3.3. Розрахунок витрати деревини на 1 м3 плит.

Поопераційний розрахунок дозволяє не тільки визначити витрати матеріалу (стружки) в одиницю часу на даній технологічній операції, але й за результатами цього розрахунку визначити витрату деревинної сировини на м³ плит. Для цього потрібно річну витрату сировини по масі розділити на щільність деревинної сировини при даній вологості. Тоді річна витрата або потреба в деревинній сировині складатиме, м³ сировин /м³ плити:

при виготовленні тришарових плит:

де -- щільність деревинної сировини відповідно для зовнішніх і середнього шарів,

Тоді витрата деревинної сировини на 1 м³ плит

3.4. Розрахунок витрати клею на 1 м3 плит

До клейових матеріалів відносять смоли, затверднювачі , гдрофобні добавки, антисептики.

Визначення витрати смоли на 1 м плит:

при виготовленні тришарових плит

-для зовнішніх шарів

-для середнього шару

де -коефіцієнт втрат смоли на окремих ділянках технологічного процесу.

де К_ф — коефіцієнт, що враховує втрати матеріалів при

змішуванні стружки з клеєм, формуванні і транспортуванні килима;

К₀ — коефіцієнт, що враховує втрати матеріалів при форматному обрізуванні плит;

К_шл — коефіцієнт, що вра­ховує втрати матеріалів при шліфуванні;

К_с — коефіцієнт, що враховує втрати смоли при промиванні трубопроводів та інших місткостей ;

К_фм — коефіцієнт, що враховує втрати матеріалів при відбиранні проб на фізико-механічні випробування ;

К_в — коефіцієнт, що враховує втрати матеріалів при налагодженні технологічного бладнання .

Смолу застосовуємо у вигляді воднево-колоїдного розчину

Витрата рідкої смоли стандартної і робочої концентрації:

де: К_ст_, К_р. - відповідно стандартна і робоча концентрація смоли,%

Річна потреба в абсолютно сухій смолі:

-у смолі стандартної концентрації:

-у смолі робочої концентрації:

Кількість води для доведення стандартної концентрації смоли до робочої:

на 1 м³ плит:

річну програму випуску плит:

Річна потреба в абс. сухому затверднювачі

у затверднювачі робочої концентрації

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ

Комплексне використання деревини має своєю метою підвищення економічної ефективності лісової та деревообробної промисловості шляхом повного використання деревних відходів з низькосортної деревини в якості технологічної сировини. Ця проблема продовжує залишатися актуальною дивлячись на те, що обережне відношення до природних ресурсів та охорони навколишнього середовища стали звичайними вимогами.

У зв'язку з великою потребою у діловій деревині, краще використовувати деревні відходи на ті види продукції, які здібні її замінити.

СП використовують в меблевій промисловості, будівництві, а також інших галузях народного господарства. Вони мають ряд переваг перед іншими деревинними матеріалами.

Можливо отримати плити з підвищеною вогнестійкістю, стійкості до зараження грибами, стійкості до комах, зниження показників водопоглинання і вологопоглинання. Процес виробництва плит характеризується високою економічністю і повною автоматизацією.

Покращення властивостей СП конструкційного призначення дозволять більш широке використання їх взамін натуральній діловій деревині в будівництві, на транспорті і у всіх інших областях, де плити експлуатуються в умовах змінної і підвищеної вологості повітря при безпосередньому контакті з водою, зниження токсичності поширить використання плит в умовах життєдіяльності людей.

В цілому покращення техніко-експлуатаційних характеристик СП конструкційного призначення проведе до збільшення терміну їх експлуатації. Необхідно врахувати також існуючий і зростаючий рівень суміжних галузей у зв'язку з тим, що виробництво СП є великомасштабним споживачем синтетичних клеїв, затверджувачів і інших матеріалів.

Особливістю виробництва СП - використання в якості зв'язуючого карбамідоформальдегідних олігомерів, маючи значну сировинну базу і відносно низьку вартість по відношенню до інших конденсаційних смол.

ВИБІР І РОЗРАХУНОК ОБЛАДНАННЯ

Вибір і розрахунок устаткування здійснюють згідно з вибраною технологічною схемою, грунтуючись на даних розрахунку сировини та матеріалів. Устаткування мусить бути сучасним і високопродуктивним. Потрібно зазначити тип і марку кожного агрегату, розрахувати їх кількість.

Кількість верстатів визначають за формулою:

де: - річна кількість сировини, що підлягає переробці на даній ділянці, м³ (кг);

П_год - продуктивність верстата, м /год (кг/год);

Ф - річний фонд робочого часу.

Коефіцієнт завантаження верстата

де: п_р - кількість верстатів за розрахунком;

п_пр - кількість прийнятих верстатів.