- •Конспект лекцій
- •1.2.1. Санітарно-гігієнічне нормування
- •1.2.3. Науково технічне нормування
- •Список рекомендованої літератури
- •Гдк (мг·м-3) деяких шкідливих речовин у повітрі населених пунктів
- •Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі для рослин
- •Список рекомендованої літератури
- •Фізичне забруднення
- •Хімічне забруднення
- •Біологічне забруднення
- •Теплове забруднення
- •Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у воді водних об’єктів господарсько-питного та культурно-питного водокористування
- •Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у воді водойм рибогосподарського призначення
- •3.4.1. Метод інтегральної оцінки якості води
- •3.4.2. Метод сумарного ефекту оцінки якості води
- •Список рекомендованої літератури
- •План лекції
- •4.1. Грунти. Роль грунтів у біосфері
- •Значення гдк хімічних речовин в грунті
- •Показники санітарного стану грунтів населених пунктів та сільськогосподарських угідь
- •Нормативи оцінок пестицидного забруднення грунтів
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 5. Нормування якості продуктів харчування
- •Максимально допустимі рівні нітратів у плодоовочевій продукції
- •Санітарна оцінка продуктів тваринництва
- •Санітарна оцінка м’яса
- •Гранично допустимі концентрації важких металів у харчових продуктах, мг·кг-1
- •Допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію–137 та стронцію–90 у харчових продуктах та питній воді (Бк·кг-1, Бк·л-1)
- •Список рекомендованої літератури
- •Список рекомендованої літератури
- •Значення коефіцієнта q для різних видів випромінювання
- •Значення коефіцієнтів wт для різних органів і тканин організму людини
- •Дозові межі опромінювання, мЗврік-1
- •Запитання для самоперевірки
- •Список рекомендованої літератури
- •8.1.1. Основні параметри шуму
- •8.1.2. Шумове забруднення довкілля
- •Рівні шуму від різних джерел
- •8.1.3. Технічне та гігієнічне нормування шуму
- •Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму
- •Допустимі рівні інфразвуку
- •8.3. Нормування впливів ультразвукових шумів
- •Типові значення віброшвидкостей
- •Список рекомендованої літератури
- •Гранично допустимі рівні емп
- •Гранично допустимі рівні емп для населення
- •Гранично допустимі значення енергетичної експозиції
- •Список рекомендованої літератури
- •План лекції
- •Допустима тривалість безперервної роботи й регламентованих перерв протягом години
- •Допустимі рівні інтенсивності ультрафіолетових випромінювань
- •Гдр лазерного випромінювання
- •Запитання для самоперевірки
- •Список рекомендованої літератури
Допустимі рівні інфразвуку
Середньогеометричні частоти, Гц |
Допустимі рівні звукового тиску, дБ |
Загальний рівень звукового тиску, дБлін |
2 4 8 16 |
105 105 105 105 |
110 |
Примітка: загальний еквівалентний рівень звукового тиску (Lpлін) за шкалою “Лін” шумоміра в дБлін (для непостійного інфразвуку).
8.3. Нормування впливів ультразвукових шумів
Ультразвук – це коливання в пружному середовищі які перевищують частоту поширення 20 кГц.
Джерелами ультразвукового випромінювання у промисловості, медицині, науково-дослідних інститутах є низка ультразвукового технологічного устаткування. До такого обладнання відносяться магнітострикційні перетворювачі (працюючі на частоті 22–44кГц), ультразвукові генератори (в медицині потужністю 10–30 Вт, в техніці – до 60 кВт і вище).
Ультразвук так само, як інфразвук, орган слуху людини не сприймає, але за тривалої дії ультразвук небезпечних рівнів негативно впливає на організм людини, а саме:
відбуваються різні порушення нервової системи;
змінюється тиск, склад і властивості крові;
втрачається слухова чутливість.
За спектром ультразвук поділяється на:
низькочастотний (від 1,2104 до 1,0105 Гц);
високочастотний (від 1,0105 до 1,0109 Гц).
Параметрами повітряного ультразвуку, що нормується у робочій зоні, є рівні звукового тиску в третинооктавних смугах з середньо геометричними частотами 12,5; 16,0; 20,0; 31,5; 40,0; 63,0; 80,0; 100,0 кГц.
Для контактного ультразвуку параметром, що нормується, є пікове значення віброшвидкості в частотному діапазоні від 0,1 до 10 МГц, або його логарифмічний рівень у дБ, який визначається за формулою:
(8.8)
де – пікове значення віброшвидкості, мс-1;
– опорне значення віброшвидкості, мс-1.
Відповідно до ДСН 3.3.6.037–99 допустимі рівні ультразвукових тисків в октавних та третинооктавних смугах не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 8.5.
Таблиця 8.5.
Допустимі рівні ультразвукових тисків
Середньо геометричні частоти третинооктавних смуг, кГц |
12,5 |
16 |
20 |
25 |
31,5–100 |
Допустимі рівні ультразвукового тиску, дБ |
80 |
90 |
100 |
105 |
110 |
Боротьба з інфразвуковими та ультразвуковими шумами повинна здійснюватися комплексно, поряд із шумами слухового діапазону (20–20000 Гц).
