- •Окисно-відновні реакції
- •Окисно-відновні реакції як процес перенесення електронів та зміни ступенів окиснення елементів
- •2. Найважливіші окисники та відновники
- •3. Класифікація окисно-відновних реакцій
- •2. Реакції диспропорціонування (самоокиснення-самовідновлення).
- •4. Методи підбору коефіцієнтів до окисно-відновних реакцій
- •5. Лабораторна робота Перманганатометричне титрування
- •Приготування стандартного розчину оксалатної кислоти (або нат-рій оксалату). Відомо, що калій перманганат взаємодіє в кислому середо-вищі з оксалатною кислотою:
- •Стандартизація розчину калій перманганату по оксалатній кислоті. Взяти чисту бюретку з краном, промити розчином калій перман-ганату і підготовити її до титрування.
- •Лабораторна робота Йодометричне титрування
- •Йодометричне визначення окисників та відновників. Титрування по заміщенню
- •Індикатор йодометричного титрування
- •Визначення вмісту Купруму(іі) у розчині. Йодометричне титрування застосовують для визначення Купруму(іі) в пестицидах, які містять мідь; за точністю воно не поступається електрохімічному визначенню.
- •6. Контрольні запитання
Лабораторна робота Йодометричне титрування
Методом йодометрії користуються при визначенні в крові цукру та ферменту пероксидази, в санітарно-гігієнічному аналізі – для визначення “активного” хлору в білильному вапні, залишкового хлору в господарчо-питній воді.
В основі йодометричного титрування лежать властивості йоду та йо-дид-іонів.
Незв’язаний йод поводить себе в реакціях як окисник:
а йодид-іони – віддають свої електрони окисникам і відіграють роль від-новників:
Якщо будь-який відновник титрувати йодом у присутності крохмалю, то після точки еквівалентності надлишкова крапля йоду викличе незни-каюче синє забарвлення. І навпаки, якщо до розчину йоду в присутності крохмалю приливати відновник, то точку еквівалентності можна визначити по знебарвленості синього кольору.
Йодометричне визначення окисників та відновників. Титрування по заміщенню
Пряме йодометричне титрування відновників застосовують найбільш широко. Взаємодія йоду з натрій тіосульфатом відбувається за рівнянням:
2Na2 S2O3 + J2 2NaJ + Na4S4O6
2S2O32- - 2e- S4O62- 1
+ 2e- 1
Кожна молекула йоду окиснює два тіосульфат-іони до тетратіонат-іона . Самі ж атоми Йоду відновлюються до йодид-іонів. Знаючи нор-мальну концентрацію розчину йоду і витрачений на титрування об’єм, розраховують масу натрій тіосульфату в аналізованій рідині. Аналогічно визначають вміст інших відновників: арсенітної, сульфітної і сульфідної кислот, їх солей, а також станум(ІІ) хлориду.
Визначаючи окисники, до розчину, який аналізується, додають над-лишок калій йодиду, з якого окисник виділяє еквівалентну кількість не-зв’язаного йоду; його титрують розчином відновника в присутності крох-малю і розраховують вміст окисника.
Наприклад, якщо до підкисленого розчину калій перманганату (силь-ного окисника) додати калій йодид, то виділиться незв’язаний йод:
2KMnO4 + 10KJ + 8H2SO4 5J2 + 2MnSO4 + 6K2SO4 + 8H2O
Mn+7 + 5e Mn+2 1 2
-1e- Jo 5 10
Отже, стандартизований розчин йоду слугує для прямого титрування відновників, а стандартизований розчин натрій тіосульфату – для визна-чення окисників (і оберненого титрування відновників).
Можливе і йодометричне визначення кислот у розчинах:
6HCl + 5KJ + KJO3 3J2 + 6KCl + 3H2O.
Із рівняння видно, що кількість йоду, який виділяється в результаті реакції, еквівалентна витраченим іонам Н+ і, відтитровуючи йод натрій тіо-сульфатом, можна обчислити нормальну концентрацію (або кількість) хло-ридної кислоти.
Цей побічний метод йодометричного визначення окисників або кислот називають методом заміщення, бо при цьому речовини, які не взаємоді-ють з розчином натрій тіосульфату, заміщуються еквівалентною кількістю йоду, який і титрують.
При більшій точності, обумовленій високою чутливістю індикатора крохмалю, йодометричне титрування має і особливості, що обмежуюють його застосування. Так, при підвищенні температури йод сублімується, синє забарвлення крохмалю знебарвлюється. Тому йодометричне титру-вання виконують тільки на холоді (гарячі розчини непридатні).
Неможливе йодометричне титрування сильнолужних розчинів, адже йод при взаємодії з лугом (і карбонатами лужних металів) дає сполуки, що не діють на крохмаль:
3J2 + 6NaOH 5NaJ + NaJO3 + 3H2O.
Крохмаль адсорбує йод і повільно віддає його в розчин; щоб уникнути похибки при титруванні йоду натрій тіосульфатом, індикатор додають у кінці, коли йоду залишається мало і бурий розчин стає блідо-жовтим.
Визначаючи окисники, калій йодиду беруть більше, ніж потрібно за рівнянням, щоб змістити рівновагу реакції в необхідному напрямку і щоб отриманий малорозчинний в воді йод не випав в осад; йод розчиняється в йодиді з утворенням калій полійодиду:
J2+ .
При титруванні натрій тіосульфатом рівновага цієї реакції зміщується ліворуч, у розчин вступають нові кількості йоду.
Розчин натрій тіосульфату можна стандартизувати за хімічно чистим йодом, але одержання його ускладнене. Тому спочатку готують розчин натрій тіосульфату і установлюють його нормальну концентрацію титру-ванням йоду, виділеного з розчину калій йодиду визначеним об’ємом роз-чину калій перманганату. Потім готують розчин йоду і стандартизують його по натрій тіосульфату.