17.6. Операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням

Дорогоцінні метоли — це золото, срібло, платина і ме­тали платинової групи у будь-якому вигляді та стані. Дорогоцін­не каміння — це природні та штучні (синтетичні) мінерали в си­ровині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням включають дії, пов'язані з: виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали та каміння; над­ходженням дорогоцінних металів та каміння до місць їх збері­гання, а також зі зберіганням і відпуском у встановленому по­рядку дорогоцінних металів та каміння; зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів та каміння у будь-яких ре­човинах і матеріалах під час їх видобутку, виробництва та вико­ристання; ввезенням дорогоцінних металів та каміння у країну з-за кордону та вивезенням їх із неї.

Банки здійснюють на ринку дорогоцінних металів операції з банківськими металами. До останніх належать золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до най­вищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і поро­шках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Найвищими пробами банківських металів визнаються проби не нижче ніж: для золота — 995,0, для сріб­ла — 999,0; для платини та паладію — 999,5.

Залежно від обсягу здійснюваних операцій та їх різновидів розрізняють такі види ринків дорогоцінних металів:

1. Міжнародний, або світовий, ринок. Він є всеохопним, на ньому реалізуються угоди з великими партіями металів. Правила здійснення операцій не контролюються державними органами або правила регулювання дуже ліберальні. На міжнародних рин­ках здійснюються: первісна пропозиція дорогоцінних металів найбільшими їх видобувачами; установлення базової ціни дорого­цінних металів для операцій на регіональних і внутрішніх ринках; інтервенції центральних банків для підтримання ціни металу.

2. Регіональні ринки примикають до світових і також мають міжнародний характер. У своїй основі вони орієнтовані на місце­вих клієнтів, більш дрібних.

3. Внутрішні або місцеві ринки — це, як правило, ринки однієї або кількох держав. На них здійснюється державний контроль. Вони, у свою чергу, поділяються на:

— вільні ринки, на яких держава не обмежує ввезення та виве­зення металу і не дуже суворо здійснюється регулювання;

— контрольовані ринки, на яких для резидентів установлю­ються досить суворі правила, а права нерезидентів можуть обме­жуватися, аж до заборони здійснення операцій з дорогоцінними металами.

Залежно від наявності металів у кожній операції ринок доро­гоцінних металів умовно поділяють на ринок фізичного наявного металу та безготівкового («паперового») металу.

Ринок дорогоцінних металів поділяють також на:

1) оптовий, який включає просування металів від постачаль­ників до споживачів на внутрішньому ринку, а також міжбанківський ринок та поставки з нього посередникам (торговцям), які займаються перепродажем металів кінцевим споживачам;

2) роздрібний ринок включає постачання металами безпосеред­ніх споживачів та дрібних інвесторів, які є на внутрішньому ринку.

В Україні до оптової торгівлі належать операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше ніж 100 грамів золота, платини чи металів платинової групи або 1000 грамів срібла у зливках чи монетах у кількості понад 10 золотих, платинових або срібних монет. Якщо торгівля відбувається у розмірах менших, ніж зазначено вище, то вона називається роздрібною.

До складу учасників ринку входять постачальники металу (видобувні компанії, афінажні підприємства, асоціації виробни­ків тощо), професійні посередники (банки, спеціалізовані компа­нії) та фінансові і промислові споживачі (центральні банки, інве­стори, ювелірні підприємства тощо).

Торгівля металами на ринку здійснюється тільки в регламен­тованій стандартній формі, тобто стандартних і мірних зливків, а також монет вітчизняного та іноземного виробництва, якість ме­талу яких відповідає вимогам до проби відповідного металу. Стандартні зливки повинні відповідати світовим стандартам яко­сті, насамперед прийнятим Лондонською асоціацією ринку доро­гоцінних металів. Мірні зливки (міні-зливки) — це зливки масою 1 кг і менше та відповідним вмістом у них чистого дорогоцінного металу не нижче ніж: для золота — 999,9; для срібла — 999,0; для платини і паладію — 999,5.

До операцій та послуг з банківськими металами, які можуть виконувати банки, відносять такі.

1. Відкриття клієнтам кореспондентських, вкладних (депозит­них) та поточних рахунків у банківських металах. Кореспондент­ські рахунки відкриваються одним уповноваженим банком ін­шому для здійснення операцій з банківськими металами. Кореспондентські рахунки в банківських металах відкриваються в уповноважених банках; у НБУ; у банках-нерезидентах.

