Особливості догляду за різними частинами тіла пацієнта

Догляд за шкірою. Дуже важливим є утримання тіла хворого в чистоті. При цьому мається на увазі чистота не лише шкіри, але й волосся, нігтів, вух, очей, носа, порожнини рота. Шкіра бере участь у процесі дихання, регуляції температури тіла і обміні речовин, виконує захисну функцію, є чутливим шкірним аналізатором.

Вона захищає організм від шкідливих зовнішніх впливів. Головною умовою нормальної життєдіяльності шкіри є її чистота. Виділення потових і сальних залоз, змішані з відпадаючим поверхневим роговим шаром шкіри і пилом, постійно відкладаються на шкірі і перешкоджають нормальному перебігу фізіологічних процесів. Забрудненість шкіри сприяє розмноженню мікробів, у тому числі й хвороботворних. Шкіра виділяє піт, з яким з організму виводяться вода і відпрацьовані, навіть шкідливі для організму речовини. Одночасно з випаровуванням поту з поверхні шкіри відбувається і віддача тепла організму. Розвинута в шкірі система нервів робить її важливим органом чуття.

Значне виділення шкірного жиру та поту призводить до забруднення шкіри, до закупорювання її пор, що порушує дихальну функцію і терморегуляцію. Виникає свербіж шкіри, що призводить до утворення розчухувань, які є вхідними воротами для шкірної інфекції. Шкіра фізіологічних складок додатково забруднюється секретом апокринних залоз, шкіра промежини — виділеннями статевих органів та кишок. За наявності хвороби утримання шкіри в чистоті набуває особливого значення для покращення загального стану хворого.

Головними засобами очищення шкіри є вода та мило. Очищаючи шкіру від забруднення, водні процедури справляють загальний оздоровчий вплив на організм людини. Вони заспокоюють нервову систему, посилюють обмін речовин, дихання і кровообіг. Хворі, які перебувають на загальному режимі, за відсутності протипоказань (порушення цілості шкірних покривів) можуть приймати ванну або душ щоденно.

Тяжкохворим туалет шкіри повинна проводити медична сестра вранці і ввечері. Протирають шкіру рушником або бавовняною серветкою, зволоженими теплою водою або теплим розчином оцту (одна столова ложка 9 % розчину оцту на склянку води) у такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню і бокові частини грудної клітки, живіт, руки, спину, стегна, гомілки, ступні. Серветку періодично прополіскують у чистій воді. У разі потреби використовують мило, 40 % етиловий спирт, одеколон. Особливу увагу звертають на складки шкіри, ділянки посиленого потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо відхідника.

Обмивання шкіри здійснюють послідовно й одразу її ретельно протирають чистим сухим рушником, щоб хворий не змерзнув. Для покращання кровообігу шкіру добре розтирають до утворення гіперемії. За наявності попрілостей протирають її обережно м'яким тампоном, зволоженим блідо-рожевим розчином перманганату калію, висушують шкіру, промокаючи її серветкою і припудрюють дитячою присипкою або тальком. Час від часу ці ділянки можна змазувати 1 % розчином брильянтового зеленого, потім припудрювати.

Умивання тяжкохворих проводять не рідше 2 разів на добу, а у разі потреби і частіше. Обличчя протирають зволоженою марлевою або бавовняною серветкою чи м'яким рушником. Потім обличчя витирають сухим рушником.

Хворий, який не перебуває на постільному режимі, повинен митися теплою водою з милом під душем або у ванні не рідше одного разу на тиждень. У теплу пору року при підвищеній пітливості слід обмивати тіло частіше. Відкриті частини тіла потрібно мити щодня ранком та ввечері, а руки — кожного разу перед прийманням їжі і при забрудненні, особливо після випорожнень.

Хворим, яким призначено постільний режим, допомагає митися медична сестра. Якщо хворий може сісти в ліжку, йому подають тазок, а воду поливають на руки з глечика. У випадку, коли пацієнт лежить нерухомо у ліжку, його лице, шию і руки миють губкою, кінцем рушника, ватою чи м'якою чистою ганчіркою, змоченими теплою перевареною водою або одним із дезинфікуючих розчинів (розчином оцту з розрахунку 1—2 столові ложки оцту на 0,5 л води, етиловим спиртом, наполовину розведеним водою, одеколоном, камфорним спиртом). Для цього один кінець рушника змочують водою чи дезинфікуючим розчином, злегка віджимають і протирають шкіру в такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, спину, передню частину грудної клітки, руки. Особливу увагу звертають на складки шкіри, місця тертя і посиленого потіння (пахові складки, статеві органи, ділянка шкіри навколо заднього проходу, під молочними залозами у жінок та ін.). Після вмивання в такому ж порядку, шкіру ретельно протирають чистим сухим рушником.

Догляд за шкірою тяжкохворих

1. Поясніть хворому суть процедури і отримайте його згоду, надягніть гумові рукавички.

2. У разі потреби підстеліть під хворого клейонку.

3. Полотняну серветку змочіть теплою водою з оцтом, відіжміть і протріть шкіру в такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню частину грудної клітки, живіт, руки, спину, сідниці, стегна, гомілки, ступні. Серветку періодично прополіскуйте в чистій воді.

