1.2. Показники стану і ефективне використання обігових коштів.

В умовах світової економічної кризи сучасний стан розвитку економіки України характеризується спадом виробництва, погіршенням платіжної дисципліни, підвищенням відсоткових ставок на позиковий капітал та зростанням темпів інфляції. В таких умовах особливо актуальними стають питання щодо забезпечення підприємств обіговими коштами та їх ефективне використання, адже обіговий капітал підприємств має вплив на різні аспекти

їхньої виробничо-господарської діяльності: на показники виробництва і реалізації продукції, використання матеріальних ресурсів у виробництві, структуру собівартості продукції, збалансованість грошових потоків з операційної,інвестиційної та фінансової діяльності, фінансовий стан підприємств. Управління обіговим капіталом підприємств є одним із основних елементів управління економічною діяльністю підприємства загалом, що становить систему принципів і методів розроблення та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із формуванням, розподілом та використанням обігового капіталу і організацією обігу грошових засобів підприємства [29, ст. 135].

Обігових кошти становлять значну частину матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання має неабияке значення, ефективне використання обігових кощтів представлене у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Ефективність використання обігових коштів

основні показники	способи підвищення ефективності
- коефіцієнт оборотності; - коефіцієнт завантаження; - тривалість одного обороту; - рентабельність;	- оптимізація запасів, ресурсів незавершеного виробництва; - скорочення тривалості виробничого циклу; - поліпшення організації МТЗ; - прискорення реалізації товарної продукції;

Для характеристики ефективності використання обігових кош­тів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підпри­ємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

(1.1)

де: О — термін обертання оборотних коштів, днів;

С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість обігових коштів можна розрахувати як серед­ню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку ви­користовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розра­хунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, ви­глядатиме так:

Сторінка 3

(1.2)

де: С1, С2, .С12 — сума (вартість) обігових коштів на початок ко­жного місяця року (з січня по грудень);

С13 — сума обігових коштів на початок наступного року.

Середня сума обігових коштів за середньою хронологічною ви­значається за формулою:

(1.3)

Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою [1.3], статис­тика вважає точнішим [ 33, ст. 89-96].

Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здат­ний відображати одночасно результати процесу матеріального від­творення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі мате­ріальних засобів і коштів.Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактич­но. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей [ 34, ст. 147].

Для характеристики ефективності використання обігових кош­тів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

К0 = Р/С (1.4)

де: К0 — коефіцієнт обертання обігових коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів обігових коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють обігових кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:

К з = С/Р (1.5)

де: Кз — коефіцієнт завантаження обігових коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання обігових кош­тів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутко­вість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

(1.6)

де: Ке — коефіцієнт ефективності обігових коштів, коп.;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р — рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки при­бутку припадає на 1 грн. обігових коштів, то Р — відносний пока­зник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти [ 2, ст. 12-23].

Для розрахунку загальної потреби в обігових коштах мені потрібні наступні формули:

Коефіцієнт оборотності обігових коштів – характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період:

К= об’єм реалізованої продукції/ середній остаток за попередній період (1.7)

На підставі вище перелічених формул можна зробити аналіз стану обігових коштів на підприємстві.

Кругообіг обігових коштів відбувається за схемою: Д - Т . П . Т' - Д', де

Д - грошові кошти, авансовані суб'єктом, що хазяює;

Т - засоби виробництва;

П - виробництво

Т' - готова продукція;

Д' - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Точки ( .) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Обігові кошти при русі знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом [ 5, ст. 23].

У сфері інфраструктури кругообіг обігових засобів відбувається у дещо інший спосіб. Це пов’язано зі специфікою умов виробництва у сфері послуг, а саме:

1. Процес виробництва послуг і процес їх споживання не відокремлені у просторі та часі.

2. Продукт сфери послуг не матеріальний, тому його не можна накопичувати та зберігати.

Розрізняють склад і структуру оборотних коштів. Під складом обігових коштів розуміють сукупність елементів, що утворять обігових кошти.

Розподіл обігових коштів на обігові виробничі фонди і фонди обігу обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій.

Обігові виробничі фонди містять у собі:

· Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

· Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкознос. предмети й інструменти);

· Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).

· Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

Границя зміни

натуральної

форми

Рис. 1.2. Кругообіг обігових коштів

Розмір обігових коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції [ 19, ст. 165-169].