7. Оформлення курсової роботи

Курсова робота має бути літературно та технічно грамотно виконана і відповідати певним вимогам оформлення. Вона повинна включати титульну сторінку, план роботи (зміст), виклад матеріалу згідно із планом, заключну частину, список першоджерел, додатки.

Пропорційність у викладенні матеріалу полягає у дотриманні пропорцій між обсягами окремих частин роботи.

Обсяг курсової роботи 45-50 сторінок рукописного тексту або 40 сторінок друкованого на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297) українською мовою. На вступ і висновки рекомендується відвести відповідно 2-3 і 3-4 сторінки та по одній сторінці – на титульний лист і план (зміст) роботи. На одній друкованій сторінці розміщується 28-30 рядків.

Друкуючи на комп'ютері, використовують шрифт Microsoft word 97/03 в форматі TIMES NEW ROMAN кегель 14, інтервал 1,5, для формул і графіків використовують стандартні вмонтовані в текстовий редактор режими.

При вписуванні формул, умовних знаків, слів іншомовного походження, необхідно користуватись чорнилом чи пастою чорного кольору. Текст повинен мати поля: зліва 30 мм, справа – 10 мм, зверху і знизу по 20 мм.

Робота починається з титульного аркуша, який містить реквізити установи, назву курсової роботи, студента-виконавця, наукового керівника, який виконується за формою поданою у додатку 1. Титульна сторінка вважається першою сторінкою курсової роботи. Титульна сторінка, зміст роботи рахуються як сторінки 1,2, але номер сторінки не ставиться. Нумерація сторінок починається з розділу "Вступ" номером 3. Список використаної літератури також включають в загальну нумерацію сторінок. Додатки в наскрізну нумерацію не включають.

Текст курсової роботи ілюструють таблицями, рисунками, кресленнями, фотографіями, діаграмами, графіками, які нумеруються у логічній послідовності в межах розділу з обов'язковим посиланням на них у тексті.

Текст роботи ділять на розділи, підрозділи, (параграфи) і пункти, які нумерують арабськими цифрами в межах всієї роботи. Підрозділи (параграфи) слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер параграфа має складатися з номера розділу і номера параграфа, відокремлених крапкою. У кінці номера параграфа також ставлять крапку, наприклад: 1.2. (другий параграф першого розділу), 2.1. (перший параграф другого розділу).

Пункти нумерують арабськими цифрами в межах кожного параграфа. Номер пункту має складатися з номерів розділів параграфа і пункту, розділених крапками. У кінці номера пункту також ставлять крапку, наприклад 3.1.4. (четвертий пункт першого параграфа третього розділу).

Розділи повинні мати змістовні заголовки. Заголовки розділів друкуються великими літерами, заголовки параграфів (підрозділів) – малими (крім першої великої). Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. У кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовки і переносити слова у заголовках не допускається.

Номер відповідного розділу або підрозділу (параграфа) ставиться на початку заголовка, номер пункту на початку першого рядка абзацу, яким починається відповідний пункт. Цифра, яка вказує номер пункту, не повинна виступати за межу абзацу. Відстань між заголовком і наступним текстом повинна дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (у тих випадках, коли кінець одного й початок другого параграфа розміщується на одній сторінці) – чотирьом міжрядковим інтервалам.

Кожний розділ слід починати з нового листа (сторінки). Порядковий номер сторінки проставляють арабськими цифрами у правому верхньому куті на відстані 10 мм від верхнього краю аркушу без крапки і прочерків.

Усі ілюстрації (графіки, схеми та ін.) називаються рисунками, які нумерують послідовно в межах розділу арабськими цифрами. Номер рисунка повинен складатися із номера розділу і порядкового номера рисунку, розділених крапкою, наприклад "рис. 2.3." (третій рисунок другого розділу).

Рисунки слід розміщувати відразу після посилання на них у тексті роботи. Рисунки слід розміщувати так, щоб їх можна було розглядати без перевертання роботи, а якщо це неможливо, то повертати за годинниковою стрілкою. Кожний рисунок має супроводжувати змістовий заголовок. Заголовок пишуть або друкують на комп'ютері під рисунком в один рядок з номером. Написи на рисунках виконують креслярським шрифтом (див. додаток 5).

Таблиці у курсовій роботі розміщують для групування цифрових даних, а також іншої економічної інформації. Кожна таблиця повинна мати змістовий заголовок, який розміщують під словом "таблиця" над відповідною її формою. В кінці заголовку крапки не ставлять. Над таблицею в правому верхньому куті розміщують напис "Таблиця" з порядковим номером (без знаку №).