4. Особливу увагу зверніть на складки шкіри, місця посиленого потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо відхідника.

5. Обмивання шкіри здійснюйте послідовно й одразу ж ретельно протирайте її чистим сухим рушником, щоб хворий не застудився. За необхідності можете використати мило, 40% розчин етилового спирту, одеколон.

6. За наявності попрілостей протріть їх обережно м'яким тампоном, зволоженим блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушіть шкіру, промокаючи її серветкою, і припудріть дитячою присипкою або тальком. Час від часу ці ділянки можна змащувати 1% розчином діамантового зеленого, а потім припудрювати. Часткове оброблення шкіри тяжкохворим здійснюйте щоденно вранці та ввечері.

У важкохворих при недостатньому догляді виділення (кал, сеча, піт) скопичуються і подразнюють шкіру, а нерідко є причиною різних запальних процесів. Тому важкохворих підмивають 2—3 рази на день, особливо після фізіологічних відправлень. Якщо підмивання проводять у палаті, хворого необхідно відгородити ширмою. У пологових відділеннях для кожної породіллі виділяють постійне судно, яке щоразу після використання дезінфікують. Підмивають хворих теплою перевареною водою, слабким розчином перманганату калію, розчином фурациліну (1:5000) або іншими дезинфікуючими розчинами. Розчин має бути теплим (30—32 °С). Для підмивання необхідно мати глечик, клейонку, судно, корнцанг або пінцет і лоток зі стерильними ватними кульками. Хвора лежить на спині, зігнувши ноги в колінних суглобах і дещо розставивши стегна. Під сідннці стелять клейонку. Судно ополіскують теплою водою. Ліву руку підводять під таз, допомагаючи хворій трохи піднятись, а правою рукою підводять під сідниці судно. В ліву руку беруть глечик з теплим дезинфікуючим розчином і поливають на зовнішні статеві органи, а ватну кульку, затиснену корнцангом або пінцетом, ведуть один раз зверху донизу в напрямі струменя води, тобто від статевих органів до заднього проходу. Протирають послідовно лобок, статеві губи, промежину, ділянку анального отвору. При цьому щоразу беруть чисту ватну кульку, а використану викидають у судно. Після цього сухими ватними кульками в тому самому напрямі, щоб не занести інфекцію з ділянки заднього проходу в сечовий міхур і статеві органи, промокальними рухами витирають шкіру. Судно і клейонку забирають і дезинфікують їх 0,5 % розчином хлорного вапна або 1 % розчином хлораміну. Для цього клейонку двічі (з інтервалом 15 хв) протирають дезинфікуючим розчином, а судно звільняють від вмісту, добре промивають гарячою водою з порошком і замочують у дезинфікуючому розчині на 60 хв. Чисті продезинфіковані судна зберігають у туалетних кімнатах у спеціальних комірках. У важкохворих чисте судно може постійно знаходитись під ліжком.

Підкладні судна бувають емальовані, гумові, фаянсові та пластмасові. Вони повинні бути видовженої або круглої форми і мати кришки. Гумові судна використовують у разі нетримання сечі і калу. Якщо гумове судно знаходиться під хворим постійно, то його покривають пелюшкою і потім підкладають під хворого.

Подача судна тяжкохворому

1. Надягніть гумові рукавички, судно ополосніть теплою водою для того, щоб воно прогрілося.

2. Попросіть хворого підняти таз і постеліть клейонку.

3. Якщо тяжкохворий дуже ослаблений, то підведіть одну руку під крижі й допоможіть йому підняти таз.

4. Другою рукою підставте судно під сідниці так, щоб промежина знаходилася над великим отвором, а трубка була повернутав бік колін.

5. Прикрийте хворого ковдрою й залиште його на деякий час одного.

6. Після випорожнення судно з-під хворого обережно вийміть, щоб не розхлюпати вміст, накрийте кришкою і винесіть у туалет.

7. Вилийте вміст судна в унітаз, ополосніть його водою.

8. Підмийте хворого, висушіть промежину, приберіть клейонку.

9. Продезінфікуйте гумові рукавички. Вимийте руки з милом, висушіть їх.

Запам'ятайте! Грубе подавання та виймання судна сприяє швидкому виникненню пролежнів.

Подавання тяжкохворому сечоприймача

1. Надягніть гумові рукавички, ополосніть сечоприймач теплою водою.

2. Подайте його хворому в ліжко.

3. Вилийте одразу після акту сечовипускання вміст сечоприймача в унітаз.

4. Ополосніть сечоприймач теплою водою.

5. Для видалення різкого аміачного запаху сечі періодичноополіскуйте сечоприймач 2—3% розчином хлористоводневої кислоти або обробляйте його мийними пастами чи порошками, які розчиняють солі сечової кислоти.

6. Продезінфікуйте гумові рукавички. Вимийте руки з милом, висушіть їх.

Туалет промежини та ділянки відхідника

1. Забезпечте хворого під час акту дефекації туалетним папером і в разі потреби протріть ним ділянку відхідника.

