Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
нападовська.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
5.99 Mб
Скачать

5.2.2. Розвинутий дірект-костінг

Удосконалення простого дірект-костінгу сприяло виникненню розвинутого дірект-костінгу. Так, виявилось, що деякі специфічні постійні затрати можуть бути віднесені прямо без умовного розподілу на конкретний вид продукції, групу виробів, центри відповідальності, сегменти діяльності, тобто концепція юридичної особи поступово змінювалась в бухгалтерському обліку, внаслідок чого виникло поняття напівмаржі (як різниця між маржею та відповідною сумою прямих постійних затрат). Виникнення поняття напівмаржі можна розглядати як перший крок економічного наближення до поняття фінансового результату, яке характеризувало відшкодування (покриття) непрямих постійних затрат і одержання прибутку.

Друга суттєва відмінність розвинутого дірект-костінгу від простого міститься в тому, що модель „затрати-обсяг -прибуток” стала діяти не лише в центрах відповідальності підприємства, але і за його межами. Це викликало необхідність визначення фінансових результатів (марж, напівмарж) за сегментами діяльності, тобто в маркетинговому аспекті.

Крім того, на основі розвинутого дірект-костінгу можливе посилення контролю за процесом виробництва, для чого попередньо необхідно визначити ступінь відповідальності кожного підрозділу. Останнє забезпечить одержання інформації про результати діяльності кожного підрозділу підприємства.

Для уникнення умовного розподілу постійних затрат між центрами відповідальності при використанні розвинутого дірект-костінгу введено було поняття напівмаржі, яка розраховується як різниця між сумою покриття (маржинальним доходом) та прямими постійними затратами. У зв’язку з цим основою організації обліку стало виділення сегментів діяльності й визначення результатів діяльності в управлінському обліку за цими сегментами. Результати визначення напівмаржі наведемо на конкретному прикладі в таблиці 5. 7.

Показник “напівмаржа” характеризує внесок кожного продукту в покриття постійних затрат та в загальний результат діяльності підприємства.

Для розширення інформаційної бази з метою прийняття управлінський рішень постійні затрати поділяють на різноманітні види залежно від місць їх виникнення, а саме:

  • по підприємству в цілому;

  • за окремими підрозділами (центрами відповідальності);

  • за місцями виникнення;

  • за групами продукції;

  • за окремими видами продукції.

Таблиця 5. 7

Порядок визначення напівмаржі

Показники

Сума, грн

1. Виручка від реалізації

100 000

2. Змінні затрати на виробництво та реалізацію

70 000

3. Сума покриття (маржинальний доход)

30 000

4. Постійні затрати, специфічні для конкретних видів продукції

10 000

5. Напівмаржа (внесок на покриття) конкретного виду продукції

20 000

Залежно від специфіки діяльності функціональних підрозділів затрати поділяють на специфічні та загальні.

До специфічних, наприклад, відносяться постійні затрати, які виникають у відділі матеріально-технічного постачання, відділі маркетингу та збуту, виробничому відділі. При цьому специфічні постійні затрати визначають для всіх груп продукції відповідно до використаних потужностей. За базові показники використовують нормо-години; час, витрачений на кожну групу виробів; вагу виготовленої продукції.

Загальні постійні затрати, до яких відносяться затрати на управління підприємством, не зіставляють з окремими видами продукції, тому їх відображають загальною сумою. Наведемо двохступінний розрахунок сум покриття за умови багатопродуктового виробництва (табл. 5. 8).

Таблиця 5. 8