Історична географія іі тисячоліття до н.Е. (бронзовий вік)

Загальна характеристика періоду: нові досягнення в галузі економіки, виникнення нових держав.

Цивілізаційний прорив:

1. введення і використанння бронзи – кін. ІІІ тис. до н.е. – Дворіччя, Сирія, Іран

2. початок використання коня в якості транспортного засобу - нагір’я Малої Азії (хети), Іран, Південний Сибір, Казахстан.

1. Фізична географія – 2 періоди повсюдно (північна півкуля)

   1. До середини ІІ тис. до н.е. – продовження кліматичного оптимуму

   2. З сер. ІІ тис. до н.е. – екологічна криза – спочатку різке похолодання і зволоження клімату. Наприкінці ІІ тис. до н.е. – засухи. У зв’язку з цим – падіння мікенської цивілізації. Перші значні виверження вулканів Санторін, Етна.

Екологічна криза – це різкі зміни в можливості оточуючого середовища задовольняти цивілізаційні стандарти, а тому необхідні зміни екологічної ніші, нова організація суспільного життя, як підсумок – виникає нова цивілізація.

З екологічною кризою пов’язано:

1. Зміна життєвого середовища (рух кочівників)

2. Зміна структури цивілізації – поява нових держав.

Морфологія держав:

1. нові держави виникають не тільки в річково-запрудних зонах, а, в основному, в місцях розвитку кольорової металургії. В природі співпадання родовищ Cu і Sn виключене – утворення держав зразу на більшій території (необхідна ранньодержавна адміністрація). Анатолійське нагір’я, відроги Загрських гір (Ассирія),Елам, Китай.

2. Держави починають виникати на перетині торгівельних шляхів – торгівля бронзовими виробами – Фінікія, Крит, Ассирія.

Отже, якісні зміни у фізичній географії призвели до значного розширення цивілізації, масових рухів народонаселення, структурних змін у державах,що виникли раніше.

2. Етнічна географія пов’язана з подальшим розселенням і формуванням етносів. ІІ тис. до н.е. – декілька хвиль переселення народів у зв’язку з екологічною кризою.

1. Перша хвиля – середина ІІ тис. до н.е. – рух племен з півночі на південь: ядро Центральна Європа та Північне Причорномор’я та Передкавказзя. Арійці - Північне Причорномор’я - Іран – Афганістан – Індія.Італіки – Італія, кассити – Вавілонія, гіксоси – Єгипет.

2. Кінець ХІІ ст. до н.е. – ще одне різке похолодання з посухою.Новий рух племен – дорійці – Греція, „народи моря” – Єгипет, Передня Азія, Італія.

У підсумку антропологи фіксують на кінець ІІ тис. до н.е. в Європі 3 антропологічних типи:

1. Темноволосі круглоголові жителі Альп

2. Темноволосі довгоголові жителі Середземномор’я

3. Світловолосі жителі Півночі Європи.

В Єгипті та Передній Азії - представники семітських та нових мовних сімей.

Чисельність населення: вважається, що у ІІ тис. до н.е. в середньому населення Землі зростало на 0,03%.

Найшвидшими темпами воно зростає в районах осідлого проживання, де існували перші держави – Єгипет, Дворіччя, Мітанні, Хеттія, Китай.

Фактори, що сприяли росту – зростання кількості продовольства, покращення структури харчування, висока народжуваність.

Фактори, що зменшували – до середини ІІ тис. до н.е. – природні (епідемії, голод, висока дитяча смертність). З середини ІІ тис. до н.е. – додаються насильницькі фактори – зміна характеру війн, їх більша жорстокість.

Середня продовжуваність життя – до 25 років.

Чисельність – до 70 млн. чол.

Врахування чисельності для воєнних і фіскальних цілей проводилося в Єгипті, Месопотамії, Китаї - в Єгипті – до 3 млн, Месопотамії – 1 млн чол.

Особливість війн — грабіж, захоплення рабів, головне — захоплення торгівельних шляхів, джерело сировини, данина.