2. Після випорожнення підмийте хворого, ретельно просушіть промежину, а потім приберіть клейонку.

Дезінфекція судна та сечоприймача

1. Після використання судно та сечоприймач замочіть у 3% розчині хлораміну на 1 год.

2. Промийте проточною водою, висушіть.

3. Зберігайте судно в туалетній кімнаті, у спеціальних комірках. У тяжкохворих чисте судно може постійно знаходитися під ліжком у спеціальному ложе для суден або на дерев'яному стільчику, пофарбованому емалевою фарбою та покритому клейонкою, яку двічі на день протирають 3% розчином хлораміну.

Запам'ятайте! Усі процедури, пов'язані з особистою гігієною пацієнта, здійснюйте в гумових рукавичках.

Подача судна і сечоприймача тяжкохворому. Хворого просять підняти таз або допомагають йому це зробити, підстеляють клейонку і підставляють судно під сідниці так, щоб промежина знаходилась над великим отвором, а трубка, або звужений кінець, повернуті в бік колін, прикривають хворого ковдрою і залишають його на деякий час одного. Після випорожнення судно обережно виймають, щоб не травмувати шкіру, і виносять у туалет, споліскують водою і дезінфікують. Грубе подавання та виймання судна сприяє швидкому виникненню пролежнів. Під час акту дефекації забезпечують хворого туалетним папером і в разі потреби підмивають.

Сечоприймач після використання ополіскують теплою водою і дезінфікують. Для видалення різкого аміачного запаху ополіскують сечоприймач мийними пастами чи порошками, які розчиняють солі сечової кислоти.

Мужчин підмивати легше Хворий лежить на спині, ноги зігнуті в колінах і дещо розведені. Під сідниці стелять клейонку, підкладають судно і направляють струмінь води на промежину і пахові складки. Ватною кулькою протирають шкіру і складки, а потім сухим тампоном витирають їх насухо. Якщо є опрілості в пахових складках, то після протирання їх змащують вазеліном або яким-небудь іншим жиром.

Підмивання жінок, які перебувають на суворому ліжковому режимі

1. Надягніть гумові рукавички, покладіть жінку на спину, ноги її злегка зігніть у колінах і розведіть.

2. Підстеліть під хвору клейонку та підставте судно.

3. Станьте праворуч від хворої, лівою рукою притримуйте флакон з теплим розчином і лийте антисептичний розчин на статеві органи, а корнцангом з ватним тампоном у правій руці здійснюйте рухи від статевих органів до відхідника, тобто зверху вниз. Промивайте послідовно лобок, статеві губи, внутрішню поверхню стегон, промежину, ділянку відхідника.

4. За допомогою сухої серветки та корнцанга висушіть шкіру в тому ж напрямку. За відсутності корнцанга або затискувача жінка може підмитися сама, попередньо вимитими руками. Слід лише полити їй теплий розчин на зовнішні статеві органи.

5. Приберіть судно, клейонку та продезінфікуйте їх.

6. Продезінфікуйте гумові рукавички. Вимийте руки з милом і висушіть їх.

Підмивання чоловіків, які перебувають на суворому ліжковому режимі

1. Надягніть гумові рукавички, покладіть хворого на спину, ноги зігніть у колінах і дещо розведіть.

2. Під сідниці підстеліть клейонку й підставте судно.

3. Струмінь теплої води спрямуйте на промежину та пахвинні складки.

4. Ватою, затисненою в корнцанг, промийте лобок, пахвинні складки, промежину, ділянку відхідника.

5. У такій самій послідовності висушіть шкіру.

6. За наявності попрілостей у пахвинних складках просушіть їх і змажте вазеліном або якою-небудь іншою олією.

7. Продезінфікуйте використане приладдя, гумові рукавички.

Вимийте руки з милом і висушіть їх.

Опрілості частіше бувають у повних людей. У більшості випадків вони виникають у пахових складках і стегново-калитковій ділянці; причиною їх часто є хвороботворні гриби. Профілактика опрілості полягає в підтриманні чистоти тіла і припудрюванні тальком. Названі частини тіла слід обмивати мильним розчином або 3 % розчином борної кислоти, обсушувати рушником, а потім припудрювати. Час від часу ці ділянки можна змащувати 1 % розчином брильянтового зеленого з наступним припудрюванням.

Щоб запобігти виникненню опрілості у дітей, необхідно обмивати шкіру кожного разу після її забруднення сечею чи калом, особливо в місцях складок, і припудрювати ці місця дитячою присипкою або тальком.

При виникненні опрілості необхідно деякий час не користуватися клейонкою. Місце опрілості потрібно обмити 2—3 % розчином перманганату калію чи борної кислоти, а потім припудрити. Замість присипок з метою запобігання і лікування опрілості з успіхом застосовують олію (очищену лляну, оливкову, мигдалеву), риб'ячий жир тощо.

Миття рук тяжкохворим. Руки у тяжкохворих миють не рідше 3 разів на добу, а у разі потреби і частіше. Для цього біля хворого ставлять миску, зливають воду хворому на руки. Якщо потрібно, використовують мило.