На території України для забезпечення шумової безпеки діє низка державних стандартів України (ДСТУ), міждержавних стандартів (ГОСТ) та міжнародних стандартів (ISO).
До основних нормативних документів, які регламентують шумове навантаження належать:
ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. Державні стандартні норми.
ДНАОП 0.003.-3.14-85. Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях.
ДСТУ 2867-94. Шум. Методи оцінювання виробничого шумонавантаження. Загальні вимоги.
ГОСТ 12.1.003-83. СТБ. Шум. Общин требования безопасности.
ISO TK-43. Нормування шуму в октавних смугах частот.
8.4. Нормування вібраційного навантаження
8.4.1. Вібрація. Джерела вібрації
Вібрація – це механічні коливання твердого тіла. Вібрацію поділяють на природну та штучну. Джерелами природної вібрації є землетруси, що викликаються природними чинниками. Джерелами штучної вібрації є промисловість, транспорт.
Вібрації у промисловості виникають, зазвичай, при роботі машин та механізмів, які мають неврівноважені та незбалансовані частини, що обертаються чи здійснюють зворотно поступальний рух. До такого устаткування належать оброблювальні, штампувальні верстати, електро- та пневмоперфоратори, електроприводи, компресори. У техніці розрізняють корисну та шкідливу вібрації. Корисна вібрація збуджується навмисно спеціальними вібраційними пристроями та машинами, наприклад, для проведення масажу, під час укладання бетону, трамбування і т.д. Шкідлива вібрація виникає спонтанно під час роботи будь-яких механізмів.
За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та місцеву (локальну) вібрації. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні – сидіння, підлогу. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, пристроями керування машинами та обладнанням. Можлива також одночасна дія загальної та локальної вібрації. Наприклад, при роботі на дорожнобудівельних машинах на руки передається локальна вібрація від пристроїв керування, а на все тіло – від машини чи сидіння.
За часовою характеристикою розрізняють:
постійну вібрацію, для якої спектральний і коректований за частотою параметр на протязі часу спостереження змінюється не більше, ніж у 2 рази (на 6 дБ);
непостійну вібрацію, для якої ці параметри на протязі часу спостереження змінюються більше, ніж у 2 рази (на 6 дБ).
Значення вібрацій як фактора забруднення природного середовища залежить від їхньої потужності та частоти. Слабкі вібрації помітної шкоди біоті й довкіллю не завдають. Навпаки, в деяких випадках вони стимулюють розвиток рослин і тварин, використовуються в медицині, як вже згадувалося, для масажу. Сильні вібрації, як шкідливі, так і корисні, з екологічного погляду, негативно впливають на довкілля і біоту, у тому числі на людину.
Тривалі вібрації завдають великої шкоди здоров’ю людини – від сильної втоми до змін багатьох функцій організму: порушення серцевої діяльності, нервової системи, спазмів судин, деформації м’язів, струсу головного мозку тощо. Особливо небезпечна вібрація з частотою, яка є резонансною з частотою коливання окремих органів чи частин тіла людини, що може призвести до їх пошкодження.
Тривала дія вібрації може спричинити професійне захворювання – вібраційну хворобу.
Нормування вібрацій поділяють на санітарне (гігієнічне) й технічне. При санітарному нормуванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від вібрації людини, а при технічному – щодо захисту машин, устаткування, будівель і т.д. від вібрації, яка може призвести до їх пошкодження чи передчасного виходу з ладу.
Як зазначалося раніше, вібрації можуть негативно впливати на довкілля. Наприклад, якщо буде пошкоджена від вібраційного впливу велика ємність з отруйними речовинами, це може призвести до небезпечної екологічної ситуації.
8.4.2. Основні параметри вібрації
Для підходу до питання нормування вібрації необхідно ознайомитися з її основними параметрами.
Вібрація характеризується абсолютними та відносними параметрами. До основних абсолютних параметрів належать:
вібропереміщення (S) – миттєве значення кожної з координат, які описують положення тіла чи матеріальної точки під час вібрації;
амплітуда вібропереміщення (А) – найбільше відхилення точки, яка коливається з певною частотою, від положення рівноваги, м;
віброшвидкість (V) – кінематичний параметр, що дорівнює швидкості переміщення (перша похідна вібропереміщення) точки, яка коливається з певною частотою, мс-1;
віброприскорення (а) – кінематичний параметр, що дорівнює прискоренню переміщення (друга похідна вібропереміщення) точки, яка коливається з певною частотою, мс-2;
період вібрації (Т) – найменший інтервал часу, через який під час вібрації повторюється кожне значення величини, яка характеризує вібрацію, с;
частота вібрації (f) – величина, обернено пропорційна періоду вібрації, Гц.
Оскільки абсолютні параметри, що характеризують вібрації, змінюються в широких межах, то на практиці частіше використовують відносні параметри – рівні, які визначаються відносно опорного (парового) значення відповідного параметра і вимірюється в дБ.
Стандартні опорні значення наступні:
амплітуда вібропереміщення м;
віброшвидкість мс-1;
віброприскорення м·с-2.
Найчастіше для оцінки вібрації використовують логарифмічний рівень віброшвидкості LV, який визначається за формулою:
дБ. (8.9)
Типові значення віброшвидкості для різних джерел вібрації наведено в таблиці 8.6.
Таблиця 8.6.