8. Податкова система сша та її вплив на фінанси підприємств та домогосподарств

Бюджетний механізм федерального уряду – основна ланка фінансової системи США. Основні доходи федерального бюджету – податкові надходження. У федеральних доходах переважають прямі податки. Доходи штатів і місцевих органів формуються в основному за рахунок непрямих податків і місцевого оподаткування. До прямих податків належать прибуткові і майнові податки, податок на спадок і дарування майна, внески на соціальне страхування. Прибутковим податком можуть обкладатись доходи окремої людини, або сім’ї в цілому. Існує 3 ставки: 15%, 28%, 33%. Важливе значення у доходах федерального бюджету відіграють відрахування на соціальне страхування, яке сплачується роботодавцями і найманими працівниками. Податок на доходи корпорацій складає близько 10 % у доходах федерального бюджету, основна ставка - 34%. Цей податок має багато пільг: пільги на інвестиції, науково-дослідні роботи, існують податкові знижки. До непрямих податків відносять: федеральні митні збори, акцизи, збори з транспортних засобів, внески підприємств на соціальне страхування. На всіх рівнях бюджетної системи США стягуються індивідуальні прибуткові податки, податки з прибутку корпорацій, податки і внески до фондів соціального страхування, податки на спадок і дарування, акцизи. Федеральні акцизи встановлені на тютюнові вироби, алкогольні напої, певні послуги, зокрема перевезення, ювелірні вироби, хутро, телефонні послуги. Ставки акцизів існують у відсотках, або в доларах до кількості товару. Мінімальна і максимальна ставки податку на спадщину становлять 18% і 50%. В США не існує ПДВ, подібним податком є податок з продажу, що є одним з основних джерел доходів місцевих бюджетів. Також важливу роль відіграє податок на майно, або на нерухомість. Сплачують його фізичні і юридичні особи, які володіють певною власністю(землею, житловим будинком, гаражем, автомобілем, худобою). Досить поширеним явищем є наявність податкових пільг, податкових скидок, субсидування з боку місцевих органів влади окремим підприємствам.

9.Особливості побудови та функціонування фінансової системи Японії Фінансова система Японії включає:

1. бюджет центрального уряду

2. фінанси місцевих бюджетів

3. фінанси державних підприємств

4. фінанси недержавних підприємств

5. фінанси домогосподарств

6. фінансовий ринок

До теоретичних основ функціонування фінансової політики в Япо­нії можна віднести наступні:

1. На думку японських спеціалістів державні фінанси повинні обслуговувати позаринковий попит і тим самим заповнювати ті провали, які допускає ринковий механізм.

2. Державні фінанси мають створити необхідні загальні умови для функціонування ринкового механізму і водночас виправляти його недоліки через перерозподіл доходів.

3. Політика Міністерства фінансів повинна бути спрямована на заохочення заощаджень населення і враховувати інтереси споживачів.

4. Суворий контроль за цільовим використанням кожного виду фінансових ресурсів.

5. Наголос повинен робитися не на трансфертні платежі (по бід­ності тощо, а на вирівнювання стартових умов (на освіту, охорону здоров'я тощо).

До елементів фінансової системи Японії та її особливостей можна віднести такі.

1. Міністерство фінансів — основа фінансової системи Японії. Мінфін розробляє і контролює виконання бюджету. У його штаті 2 тис. службовців.

2. Податкова служба (близько 50 тис. чол.)

3. Бюджет соціальних рахунків (їх 38).

4. Дев'ять фінансових корпорацій, у тому числі корпорації фінан­сування дрібного і середнього бізнесу, корпорації розвитку окремих районів (Тохоку, Хоккайдо).

5. Податкові ставки залежать від типу сімей (бездітна сім'я, сім'я з дітьми тощо).

6. Місцеві органи влади збирають до своїх бюджетів приблизно 30% податків, а до державного бюджету — 70%.

7. Дотації місцевим бюджетам становлять до 40% їх доходів.

8. Щорічний приріст державного боргу становив донедавна 2,9%.