Миття ніг тяжкохворим здійснює медична сестра. На нижню частину постелі застеляють клейонку, зверху клейонки ставлять миску з теплою водою і занурюють у неї ноги хворого. Якщо сітка ліжка дуже прогинається під хворим, то відгортають нижній кінець матраца, на сітку ліжка ставлять миску з теплою водою, намиленою губкою ретельно протирають міжфалангові проміжки, а також інші ділянки ніг, промивають чистою водою; висушують чистим рушником. Ноги тяжкохворим миють 2—3 рази на тиждень.

П еред тим, як потрібно зрізати нігті на ногах пацієнтам похилого і старечого віку, ноги відпарюють у теплій воді протягом 20—30 хв. Нігтьові пластинки стають мякшими. Підрізають нігті ножицями обережно, щоб не травмувати навколонігтьові валики.

Ноги хворим треба мити не рідше, ніж один раз на 2—З дні, звертаючи особливу увагу на міжпальцьові складки. Важкохворим у ліжко ставлять таз з теплою водою. Для цього матрац підгинають. Після миття шкіру ніг насухо витирають.

Нігті на руках та ногах коротко підстригають не рідше одного разу на тиждень, найкраще після гігієнічної ванни. Слід пам'ятати, що під довгими нігтями скопичується бруд, який, потрапляючи в їжу, може спричинити ряд захворювань. Підстригають нігті маленькими ножицями так, щоб не поранити шкіру.

Д огляд за волоссям. Медична сестра вранці та ввечері повинна розчісувати волосся тим хворим, які не можуть це зробити самостійно. У кожного хворого має бути індивідуальний гребінець. Жінкам волосся розчісують і заплітають у косу. Не можна розчісувати волосся гребінцем з гострими зубцями, бо вони подразнюють і пошкоджують шкіру. Краще користуватися щіткою, яка, до того ж, поліпшує кровообіг у шкірі голови. Коротке волосся розчісують, рухаючи гребінець від коріння волосся до його кінця. Довге волосся краще розчісувати в декілька прийомів. Спочатку розчісують кінці волосся, а потім поступово переходять ближче до шкіри. При захворюваннях, які потребують тривалого перебування в ліжку, волосся краще коротко обстригти.

Голову миють один раз на 7—10 днів під час прийняття гігієнічної ванни. Якщо волосся жирне, можна користуватися твердою водою, яка містить багато солей. Коли ж воно сухе, треба користуватися м'якою водою. Тверду воду можна пом'якшити тривалим кип'ятінням або додаванням до неї питної соди чи бури (1/4 чайної ложки соди або 1 чайну ложку бури на 1 л води). Щоб волосся добре промилося, користуються дитячим милом або шампунями.

Важкохворим голову миють у ліжку. Трохи піднявши головний кінець, ставлять таз на сітку ліжка. Голову нахиляють назад і, поливаючи воду з глечика, миють. Намиливши голову, розтирають шкіру голови, потім споліскують, насухо витирають і розчісують. Потім голову пов'язують хусткою, щоб не допустити переохолодження.

У деяких випадках тяжкохворим надають положення в ліжку упоперек, голову звішують з ліжка і промивають волосся таким самим способом.

Догляд за порожниною рота. У тяжкохворих та прикутих до ліжка швидко настає знесилення організму, зниження його опірності і легко виникають супутні запальні процеси, насамперед у ротовій порожнині: стоматит — запалення слизової оболонки ротової порожнини; гінгівіт — запалення ясен; паротит — запалення привушної слинної залози. Це значно ускладнює перебіг основного захворювання. Крім цього, у тяжкохворих через інтоксикацію, як правило, виникає сухість язика та губ; при поганому догляді у хворого виникають надто болісні тріщини язика та губ, що можуть стати вхідними воротами для інфекції. Самоочищення ротової порожнини відбувається під час пережовування перш за все твердої та напівтвердої їжі. У тяжкохворих самоочищення ротової порожнини порушується. Крім цього, через слизову оболонку ротової порожнини виділяються продукти порушеного обміну речовин. Усе це сприяє забрудненню слизової оболонки і призводить до ще більш інтенсивного розмноження мікроорганізмів. Запальні і гнилісні процеси в ротовій порожнині супроводжуються неприємним запахом. Тому догляд за ротовою порожниною у тяжкохворих є важливим чинником їхнього одужання. Тяжкохворим обробляють ротову порожнину 2 рази на добу. Слід пам'ятати, що залишені в порожнині рота харчові залишки розкладаються і можуть призвести до запалення його слизової оболонки. Щоб запобігти цьому, хворий вранці перед прийманням їжі та ввечері перед сном повинен чистити зуби за допомогою зубної щітки пастою чи порошком, а також полоскати рот перевареною водою після кожного прийому їжі. Зубна щітка має рухатися на зубах верхньої щелепи згори вниз, а на зубах нижньої щелепи — знизу вгору, так найкраще видаляються частинки їжі, що застрягли між зубами. Для полоскання рота хворі можуть користуватися знезаражуючими розчинами: підсоленою водою (1/4 чайної ложки солі на склянку води); розчином перманганату калію (1 кристалик на склянку води), 2 % розчином борної кислоти або гідрокарбонату натрію.

