Прогнозування лавин

Під прогнозом лавин слід розуміти обгрунтоване передбачення місця, часу виникнення, характеру і розміру лавини. Прогноз лавинної небезпеки може бути:

фоновим, який носить загальний характер і визначає можливість сходу лавин на великій гірській території, без зазначення їх розмірів, конкретних місць сходу і завчасно за 1-2 доби;

районним, для окремих долин, перевальних дільниць, із завчасно не більше, ніж за кілька годин;

детальним, для окремого лавинного осередку або гірського схилу, з оцінкою можливих розмірів очікуваних лавин.

Прогнозування лавинної небезпеки здійснюється органами Державної гідро­метеорологічної служби МНС на основі даних спостережень, які проводяться діючою мережею станцій, постів та снігомірних маршрутів, а також аеро- і косміч­ними зйомки відповідних територій.

Виділяють шість ступенів лавинної небезпеки:

незначний, коли схід невеликих лавин не загрожує населенню і спорудам;

слабкий, коли небезпеки від лавин можливо уникнути без спеціальних проти­лавинних заходів;

невеликий, коли для уникнення небезпеки достатньо спрогнозувати лавини та провести профілактичні заходи;

помірний, коли необхідно споруджувати легкі протилавинні споруди:

великий, при якому необхідно споруджувати капітальні захисні протилавинні інженерні споруди;

максимальний, при якому надати безпеку людям і спорудам наявними спо­собами і методами практично неможливо.

Захист населення і територій від наслідків лавин

Метою протилавинного захисту є розробка і здійснення заходів щодо запобі­гання і зменшення наслідків сходу снігових лавин.

Протилавинний захист буває на пасивний та активний.

Пасивий захист полягає: у своєчасному виявленні лавинонебезпечних рай­онів, організації системи спостережень за лавинним станом і служби попереджен­ня лавинної небезпеки; проведенні евакуації населення і забезпечення зберігання матеріальних цінностей; створенні гірських рятувальних груп, розробці інструкцій і навчанні населення діям у горах з урахуванням особливостей місцевості.

Активний протилавинний захист полягає в будівництві протилавинних спо­руд, а також активному здійсненні впливу на сніговий покрив із метою забезпе­чення штучного сходу лавин.

Інженерно-технічні заходи спрямовано на:

регулювання режиму збирання у зонах зародження лавин (щити та інші при­стосування);

утримання снігового покриву на схилах (терасування схилів, улаштування тран­шей, камінних стінок, паль, установка щитів, решіток, сіток тощо);

зменшення швидкості руху лавин (сітки із тросів, надовби, улаштування горбів, клинків тощо);

зміну напрямку руху лавини (лавинорізи, відбійні греблі, направляючі стінки);

пропускання лавин під захисними спорудами (галереї, навіси).

Дійовими заходами щодо активної боротьби з лавинною небезпекою є органі­зація штучного сходу снігового покриву з метою профілактичного розвантажен­ня від нього гірських схилів. Цей захід проводиться в місцях, де економічно не­доцільно будувати протилавинні споруди, він може здійснюватися кількома спо­собами, найефективнішими з яких є гарматний обстріл та вибухові роботи тощо.

До особливостей лавинних завалів на транспортних магістралях у лавиноне­безпечних районах відносять;

їх відносно невелику протяжність уздовж доріг (довжина лоткових лавин може досягати 200 м, основи перекривають дорогу на дільниці до 400 м);

значну висоту (завал, який виник унаслідок одноразового сходу лавини, зрідка має висоту меншу 2 м, а після багаторазового - 10-15 м і більше);

велику початкову щільність снігу в завалах (300-500 кг/м³) і наявність твер­дих домішок у вигляді камінців, дерев та кущів;

випуклі профілі поверхні завалу зі схилами (20-40°).