Варіант 25

1.Структура магнітного диску.

Фізична структура диска

Файлова система звертається до диска безпосередньо(безпосередньо), і тому вона повинна знати його фізичну структуру (геометрію). Магнітний диск складається з декількох пластинів, що обслуговуються пишуть голівками,що читають. Пластини розділені на доріжки, а доріжки - на сектори. Доріжки, розташовані один над одним, утворюють "циліндр". Історично склалося так, що точне місце на диску визначається вказівкою трьох "координат" : циліндра, голівки і сектора. Логічні диски Необов'язково, щоб файлова система займала увесь диск. Зазвичай диск розбивають на логічні диски, або розділи. Так навіть безпечніше: наприклад, на одному логічному диску у вас знаходиться операційна система, на іншому- застосовні програми, на третьому - ваші дані. Якщо якась програма пошкодила один розділ, інші два залишаться неушкодженими. Перший сектор будь-якого диска відведений під таблицю розділів(partition table). Кожен запис цієї таблиці містить адреси початкового і кінцевого секторів одного розділу в геометричній(три "координати") і логічній (послідовний номер) формі. А на кожному розділі зберігається таблиця файлів, що дозволяє визначити "координати" файлу на диску.

При роботі з магнітними дисками використовуються наступні поняття. Доріжка - концентричне коло на магнітному диску, яке є основою для запису інформації. Циліндр - це сукупність магнітних доріжок, розташованих один над одним на усіх робочих поверхнях дисків вінчестера. Сектор - ділянка магнітної доріжки, яка є однією з основних одиниць запису інформації. Кожен сектор має свій власний номер. Кластер - мінімальний елемент магнітного диска, яким оперує операційна система при роботі з дисками. Кожен кластер складається з декількох секторів. Будь-який магнітний диск має логічну структуру, яка включає наступні елементи : 1.завантажувальний сектор; 2.таблиці розміщення файлів; 3.область данних

2.Багатопроцесорні розподілені системи. Функціонально розподілені системи

В ЕОМ перших трьох поколінь всі обчислювальні функції реалізовувались одним процесором і інтерпретувалися ним, як арифметичні та логічні операції. Висока продуктивність системи утворилась на основі багатопроцесорних комплексів.

Використання в таких комплексах однотипних процесорів є економічно невигідним, оскільки в кожному процесорі використовується лише та частина ресурсів, яка необхідна для виконання певної операції в певний момент часу. Найбільш економічний спосіб побудови багатопроцесорних систем - це використання спеціалізованих процесорів, орієнтованих на реалізацію певних функцій: обробка скалярних величин, текстів, матрична обробка, введення\виведедення даних.

Система складається із сукупності процесорів, що мають індивідуальну та основну пам’ять

Ядро системи забезпечує інформаційне спряження усіх пристроїв. Воно може бути реалізоване у вигляді системної шини комутаційного поля або комутатора основної пам’яті. Управляючий процесор виконує супервізорні функції, обробляючий - обробку числових і символьних даних, матричний - матричну і векторну обробку.

Склад процесора конкретної системи залежить від складу конкретної задачі. Обробка кожної задачі розподіляється між процесорами. Різні кроки завдань, програми і гілки програм виконуються обробляючим, матричним і мовним процесорами. Розподіл задач здійснюється управляючим процесором.