних пунктіз.

Валютно-процентниІі сбоп — пе угода між сторонами, відповідно до якої зони виплачують один одному пропентнІ ставки за позиками у різних валютах у визначені дати протягом терміну дії угоди. Валютно-пропентний своп — важливий інструмент ринків капіталу. У принпнпі він дуже схожий на процентний своп. однак у ньому бе- руть участь дві різні валюти.

Валютні сзопи — пе не те саме, шо залютно-пропентні або процентні свопи. Ва- лютно-пропентні свопи передбачають обмін основними сумами з наступним обміном процентними платежами протягом усього терміну дії свопа. У валютних свопах про- водиться лише обмін основними сумами в дати валютування без будь-жих процент- них платежів.

Процентні свопи пов'язані тільки з однією валютою, толі як валютні й валютно- пропентні свопи — завжди з двома.

Короткі сеопи (%1\оі~і а*аіе%) — пе свопи, термін яких менший одного місяпя. На- приклад, перша «нога» може бути виконана сьогодні, а друга — завтра або овернайт (О/К — оуєхшеЬі).

У валютному свопі від базової валюти залежить, яка сума зустрічної валюти буде поставлена на дату валютування. Котирування форвардного постачання проводиться у форвардних пунктах, які в пьому разі називаються сбопоеими пунктами.

Приклад.

10 липня банк А входить у тримісячний валютний своп ІГ50/ЕІГК. на 10 млн дол. Сума базової валюти на обох «ногах» угоди та сама. Банкові А потрібно купити 1150 за спот-курсом і продати долари за євро за форвардним курсом.

Послідовність подій показана на рис. 4.12. наведеному нижче.

БшА

Кумі! *-"$Е Прїгь» Е1ГК		П - Т.'ІО Кушш ЕСЖ	1
		14 ЖіВІВІ
ПрвінжП&Ц Кіяша ЕТЛ.	СЯСТ*ЗЛТІ	ГЬ)л* ЕТЛІ	-1,
			1

Рис. 4.12. Послідовність проведення угоді

Терміни валютних свопів збігаються з термінами мІжбанківськнх депозитів гро- шового ринку. Стандартні фіксовані терміни наведені з табл. 4.11.

Таблиця 4.її

Терміни свопів

	Місяа
Тернів зіі	;		5	6	12

Для валютних свопів з фіксованими періодами першою датою валютування є спот-дата. а другою — одна з форвардних дат, шо відраховується від спот-дати і нази- вається «терміном від спот-дати». Стандартна тривалість таких термінів становить 1, 2,3, 6 і 12 місяпів, повний набір термінів включає 4. 5, 7, 8, 9,10 і 11 місяпів. Фіксова- ні періоди також називаються стандартними датами.

Короткі доти. Ш дати валютування застосовуються у валютних езопах, термін дії яких не перевищує одного місяпя. Найбільш поширені короткі дати та іх позначен- ня наведені в табл. 4.12.

Таблиця 4.12

Класифікація свопів

Короти іатп та в позначення	Перша лата валютування	Др>та літа валютування
0 N — овераайт (отепли:)	Сьссозеі	Наступник робочий зень
Т."\"— ііТОМ-ИеКСТ' (іоаоггои-Ее*я або ят-их*!	Вм}звшї робо"Ой зень	"руГВЙ рОбОЧВЙ ЗтНа ПІСЛЯ СЬОГОХЧНС-ІЬОГО зня = спот-зата
—саот-некст (їрос-мм)	Спот-зата	Першй СОб0"ЖЙ зень після спот-зати
$и* — СПОТ-уІК ($роі-оае -гей)	Спот-зата	Через ознн тн&зень після спот-лати = семи ьалензарних хчях

Форварди «аутрайт» і валютні свопи утворюють форвардні валютні ринки, оскі- льки і ті й інші пов'язані з обміном валют у майбутньому. До 1995 р. на утоди спот припадало 43 % денного обороту, але до 1998 р. валютні форварди І свопи стали пере- важати, і тепер їхня частка з загальному обороті перевищує 60 %.

Більшість валютних операцій передбачає обмін валюти на американські долари. Але шо робити, коли вам потрібний обмінний курс валют, до яких американський до- лар не входить, наприклад курс БЕМ'СНР? У цьому разі розраховується крос-курс, шо є результатом теоретичної операції при купівлі американських доларів на німецькі ма- рки з наступним продажем пих доларів за швейцарські франки, або навпаки.

