Семінар 12. Економічне вчення Дж.М.Кейнса та неокейнсіанство

План

1. Кейнсіанство – переворот в економічній теорії ХХ ст.

2. Теорія ефективного попиту та теорія мультиплікатора.

3. Основні напрямки кейнсіанства:

а) ортодоксальні кейнсіанці (Дж.Хікс, А.Філіпс);

б) неокейнсіанство (Р.Харрод, Е.Домар, Е.Хансен);

в) ліве кейнсіанство (Н.Калдор, П.Сраффа, Дж.Робінсон);

г) посткейнсіанство (П.Девідсон, Р.Клауєр, Х.Мінські);

д) нова кембріджська школа (У.Годлі, К.Куттс, М.Фрезерстон).

Основні поняття:

ефективний попит, сукупний попит, схильність до споживання, заощадження, схильність до заощадження, гранична схильність до заощадження, парадокс ощадливості інвестиції, мультиплікатор інвестицій, природний рівень безробіття, акселератор, пряме і непряме регулювання економіки, вмонтовані стабілізатори, недосконало конкуренція.

Питання до самоконтролю:

1. У чому полягає новизна економічного вчення Дж.М.Кейнса у методологічному плані?

2. Що таке ефективний попит?

3. Як розумів Дж.М.Кейнс повну зайнятість?

4. Відомо, що сам Дж.М.Кейнс не заперечував впливу меркантилістів на створену ним концепцію. У чому це проявлялося?

5. Які заподій, що спонукають людей до заощадження гроша, виділив Дж.М.Кейнс? У чому суть «психологічного закону» Дж.М.Кейнса?

6. Чому Дж.М.Кейнс не вважав нагромадження заощаджень безперечним благом?

7. Яке значення має схильність до споживання для економічного зросту?

8. М.Блауг у своїй праці «Економічна думання в ретроспективі» твердити, що кейнсіанська революція дійсно мала місце. Як ви це розумієте?

9. Які заходи державного регулювання економіки висунув Дж.М.Кейнс?

10. Поясніть, чому уряди могли б використовувати фіскальну політику, щоб стабілізувати економіку? Чому фіскальна політика ефективна при збільшенні обсягу виробництва в кейнсіанській економіці, а не в класичній?

11. У чому сенс кривої А.Філіпса?

12. Що Е.Хансен вважає головною причиною циклічних коливань?

13. Чим відрізняються у Р.Харрода гарантований та природний темпи зростання?

14. Яке відношення Р.Харрода та Е.Домара до норми нагромадження?

15. Які висновки можна зробити спираючись на рівняння Р.Харрода?

16. Чим відрізняється досконала конкуренція від недосконалої?

Назвіть ім’я економістів:

1. Цей економіст одержав широку популярність у зв’язку з опублікуванням у 1919 році своєї книги «Економічні наслідки Версальського мирного договору», у ній він показав свою «непохитну рішучість захищати капіталізм» (В.І.Ленін). Найбільш відома його робота «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1936 р.). У зв’язку з виходом цієї книги буржуазні економісти висунули версію про нову економічну науку. Він порушив питання про необхідність державного втручання в економіку з метою виправлення її недоліків. Він жив у 1883-1946 роках.

2. Ця економіст спробувала зі своїми колегами по Кембриджу створити альтернативний варіант «Загальної теорії…» Кейнса, поєднавши його короткостроковий аналіз ефективного попиту з довгостроковим аналізом факторів нагромадження капіталу, технологічного прогресу і розподілу продукту. Вона поділяє все суспільне виробництво на два сектори – інвестиційних товарів (1) та предметів споживання (2), що відображає Марксову схему поділу суспільного відтворення. Вона намагається надати умови реалізації продукту двох секторів. Вчення про технічний прогрес – є дуже важливою частиною її вчення. Відомі твори:«Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933р.)«Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933р.), «Нагромадження капіталу» (1956р.). Роки її життя – 1903-1983роки.

3. Він був одним з учнів Дж.М.Кейнса, його ідеї породили «доктрину нової кембриджської школи». В інтерпретації проблем відтворення капіталу він та його прихильники зробили великий крок в бік традиційних положень неокласики. Він рахує, що необхідно відмовиться від політики точної надстройки економіки. Але, незважаючи на це, зв'язок з кейнсіанською концепцією є надзвичайно міцний. Визначається положення про те, що зайнятість залежить насамперед від процесу виробництва, безробіття має вимушений характер, а інвестиції мають мультипліційний ефект.

4. Він є лідером післявоєнного кейнсіанства, один з творців неокейнсіанської теорії динаміки. Вчений виділяв и аналізував дві проблеми: 1) неспівпадання гарантованого і природного темпів росту і, 2) нестабільний характер фактичного темпу в ринкової економіці. Гарантований (warrented) темп росту – це принципово нова категорія, яку ввів в науковий обіг цей економіст. Гарантований (warrented) темп росту – «той темп руху, який має властивість задовольняти підприємців і увіковічити себе». У повний моделі розглядаються співвідношення між трьома величинами: природним, гарантованим і фактичним темпами росту. Цей економіст жив у 1900 – 1978 роках. Успіх мала перша його книга «Теорія міжнародної економіки» (1933р.), тут викладені основні положення обґрунтування міжнародного поділу праці – принцип порівняльних витрат на засадах поняття граничних витрат. Його останньою роботою була монографія «Економічна динаміка» (1973р.).

5. Після війни в академічних колах США цей вчений очолив «битву за повну зайнятість». Одним з результатів цієї «битви» став спеціальний «Акт про зайнятість» (1946р.), в якому протидія безробіттю визначалася першочерговим завданням уряду. Світову славу йому принесла фундаментальна монографія «Економічні цикли і національний доход» (1951р.), яка складалася з чотирьох частин:

   1. Природа економічних циклів.

   2. Теорія доходу і зайнятості.

   3. Теорія економічних циклів.

   4. Економічні цикли й державна політика.

Він виділяє чотири моделі циклічних коливань:

1. «малі цикли» - від 2 до 3 років, породжуються нерівномірністю відтворення обігового капіталу;

2. «великі цикли» - 6-13 років, причиною яких є нерівномірність вкладень в основний капітал;

3. «будівельні цикли» - тривають у середньому від 17 до 18 років з амплітудою коливань від 16 до 20 років; вона стосується лише будівництва житлових будинків;

4. «вікові циклічні хвилі» - тривалістю до півстоліття більше, яки викликані фундаментальними переворотами у техніці, значними зрушеннями у виробництві (щось на зразок «довгих хвиль кон’юнктури» Н.Д.Кондратьєва).

Цей економіст механізм взаємодії мультиплікатора й акселератора називає надмірно кумулятивним ефектом, або системою «надмультиплікатора». Він жив у 1887-1976 роках.