Вкладний (депозитний) рахунок відкривається уповноваже­ним банком клієнту на договірній основі для зберігання банків­ських металів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточний рахунок відкривається уповноваженим банком клі­єнту на договірній основі для зберігання банківських металів і здійснення розрахункове-касових операцій за допомогою платіж­них інструментів відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

2. Депозитні операції здійснюються у тому разі, коли необхід­но залучити метал на рахунок або, навпаки, розмістити на визна­чений строк. Для цього використовуються металеві рахунки. Якщо у клієнта беруться метали у фізичній формі для тимчасово­го зберігання, то йому відкриваються металеві рахунки відпові­дального зберігання типу «Allocated», тобто «З розміщенням». Характерним для цих рахунків є те, що на них обліковується ме­тал, який зберігається в даному банку, причому останній не має права використовувати цей метал і повертає власникові саме ті зливки, які отримав на зберігання.

Для здійснення операцій з «безготівковим» металом викорис­товуються рахунки типу «Unallocated», тобто «Без розміщення». На таких рахунках облік ведеться у грамах чи унціях, а не в кон­кретних зливках. Такі металеві рахунки фактично знеособлені, метали на них мають лише кількісну характеристику маси (для монет — кількість у штуках) і вартісну балансову оцінку. Під­ставою для зарахування дорогоцінних металів на знеособлені ме­талеві рахунки може бути їх поставка у фізичній формі, перера­хунок з інших знеособлених рахунків, продаж металів клієнтові чи їх придбання банком. Отримати метал клієнт може в даному банку, банках-кореспондентах або у світових центрах торгівлі дорогоцінним металом, зокрема Лондон (Loco London), Цюріх (Loco Zurich), Нью-Йорк (Loco New York).

Банки можуть випускати золоті сертифікати, які свідчать про депонування золота в банку. Вони підлягають вільному обміну на зазначену в них кількість золота або грошовий еквівалент зо­лота за ринковою ціною. Золоті сертифікати переважно іменні, однак передбачається право їх передавання через відповідний напис. Вони можуть випускатися замість депонованих монет, а також золота, яке зберігається в інших країнах з метою фактич­ного гарантування на випадок його блокування чи націоналізації. Операції із золотими сертифікатами вигідні банкам-емітентам, тому що дають комісійний дохід, розширюють клієнтуру, підви­щують репутацію банку. Різновидом золотих сертифікатів є оща­дна книжка, яка видається власникові депонованого золота, що дає змогу здійснювати багаторазові операції з ним.

Під час здійснення операцій з банківськими металами процен­ти за вкладами у банківських металах сплачуються як у банківсь­ких металах, так і в грошовій формі на умовах, визначених депо­зитним договором

3. Операції з надання кредитів у банківських металах здійс­нюються через поставки їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов'язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі. Погашення кредитів у банківських металах може здійснюватися у формі фі­зичної поставки, перерахуванням банківських металів із метале­вих рахунків позичальника чи придбанням банком за грошові кошти позичальника металу в іншого учасника міжбанківського ринку для погашення раніше одержаного кредиту.

Банки можуть кредитувати позичальника і під заставу золото­го депозиту. Видача та погашення кредиту здійснюється в гро­шовій формі, а золото є формою забезпечення виконання зо­бов'язань у кредитних правовідносинах.

4. Операції з монетами з дорогоцінних металів. Банки здійс­нюють продаж клієнтам вітчизняних та іноземних монет з доро­гоцінних металів, а також викуповують у них такі монети, звісно, за нижчою ціною. Центральні банки, як правило, є оптовими по­стачальниками монет для уповноважених дистриб'юторів, роль яких виконують, насамперед, комерційні банки.

Ринок монет із дорогоцінних металів включає монети нуміз­матичні, напівнумізматичні, обігові та зливкові. Останні три ви­ди монет ще називають інвестиційними або тезавраційними, оскільки вони використовуються практично для нагромадження абстрактної вартості через інвестування грошових коштів у мо­нети з дорогоцінних металів, особливо золота.

Продаж монет здійснюється з премією, розмір якої залежить від багатьох факторів, зокрема якості монет. Так, американська система класифікації якості монет «Червона книга» включає три типи рейтингів: базові, додаткові та нумізматичні. Найвища якість за базовим рейтингом —- «ргооf», тобто монети із дзерка­льною поверхнею, виразним зображенням малюнка. Додатковий рейтинг може бути «ргооf like» (подібна до високопробної), тобто монети поза обігом, але так якісно викарбувані, що нагадують високопробні. Згідно з нумізматичними рейтингами монета може бути «ехtremely гаге» (екстремально рідкісною), тобто майже уні­кальною, існує лише кілька екземплярів.