Для І-ї половини І тисячоліття до н.е. характерно: війни ведуться на периферії, інтереси великих держав ще не перетинаються, вони ведуться в безпосередній близькості від кордонів держав — нестача комунікацій, засобів пересування (без коней). Головне — захоплення рабів і данина. Це — війни Єгипту (Середнього Царства):

захоплення частини Ефіопії (алмазні копальні і раби), походи в Палестину і Лівію - раби, скот. Старо-Вавілонське царство — боротьба Хаммурапі за сусідні держави: Марі, Зімрілім, Ашшур — обмежено долинами Тигра і Єфрата.

Для другої половини ІІ тисячоліття до н.е.:

1. походи стають більш тривалими, на великі відстані, мета — захоплення торгівельних шляхів, джерел сировини, рабів, грабіж.

2. стикаються інтереси потужних держав, але війни ведуться на нічийних територіях: Єгипет (Рамзес ІІ) — Хеттія — в Сірії, Хеттія — Мітанні (XV ст.до н.е.) - Сірія, Єгипет (XV ст.до н.е.) - Мітанні — Сірія.

3. В момент ослаблення держав — вони піддавалися вторгненням сусідів і руйнувалися.

Особливість захоплення територій — об'єднання з завойовником не відбувалося - створюється система:

1. дрібні держави залежать від завойовника Єгипет — Палестина, Сирія

2. створення нерівноправного військового союзу - Хеттія.

Сільське господарство: нові явища - зниження абсолютної ролі іррігації як необхідної умови землеробства — використання для зрошення дрібних річок, гірських джерел, дощових вод — землеробські райони — Палестина, Сирія, Мітанні, Мікени; терасне — Мікени, Ассирія.

- ускладнення і збільшення ефективності іррігаційних систем, у тому числі створення водосховищ — Єгипет ХІІ династії (Фаюмський оазис), канальна система часів Хаммурапі у Вавилоні (XVІІ ст.до н.е.);

- посилення ролі садівництва та городництва на територіях, непридатних для орного землеробства — Фінікія, Китай (Хенань), можливо Єгипет, Ассирія — виноградарство, маслини, фініки.

- широкий розвиток вигонного скотарства — воно займає визначальне місце в економіці цілих держав: Хеттія, Мітанні — конярство;

- розвиток скотарства як важливої складової в економіці всіх держав: Єгипет — розповсюдження сучасних порід овець;

- спеціалізація окремих держав на інших видах сільського господарства — Кріт, Фінікія — рибна ловля (місто Сидон — у перекладі - “місто рибної ловлі”)

Ремесло: нові явища — орієнтація не тільки на місцеву сировину, а й на привозну — спеціалізація окремих районів по видобутку сировини:

Єгипет (Сінайський півострів) - Cu і бірюза, Північна Ефіопія - Cu і Au, Хеттія (нагірні райони) — Ag, Кіпр — свинець, Південний Іран - Cu, Sn, Сирія - Au (Єгипту за раз 600 кг)

- збільшення асортименту виробів, розвиток міського ремесла: ткацтво — Єгипет, Фінікія (Тір, Бібл); літейне — Єгипет (Нижній), Ассирія (Ашшур),Кріт, Фінікія (Бібл), Греція (Тиринф), Індія (Хараппа), Китай (Шан), Елам (Сузи); гончарне — повсюду.

- поява ексклюзивних видів — монополія на виробництво — активна торгівля: Ассирія — скловидний фаянс, скляна паста, ізразци; Фінікія — скло (Тір), пурпурний барвник, кораблі; Китай (Західний) — шовк.

Торгівля — значний стимул для розвитку — рідкісність бронзи — її велика цінність — важливий предмет обміну.

- цілі держави спеціалізуються на торгівлі — їх вигідне географічне положення

Наприклад, Ассирія: 3 торгівельні шляхи:

1. Іранське нагір'я — Аккад (сухопутний)

2. Елам — Сирія, Палестина (по Тигру)

3. Вавілонія — Сирія, Палестина (сухопутний, Тигр)

Фінікія — кожне місто — торгівельний центр: Тир, Бібл, Сидон,Угаріт — колонізація - “імперія торгівельних постів” - до Італії.

Хеттія — 2 шляхи

1. Чорне море — Середземне море

2. Егейське — Месопотамія — міста - Хаттуса, Тарос, Ірріді.

