10. Особливості податкової системи в Японії та її вплив на фінанси населення і підприємств

Система державних доходів Японії має свої особливості. По-перше, вони полягають у досить високій долі неподаткових доходів – 15% у державному (центральному) бюджеті, 25% – у місцевих бюджетах. До цієї категорії доходів належать доходи від продажу землі та іншої державної чи муніципальної нерухомості, орендна плата, пені і штрафи, доходи від лотерей і надходження від позик. По-друге, для Японії властива висока централізація податкових поступлень, дві третини яких мають статус державних податків, решта податків надходять у місцеві бюджети, забезпечуючи 40% їх доходів.

По-третє, в Японії співвідношення окремих видів оподаткування в державному і місцевих бюджетах співпадає: і там, і там більше половини припадає на прибуткові податки, на другому місці знаходяться майнові податки, на третьому – податки на споживання.

Головні складові сучасної податкової системи Японії:

- податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок);

- податок на прибуток корпорацій;

- податок на майно фізичних та юридичних осіб;

- податок на спадщину та дарування;

- акцизи;

- податок на додану вартість;

- мито;

- податок на проживання (в деяких джерелах – податок на жителів).

11. Федеральні фінанси ФРН та управління ними Фінансова система Німеччини як федеральної держави складається з федерального бюджету бюджети 16 земель,общин,спеціалніурядові і позабюджетні фундації,фінанси Федкральної залізниці(Бундесбан) і федеральної пошти(Бундеспост),держ.під-тв,органів соц.страхув, федерального відомства праці. Землі Німеччини поділяються на більше ніж 50 округів. Округи — на райони та міста, які мають статус районів (їх близько 630). Райони поділяються на громади, причому багато міст мають статус громад. У цілому в країні налічується 90 % сільських громад і 10 — міських (разом 8590 громад). Уся країна поділена на фінансові округи. Формально всі ланки бюджетної системи автономні, тобто самостійно складають бюджет, стягують податки, збори, витрачають кошти на виконання функцій, що підпадають під їхню юрисдикцію Основні правила функціонування фінансової системи Німеччини закріплені в Конституції країни. Сучасна "фінансова конституція" Німеччини З одного боку, регулює фінансові взаємовідносини між федерацією, землями і громадами, з іншою — визначає положення і компетенції конституційних органів у формуванні бюджету країни. ФРН є федеративною республікою, країною парламентської демократії. Німецький бундестаг, нижня палата парламенту, яка обирається всенародно, має у ФРН вирішальне право законотворення. У процесі законотворення бере участь і бундесрат (Федеральна рада), верхня палата парламенту, в якій зібрано представників земель. Бундесрат має право оскаржувати всі закони, схвалені в бундестазі. Глава держави — федеральний президент, але головна фігура виконавчої влади — федеральний канцлер, який очолює уряд.

12.Особлив.опод.у ФРН та його вплив на фін.під-тв і нас-ня. Для ФРН характерна складна багатоступенева система розподілу всієї сукупності податкових надходжень між різними бюджетами, проте ця система забезпечує ефективне вертикальне (між федерацією, землями й общинами) та горизонтальне (між окремими землями, а в межах земель – між общинами) фінансове вирівнювання. Особливо велика роль у такому вирівнюванні належить податку на додану вартість у силу його фіскального значення (близько 30% бюджетних доходів), а також мінливої пропорції відрахувань від податку в залежності від податкового потенціалу земель-донорів і дотаційних земель. Для ФРН властива множинна податкова система, що налічує близько 40 окремих податків. Податки розділяються на п’ять груп: загальні (надходять у бюджети різних рівнів); федеральні; земельні; общинні (місцеві); релігійні.Загальні податки: прибутковий (15-42%); корпоративний(29%); на додану вартість(15%); на доходи від капіталу. Своєрідний додаток до прибуткового податку – так званий церковний податок(8-9%).Федеральні: акцизи на нафтопродукти; тютюнові (близько 3% від податкових надходжень) та спиртогорілчані (близько 0,6% від податкових надходжень); страховий податок.Земельні: податок із власників автомобілів; майновий (ставка податку становить 1% від вартості майна фізичних осіб та 0,6% – майна промислових компаній і підприємств); на спадщину і дарування; акциз на пиво.До общинних належать промисловий і поземельний податки.Платник податків має право скористатися судовою допомогою у разі незгоди з рішенням державних податкових органів. Ці питання входять до компетенції спеціальних фінансових суддів,які є повністю незалежними.