Важкохворим туалет ротової порожнини проводять медичні працівники 2 рази на день. Для цього користуються невеликою гумовою грушею, наповненою слабким антисептичним розчином, пінцетом або корнцангом, шпателем, ватними кульками, марлевими серветками, теплою кип'яченою водою або одним із антисептичних розчинів (5 % розчином борної кислоти, 2 % розчином натрію гідрокарбонату, слабким розчином перманганату калію). Спочатку порожнину рота ополіскують розчином, а потім обережно протирають язик, зуби, ясна і губи. Щоб протерти язик, його кінець обгортають стерильною марлевою серветкою і знімають наліт з язика ватним тампоном, змоченим антисептичним розчином затиснувши його пінцетом або корнцангом. Після цього іншим тампоном протирають внутрішні й зовнішні поверхні зубів, відтягнувши при цьому шпателем щоки. Кожний зуб протирають окремо зі всіх сторін, особливо біля шийки Внутрішню поверхню щік не протирають,, а верхні корінні зуби протирають особливо ретельно, шпателем відтягнувши щоку. Після цієї процедури хворий ополіскує рот теплою водою.

Туалет ротової порожнини притомного тяжкохворого. Допомагають тяжкохворому вимити руки. Забезпечують його ватними або марлевими тампонами, одним із розчинів для оброблення ротової порожнини (розчин калію перманганату 1:10 000, 2 % розчин натрію гідрокарбонату) та ниркоподібним лотком. Зволоженим тампоном хворий сам протирає собі зуби, потім прополіскує ротову порожнину.

Якщо хворий не може самостійно прополоскати рот, медична сестра проводить зрошування (промивання) порожнини рота. Промивання порожнини рота проводять шприцем Жане, гумовим балоном або за допомогою кухля Есмарха. Крім цього, необхідно підготувати клейончатий фартух, лоток шпатель і один з антисептичних розчинів (2 % розчин борної кислоти — 1 чайна ложка на склянку води, розчин перекису водню — 1 чайна ложка на склянку води, розчин фурациліну 1:5000 та ін.).

Хворому надають напівсидячого положення з дещо нахиленою вперед головою, щоб рідина не потрапляла в дихальні шляхи Шию і груди закривають клейончатим фартухом, а під підборіддя підставляють лоток, який притримує сам хворий Медична, сестра відтягує шпателем почергово праву та ліву щоки і струменем рідини зрошує порожнину рота. Під тиском рідини відбувається механічне вимивання частинок їжі Кухоль Есмарха має знаходитись на 1 м вище від голови хворого — цим забезпечується достатня сила струменя рідини.

Туалет ротової порожнини непритомного тяжкохворого. Опускають підголовник ліжка, прибирають подушку. Таким чином надають хворому горизонтального положення, щоб промивні води не аспірували в дихальні шляхи. Під голову підстилають клейонку, зверху — пелюшку. Голову хворого краще повернути ліворуч, під кутик рота підставляють лоток. Шпателем відводять щоку. Зволоженим марлевим або ватним тампоном на затискувачі обробляють зуби (верхній ряд — зверху вниз, нижній — знизу вверх) із зовнішньої та бажано внутрішньої сторони. Під час протирання верхніх корінних зубів шпателем треба відвести щоку, щоб не занести інфекцію у вивідну протоку привушної слинної залози. З цієї причини слизову оболонку щоки протирати не бажано.

Якщо є наліт на язику, за допомогою зволоженої марлевої серветки або язикотримача частково витягають язик і протирають його зволоженим тампоном. Ополіскують ротову порожнину тим самим розчином за допомогою гумового балона чи шприца. Просушують ясна та губи сухим тампоном. За наявності сухості в роті слизову оболонку та язик обробляють звіробійною або обліпиховою олією. Також можна використати 10 % розчин бури в гліцерині, рослинну олію або вершкове масло.

У важкохворих, особливо після операцій на органах черевної порожнини при наявності постійного назогастрального зонду, порушується процес самоочищення порожнини рота. При відсутності повсякденного догляду за порожниною рота у хворих швидко розвивається катаральний стоматит — запалення слизової оболонки рота, який проявляється слинотечею, болем, особливо під час прийому їжі, іноді кровоточивістю. Для лікування стоматиту проводять зрошування ротової порожнини та аплікації.

Аплікація — накладання стерильних марлевих серветок, змочених у дезинфікуючому розчині (0,1 % розчин фурациліну 2 % розчин хлораміну) або лікувальному розчині (відвар ромашки), на 3-5 хв. Процедуру повторюють кілька разів на день.

При запальних процесах слизової оболонки порожнини рота доцільно періодично полоскати рот 0,5 % розчином хлораміну, 2 % розчином натрію гідрокарбонату або 1 % розчином натрію хлориду. Для профілактики запалення коловушної залози рекомендують також жувати суху цитринову шкірочку або жувальну гумку. Для запобігання утворенню тріщин на губах їх змащують вазеліном або гліцерином. Зубні протези хворий повинен виймати на ніч, обмивати водою за допомогою зубної щітки і зберігати до ранку загорнутими в марлю або в склянці води. Вранці, перш ніж вставляти в рот, їх потрібно обмити свіжою водою.

