Лауреати нобелівської премії з економіки

1969. — Ян Тінберген (Голландія) і Рагнар Фріш (Норвегія) — за розробку математичних методів аналізу економічних процесів.

1970. — Пол Семюельсон (США) — за внесок у підвищення рівня науково­го аналізу в економічних науках.

1971. — Саймон Кузнець (США) — за емпіричні дослідження економіч­ного росту.

1972. — Джон Хікс (Англія) і Кеннет Ерроу (США) — за роботу з теорії загальної економічної рівноваги і економіки добробуту.

1973. — Василь Леонтьєв (США) — за розробку методу затрати — випуск.

1969. — Фрідріх фон Хайєк (ФРН) і Гуннар Мюрдаль (Швеція) — за роботи в галузі теорії грошей, кон'юнктурних коливань і аналізу взаємозалеж­них економічних, соціальних і структурних явищ.

1970. — Тьяллінг Коопманс (США) і Леонід Канторович (СРСР) — за роз­робку теорії оптимального використання ресурсів.

1976. — Мілтон Фрідмен (США) — за дослідження в галузі споживання, історії і теорії грошей.

1977. — Бертіль Улін (Швеція) і Джеймс Мід (Англія) — за праці в галузі міжнародної торгівлі та руху капіталів.

1978. — Герберт Саймон (США) — за дослідження процесів прийняття рішень в економічних організаціях.

1978. — Артур Льюіс (Англія) і Теодор Шульц (США) — за роботи з еко­номіки країн, що розвиваються.

1978. — Лоуренс Клейн (США) — за дослідження економетричних коливань і економічної політики.

1979. — Джеймс Тобін (США) — за аналіз фінансових ринків і їх вплив на прийняття рішень у витратах, зайнятості, виробництві, цінах,

1980. — Джордж Стіглер (США) — за дослідження промислових струк­тур, функціонування ринків, а також причин і наслідків державного регу­лювання.

1983 — Жерар Дебре (Франція) — за введення нових методів аналізу в економічну теорію і праці з теорії загальної рівноваги.

1984 — Річард Стоун (Англія) — за фундаментальний внесок у створення системи національних рахунків.

1985. — Франко Модільяні (Італія) — за аналіз фінансових ринків і про­цесів заощадження.

1986. — Джеймс Б'юккенен (США) — за розвиток основ теорії прийняття економічних і політичних рішень.

1987. — Роберт Солоу (США) — за внесок в теорію економічного росту.

1988 — Моріс Алле (Франція) — за внесок в теорію ринків і роботи з ефективного використання ресурсів.

1989. — Трюгве Хаавельмо (Норвегія) — за прояснення ймовірних основ економетрики і аналіз одночасних економічних структур.

1989. — Гаррі Марковіц (США), Мертон Міллер (США) і Уільям Шарп (США) — за роботи з теорії фінансової економіки.

1989. — Рональд Коуз (Англія) — за роботи з проблем трансакційних витрат і прав власності.

1990. — Гері Беккер (США) — за розширення сфери застосування мікроекономічного аналізу.

1991. — Роберт Фогель (США) і Дуглас Норт (США) — за роботи з еконо­мічної історії.

1992. — Джон Ф. Неш (США), Джон Ч. Харшані (США), Рейхард Зельтен (ФРН) — за внесок у розробку теорії ігор в їх прикладенні до економіки.

1993. — Роберт Е. Лукас-молодший (США) — за розвиток і застосування раціональних очікувань і за вдосконалення на цій базі макроекономічного аналізу та поглиблення нашого розуміння економічної політики.

1994. — Джеймс Мірліз (США) і Уільям Вікрі (Англія) — за фундамен­тальний внесок в економічну теорію стимулів в умовах асиметричної інформації.

1995. — Роберт Мертон (США) і Мірон Шоулз (США) — за новий метод визначення вартості похідних.

1996. — Амартья Сен (Індія) — за внесок в економічний аналіз добробуту населення.

1999 — Роберт Манделл (США) — за цикл робіт з грошово-кредитної і фіскальної політики.

2000. — Даніел Л. МакФадден — за розробку теорії та методів аналізу дис­кретного вибору; Джеймс Дж. Хекман — за розробку теорії та методів аналізу відібраних зразків.

2000. — Джордж Ейкерлоф, Майкл Спенс, Джозеф Стігліц — за дослі­дження функціонування ринку в умовах "асиметричної інформації".