Пам'ятка на допомогу медичній сестрі при первинному контакті з пацієнтом з підозрою на віл-інфекцію

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

• парентеральний (через біологічні рідини);

• статевий;

• вертикальний (від матері новонародженій дитині).

Групи людей, у яких вірогідність зараження ВІЛ більше:

• споживачі внутрішньовенних наркотиків;

• люди, не розбірливі в статевих зв'язках і які мають велике число статевих партнерів;

• хворі із захворюваннями, що вимагають частих переливань крові і її компонентів.

Симптоми, що дозволяють запідозрити ВІЛ-інфекцію:

• тривале підвищення температури тіла (субфебрильна, фебрильна);

• генералізована лімфаденопатія (збільшення шийних, потиличних, пахвових (окрім пахових) лімфовузлів);

• діарея більше 1 місяця;

• нез'ясовна втрата маси тіла;

• респіраторні інфекції (частіше 4-х разів на рік — для дорослих і б раз — у дітей);

• слабкість, що тривало зберігається.

Лабораторні дослідження, на які необхідно направити пацієнта:

• аналіз крові на ВІЛ;

• імунограма.

Треба враховувати, що в деяких хворих може виникнути немотивований страх інфікуватися ВІЛ (наприклад, під час тої чи іншої процедури) навіть коли реальної небезпеки немає. Часто ефективним засобом боротьби з такою фобією може бути терпляче роз’яснення медичною сестрою ефективності сучасних методів дезінфекції та стерилізації.

В Захист медичного персоналу имоги до особистої гігієни і медичного одягу персоналу

Важливий момент у профілактиці ВЛІ персоналу - особиста гігієна. До правил особистої гігієни відносяться: щоденний душ чи ванна, при цьому особлива увага звертається на волосся і нігті; ретельне прання халатів та іншого особистого одягу; захист рота і носа (по можливості одноразові засоби захисту), скрупульозне миття рук.

Захисний одяг у разі правильного використання може відігравати важливу роль як захист медичного працівника від пацієнта і пацієнта від медичного працівника, а також як засіб профілактики ВЛІ. Захисний одяг не можна прати в домашніх умовах.

Щоб уникнути зараження інфекцією через руки, слід застосовувати чисті, а у разі потреби — стерильні гумові рукавички.

Маски, навіть закритого хірургічного типу, лише частково ефективні проти інфікованих аерозолів і найдрібніших мікроорганізмів, які є в повітрі. Проте їх потрібно носити і стежити за тим, щоб вони закривали рот і ніс і обов'язково змінювати через кожні 4 год.

Фартух застосовують як бар'єр. Його використання повинно бути обмежене доглядом лише за одним пацієнтом доти, поки він залишатиметься чистим і сухим.

Захисні окуляри або щиток можуть захистити очі від потрапляння інфікованої крові пацієнтів, хворих на вірусний гепатит В, С, СНІД, під час різного типу втручань медичного призначення.

Взуття повинно бути м'яким, зручним, із шкіри або шкірозамінника з тим, щоб у разі потрапляння на нього біологічної рідини пацієнта можна здійснити знезараження.

Перед роботою в асептичних відділеннях медичні працівники повинні приймати душ, обов'язково приймати душ після роботи в інфекційних відділеннях та відділеннях, де лікуються пацієнти зі значним надходженням патогенної мікрофлори в довкілля.