3. Бюджетна система України

Державний бюджет України займає важливе місце в розбудові національної економіки і покликаний забезпечувати реалізацію її національних еконо­мічних інтересів.

Існування бюджету національної економіки обумовлюється такими причинами:

1. функціонування держави та забезпечення її національної безпеки;

1. існування товарно-грошових відносин;

2. потребами розширеного відтворення національної економіки та забезпечення соціальних гарантій її населенню;

3. потребами забезпечення екологічної безпеки держави.

Законодавче оформлення терміну "бюджет" відбулося ще в XIX ст. Суть даної категорії розкривається у її призначенні фінансування загальносуспільних функцій і завдань національної економіки:

1. макроекономічної політики;

2. соціальної політики та безпеки населення;

3. організаційно-управлінської та регулюючої функції держави;

3. функції оборони населення та розвитку збройних сил держави;

4. міжнародного співробітництва та зовнішньоекономічної політики.

5. забезпечення екологічної безпеки в державі.

Державний бюджет в національній економіці характеризується такими ознаками (рис. 7.1):

Плановість		Основою функціонування бюджету є його плановий характер
Правовий характер		Бюджет має силу нормативно-законодавчого акту
Тривалість		Бюджет складається і функціонує протягом календарного року
		Бюджет забезпечує реалізацію екологічних, соціальних та економічних гарантій для населення держави
Реалізації гарантій
Дотримання вимог національної безпеки		Бюджет спрямований на збереження економічного суверенітету держави

Рис. 7.1. Ознаки державного бюджету України

Бюджет можна розглядати з трьох позицій:

1. За економічним змістом - система грошових відносин між державою, з одного боку, та суб'єктами підприємницької діяльності, домогосподарствами та іншими економічними агентами, з іншого, призначеного для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій і завдань.

2. За формою прояву - основний фінансовий план держави.

3. За матеріальним змістом - централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету характеризується річною сумою коштів. Бюджет держави є провідною ланкою державних фінансів.

Частка доходів зведеного бюджету коливається у межах 25-28 % ВВП. Співвідношення між державним бюджетом і місцевими бюджетам визначається в пропорціях 60-70%: 40-30%. Структура державних фінансів України наведена на рис 7.2.

Рівні	Компоненти
	Загально-державні фінанси	Державний бюджет	Цільові державні фонди	Державний кредит	Фінанси підприємств державного сектора
	Місцеві фінанси	Місцеві бюджети	Цільові фонди місцевого самоврядування	Комунальний (муніципальний) кредит	Фінанси комунальних (муніципальних) підприємств

Рис. 7.2. Система державних фінансів України

Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни. За рівнем централізації ВВП у бюджеті виділяють такі моделі:

1. американська (25 - 30 %);

2. західноєвропейська (30 - 40 %);

3. скандинавська (50 - 60 %).

Бюджет є складовою частиною фінансів, йому притаманний двоїстий характер. З огляду на це бюджет виконує такі функції, як і фінанси:

1. розподільчу;

2. контрольну;

3. забезпечення вимог економічної безпеки держави. Характерні ознаки міжбюджетних відносин:

1. перерозподільчий характер - перерозподіл ВВП між галузями економіки, регіонами країни, соціальними групами населення;

2. всеохоплюючий характер - бюджетні відносини прямо або опосередковано торкаються всіх суб'єктів підприємницької діяльності та домогосподарств;

3. законодавче регулювання- бюджетні відносини регламенту­ються Бюджетним кодексом і законом про Державний бюджет, законами, що регулюють надходження доходів і фінансування витрат.

Бюджетний устрій — це організаційна структура, що побу­дована на принципах бюджетної системи і є відповідною до територіально-адміністративного поділу в державі. Цей устрій базується на таких принципах, які закріплені зако­нодавством [3]:

1. принцип єдності бюджету;

2. принцип повноти бюджету (повному відображенні всіх доходів і видатків);

3. принцип достовірності бюджету (передбачає застосування єдиних нормативів, стандартів і відображення звітних даних по відображенні бюджетів на основі документації про кінцеві касові операції);

4. принцип власності;

5. принцип наочності (передбачає відображення показників бюд­жетів у зв'язку з макроекономічними показниками);

6. принцип самостійності (передбачає самостійне нормування бюджетів різних ієрархічних рівнів, виходячи з їх можливостей і потреб).

Принципи побудови бюджетної системи України визначені Бюджетним кодексом

Бюджетна система — об'єднання всіх ланок бюджету на єди­них принципах. Вертикальна структура бюджетної системи України визначається бюджетним устроєм. До прийняття Закону України "Про державний бюджет" на наступний рік існує тривала процедура складання проекту цього закону.

Бюджетний механізм представляє собою сукупність методів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин і забезпечення належних умов соціально-економічного розвитку.

Складові елементи бюджетного механізму:

1. Бюджетне планування і регулювання.

1. Фінансові показники:

1. узагальнюючі - доходи і видатки бюджету, державний борг, рівень інфляції тощо;

2. індивідуальні - рівень витрат на душу населення, сума податків, сплачених одним працюючим, інші.