В Україні виключне право на виготовлення (у тому числі інвес­тиційних, пам'ятних, ювілейних, сувенірних тощо), випуск в обіг і реалізацію монет надане Національному банку України. НБУ реа­лізує монети та сувенірну продукцію за роздрібними цінами бан­кам України, їх філіям, іншим юридичним і фізичним особам. Реа­лізація монет за оптовими цінами здійснюється дистриб'юторам НБУ за умови придбання партії монет, кількість яких визначається НБУ. Реалізація монет здійснюється за цінами, що враховують ва­ртість їх виготовлення, якість виготовлення (карбування) монет, інші фактори. НБУ визначені такі категорії якості карбування мо­нет: пруф; пруф-лайк; брильянт-анциркулейтед; спеціальний анциркулейтед; анциркулейтед.

5. Операції спот (spot) — це операції з купівлі-продажу доро­гоцінних металів, що здійснюються контрагентами на умовах за­рахування/списання металу та валюти з рахунків на рахунки на другий робочий день після укладення угоди. Умови розрахунків спот є зручними для контрагентів: протягом поточного та насту­пного дня обробляється необхідна документація, оформлюються платіжні та інші доручення для виконання умов угоди.

Розвиток та удосконалення засобів зв'язку, систем електрон­них міжбанківських розрахунків, комп'ютерна обробка інформа­ції дають змогу значно прискорити розрахунки за укладеними угодами. Результатом цього стала можливість здійснення опера­цій з купівлі-продажу банківських металів уповноваженими бан­ками на умовах «тод» (today «сьогодні на сьогодні») та «том» (tomorrow «сьогодні на завтра»),

6.Для страхування ризиків курсових коливань банки викорис­товують строкові операції з банківськими металами, тобто угоди, за яких сторони домовляються про поставку банківських металів у майбутньому за ціною, зафіксованою у момент їх укладення. Стро­кові операції поділяються на ф'ючерсні, опціонні та форвардні.

Ф'ючерсні операції — це угоди з купівлі-продажу металу у май­бутньому між двома сторонами за раніше обумовленою ціною, які укладаються на біржових ринках. Особливістю ф'ючерсних угод є те, що вони стандартизовані і поставки металу відбуваються в стро­го визначені терміни. Поставка металу повинна здійснюватися че­рез розрахункову палату біржі, яка гарантує виконання зобов'язань за угодами всіма сторонами. Сторона, котра зобов'язана виконати поставки базового активу, називається продавцем ф'ючерсного ко­нтракту. Сторона, яка зобов'язана переказувати грошові кошти проти поставки активу, називається покупцем. Вважають, що поку­пець займає довгу позицію, а продавець — коротку.

Довга або коротка позиції можуть бути закриті за допомогою рівнозначної за обсягом протилежної угоди з тим самим активом, тобто офсетної угоди. Ця угода ліквідує попередню позицію, тобто зобов'язання відносно купівлі-продажу активу в день ви­конання. Але в цьому разі виникають курсові прибутки (збитки), які визначаються на основі ціни відкриття і закриття позиції та її обсягу. Отже, кожен учасник ф'ючерсної угоди має можливість: закрити позиції через укладення офсетної угоди; поставити або прийняти базовий актив, який був предметом ф'ючерсної у годи.

Мета проведення ф'ючерсних операцій полягає, по-перше, у страхуванні ризиків від несприятливих змін курсів (цін) на базо­вий актив; по-друге, у проведенні спекулятивних операцій.

7. Опціони — право (але не обов'язок) продати чи придбати пе­вну кількість золота за певною ціною на певну дату (європейський опціон) чи протягом усього обумовленого строку (американський опціон). Продавець опціону продає контрагентові права на вико­нання угоди чи відмови від неї, за що отримує від покупця премію.

Розрізняють два види опціонів:

—опціон пут (put), тобто опціон на продаж, дає покупцеві опціону право на продаж металу за ціною виконання чи право від­мовитися від його продажу. Він захищає власника від зниження цін на метали;

— опціон кол (саll), тобто опціон на купівлю, дає покупцеві опціону право придбати метал за ціною виконання чи відмовити­ся від його купівлі. Цей опціон захищає власника від підвищення цін на метали.

Хеджування за допомогою опціонів полягає у такому. Якщо банк хеджує себе від підвищення в майбутньому ціни металу, він або купує опціон кол, або продає опціон пут. Якщо ж банк хе­джує себе від зниження ціни металу, він повинен або купити оп­ціон пут або продати опціон кол.