Оброблення знімних зубних протезів. Виймають у тяжкохворого знімні зубні протези, ретельно промивають їх під струменем води з милом. Тримають у сухій скляній баночці, яку прикривають марлевою серветкою. Перед тим, як надіти тяжкохворому зубні протези, їх знову промивають водою.

Оброблення ротової порожнини у разі виникнення стоматиту. Роблять аплікацію: накладають стерильну марлеву серветку, змочену розчином фурациліну 1:5000 або відваром ромашки на З—5 хв. Процедуру повторюють кілька разів на добу. Періодично ополіскують ротову порожнину 2 % розчином натрію гідрокарбонату або ізотонічним розчином натрію хлориду.

Профілактика запалення привушної слинної залози. При вираженій сухості ротової порожнини і забороні тимчасово вживати рідину і їжу (після операцій на органах травлення) пацієнтові пропонують жувати сухарі, цитринову шкірочку або жувальну гумку, але все це після виділення слини сплюнути і ні в якому разі не ковтати.

Туалет ротової порожнини тяжкохворого, який перебуває у свідомому стані

1. Допоможіть тяжкохворому вимити руки.

2. Подайте йому лоток.

3. Забезпечте його одним із розчинів для оброблення ротової порожнини та ватними або марлевими тампонами.

4. Зволоженим тампоном хворий сам протирає собі зуби, потім прополіскує ротову порожнину.

Туалет ротової порожнини тяжкохворого, який перебуває в непритомному стані

1. Опустіть підголівник ліжка, приберіть подушку. Надайте хворому горизонтального положення, щоб промивні води не аспірували в дихальні шляхи.

2. Під голову підстеліть клейонку, зверху пелюшку, складену в кілька шарів.

3. Голову хворого краще повернути ліворуч.

4. Під кутик рота підставте лоток.

5. Шпателем відведіть щоку.

6. Зволоженим марлевим або ватним тампоном на затискувачі обробіть зуби зверху вниз із зовнішнього та бажано з внутрішнього боку.

7. Якщо є нальот на язику, за допомогою язикоутримувача або зволоженої марлевої серветки частково витягніть язик й протріть тампоном, змоченим неподразнювальним антисептичним розчином.

8. Ополосніть ротову порожнину теплим розчином за допомогою гумового балона чи шприца.

9. Просушіть ясна та губи сухим тампоном.

10. За наявності сухості в роті слизову оболонку та язик об робіть звіробійною або обліпиховою олією. Також можна використати 10% розчин бури в гліцерині, рослинну олію або вершкове масло. Тяжкохворим обробляйте ротову порожнину 2 рази на добу.

Запам'ятайте!:

1. Якщо у хворого є знімні зубні протези, перед обробленням ротової порожнини їх треба зняти.

2. Під час протирання верхніх корінних зубів шпателем треба відвести щоку, щоб не занести інфекцію у вивідну протоку привушної слинної залози. З цієї причини слизову оболонку щоки протирати не бажано.

Оброблення зубних протезів

1. Вийміть у тяжкохворого знімні зубні протези.

2. Ретельно промийте їх під струменем води з милом.

3. Тримайте їх у сухій скляній баночці, яку прикривайте марлевою серветкою.

4. Перед тим як надіти тяжкохворому зубні протези, знову промийте їх водою.

Оброблення ротової порожнини у разі стоматиту

1. Зробіть аплікацію — накладіть стерильну марлеву серветку, змочену розчином фурациліну 1:5000 або відваром ромашки, на 3—5 хв. Процедуру повторюйте кілька разів на добу.

2. Періодично ополіскуйте ротову порожнину 2% розчином натрію гідрокарбонату або 0,9% розчином натрію хлориду.

Профілактика запалення привушної слинної залози: запропонуйте тяжкохворому жувати суху цитринову шкірочку, сухарі або жувальну гумку.

Догляд за очима. Перед будь-якою процедурою потрібно здійснити гігієнічне миття рук, надягнути стерильні гумові рукавички. Після процедури зняти відпрацьовані гумові рукавички зовнішньою поверхнею всередину, опустити в дезінфекційний розчин, вимити і висушити руки.

Промивання очей здійснюють для дезінфекції слізного мішка в разі його запалення для видалення слизу, гною.

Щоразу при вмиванні обличчя обмивають звичайно вушні раковини і повіки. Якщо на слизовій оболонці повік є виділення, то вони засихають і утворюють кірочки, які склеюють повіки та вії. Кірочки треба змочити теплим антисептичним розчином (2 % розчин борної кислоти, розчин риванолу 1:5000, розчин калію перманганату 1:10000, або ізотонічний розчин натрію хлориду 0,02 % розчин фурациліну), або міцною заваркою чаю. Для цього на очну щілину накладають змочену цими розчинами і згорнуту в кілька разів чисту марлю або зрошують око за допомогою очної піпетки. Після розм'якшення кірки легко видаляються.