БЕМ^ІГЯ) ^ СНГ

За наявності прямих або доларових курсів крос-курси бІл І аск для валютних пар можна розрахувати, використовуючи наведену нижче схему, де валютам 1 і 2 відпові- дають курси бід і аскВІ і А1, В2 і А2 відповідно.

	Біл Аск
ІШшя: ШООівіі'
Жрк-ждов	Бі= Аск
В>.т»:і І Віт»:) 2	1»
	А,	в,
Зі-к:і 2 3.--к:і 1
	А,	в.

Якшо при розрахунку використовуються зворотні І прямі обмінні курси, то для одержання відповідних кросів-курсів бід й аск курси просто перемножуються.

Залютна пара	Б:л	А:к
Валюта 11*50	В1	А,
ГЛСВалюта 2	В2
Крос-к>рск		Аск
Валюта 1 Валюта 2	ВІхВЗ	АІхАЗ

Підбиваючи підсумок, відзначимо, шо в рамках валютного сзопа:

• укладається єдина позабіржова угода з двома датами валютування. їх ше нази- вають, як зазначалося, «ногами»:

• с дві «ноги», при ньому друга припускає зворотне шодо першої дії;

• операпія обміну проводиться двічі;

• терміни валютування можуть змінюватися від одного дня до 12 місяпів:

• зазвичай суми базової валюти Ідентичні для обох «ніг»;

• котирування здійснюється у форвардних пунктах.

Більшість форвардних валютних операцій — пе валютні свопи, які можна визна- чити в такий спосіб.

Розрахунок: крос-курсів на основі прямих або доларових курсів. Уявіть, шо ви дилер, котрий котирує валютну пару ЕДЛсСНР. Клієнт хоче продати євро І купити швейцарські франки. У ньому випадку він. оскільки продає базову валюту, здійснює операцію за вашим курсом бід.

Як у ньому разі розраховується крос-курс?

За наявності прямих курсів крос-курсн бід І аск для валютних пар можна розраху- вати, використовуючи наведену нижче схему, де валютам 1 і 2 відповідають курси бід і аск В11А1. В2 і А2 відповідно.

	Біл Аса
ЦХОВвжвіаЗ
	Біл А-і
Ві.тхті І Вмм:) 2	В, Ад А, В, і гл. А, В,

Припустимо, шо спот-хурси є такі: и$аЕІЖ= 1,7000/10. ІГ$аСНР = 1,5100/10.

У нашій схемі валютою 1 буде долар США. а валютою 2 — швейпарськни франк. Курс бід для валютної пари ЕІЖ'СНР дорівнює:

В2_ 15100

а: "

= 0.8877.

1.701С

Курс аск для валютної пари ЕІЖ'СНР дорівнює:

А2_Ш10 вї-Щм-0-5388-

Отже, двостороннє котирування пари ЕІЖ'СНР дорівнює 0,8877/0.8888. На прак- тиці курс котирується відносно 100 євро і становить 88.77/88.88.

Якшо ж потрібен крос-курс СНР/ЕІЖ, то розрахунок здійснюється з такий спосіб. Курс бід для валютної пари СНР/ЕІЖ дорівнює:

31 _ 1.7000 А2 13110

Курс аск для валютної пари СНР/ЕІЖ дорівнює:

В2 1,5100

=Ц251.

Таким чином, двостороннє котирування пари СНР'ЕІЖ становить 1.1251/1,1265. На практиці курс котирується відносно 100 швейцарських франків і становить 112.51/112.65.

Розглянуті сегменти валютного ринку мають своє функціональне призначення: поточний ринок задовольняє потреби у негайному обміні валют, терміновий ринок та ринок деризативів — у хеджуванні валютних ризиків у майбутніх періодах. Зв'язок між ринками такий: поточний ринок є визначальним для ціноутворення на всіх інших ринках.

Відколи міжнародне співтовариство впровадило систему «плаваючих» курсів, ви- никла потреба у спостереженні за мінлнвостямн світової кон'юнктури та прогнозуван- ні її розвитку. Це завдання випливає з важливості валютного кулісу для економіки ко- жної окремої країни, збалансованості розвитку всього світового співтовариства. Валютний курс є важливим як з макроекономІчної, так і з мІкроекономічної познпії.

