Розрахунок середньозваженої вартості капіталу

Параметри Форми капіталу	Частка в структурі капіталу, %	Ціна залучення, %	Вартість капіталу, %, ((гр. 2) х (гр. 3)/100)
1	2	3	4
Статутний капітал
Нерозподілений прибуток
Банківські позики
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
WAСС

На практиці при розрахунку вартості залучення позичкового капіталу слід враховувати податковий фактор. Якщо S — податковий мультиплікатор (коефіцієнт, який характеризує ставку податку на прибуток), а проценти за користування позичками відносяться на валові витрати підприємства, то модель визначення середньозваженої вартості капіталу можна уявити в такому вигляді:

  

(2.2)

де ПК — сума позичкового капіталу.

Структуру капіталу можна визначити за допомогою 2-х коефіцієнтів:

1. (2.3)

2. (2.4)

При цьому підприємство повинно підтримувати певний баланс між заборгованістю та власним капіталом.

К_з + К_в = 1 (2.5)

Залучаючи капітал із різних джерел, фінансові менеджери намагаються оптимізувати структуру капіталу, щоб зменшити середньозважену вартість капіталу. Середньозважена вартість капіталу – середня ціна, яку платить підприємство за використання сукупного капіталу, сформованого з різних джерел (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу підприємства

Структура капіталу	Балансова вартість, тис.грн	Ринкова вартість 1 акції або облігації, грн	Дохід на 1 акцію (дивіденди), грн	Питома вага	Вартість капіталу, %	Середньо-зважена вартість капіталу
Прості акції
Привілейовані акції
Облігації
Всього

У процесі управління капіталом, слід враховувати, що вартість капіталу, залежить від рівня підприємницького і фінансового ризику, позв’язаного з цим підприємством. Чим вищий рівень такого ризику, тим більшу плату можуть вимагати інвестори за вкладені кошти у підприємство.

Рівень підприємницького ризику вимірюється силою впливу операційного важеля. Фінансовий ризик пов’язаний з дивідендною політикою (тому не можна зловживати довірою акціонерів, знижуючи вартість капіталу за рахунок невиплати дивідендів), із збільшенням частки позикових коштів у структурі капіталу, тому що з’являються фінансові витрати з обслуговування боргу (виплата відсотків за кредитами і облігаціями).

Збільшення частки позикового капіталу може примусити кредиторів підвищити відсоткову ставку за кредитами, і фінансові витрати знову збільшаться.

Крім того, виплата відсотків за кредитами належить до умовно-постійних витрат, і тоді збільшується рівень підприємницького ризику, позв’язаного з підприємством.

Однак залучення позикового капіталу у розумних межах дає змогу одержати так званий ефект фінансового важеля (фінансового левериджу), що повинні враховувати фінансові менеджери, регулюючи структуру капіталу підприємства.

Фінансовий леверидж – означає використання боргів для фінансування інвестицій. Показником фінансового лівериджу є відношення довгострокового позикового капіталу до власного капіталу. Фінансовий важіль означає включення у структуру капіталу боргу, що забезпечує постійний прибуток. У таблиці 2.6 наведено порівняння двох підприємств, одне з яких використовує позиковий капітал, а друге – ні. Для цих підприємств розраховують ставку доходності:

(2.6)

Таблиця 2.6