Промивання очей при скопиченні гною проводять за допомогою спеціальної скляночки — ундинки, а за її відсутності користуються стерильними марлевими серветками.

П еред проведенням процедури медична сестра повинна помити руки з милом, кінчики пальців протерти спиртом. Щоб промити очі за допомогою ундинки, в неї наливають теплий антисептичний розчин. Хворий бере скляночку за ніжку, нахиляється над нею так, щоб повіки знаходились у скляночці і, притиснувши її до шкіри, піднімає голову, притримуючи скляночку рукою. Рідина при цьому не повинна витікати з ундинки. Медична сестра просить хворого часто поморгати протягом 1 хв, а потім, нахилившись уперед, поставити скляночку на стіл. Змінюючи розчин у скляночці на свіжий, повторюють процедуру 8—10 разів.

Аналогічно проводять лікувальні очні ванночки.

При відсутності ундинки для промивання очей медична сестра готує стерильний лоток, 8—10 стерильних марлевих серветок, один з антисептичних розчинів або міцну заварку чаю. Очі промивають у напрямі від зовнішнього кута ока до внутрішнього, по ходу сльози. Для кожного ока використовують окремі стерильні тампони, щоб запобігти перенесенню інфекції з одного ока на друге. Не слід протирати очі пальцями, оскільки при цьому легко можна внести інфекцію.

Закапування очей. Здійснюють за допомогою піпетки або безпосередньо із флакона за допомогою надітої на флакон піпетки. Необхідно запропонувати пацієнтові подивитися догори, відтягнути нижню повіку за допомогою стерильного ватного тампона і, не торкаючись повік, закапати 1—2 краплі очних крапель, прикласти ватний тампон і потримати його протягом 1—2 хв. Якщо закапують в очі 1 % розчин атропіну сульфату, то після закапування злегка пропонують пальцем натиснути на сльозову протоку для того, щоб уникнути всмоктування атропіну сульфату в організм.

Закладання мазі за повіки. Здійснюють за допомогою скляної лопаточки. На лопаточку видавлюють необхідну кількість мазі. Пацієнтові пропонують сісти, подивитися догори, відтягують нижню повіку і лопаточкою закладають мазь за краї повіки. Прикладають стерильний ватний тампон і пропонують зробити легенький масаж для того, щоб мазь рівномірно розподілилась у кон'юнктивальному мішку. Якщо треба закласти мазь за верхню повіку, то пропонують пацієнту подивитися вниз, за вії відтягують верхню повіку і, вивертаючи її, закладають мазь, пропонують пацієнтові подивитись уверх, при цьому повіка розправляється, після чого ватним тампоном пацієнт здійснює легенький масаж.

Протирання вій і повік

1. Надягніть гумові рукавички, обробіть їх 70% розчином етилового спирту, руками візьміть ватний або марлевий стерильний тампон, змочіть його одним з наведених антисептичних розчинів і накладіть на очі.

2. Через 1—2 хв після розм'якшення кірки іншим стерильним, зволоженим антисептичним розчином тампоном протріть повіки очей у напрямку від зовнішнього до внутрішнього кута.

Запам'ятайте! Для кожного ока необхідно використовувати окремі стерильні тампони, щоб запобігти перенесенню інфекції з одного ока на друге.

Промивання очей за допомогою ванночки

1. Обробіть свої руки в гумових рукавичках дезінфекційним розчином.

2. У стерильну ванночку налийте антисептичний розчин.

3. Запропонуйте хворому взяти ванночку за ніжку, нахилитись над нею так, щоб повіки знаходились у ванночці, й притиснути її до шкіри, потім підняти голову, притримуючи ванночку руками (рідина при цьому не повинна витікати з неї).

4. Попросіть хворого часто поморгати протягом 1 хв, потім,

нахилившись уперед, поставити ванночку на стіл.

5. У разі потреби повторіть процедуру, замінивши розчин у

ванночці на свіжий.

Аналогічно проведіть лікувальні очні процедури. Якщо немає очної ванночки, можете промити очі за допомогою піпетки, підставивши ниркоподібний лоток, у напрямку від зовнішнього кута ока до внутрішнього.

6. Продезінфікуйте використане приладдя.

7. Зніміть гумові рукавички, вимийте і висушіть руки.

Догляд за вухами. Вушна сірка являє собою видозмінений продукт потових залоз шкіри зовнішнього слухового проходу. Ходячі хворі самостійно миють вуха під час щоденного ранкового туалету. Важкохворим медична сестра 2—3 рази на тиждень проводить туалет зовнішніх слухових проходів за допомогою ватних турунд (невеликі жмутки вати, намотані на кінець сірника). Турунду краще змочити в 2 % розчині борної кислоти, соди чи в свіжій перевареній воді. Щоб почистити вухо, лівою рукою відтягують вушну раковину назад і вгору, а правою обережно вводять турунду в зовнішній слуховий прохід і легкими обертальними рухами очищають його. Якщо сірка не відходить, можна закапати в зовнішній слуховий прохід 2—3 краплі 3 % перекису водню за допомогою звичайної очної піпетки. Після розм'якшення сірки її легко можна видалити ватною турундою. Цю процедуру слід проводити обережно, щоб не поранити шкіру зовнішнього слухового проходу, а тим більше барабанну перетинку. У випадку невдачі не можна насильно продовжувати видалення сірки турундою, а потрібно звернутися до лікаря-отоларинголога, щоб видалити засохлу сірку за допомогою промивання слухового проходу.