8.Форвардні угоди передбачають продаж (купівлю) металу на строк, що перевищує другий робочий день після укладення уго­ди. Укладення форвардної угоди означає, що одна зі сторін бере на себе зобов'язання здійснити поставку певної кількості металу на дату, яка обумовлена в угоді, але віддалена проміжком часу від дати укладення угоди, а інша сторона зобов'язується прийня­ти поставку за обумовленою в угоді ціною. Метою укладення форвардної угоди покупцем металу є страхування від підвищен­ня в майбутньому ціни на метал на спотовому ринку, а продав­цем металу — страхування від падіння в майбутньому ціни мета­лу на ринку спот.

Хоча форвардні угоди є обов'язковими для виконання, банк не має твердої гарантії виконання клієнтом своїх зобов'язань, тому форвардні угоди пов'язані з певним ризиком. Для банку — це ризик, що клієнт відмовиться або буде не в змозі виконати форвардний контракт. Для клієнта ризик полягає в тому, що він не матиме достатньо коштів для виконання угоди (адже форвар­дні угоди є обов'язковими для виконання).

Різновидом форвардних угод є форвардні контракти за процен­тними ставками (FRA), тобто це двостороння угода, за якою конт­рагенти беруть на себе зобов'язання обмінятися на певну дату в майбутньому платежами на підставі короткострокових процентних ставок, одна з яких є твердою, а інша — плаваючою. Сума цих платежів розраховується відносно контрактного номіналу, а в умо­ви контракту закладено певний форвардний період, тобто період, який починається з обумовленої дати в майбутньому. Основна ме­та таких угод полягає в хеджуванні процентної ставки, а це пов'я­зано з тим, що на ринку дорогоцінних металів відбуваються коли­вання процентних ставок за золотими кредитами та депозитами.

9. Різновидом операцій з банківськими металами, які поєдну­ють поточні і строкові операції, є угоди своп. Операції типу своп (swap) — це одночасна купівля і продаж дорогоцінного металу. Такі операції поділяються натри види:

— своп у часі, або фінансовий своп, — це купівля (продаж) однієї і тієї самої кількості металу на умовах спот проти продажу (купівлі) на умовах форвард;

— своп за якістю металу передбачає одночасну купівлю (про­даж) металу однієї якості, наприклад золота проби 999,9 проти продажу (купівлі) золота іншої якості, наприклад проби 999,5. Сторона, яка продає золото вищої якості, отримуватиме премію;

— своп за місцезнаходженням металу передбачає купівлю-продаж золота в одному місці, наприклад, Локо-Лондон, проти прода­жу (купівлі) золота в іншому, наприклад, Локо-Цюріх, за існування різниці цін на метал однакової якості у двох зазначених пунктах.

10. Банки можуть здійснювати обмін зливків (зливку) банків­ського металу на зливки (зливок) цього самого металу меншої (більшої) маси, однак загальна маса банківського металу, що об­мінюється, має залишатися незмінною.

На прохання клієнтів банки можуть здійснювати операції, пов'я­зані з конвертацією одного виду банківського металу в інший.

11. Банки можуть здійснювати перевезення дорогоцінних та банківських металів між установами інших банків і клієнтами банків силами та засобами власного підрозділу перевезення ва­лютних цінностей та інкасації коштів.

12.Банки надають клієнтам послуги, пов'язані зі зберіганням банківських металів у власних сховищах або у сховищах інших уповноважених банків.

13.Операції з дорогоцінними металами, що скуповуються у населення у виробах І брухті, здійснюють банки, які мають від­повідне обладнання, умови та кваліфікованих експертів. Скупо­вування дорогоцінних металів здійснюють, зокрема, територіа­льні управління НБУ з подальшим передаванням цінностей до Державної скарбниці України.

Перелік цінностей, які можуть скуповуватися банками у насе­лення, визначається чинним законодавством та нормативно-правовими актами НБУ.

Операції банків з дорогоцінним камінням не набули широкого розвитку, що пов'язано з різними чинниками. Закон України «Про Національний банк України» передбачає, що НБУ є зберігачем державного золотого запасу, а також дорогоцінних мета­лів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей. НБУ зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали і камені та інші коштовності, пам'ятні та ін­вестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зов­нішньому ринках без квотування і ліцензування.

Банки можуть здійснювати перевезення дорогоцінного камін­ня між установами інших банків і клієнтами, надавати послуги з відповідального зберігання, здійснювати скуповування цінностей із вставками з дорогоцінного каміння першого порядку.