Глава 1 Природні туристські ресурси Скандинавського півострова

Скандинавський півострів - найбільший у Європі (800 тис. км2). Він витягнутий з північного сходу на південний захід між 71 і 56 ° с.ш. і оточений островами. Найбільші - Готланд, Еланд, Борнхольм. Біля західного узбережжя півострова - тисячі дрібних островів. На півночі Скандинавський півострів має широку зв'язок з материком, на півдні від рівнин Середньої Європи його відокремлює система проток між Північним і Балтійським морями. Західне узбережжя півострова омивають води Норвезького і Північного морів, північне узбережжя звернено до Північного Льодовитого океану. На півострові розташовані дві держави - Швеція і Норвегія і північно-західна частина Фінляндії, основна територія якої відокремлена від Скандинавського півострова Ботнічною затокою Балтійського моря.

1.1. Геологічна будова і рельєф як умова туристської діяльності

Гірські породи, що складають Скандинавський півострів, мають дуже древній вік. Велика частина цієї території, переважно в межах Фінляндії та Швеції, відноситься до Балтійського кристалічному щиті - древньому «тімені» Європи, де на поверхню виступає докембрійський фундамент, а більш молоді осадові породи майже повністю відсутні. На заході, головним чином у Норвегії, простягаються калідонскіе складчасті структури.

В останні кілька сотень тисяч років Скандинавський півострів був центром материкових зледенінь, звідки потужні потоки льоду розходилися в різні боки. Вони руйнували і вирівнювали древні гори. Багаторазові заледеніння, останнє з яких закінчилася у Північній Європі близько 8 тисяч років тому, залишили після себе гряди пагорбів з льодовикових насосів і нагромадження каменів-валунів. Звільнившись від величезної ваги крижаного панцира, Скандинавський півострів в останні тисячоліття відчував повільне підняття, яке продовжується і в наші дні.

Рельєф східної частини Скандинавського півострова являє собою невисоку хвилясту рівнину. На ній чергуються виходи гранітів та гнейсів у вигляді оброблених льодовиком так званих баранячих лобів і кучерявих скель, довгі і вузькі пасма льодовикових відкладень - ози і численні западини і пониження, зайняті озерами.

На півночі і заході Скандинавського півострова простягнулися Скандинавські гори, відповідні калідонскім складчастим структурам. Довгий час гори руйнувалися і вирівнювалися під впливом води і вітру, а потім під час новітніх рухів їх вирівняна поверхня була розбита скидами і розломами. Одні частини її підвелися, інші опустилися. Так утворилися фьельди - окремі плосковерхі масиви, над вирівняною одноманітною поверхнею яких де - де піднімаються скелясті загострені вершини. Самі великі і високі фьельди розташовані в південній частині Норвегії. Це плоскогір'я Ютунхеймен, Хардангервідда, Доврефьелль, Телемарк.

Західні схили Скандинавських гір обриваються в бік Норвезького і Північного морів. Пологі східні схили уступами спускаються до розташованого на півночі Швеції Норрландскому плоскогір'ю. Воно нахилене у бік Балтійського моря, прорізано численними річковими долинами і вкрите великими хвойними лісами.

Узбережжя Скандинавського півострова сильно порізано. На заході, в Норвегії, воно розчленоване фіордами - далеко вдаються в сушу глибокими звивистими затоками з високими скелястими берегами. На сході буяють затоками берега Фінляндії та Швеції оточені шхерами - величезними скупченнями дрібних скелястих відшліфованих материковим льодом острівців.

Геологічна будова і рельєф є важливою складовою у розвитку туристичної індустрії на території Скандинавського півострова, так як саме рельєф і природний ландшафт приваблює туристів у цей регіон. Особливо фіорди, які є однією з головних визначних пам'яток цього регіону і про які чули всі, але навіть підготовлених мандрівників побачене неодмінно захоплює.