Догляд за вухами заключається у регулярному промиванні їх теплою водою з милом. Наявність гною в слуховому ході спричинює подразнення і запалення слизової оболонки. При переломі основи черепа з вух може виділятися кров, що є добрим поживним середовищем для мікроорганізмів, які можуть висхідним шляхом потрапити в головний мозок і призвести до його запалення. Тому за наявності гною або кров'яних виділень у слуховому ході слід своєчасно і систематично здійснювати його очищення.

Туалет слухових ходів тяжкохворого в разі гноєтечі або виділення крові. Голову тяжкохворого повертають на бік, вушну раковину знизу і з боків обкладають пелюшкою. Злегка відтягують вушну раковину вверх і назад і за допомогою шприца або гумового балона вливають декілька мілілітрів теплого 3 % розчину пероксиду водню. Ватним тампоном просушують вушну раковину. На кінець вушного зонда з винтовою нарізкою намотують стерильну гігроскопічну вату і, відтягуючи вушну раковину вверх і назад, обережно вводять зонд з намотаною ватою у зовнішній слуховий хід і легкими обертальними рухами очищають його, щоб не пошкодити барабанну перетинку.

За відсутності зонда для очищення слухового ходу використовують марлеву турундочку, за допомогою якої обертальними рухами прочищають зовнішній слуховий хід.

За призначенням лікаря краплі у вуха закапують у теплому вигляді в кількості 5—7 крапель. Пацієнт повертає або нахиляє голову в протилежний бік, вушну раковину відтягують трохи вверх і назад і за допомогою піпетки закапують краплі. Через 7—10 хв пацієнт закладає стерильний тампон у вушну раковину і промокає залишки крапель.

Туалет слухових ходів тяжкохворого в разі гноєтечі або виділення крові

1. Голову тяжкохворого поверніть на бік, надягніть гумові рукавички.

2. Вушну раковину знизу та з боків обкладіть пелюшкою.

3. Злегка відтягніть вушну раковину вверх і назад і за допомогою гумового балона або шприца влийте декілька мілілітрів теплого 3% розчину пероксиду водню.

4. Ватним тампоном або серветкою просушіть вушну раковину.

5. Знезараженими руками на кінець тонкого зонда з гвинтовою нарізкою намотайте стерильну гігроскопічну вату.

6. Лівою рукою відтягніть вушну раковину трохи назад і вверх, а правою обережно введіть зонд з намотаною ватою у зовнішній слуховий хід і легким обертанням очистіть його.

7. За відсутності зонда для очищення зовнішнього слухового ходу використайте марлеву турундочку. Для її виготовлення візьміть смужку марлі завширшки 3 см і завдовжки 10 см. Заверніть краї смужки по довжині і туго скрутіть її, потім складіть удвоє і ще раз скрутіть. Таким чином отримаєте джгутик, за допомогою якого обертальними рухами прочистіть зовнішній слуховий хід.

У такий самий спосіб ви можете видалити із слухових ходів вушну сірку.

Запам'ятайте! Користуватися зондом треба обережно, щоб не пошкодити барабанну перетинку. З цих саме міркувань не можна користуватися іншими предметами (сірниками, пінцетами та ін.).

Догляд за носом. Ходячі хворі під час ранкового туалету самостійно очищають носові ходи. Важкохворим щоранку це робить медична сестра за допомогою ватної турунди. При утворенні у носі кірок їх не слід здирати, оскільки це може викликати кровотечу. Крім того, після здирання утворюються нові кірки, ще товщі, і тримаються вони ще міцніше. Щоб розм'якшити кірки, треба ввести в кожну ніздрю трохи борного вазеліну або гліцерину. Через 2—3 хв. ватною турундою обертальними рухами кірки видаляють.

При нежиті ніс витирають м'якою носовою хустинкою або рушником. Терти шкіру біля входу в носову порожнину не треба, слід лише прикладати м'яку тканину до шкіри, осушуючи її. Щоб запобігти подразненню шкіри виділеннями, що витікають з носа, її потрібно змащувати вазеліном.

Краплі у ніс закрапують почергово в одну і другу ніздрю. Пацієнтові пропонують відхилити голову трохи назад і нахилити в протилежний бік, піднімають кінчик носа і закрапують 3—5 крапель по направленню до носової перегородки, пропонують пацієнтові стиснути ніздрі і зробити легенький масаж пальцями з тим, щоб ліки рівномірно розтіклися по слизовій оболонці носа.

При носовій кровотечі ватний тампон змочують 3 % розчином пероксиду водню і вводять у носовий хід, а також на перенісся прикладають холодну примочку. При неефективності здійснюють тампонаду носової порожнини марлевими турундами.