Тема 9: Політичні процеси

План

1. Політичний розвиток та модернізація.

2. Політичні конфлікти та кризи.

3. Вибори та виборчі системи.

1. Політичний процес – діяльність суб’єктів політичних відносин, що відбиває стадії зміни політичної системи.

Види політичного процесу:

• внутрішньополітичний і зовнішньополітичний;

• стабільні і нестабільні;

• еволюційні і революційні;

• конорронтаційні і консенсуальні;

• тривалі та короткочасні;

• глобальні і регіональні;

• відкриті і приховані.

Форми перебігу політичних процесів:

1. Режим функціонування – має місце просте в відтворенні, сформовані моделі відносин. Для цього режиму характерно: пріоритет традицій на інноваціями: система стабільна та стійка, але виникає проблема політичного застою.

2. Режим розвитку, для нього характерна: висока інтенсивність політичних змін; зміна структури і характеру політичних відносин, механізмів функціонування політичної системи, та характеру взаємодії у зовнішньому середовищі.

Теорія політичної модернізації (Г. Алеманд) зміни в окремих країнах сприяють переходу від традиційного (аграрного, деіндустіального) до індустріального суспільства, наприклад кінець ХVII початок ХХ століття. (З’являється новий тип політичної культури та нові форми участі громадян у політичному житті)

Типи модернізації:

1. Первинна (або оригінальна, або органічна) характеризується тим, що має місце еволюційних розвиток всіх сфер громадського життя та виникнення нового типу політичної системи, наприклад (США, зх. Європа) на це впливає поява політичних партій.

2. Вторинна вона заснована на впливі зовнішніх факторів, має місце більша інтенсивність змін та їх нерівномірність (Росія, Туреччина, Бразилія)

В ХХ ст. в межах території політичної модернізації активно досліджена проблема демократизації.

Демократизація – це процес зміни політичної системи, що характеризується:

- розширенням політичних прав і свобод громадян;

- виникнення політичних ідеологій плюралізму;

- збільшення форм участі населення у політичному житті України;

- децентралізація державної влади;

- побудова громадянського суспільства з розподілом влади.

Теорія «Третьої хвилі демократизації» автор (С. Хантінгтон)

І хвиля 1828р. розширення виробничого права.

1828–1926рр. (30 країн в світі встановили демократичний режим)

1922–1942рр. – хвиля відкоти ( наслідки першої світової війни, сприяли відновленню авторитарного режиму в Італії, Югославії, Болгарії та Польщі.

ІІ хвиля 1943–1962рр. перемога антигітлерівської коаліції у ІІ світовій війні, розпад світової колоніальної системи.

1958–1974рр. період відкоти – Перун, Бразилія, Аргентина, Корея, Індонезія …

ІІІ хвиля 1974–1990рр. процеси встановлено демократичний режим у Греції Португалії, Іспанії, а також в Індії, Бразилії, Пакистані.

1991–1992рр. сх. Європа відбувся процес розпаду комуністичного світу.

Е.Гіденс англійський соціолог – демократія імовірно найпотужніша з ідей ХХ ст.

Парадокс демократії – демократія поширена по всьому світі у різних демократичних країнах, все більше і більше зростає розчарування у демократичних процесах.

2. Політичний конфлікт – форма політичного процесу, що характеризується зіткненням різноспрямованих політичних сил з метою реалізації їх інтересів в умовах протидії.