Будь-яка держава не зацікавлена у значних і різких коливаннях власної валюти, а тому моніторинг за її станом є головною базою формування валютної політики. На рівні суб'єкта економічних відносин, пов'язаного із зовнішніми операціями, валютний курс є орієнтиром поточної міжнародної вартості, критерієм ефективності реалізації зовні- шньоекономічних угод. Реалії сьогодення такі, шо валютний курс через пі флуктуації є інструментом спекуляцій. Тому підвищений ризик операцій з валютним курсом також є аргументом запровадження дослідження за законошрностями його розвитку.

Незважаючи на скептичні оцінки окремих дослідників про неможливість вивчення природи змін валютного курсу, наукова думка з меншими або більшими успіхами про- довжує пошук виявлення законів його розвитку. З огляду на те, що рух курсу в кожно- му окремому випадку можна розглядати як створення статистичного масиву даних у динаміт, виникає можливість застосування всього потенціалу статистичної науки. Особливо прогресивними видається розроблення, адаптація та перевірка спроможності різних статистичних моделей: від моделей динаміки до моделей зв'язку. Статистичні методи мають перевагу над іншими методами дослідження валютного ринку, такими як імітаційне моделювання, метод експертних оцінок, методи структурних аналогій. Ця перевага полягає з тому, шо зазначені методи дають змогу враховувати стохастнч- ну природу моделей при прогнозуванні їх змін. Статистичні прогнози грунтуються на гіпотезах про стабільність значень величини, шо прогнозується: закону її розподілу: взаємозв'язків з іншими величинами тошо.

Арбітражні салютні сиераиії. Свопи дають змогу вилучити користь з диферен- ціала процентних ставок за двома валютами. Ставка свопа визначається спот-курсами відповідних валют, процентними ставками і терміном свопа.

Якшо ставка сзопа виходить за межі, визначені поточними спот-курсами і проце- нтними ставками, грейдери можуть одержати безрнзнкозий прибуток через купівлю дешевих інструментів і продаж дорогих.

Оскільки піни цих інструментів зближаються в міру наближення до терміну вико- нання, грейдер упевнений в одержанні прибутку при настанні строку інструментів.

Ідея арбітражу полягає у використанні взаємозв'язку пін різних фінансових Ін- струментів, наприклад процентних ставок за депозитами грошового ринку, спот-курсів валют, процентних ставок за валютними депозитами і форвардними курсами (з основі яких лежать диференціали процентних ставок).

Ми вже розглядали механізм визначення форвардних пунктів й одержання форва- рдних курсів. Якшо прокотирозаний форвардний курс відрізняється від «можливого» форвардного курсу ряду Інструментів, грейдер може одержати безризиковнй прибуток, використовуючи валютний своп і «дзеркальний» депозит на грошовому ринку, валют- ну операцію спот І форвард «аутрайт».

Арбітражні операції можуть проводитися в тих випадках, коли з пінах на одні й ті самі або взаємозв'язані фінансові інструменти виникає різннпя. Учасники ринку, шо здійснюють арбітражні операції, або арбітражерн, постійно вишукують ситуації, коли якнй-небудь із сегментів ринку йде попереду або не встигає за основним ринком. На арбітраж дивляться як на можливість отримання «легких грошей», оскільки при ньому.

ароііраж дивляться як на можливість отримання «легких грошей», оскільки при ньому.

1«

якшо все робити правильно, будь-який ризик, за винятком кредитного, відсутній, а прибуток гарантований.

Приклад. Відомо, шо крос-курс ЕІЖ/СНР визначається на основі курсів ІЗБЕЇЛІ І ІГЗВ'СНГ. Валютна пара ЕІЖ'СНГ, хоча і котирується з урахуванням кур- сів ІІЗВ.'ЕІЖ І иЗВСНГ, має певну самостійність. Бувають випадки, коли курс однієї або обох валютних пар міняється, а їх крос-курс деякий час не змінюється. Арбітра- жер. у даному разі крос-трейдер. намагається отримати вигоду з такої ситуації, одно- часно здійснюючи операпії на ринках ЕШс/СНЕ, ІГ50.ЕЇЛІ і ІГЗБ СНР.

Аналогічні можливості для арбітражних операцій є і на форвардних валютних ри- нках. Валютні форварди оцінюються на основі диференціалів процентних ставок за двома валютами. Зазвичай форвардні піни при русі складових швидко коригуються, проте Іноді коригування запізнюється. Досвідчений трейдер школи не допустить мож- ливості отримання легких грошей.

