4. Податкова система

Податкова система держави є основним джерелом функціонування її бюджетної системи. Головною метою податкової системи є поліпшення фінансового середовища бюджетної сфери та сприяння структурним зрушенням в національній економіці.

Податкова політика як складова економічної політики базується на діяльності держави у сфері запровадження правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) у взаємозв'язку і взаємодії із платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою.

Податкова система України регулюється такими законодавчими актами, як Закон України "По оподаткування прибутку підпри­ємств", "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість" тощо, в яких закріплено принципи побудови системи оподаткування, подається перелік об'єктів оподаткування і видів податків, встановлено розміри ставок податків, визначено правила, обов'язки і відповідальність платників та службових осіб державних податкових адміністрацій, котрі здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Роль податків як регулятора економіки зростає. Держава, маніпу­люючи податковими ставками і видами податків, має змогу стиму­лювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер економіки, підприємств чи монополістичних об'єднань. Наприк­лад, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на технічний розвиток виробництва (на інновацію та модернізацію), держава сприяє НТП. Не оподатковуються інвестиційні, страхові і соціальні фонди тощо. Так держава через регулювання податками може впливати на ефективність і стабільність економічного розвитку.

Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку - це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, з іншого - забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

Головною умовою оптимальної організації податкової роботи є суворе дотримання податковою інспекцією і платниками подат­кового законодавства. Недосконалість окремих законів, а це неми­нуче в початковий період створення податкової системи не є виправданням для їх ігнорування та невиконання. Суспільство завжди страждає не стільки від недосконалості законів (ідеальних законів, мабуть, узагалі не буває), скільки від недотримання законодавчих норм.

Подальша перспектива розвитку податкової системи багато в чому залежить від прийняття Податкового Кодексу України. Податковий Кодекс покликаний усунути недоліки існуючої податкової системи, зберігши при цьому все те раціональне, що в ній є, врахувати накопичений позитивний досвід, стабілізувати систему податків, принаймні в межах фінансового року, а згодом - протягом декількох років. Усі зміни повинні проводитися тільки разом із формуванням бюджету на майбутній рік і заздалегідь ставати відомими платникові податків.

Податкова політика здійснюється відповідно до певних прин­ципів. Основними її принципами є: соціальна справедливість, рівнонапруженість, економічна ефективність, стабільність та гнучкість.

Принципами побудови податкової системи, відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", є: стимулювання науково-технічного прогресу; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримі­нації; стабільність; економічна обґрунтованість; соціальна справедливість; рівномірність сплати; єдиний підхід; доступність.

В сучасних економічних умовах податки класифікуються за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподат­кування, за способом стягнення, за характером використання, за рівнем державних структур, які впроваджують податки.

Прямі податки - це податки, які справляються з доходів або майна платника податку. Вони поділяються на особисті та реальні. Особисті податки - це податки, що сплачуються платником за рахунок і в залежності від доходу з врахуванням платоспромож­ності. Наприклад, податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, податок на дивіденди тощо.

Реальні податки - це податки, які сплачуються з майна, в їх основу покладено не реальний, а передбачуваний середній дохід, наприклад, податок на нерухомість, плата на землю, податок з власників транспортних засобів.

Непрямі податки - це податки на товари та послуги, які вста­новлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу. До них належать фіскальні монополії, акцизи, мито. Фіскальна монополія - це прибуток держави від продажу моно­полізованих державою товарів.

У податковій практиці використову­ються три форми універсальних акцизів:

• податок з продажу (купівлі), що стягується у сфері оптової або роздрібної торгівлі; об'єктом його є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів;

• податок з обороту, який стягується також з валового обороту, але на всіх ступенях руху товарів;

• податок на додану вартість, що оплачується на всіх етапах руху товарів, але не з валового обороту, а з доданої вартості.