7.4. Класифікація відхилень

В системі управлінського обліку організації контролю належить особлива увага. Це пов’язано з необхідністю постійного формування інформації про відхилення від запланованих показників для менеджерів, без чого реальне управління не можливо. Внутрішньогосподарський контроль в ринкових відносинах потребує особливої уваги, так як ефективність контролю безпосередньо пов’язана з ефективністю управління. Відомо, що найбільш ефективне управління об’єктом можливо на основі оперативно виявлених відхилень.

Важливе значення для планування, контролю, аналізу, а отже управління відхиленнями має класифікація відхилень. Так, залежно від того, впливає чи навпаки, не впливає на відхилення менеджер, вони (аналогічно затратам) поділяються на ті, що підлягають контролю й ті, що не можуть бути проконтрольовані. До відхилень, що підлягають контролю, відносяться відхилення трудозатрат за продуктивністю, за кількістю та нормами використання матеріалів та сировини.

Деякі відхилення знаходяться поза контролем керівників. Так, ціни на сировину та матеріали, а також на продукцію знаходяться поза контролем керівника виробничого структурного підрозділу, але знаходяться в полі контролю керівника відділу маркетингу.

Для прийняття управлінських рішень доцільно поділяти відхилення на суттєві та несуттєві. Це пояснюється тим, що суттєву економію можна отримати лише за тими відхиленнями, які займають значну питому вагу в сукупності відхилень.

Однак для досягнення максимального ефекту, ці відхилення повинні додатково знаходитись під контролем керівників структурних підрозділів, тобто бути підконтрольними, так як суттєві але непідконтрольні відхилення не забезпечать досягнення реального ефекту (табл. 7.13).

Таблиця 7.13

Класифікація відхилень за видами та ефективністю контролю

Види відхилень	Види ефектів
	суттєві	несуттєві
Відхилення підконтрольні	максимальний ефект	ефект несуттєвий
Відхилення непідконтрольні	ефект мало реальний	ефект відсутній

Одержана закономірність дозволить менеджерам значно підвищити ефективність контролю, а отже покращити фінансовий результат діяльності.

На практиці керівництво підприємства повинно самостійно вирішувати, який рівень відхилень віднести до суттєвого. Однак вибір межі відхилення в будь-якому випадку визначається ступенем контролю, доступного керівництву та ефективністю контрольних процедур. Отже, вибір діапазону відхилень залежить від суттєвості, підконтрольності відхилень та ефективності системи контролю. Як правило, діапазони контролю встановлюються відносно планового показника. Для встановлення діапазонів часто використовують статистичні дані попередніх періодів (рис. 7.18).

Рис. 7.18. Принцип встановлення діапазону відхилень

Якщо діапазон 1, наприклад, встановлено на рівні 3%, то діапазон 2 встановлюється на подвійному рівні від діапазону 2, тобто 6%. У будь-якому випадку діапазон відхилень залежить від конкретних умов виробництва та ефективності системи контролю, а тому повинен визначатись індивідуально.

Важливим напрямом удосконалення управлінської роботи є використання принципу управління за відхиленнями для проведення аналізу відхилень. Розглянемо основні їх види та варіанти.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення нормативного методу обліку затрат і калькулювання собівартості продукції.

2. Характеристика системи обліку й калькулюванян за нормативними затратами.

3. Характеристика нормативних затрат.

4. Характеристика поняття “нормальна виробнича потужність”.

5. Характеристика значення нормативного методу обліку та калькулюванян собівартості продукції.

6. Як слід розуміти принцип “управління за відхиленнями” і яке значення нормативного методу обліку затрат для його реалізації.

7. Особливості нормативного методу обліку та калькулювання собівартості продукції.

8. Значення нормативного методу обліку, як інструменту планування.

9. Значення нормативного методу обліку, як інструменту оперативного контролю й прийняття управлінських рішень.

10. Значення нормативного методу обліку, як інструменту аналізу.

11. Підходи залежно від вимог при встановленні норм споживання ресурсів і облікових цін, характеристика переваг та недоліків.

12. Основні види норм, залежно від вимог, що до них пред’являються

13. Порядок складання нормативної калькуляції та її значення

14. Основні джерела інформації, які використовуються для складання нормативної калькуляції

15. Необхідність обліку та основні види змін норм

16. Порядок оцінювання залишків незавершеного виробництва та його значення

17. Основні способи перерахунку залишків незавершеного виробництва

18. Документальне оформлення відхилень від норм та зміни норм

19. Основні види відхилень за характером документального оформлення

20. Основні варіанти обліку за нормативними затратами

21. Класифікація відхилень за різноманітними ознаками

22. Основні етапи калькулювання фактичної собівартості

23. Особливості нормативного методу обліку затрат за неповною собівартістю

24. Основні недоліки нормативного методу обліку та калькулювання собівартості продукції

25. Особливості обліку затрат в системі “стандарт-кост”

26. Переваги обліку затрат в системі “стандарт-кост”

27. Визначення загальних відхилень та окремі елементів матеріальних затрат

28. Визначення загальних відхилень та окремих елементів трудових затрат

29. Визначення загальних відхилень та окремих елементів змінних загальновиробничих затрат

30. Визначення загальних відхилень та окремих елементів постійних загальновиробничих затрат

31. Визначення загальних відхилень та окремих елементів доходу

32. Особливості розрахунку відхилень на основі маржинального підходу

33. Класифікація відхилень для прийняття управлінських рішень

34. Принципи встановлення діапазону відхилень

Теми реферативних доповідей:

1. Історія розвитку системи обліку за нормативними затратами

2. Роль та значення нормативного методу обліку та калькулювання собівартості продукції для прийняття управлінських рішень

3. Порівняльна характеристика системи стандарт-кост та нормативного методу обліку затрат

4. Мета та значення нормативного методу обліку затрат

5. Управління за відхиленнями

5. Аналіз затрат в системі управління

РОЗДІЛ YIII

АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЇ

ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ

РІШЕНЬ

8.1. Характеристика релевантної та нерелевантної інформації

8.2.Прийняття поточних рішень

8.2.1. Прийняття рішень в процесі постачання

8.2.2. Прийняття рішень в процесі виробництва

8.2.3. Прийняття рішень в процесі реалізації

8.3. Прийняття інвестиційних рішень

8.3.1.Методи оцінки інвестицій

8.3.1.1. Статичні методи оцінки інвестицій

8.3.1.2. Динамічні методи оцінки інвестицій

ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ ВИ ПОВИННІ ВМІТИ:

• характеризувати релевантну та нерелевантну інформацію

• розробляти моделі прийняття поточних решень

• формувати інформацію для прийняття рішень в процесі постачання

• формувати інформацію для прийняття рішень в процесі виробництва

• формувати інформацію в процесі реалізації

• обгрунтувати прийняття інвестиційних рішень в перспективі

• оцінити інвестиційні проекти на основі критеріїв: розрахункової норми прибутку на інвестиції, терміну окупності, чистої приведеної вартості, внутрішньої норми прибутку та вміти пояснити переваги та недоліки кожного із них

• оцінювати вартість грошових коштів у часі приймаючи інвестиційні рішення

• використовувати таблиці коефіцієнтів дисконтування