2.2. Польська культура в Києві

Загалом 1926 р. було 337 польських шкіл, 1930 р. - 381 (порівняйте: німецьких- 628, єврейських - 786). Значна кількість польських освітніх та культурних закладів знаходилась у Києві: Польський інститут соціального виховання, польські педагогічні технікуми (Київ, Проскурів), кафедра польської культури при ВУАН (згодом перетворена на Інститут польської культури); Будинок польської пролетарської культури, Польський державний театр, польський відділ при Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка, Центральна польська бібліотека. Була кафедра польської мови та літератури при Кам'янецькому сільськогосподарському інституті.

Аналіз архівних документів свідчить про значні розбіжності між кількісними показниками розвитку польської національної меншини та дійсним станом - йдеться про формальний підхід з боку радянської влади до задоволення культурно-освітніх потреб поляків (брак приміщень і коштів - учні займались в 2-3 зміни, гостра проблема з підручниками польської мови, 70% підручників - переклади з російської, української мови, до того ж жорстокі ідеологічні вимоги до книг, незначний наклад польських видань тощо). "Польсько-радянський експеримент" являв собою штучне створення зовнішньо символічної сторони польської культури при одночасному зневажанні його внутрішньо-психічних проявів.

Фактично мало місце деформування польської етнічної культури, яке логічно завершилось репресіями серед польської інтелігенції, зокрема перетворенням польських навчальних закладів в українські.

З початку 30-х рр. (1932-1934) - мало місце знищення польських і інших національних округів, культурних та освітніх закладів Софієвський собор[14]

Висновки

Київ – головний політичний і фінансово-економічний центр країни. Місто утримує першість в Україні за кількістю історико-архітектурних пам`яток. Не виключенням із цієї кагорти досліджень є архітектурні пам’ятки створені поляками у Києві у кінці XIX – першої половини XX століть.

Відповідно до завдань у дослідженнях проведених у курсовій роботі визначено історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі кінця XIX – першої половини XX століть м. Києва, проаналізовано основні етапи розвитку архітектури Польщі періоду класицизму, визначено стилістичні та типологічні особливості архітектури Польщі даного періоду, як мистецтва запозиченого Києвом.

Столичні архітектори запевняють, що, якби не революція, яка перервала діяльність відомого київського архітектора польського походження Владислава Городецького, автора Будинку з химерами та багатьох інших яскравих споруд, він зробив би для Києва так багато, як і великий Антоніо Гауді для Барселони.

Городецький із колегами на початку ХХ століття потрудилися на славу, перетворивши Київ на одне з найкрасивіших і водночас затишних міст Російської імперії. З приходом більшовиків Городецький переїхав до Польщі.

Однак, якщо б в Україні проводилося змагання міст, у столиці виявилися би сильні конкуренти. Наприклад, Львів та Одеса, які не поступаються в оригінальності архітектури Києву. Там працювали найкращі будівничі та інженери, до того ж у Львові збереглося багато по-справжньому старовинних будівель.

У цих містах завжди проживало чимало заможних людей, які не шкодували грошей на красу і розкіш – не лише всередині будинку, а й ззовні. Крім того, на зламі XIX–XX століть у Києві та інших великих містах розквітло будівництво так званих прибуткових будинків – багатоповерхових, квартири в яких здавалися внайм.