Слово "Таблиця" і заголовок починають з великої літери. Підкреслювати заголовок не рекомендується. Таблицю необхідно розміщувати після першого згадування про неї у тексті. При перенесенні таблиці на наступну сторінку роботи колонки нумеруються і повторюються на наступній сторінці. В тексті, посилаючись на таблицю, слово "Таблиця" пишуть повністю, якщо вона не має номера і скорочено - якщо вона має номер, наприклад "... в табл.1.1.".

Формули у роботі повинні мати одну розмірність. У експлікації значення символів і числових коефіцієнтів слід подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони подані в формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба давати з нового рядка. Перший рядок експлікації починають із слова "де", двокрапка після нього не ставиться. Формули, на які є посилання у тексті, нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер формули повинен складатися із номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад : "2.2." - ( друга формула другого розділу). Номер формули слід включати в дужки і розміщувати на правому полі на рівні нижнього рядка формули, до якої він належить. При посиланні у тексті на формулу необхідно вказувати її повний номер у дужках, наприклад: "У формулі (2.2.)"-(друга формула другого розділу).

Посилання у тексті на бібліографічні джерела слід подавати, вказуючи порядковий номер за списком літератури, взятий у квадратні дужки, наприклад [5]. Посилання на джерела документальної інформації дається не лише на порядковий номер, а й на конкретні сторінки, наприклад [16, 47] :у джерелі номер 16 використана інформація, яка міститься на сторінці 47. Цього правила необхідно додержувати у всіх випадках запозичення чужого тексту, цифрових даних та ін., а також використання цитат із творів інших авторів.

Додатки оформляються як продовження роботи на наступних його сторінках. Кожний додаток починають з нової сторінки: в правому верхньому куту друкують слово "Додаток" з великої літери. Якщо у роботі є два, або більше додатків, їх нумерують послідовно арабськими цифрами (Додаток 1). Сторінки додатків не нумеруються.

Список використаної літератури розміщується після основного змісту роботи. Список складається відповідно встановленим правилам бібліографічного опису:

а) закони, укази, постанови повинні бути названі повністю, оформляти так як звучать в пресі;

в) якщо монографія, підручник, навчальний посібник, то спочатку пишуть прізвище, ініціали авторів, назву монографії, видавництво, рік, обсяг сторінок;

с) якщо кількість авторів, більше трьох книга іде під редакцією, то оформляється так: назва книги / під редакцією (прізвище, ініціали). – місто: назва видавництва, рік, обсяг сторінок;

д) якщо наукова робота, стаття з журналу, газети, то: автор (прізвище, ініціали). Назва статті // назва журналу, газети, рік, номер, сторінки статті.

Правила розташування першоджерел: Конституція України, Закони України, Постанови Верховної ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств і відомств, підручники, монографії, журнальні та газетні статті в алфавітному порядку за авторами або назвами джерел, інформація з Інтернету, статистичні збірники, інформаційні бюлетені.

Бібліографічний опис джерел, використаних у курсовій роботі, починається з прізвища автора у називному відмінку. Після прізвища автора вказують його ініціали, назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Книжки одного, двох і трьох авторів описують під їх прізвищами.

У заголовку бібліографічного опису дані про колективного автора подають в офіційній формі, в називному відмінку. У заголовку опису публікації вищих органів державної влади та управління указується назва країни.

Усі видання колективного автора, найменування якого змінювались, припускається описувати під його останньою офіційною назвою. Назву місця видання наводять повністю у називному відмінку, за винятком міста Київ (-К:), Москва (-М:), Санкт-Петербург (СПб:), перед назвою міста ставиться тире, а потім двокрапка.

При наявності двох місць видання наводяться обидва місця; трьох або більше місць видання – назву міста, вказаного першим, зі словами, "та ін" для книжок написаних українською мовою, та "ets" – для книжок, написаних мовами, що використовують латинський алфавіт. В описі багатотомних видань, крім раніше зазначених елементів, наводиться ще й номер тому (див. додаток 3).

Деяку особливість має аналітичний бібліографічний опис частини книг або серійного видання (статті), а також частини твору (розділ, параграф) та посилання на них. Опис складається з двох основних частин – відомості про статтю або розділ твору та відомості про видавництво, в якому вони опубліковані. Тут зазначають прізвище автора, основний заголовок, відомості про видання, номер тому, кількість сторінок.

Статті, опубліковані в серійних виданнях, відомості про видання наводять у такому порядку: автор , заголовок, джерело публікації, рік видання (число і місяць для газет), номер, випуск, том (для журналів та видань, що продовжуються, сторінки, на яких надрукована стаття (крім газет обсягом шість і менше сторінок).

Назва джерел подається мовою оригіналу. Не слід перекладати ці назви. В списку використаної літератури повинні бути лише ті джерела, які дійсно використовувались автором. Їх має бути не менше 15-20.

На сторінці, де закінчується список використаних джерел, на чистовому варіанті роботи автор ставить дату закінчення роботи і свій підпис.