Інфекційний контроль і профілактика снід

Система інфекційного контролю передбачає глибоке знання інфекційних агентів, їх джерел, шляхів і факторів передачі та чітке виконання заходів по знешкодженню мікроорганізмів та перериванню шляхів передачі.

Програма інфекційного контролю в Україні перебуває в стадії становлення. Створюється нова та удосконалюється існуюча нормативна документація.

На черзі розробка чітких діагностичних критеріїв у справі контролю за внутрішньолікарняними інфекціями, налагодження чіткого обліку та реєстрації.

Створюється центр з інфекційного контролю, де збиратиметься та аналізуватиметься інформація про всі випадки внутрішньолікарняних інфекцій, де буде розроблятись методична документація, де будуть стажуватись та отримувати інформацію спеціалісти в цій сфері.

Оперативне реагування служби інфекційного контролю дозволить зосереджувати наявні матеріальні ресурси на найактуальніших проблемах внутрішньолікарняних інфекцій.

Досконало відомо, що джерела потенційних збудників ВЛІ існують в будь-якій, навіть найкращій лікарні. Важливо пам'ятати, що ніяка програма інфекційного контролю не спроможна видалити абсолютно всіх збудників нозокоміальних інфекцій із лікарні. Тому дуже важливим є свідоме відношення і ретельне виконання медичним персоналом вимог протиепідемічного режиму.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ

Система заходів боротьби і профілактики внутрішньолікарняної інфекції в цілому повинна будуватись на даних інфекційного контролю.

Інфекційний контроль за ВЛІ - це система клініко-мікробіологічного та епідеміологічного моніторингу.

Клінічний моніторинг включає:

• своєчасне виявлення та реєстрація кожного випадку гострої септичної інфекції (ГСІ);

• виникнення 2-3 випадків септичної інфекції протягом місяця;

• розглядаються як спалах внутрішньолікарняної інфекції;

• внутрішньолікарняна інфекція реєструється не тільки в разі спалаху інфекції серед пацієнтів, а й у разі розвитку спорадичних випадків. Мікробіологічний та епідеміологічний моніторинг включає:

• виявлення циркулюючого штаму;

• визначення етіологічної структури внутрішньолікарняної інфекції;

• епідеміологічне обстеження вогнищ гострої септичної інфекції (ГСІ);

• облік та реєстрація внутрішньолікарняної інфекції;

• аналіз захворюваності медичного персоналу;

• проведення ретроспективного і оперативного аналізу захворюваності внутрішньолікарняною інфекцією;

• виявлення груп та факторів ризику виникнення ВЛІ;

• визначення передвісників ускладнень епідеміологічного стану та оцінку і прогнозування епідеміологічної ситуації по ВЛІ;

• здійснення ефективного контролю із дотриманням санітарно-епідеміологічного режиму;

• складання та поширення звітів з конкретними рекомендаціями щодо раціоналізації протиепідемічних заходів.

Мікробіологічний моніторинг здійснюється лікувально-профілактичними закладами, оперативними відділами держнагляду, дезстанціями.

Мікробіологічний контроль стерильності медичних виробів проводиться лікувально-профілактичними закладами 1 раз у 10 днів, а якості поточної дезінфекції -1 раз на місяць, центрами держнагляду та дезстанціями -1 раз у квартал.

Дослідженню на стерильність підлягають: лікарські форми для ін'єкцій, лікарські форми для обробки слизових оболонок та догляду за шкірою, розчини для внутрішнього вживання, шовний та перев'язувальний матеріал, хірургічні рукавички, набори для первинної обробки новонароджених, матеріал з біксів, індивідуальні комплекти для прийняття пологів, зонди, катетери та інші вироби медичного призначення.

Інфекційний контроль за внутрішньолікарняною інфекцією та організація проведення протиепідемічних та профілактичних заходів у лікувальних закладах здійснюється заступником головного лікаря з лікувальної роботи, який разом із завідувачами структурних підрозділів проводить активне виявлення ВЛІ шляхом перспективного нагляду, оперативного та ретроспективного аналізу документації, а також стежить за виявленням та оперативною реєстрацією ВЛІ.

У деяких великих лікарнях передбачається посада госпітального епідеміолога.

Аналіз захворюваності ВЛІ повинен проводитись з урахуванням:

• терміну виникнення захворювання;

• дати операції (пологів);

• дати виписки чи переводу до іншого стаціонару;

• переміщення в межах стаціонару (з палати в палату, з відділення у відділення);

• тривалості перебування в стаціонарі.

Оперативний (поточний) аналіз захворюваності ВЛІ проводять на основі даних щоденної реєстрації з первинним діагнозом.

Ретроспективний аналіз захворюваності ВЛІ передбачає:

• аналіз багаторічної динаміки захворюваності з визначенням тенденції (ріст, зниження, стабілізація) і темпів росту інфекції;

• аналіз річного, помісячного рівнів захворюваності;

• порівняльна характеристика захворюваності по відділеннях;

• вивчення структури захворюваності за локалізацією патологічного процесу та етіології;

• аналіз оперативних втручань та частоти ВЛІ, пов'язаної з ними;

• визначення співвідношення легких та важких форм;

• розподілення захворюваності за строками клінічних проявів (за час перебування в стаціонарі та після виписки);

• визначення питомої ваги групових захворювань та аналіз вогнищевої захворюваності;

• аналіз летальності за локалізацією патологічного процесу та етіології.

Ретроспективний аналіз захворюваності дозволяє виявити закономірності епідеміологічного процесу, основні джерела інфекції та чинники передачі і є основою для розробки профілактичних та протиепідемічних заходів, адекватних конкретним епідеміологічним обставинам у даному стаціонарі (відділенні).

Ретроспективний аналіз захворюваності медичного персоналу дозволяє визначити коло джерел інфекції і провести заходи, які направлені на обмеження їх ролі у розповсюдженні ВЛІ.

За результатами диспансеризації медичного персоналу виявляються особи з хронічними інфекціями та проводиться їх лікування.

Якісний інфекційний контроль є найважливішим заходом для раціонального планування та здійснення системи боротьби з ВЛІ та її профілактики.