Хімічне забруднення

Хімічне забруднення відбувається через надходження у водойми зі стічними водами різних шкідливих домішок неорганічного (кислоти, луги, мінеральні солі, мінеральні добрива) та органічного (нафта й нафтопродукти, миючі засоби, органічні добрива тощо) складу. Шкідлива дія токсичних речовин, що потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту (прогресуюче збільшення вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга).

Особливої шкоди водоймам завдають нафта й нафтопродукти, які утворюють на поверхні води плівку, що перешкоджає газообміну між водою та атмосферою і знижує вміст кисню у воді. В результаті розливу 1 т нафти плівкою покривається 12 км² води. Згустки мазуту, осідаючи на дно, вбивають донні мікроорганізми, які беруть участь у процесі самоочищення води. Внаслідок гниття донних осадів, забруднених органічними речовинами, виділяються шкідливі сполуки, зокрема сірководень, які отруюють усю воду у водоймах.

До основних забруднювачів води належать хімічні, нафтопереробні й целюлозно-паперові комбінати, великі тваринницькі комплекси, гірничодобувна промисловість. Серед забруднювачів води особливе місце посідають синтетичні миючі засоби. Ці речовини надзвичайно стійкі і зберігаються у воді роками.

Біологічне забруднення

Біологічне забруднення водойм полягає у надходженні до них із стічними водами різних мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спор грибів, яєць гельмінтів і т.д., багато з яких є хвороботворними для людини, тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки, а також стоки м’ясокомбінатів, підприємств з обробки шкір, деревообробних комбінатів.

Теплове забруднення

Теплове забруднення води відбувається внаслідок спускання у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних об’єктів. Тепла вода змінює термічні та біологічні режими водойм і шкідливо впливає на їхніх мешканців. Як показали дослідження гідробіологів, вода, нагріта до температури 26–30С чинить на мешканців водойм пригнічуючу дію, а якщо температура води піднімається до 36С, риба гине. Найбільшу кількість нагрітої води у водойми скидають АЕС.

Забезпечення належної кількості та якості води є однією з найбільш вважливих проблем і має глобальне значення. Ще до нашої ери Аристотель вказував на необхідність раціонального використання чистої води та відділення її від тієї, котра використовується для господарських потреб.

На сьогодні стан 66 % водних джерел за якістю води не відповідає нормативним вимогам.

3.3. Якість води. Нормативні показники якості води

У відповідності до санітарних правил і норм СанПіН 2.1.4.559–96, вода, яка споживається населенням, має бути безпечною в епідеміологічному і радіаційному відношенні, нешкідлива за хімічним складом і повинна мати сприятливі органолептичні властивості.

Під якістю води в цілому розуміють характеристику її (води) складу і властивостей, яка визначає придатність її для конкретних видів використання. При цьому показники якості води є ознаками, за якими виконується оцінка її якості.

За санітарно-гігієнічною ознакою встановлюють мікробіологічні та паразитологічні показники води (кількість мікроорганізмів і кількість бактерій групи кишкових паличок в одиниці об’єму). Токсикологічні показники води, які характеризують нешкідливість її хімічного складу, визначаються вмістом хімічних речовин, який не повинен перевищувати встановлених нормативів. Нарешті при визначенні якості води враховують органолептичні (тобто ті, які сприймаються органами відчуттів людини) властивості, а саме: температура, прозорість, колір, запах, смак, жорсткість.

Вимоги до якості води нецентралізованого водопостачання визначені Санітарними правилами і нормами (СанПіН 2.1.4.544–96). При цьому нормується запах, смак, колір, каламутність, колі-індекс, а також вказують, що вміст хімічних речовин не повенен перевищувати значень відповідних гранично допустимих концентрацій (ГДК).

3.3.1. Вимоги і нормативи до якості води, яку скидають у відкриті водойми господарсько-питного і культурно-побутового призначення

Вимоги до скидання виробничих стічних вод у водойми зумовлені законом України “Про охорону навколишнього природного середовища і регламентуються “Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами”. Згідно з цими правилами встановлені нормативи якості води для водойм за двома категоріями водокористування. До першої відносяться ділянки водойм, що використовуються як джерела централізованого чи нецентралізованого (децентралізованого) господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості. До другої категорії належать ділянки водойм, що використовуються для купання, занять спортом та відпочинку населення, а також ті, що знаходяться в межах населених пунктів. Крім того, встановлені більш жорсткі нормативи якості стічних вод, що скидаються у водойми, які використовують з рибогосподарською метою.

Загальні показники якості промислових вод, що скидаються у відкриті водойми господарсько-питного та культурно-побутового призначення:

• Розчинений кисень. Кількість розчиненого кисню не повинна становити менш як 4 мг·л^-1у будь-який період року.

• Біохімічне споживання кисню (БСК). БСК не повинно перевищувати 3 мг·л^-1 при температурі води 20ºС для водойм першої і другої категорій, а також для морів.

• Завислі речовини. Вміст завислих речовин у воді водойм після скидання стічних вод не повинен зростати більше, ніж на 0,25 і 0,75 мг·л^-1 для водойм першої та другої категорій відповідно.

• Запахи, присмаки. Вода не повинна мати запахів і присмаків інтенсивністю понад 3 бали для морів і 2 бали для водойм першої категорії.

• Кольоровість не повинна виявлятися у стовпчику води, яку скидають, заввишки 20 см для водойм першої категорії і 10 см – для водойм другої категорії.

• Водневий показник. Значення рН після змішування води водойми із стічними водами повинен бути в межах 6,5 ≤ рН ≤ 8,5.

• Спливаючі речовини. Стічні води не повинні містити мінеральних масел та інших спливаючих речовин у таких кількостях, які здатні утворювати на поверхні водойми плівку, плями тощо.

• Мінеральний склад. Вміст неорганічних речовин для водойм першої категорії не повинен перевищувати за сухим залишком 1000 мг·л^-1, у тому числі хлоридів – 350 мг·л^-1 і сульфітів – 500 мг·л^-1; для водойм другої категорії мінеральний склад нормується за показником “Присмаки”.

• Збудники захворювань не повинні міститися у воді. Стічні води зі збудниками захворювань потрібно знезаражувати після попереднього очищення. Біологічно знезаражені стічні води повинні мати колі-індекс не більше 1000 при вмісті залишкового хлору 1,5 мг·л^-1.

• Температура води у водоймі внаслідок скидання в неї стічних вод не повинна підвищуватися влітку більше, ніж на 3°С порівняно із середньомісячною температурою найтеплішого місяця року за період останніх десяти років.

• Отруйні речовини не повинні міститися у стічних водах у концентраціях, які можуть чинити прямий або опосередкований шкідливий вплив на здоров’я населення.

Гранично допустима концентрація у воді водойми господар­сько-питного та культурно-побутового водокористування (ГДК_в) – це концентрація шкідливої речовини у воді, яка не повинна чинити прямої або непрямої дії на організм людини протягом всього її життя, а також не впливати на здоров’я наступних поколінь і не повинна погіршувати гігієнічні умови водокористування (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1