- торгівля ведеться або ексклюзивними товарами, або сировиною: Фінікія — ліс, Хеттія, Мітанні — коні, Іран — бронза, Sn.

- торгівельні шляхи:

1. сухопутні — караванні шляхи (Єгипет — Нубія, Ассирія — Іран, Хеттія, Елам — Вавилонія)

2. морські - Фінікія, Кріт (перевізники), Єгипет (система каналів Ніл — Червоне море)

3. річкова — внутрішня торгівля в усіх країнах

- транспортні шляхи сполучення розвинуті слабко: системи доріг мають виключно місцеве значення : Кріт: північ — південь, Фест — Комо (XVІ ст.до н.е.); Греція — Мікени — Арголідська та Коринфська затоки (XІV ст.до н.е.)

На кінець ІІ тисячоліття до н.е. - створено суцільну зону держав від Середземного моря до гір Ірана, Індії та Китаю.

Створюються в основному великі, могутні держави.

Визначення: Могутня держава — держава, що володіє військовою силою, що здатна самостійно витримати війну з іншою державою, рівною або переважаючою її в військовому відношенні.

Критерії:

1. багатство

2. військова міць

3. культура, привабливість для інших народів.

І хвиля — Єгипет — пік приблизно 1500 р. до н.е. (від порогів Ніла до міста Кархемиш) — кінець ХІІІ ст. до н.е. - послаблення - “народи моря”, війни з Хеттією — втрата Південної Ефіопії, Сирії.

Хеттія - пік приблизно 1400 р. до н.е. (більша частина Малої Азії) — близько 1200 р. до н.е. - знищена “народами моря”

Мітанні - пік приблизно 1500 р. до н.е. (від Північної Сирії до Ашшура) — близько 1400 р. до н.е. - знищена хеттами.

Вавілонія: пік поч. XVIII ст. до н.е. (Хаммурапі) — основні частини долини Тигру і Єфрату — близько 1500 р. до н.е. - знищена касситами.

Китай - XVIII ст. до н.е. - Шаньсі, Хенань.

ІІ хвиля — Ассирія — кін. ХІІ ст. до н.е. весь район верхньої течії Тигру і Єфрату — від Ліванських гір до Вавілонії (Тіглатпаласар І) — ослабла ХІ ст. (амореї)

Елам — ХІІ ст. до н.е. - вся Північна Ваілонія — до гір Заїра

Залишаються: система міст-держав: Індія — міста: Хараппа, Мохенджо-Даро, Чанху-Даро — не пов'язані між собою. Фінікія: Угаріт, Арвад, Бібл, Сідон, Тір — боротьба за гегемонію міста Угаріт — Бібл — Сідон. Греція — близько 20 міст-держав (13 — Пелопоннес — Мікени, Тірінф, Зігурі та ін., 3 Верхня Греція — Афіни, Фіви).Кордони — обов'язкова прив'язка до природних перепон (гори, ріки, море).

1.3.	ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ З І тис. до н.е. ДО ПАДІННЯ ЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ	8
1.3.1.(5)	Історична географія першої половини І тис. до н.е.	4
	Початок застосування заліза та особливості його родовищ.
	Етнічна географія: формування мережі міських поселень та посилення міграційної рухливості населення.
	Характерні риси економічної географії: вдосконалення техніки зрошення, виникнення нових форм торгівлі та зростання значення Середземномор’я.
1.3.2.(6)	Історична географія з другої половини і тис. до н.е. до падіння Римської імперії.	4
	Формування суцільної мережі держав в субтропічному поясі північної кулі.
	Особливості етнічної географії: збільшення чисельності населення, посилення колонізаційних процесів.
	Основні риси економічної географії : поява розподілу праці між ремісничими центрами та країнами, посилення ролі торгівлі в середземноморському басейні.
	Характерні риси політичної географії: швидке розширення рабовласницького світу, формування великих держав та світових імперій, вдосконалення адміністративно-територіаль-ного поділу.

Історична географія І-ї половини І тис. до н.е.

Загальна характеристика

Початок залізного віку – залізо широко розповсюджене – збільшення держав – покращення продуктивних сил

Тимчасова криза рабовласницького суспільства – пошук нових шляхів розвитку