Отже, валютний ринок є складною системою відносин з приводу купівлі-продажу валют. Світовий валютний ринок включає субрннкові утворення у вигляді регіональ- них та національних ринків. Головними учасниками ринку є банки, які здійснюють форексні утодн 24 гол на добу, обслуговуючи власних клієнтів — суб'єктів зовнішньо- економічних відносин, а також проводячи спекулятивні операції з метою отримання прибутку чи хеджуліання власних валютних ризиків. Ключовим параметром валютного ринку є курс спот як відображення поточного балансу між попитом і пропозицією. За- лежно від виду субрннку, його економічної детермінанти та відповідного рівня ліквід- ності зміни валютного кулісу можуть відбуватися майже щосекунди в пікові години ді- лової активності фінансових центрів. Участь у процесі валютної торгівлі як безпосередньо, так І опосередковано, утіравління нею неможливі без аналізу ринкової ситуації, виявлення домінуючих ринкових настроїв та тенденцій, оцінювання най- більш імовірних напрямів руху валютного курсу. Комплексність та масштабність еко- номічних язнш і процесів, шо виступають факторами ринкової кон'юнктури валютно- го ринку, величезною мірою ускладнюють роботу з аналізу та прогнозування руху валютного курсу, можуть призвести до помилок та хибних висновків. Але, незважаю- чи на пе, моніторинг валютного ринку та прогнозування — важливі етапи прийняття управлінських рішень на макро- та мІкрорівні.

5555555555555

ТЕМА 5

МІЖНАРОДНИЙ РИНОК БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

5.1. Міжнародний кредит як економічна категорія, його пришити та функції.

5.2. Процес організації міжнародного кредиту. Ваіютно-фінансові і платіжні умови міжнародного кредиту.

5.3. Класифікація міжнародного кредиту. Форми кредиту ван-ня експорту

5.4. Методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні. 5.5 Сек'юритизація міжнародних кредитів.

5.1. Міжнародний кредит як економічна категорія, його принципи та функції

Міжнародний кредит — пе рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний Із наданням у тимчасове користування грошово- матерІальннх ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строкозості. повернен- ня.

Джерелами міжнародного кредиту е:

• тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капітал}* в грошовій формі;

• грошові накопичення держави, мобілізовані банком;

• грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком. Міжнародні кредитні відносини грунтуються на певній методологічній основі.

Одним із її елементів є принципи, яких мають дотримуватися у процесі практичного виконання будь-якої операції на міжнародному* ринку банківських кредитів і які знай- шли своє відображення у міжнародному кредитному законодавстві. Основні принципи міжнародного кредиту такі:

• повернення — відображає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Як- шо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротне передання грошового капіталу, тобто фінансування:

• строковість — передбачає необхідність його повернення не в будь-який при- йнятний для позичальника час. а в чітко визначений строк, зафіксований у кредитній угоді;

• платність — означає необхідність не тільки прямого повернення позичальни- ком отриманих від банку* кредитних ресурсів, а й проплати права їх використання;

• забезпеченість — передбачає необхідність забезпечення захист}* майнових ін- тересів кредитора у разі порушення позичальником узятих на себе зобов'язань і відо- бражається у таких формах кредитування, як позики під заставу чи під фінансові гара- нтії;

• цільовий характер — притаманний більшості кредитів і відображає необхід- ність цільового використання коштів, які отримані від кредитора;

• диференційований характер (не завжди виділяється, хоча за сучасних умов, на наш погляд, луже важливий) — визначає диференційований підхід з боку кредитної

організації до різних категорій потенційних позичальників залежно від інтересів як ба- нку, так і країни, з якій розташований банк-кредитор.

Принципи міжнародного кредит*,- виражають його зв'язок з економічними зако- нами ринку і використовуються для досягнення поточних і стратегічних завдань суб'єктами ринку і держави.

Міспе і роль міжнародного кредиту у світовій економічній системі визначається насамперед його функціями, які відображають особливості руху міжнародного позич- кового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

До базових функцій міжнародного кредиту можна віднести:

• перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб роз- ширеного виробництва;

• економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;

• прискорення концентрації і централізації капіталу;

• обслуговування міжнародного товарообігу;

• прискорення науково-технічного прогресу.

Через виконання взаємозв'язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною.