13.Державні фінанси Франції Сучасна фінансова система Франції включає загальний бюджет, спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, соціальні фонди, місцеві фінанси і фінанси державних підприємств. На частку державного бюджету припадає 47 %, місцевих бюджетів (96 департаментів і близько 36 тисяч комун) — 9, фондів соціального страхування — 40, державних підприємств — близько 4 % усіх державних доходів. Державний бюджет Франції є основою фінансової системи. На нього припадає половина всіх фінансових ресурсів держави. У цілому державний бюджет не затверджується законодавчою владою, а щорічно складається як допоміжний документ, що механічно об'єднує загальний бюджет, численні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети. Доходи і витрати державного бюджету поділяються на дві частини:-операції кінцевого характеру (безповоротне фінансування), тобто звичайні поточні витрати; - операції тимчасового характеру (кредитні). Податки є головними доходами бюджету. Французька податкова система включає прямі та непрямі податки і внески на соціальне страхування. Непрямі податки відіграють головну роль, їх частка на початку XXI ст. досягла 60 % доходів бюджету Франції. Структура доходів бюджету Франції на початку XXI ст. не змінилась суттєво, порівняно з 90-ми роками XXст. У державі діють три види непрямих податків: акцизи, мито, фіскальні монопольні податки.

14. Регіональні і місцеві фінанси у Франції Франція має трирівневу територіальну організацію: комуни (36 559), департаменти (96), регіони (22). Один із регіонів – Корсика – має власний статус. Децентралізація у Франції набула поширення із прийняттям у березні 1982 року закону «Про права і свободи комун, департаментів, регіонів». Французькі комуни, як правило, незначних розмірів і з невеликою кількістю населення. При цьому більш як 30% видатків місцевих само врядувань (як і дефіцит) покриваються централізованими коштами. Вагомим інструментом впливу на розвиток економіки є фіскальна політика місцевих органів самоврядування, які мають право встановлювати місцеві податки і збори, надавати пільги із сплати податків, що надходять до місцевих бюджетів. Разом з тим, надходження від місцевих податків покривають десь 50% видатків регіональних бюджетів, а доходи від муніципальної власності і місцевого господарства – тільки 10% витратної частини бюджетів комун. Джерела податкових надходжень до бюджетів місцевих органів самоврядування Франції різняться залежно від територіальних одиниць. На сьогодні фінансова діяльність органів місцевого самоврядування Франції характеризується помірним зростанням податкових ставок, зменшенням заборгованості й зростанням витрат на управління. Безумовно, місцеві органи самоврядування мають певну автономію у вирішенні фінансових питань, проте цим їх діяльність не обмежується, вони дедалі частіше порушують тему посилення децентралізації. У Франції внаслідок децентралізації регіонам і департаментам було надано нові компетенції у сфері соціальної допомоги, дорожнього господарства і управління навчальними закладами. З 1993 р. по 1996 р. воно зупинилося, а в 1998 р. мало місце зростання. Щодо функціональних витрат, то на них у 1999 р. припадало близько четвертої частини всіх видатків.

15. Особливості непрямого оподаткування у Франції Франція є однією з небагатьох розвинутих країн, де податкова система спирається в основному на непряме оподаткування. Головними доходами бюджету є податки. Податкова система Франції включає прямі та непрямі податки і внески на соціальне страхування. Непрямі податки відіграють дуже велику роль.На початку XXI ст. вони займали 60 % доходів бюджету Франції. На початку ХХІ ст. в порівнянні із 90-ми роками ХХст. структура доходів бюджету Франції змінилася не дуже. Є три види непрямих податків: акцизи, мито, фіскальні монопольні податки. Експортні товари повністю звільняються від непрямих податків. Прямі податки забезпечують лише близько 40 % всіх податкових надходжень державного бюджету. Проте за темпами зростання вони трохи випереджають непрямі, а їх частка поступово збільшується. Разом з тим уряд постійно розширює податкові пільги компаніям.