3. Нормативи - характеризують рівень забезпечення видатків бюджету, витрат фінансових ресурсів.

4. Ліміти - обмеження бюджетних витрат в інтересах національ­ної економіки, підприємств, домогосподарств.

5. Резерви. Призначені для нейтралізації впливу непередбачуваних факторів.

6. Управління бюджетними коштами.

Вплив бюджету на соціально-економічний розвиток здійсню­ється за схемою: бюджет - бюджетна політика - бюджетний механізм — соціально-економічні процеси.

Через бюджетний механізм реалізуються кількісні та якісні методи регулювання соціально-економічного розвитку національної економіки. Серед факторів формування та використання бюджету можна виділити:

1. Економічні:

1. валовий внутрішній продукт держави;

2. національний дохід;

3. економічне зростання або спад виробництва;

4. продуктивність праці;

5. обсяги споживання і нагромадження;

6. розвиток пріоритетних галузей економіки;

7. фінансова політика.

2. Соціальні:

1. рівень заробітної плати працівників невиробничої сфери;

2. розмір споживчого кошика;

3. мережа бюджетних установ тощо.

3. Політичні:

1. обороноздатність держави;

2. внутрішній правопорядок;

3. державний менеджмент.

Бюджетна політика - сукупність заходів держави з органі­зації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного та соціального розвитку. Суть бюджетної політики проявляється в двох аспектах:

1. у статтях доходів і видатків бюджету, джерелах їх формування, напрямах використання;

2. у формах і методах мобілізації бюджетних потоків на державні потреби.

Напрями бюджетної політики:

1. макроекономічна стабілізація, стримування інфляції, сприяння структурній перебудові;

2. реформування системи оподаткування

3. забезпечення економічного зростання

4. реформування міжбюджетних відносин у напрямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів;

5. оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу, пошук джерел їх фінансування;

6. пошук додаткових джерел доходів бюджету.

За характером заходів і терміном дії бюджетна політика поді­ляється на:

1. бюджетну стратегію - довгостроковий курс бюджетної політики;

2. бюджетну тактику - методи реалізації бюджетної політики в короткостроковому періоді.

Складові бюджетного механізму	Функції
Бюджетне планування і регулювання	Визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки і соціальної сфери.
Фінансові показники	Узагальнюючі. Доходи і видатки, державний борг (зовнішній і внутрішній), рівень інфляції Індивідуальні. Рівень витрат бюджету на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працівником.
Нормативи	Характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів.
Ліміти	Є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.
Резерви	Покликані нейтралізувати дію не передбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.
Система управління бюджетними коштами	Держава в особі її виконавчих і законодавчих органів влади встановлює методи розподілу національного доходу, форми грошових заощаджень, регулює види платежів, визначає принципи і напрями використання бюджетних коштів.

Рис. 7.3. Функції бюджетного механізму

Основні етапи планування місцевих бюджетів в Україні (табл. 7.3).

Таблиця 7.3

Етапи складання місцевих бюджетів

Стадія	Складові стадії	Виконавці
Розгляд і складання проекту бюджету	1 . Отримання інформації від Міністерства фінансів України про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів та її опрацювання. 2. Надання необхідної інформації: Міністерству фінансів: - для проведення розрахунків по міжбюджетним трансфертам; Верховній Раді України; - для перевірки достовірності цих розрахунків. 3. Розробка і доведення до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.	Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад. Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад. Місцеві фінансові органи. Головні розпорядники бюджетних коштів. Виконавчі органи рад райдержадміністрацій в м. Києві та Севастополі.
	4. Подання бюджетних запитів місцевим фінансовим органам. 5. Подання пропозицій щодо показників проектів бюджетів міським фінансовим органам. 6. Отримання від КМУ положень та показників міжбюджетних відносин після другого читання проекту Закону про державний бюджет та їх опрацювання. 7. Підготовка проекту рішення про місцевий бюджет.	Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад. Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад.
п. Розгляд та прийняття рішення	1. Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет. 2. Розгляд проекту рішення про місцевий бюджет. 3. Затвердження місцевих Бюджетів.	Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад. Верховна Рада АРК, відповідні ради Верховна Рада АРК, відповідні ради

Основним призначенням міжбюджетних відносин у націо­нальній економіці є створення сприятливих умов для її регіо­нального та місцевого розвитку.

Сьогодні в Україні спостерігаються ще значні диспропорції у бюджетному забезпеченні цього розвитку. Так у 2003 р. місцева податкова база забезпечила лише 2 % надходжень до місцевих бюджетів, обсяг відрахувань від загальнодержавних надходжень склав біля 67 %, а обсяг трансфертів з державного бюджету України склав біля 31 %.

Водночас співвідношення між місцевими та державним бюдже­тами у розвинутих країнах світу складає 40:60.

Ситуація, що склалась в національній економіці свідчить про те, що бюджетна система України ще не в достатній мірі відповідає потребам розвитку її регіонів та населених пунктів.

Централізація фінансових потоків в національну економіку призводить до того, що система місцевого самоврядування в нашій державі не є економічно ефективною, оскільки не має фінансових можливостей для здійснення адекватної до своїх потреб еконо­мічної політики.