Позитивна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, шо він: стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни; створює сприятливі умови для зарубіжних приватних інвестицій; забезпечує безперервність міжнародних розрахунко- вих та валютних операцій; шлвишує економічну ефективність зовнішньої торгівлі та інших видів зовнішньоекономічної ДІЯЛЬНОСТІ.

Негативна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає з тому, шо він: загострює суперечності ринкової економіки: використовується для переказування прибутків із країн-позичальників, посилюючи позиції країн-кредиторіз; сприяє ство- ренню та зміцненню з краінах-боржннках вигідних для краш-креднторів економічних і політичних режимів; виступає джерелом фінансування війн: використовується лля проведення кредитної дискримінації та кредитної блокади.

Міжнародний кредит має різні форми, які можна класифікувати за кількома голо- вними ознаками, шо характеризують окремі сторони кредитних відносин, а саме:

за формою кредитування:

• товарні кредити — міжнародні кредити, шо надаються експортерами своїм по- купцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи ін- шій товарній формі;

• валютні ҐгрошовО кредити — кредити, надані у грошовій формі: у національ- ній або іноземній валюті;

за цільовим призначенням:

• зв 'язані кредити — налаються на конкретні шлі обумовлені в кредитній угоді:

• комерційні — лля закупівлі певних видів товарів і послуг;

• інвестиційні— для будівництва конкретних об'єктів, погашення заборгованос- ті, придбання пінних паперів;

• проміжні — для змішаних форм вивезення капіталів, товарів І послуг, напри- клад у вигляді виконання підрядних робіт;

• незв'язані, або фінансові, кредити — пе кредити, які не мають шльового при- значення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які пілі;

за загальними джерелами:

• вн) трішні кредити — пе кредити, шо надаються національними суб'єктами дтя здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним суб'єктам:

• іноземні (зовнішні) кредити — кредити, шо надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій:

• змішані кредити — кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження; за кредиторами:

• приватні кредити — кредити, надані приватними особами:

• урядові (державні) кредити — кредити, надані урядовими установами від імені держави;

• кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій;

• змішані кредити:

за формою забезпечення:

• забезпечені кредити — кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, товарними документами, пінними паперами, золотом та Іншими цінностями як заставою;

• бланкові кредити — кредити, надані під зобов'язання боржника вчасно їх пога- сити, документом при цьому* виступає соло-вексель з одним підписом позичальника;

за терміном кредиту:

• надстрокові — добові, тижневі, до трьох місяців;

• короткострокові — до одного року:

• середньострокові — від одного року до п'яти років, іноді до семи — восьми;

• довгострокові — понад десять років: за валютою позики:

• у валюті країни-позичаїьника;

• у валюті країни-кредитора;

• у валюті третьої країни-,

• у міжнародній грошовій одиниці [СПЗ, екю (до 1999р), євро]: за технікою надання:

• готівкові кредити, коли кошти зараховуються на рахунок боржника в його розпорядження:

• акцептні кредити — надаються у формі акцепту тратти (переказного векселя) імпортером, переважно банком, шо полегшує облік тратти в банку:

• облігаційні позики — широко використовуються при залученні коштів на дов- гостроковій основі:

• синдиковані і консорціальні кредити — дають змогу позичальникові мобілізувати особливо великі суми на довгий строк, тому шо кредитором виступає не один банк, а кілька — «синдикат» чи кілька десятків банків — «консорціумів»;

за способом погашення:

• з рівномірним погашенням;

• з нерівномірним погашенням;

• з одночасним погашенням;

• з анутіетним погашенням <% погашення за основним боргом).

До основних операторів міжнародного ринку банківських кредитів належать: Сві- товий банк та його організаційні структури, держави, корпоративні позичальники, ба- нки і фінансові Інституції, фізичні особи.

Сучасна характеристика міжнародного ринку банківських кредитів:

• відбувається постійна зміна структури:

• спостерігається вдосконалення механізм*** діяльності ринку:

• на ринку переважають представники розвинених країн;

• тенденція до сек'юритизації— переважання на ринку позичкових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабли- вими для представників промислово розвинених країн.

Стратегія надання позичкових коштів тій чи іншій країні, як з боку урядів, між- народних організацій, так і з боку комерційних структур визначається політичними, економічними та гуманними чинниками. Гуманні чинники переважають лише в кіль- кох країнах, які періодично направляють допомогу* країнам, шо розвиваються (до 1 % ВЗП). Це — Швеція. Норвегія, Данія, Голландія. Фінляндія, Канада.