Тема №.

Поняття, суть та основні риси державного управління.

1. Управління як соціальне явище.

2. Поняття та основні риси державного управління.

3. Принципи державного управління.

4. Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади.

1. Управління як соціальне явище.

Перш ніж перейти до викладення матеріалу стосовно вищезазначеної теми, необхідно вказати основні причини, котрі обумовлюють потребу у рамках вивчення навчальної дисципліни «Адміністративне право» відображення питань управління. Акцентуючи увагу на тому, що йдеться про тему, яка безпосередньо слідує за предметом, методом та системою адміністративного права, доцільно вказати наступне. Адміністративне право досить часто в минулі часи і нерідко зараз сприймають як управлінське право. Підстав для таких тверджень є немало, однак ключовим може вважатись те, що серед складових предмету адміністративного праву чільне місце посідає управлінська складова. Йдеться про те, що сформульовані раніше аспекти предмету адміністративного права свідчать про наявність серед інших зовнішньоорганізаційної управлінської діяльності органів публічної адміністрації, внутрішньоорганізаційної управлінської діяльності апаратів всіх державних органів та адміністрацій державних підприємств, установ та організацій. Крім того, інші складові предмету даної галузі права (публічно-сервісна діяльність органів публічної адміністрації, реалізація делегованих повноважень органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, застосування заходів адміністративної відповідальності, реалізація юрисдикції адміністративних судів) без всяких сумнівів втілюються у життя за допомогою в тому числі тих чи інших управлінських дій.

Будь-яка система існує не хаотично, не спонтанно, а впорядковано, а звідси – довгостроково, переважно за рахунок такого явища як управління. Воно є необхідною функцією суспільного життя. Орієнтуючись на сьогоднішній стан розвитку науки про управління, доцільно дати наступне визначення. Управління – це цілеспрямований вплив суб’єкта управління на об’єкт управління з метою створення ефективно функціонуючої системи та досягнення необхідних результатів. В такому явищі як управління завжди присутня людина, її інтереси, мета, завдання. Обов’язковість її присутності пояснюється тим, що управління являє собою свідому діяльність, а це, як відомо, властиве лише людині.

Навіть мінімальна кількість різнопорядкових елементів будь-якої системи потребує їх узгодження, яке, у свою чергу, досягається саме за допомогою управління. Прояви функціонування системи (чи то зовнішні, спрямовані за межі самої системи, чи то внутрішні, котрі відбуваються без допомоги зовнішніх факторів та непомітні зовні) не можуть відбуватись без управління, в іншому випадку це буде не система, а сукупність певних складових, хаотично взаємодіючих одне з одним. З цього приводу не випадковим видається бурхливий розвиток науки, що займається управлінням та носить назву кібернетики.

Система управління складається з наступних частин:

1. Суб’єкт управління – це керуюча складова системи управління, в інтересах якої здійснюється сам процес управління. Суб’єкт управління має домінантне значення серед інших частин системи управління. Це пояснюється тим, що процес управління здійснюється як правило в інтересах суб’єкту управління, тобто останній зацікавлений у здійснення процесу та в позитивних результатах управління.

2. Об’єкт управління - це керована складова системи управління, те, на що спрямовано управління. Об’єктами управління можуть бути окремі особи та групи людей, державні органи та недержавні структури, процес виробництва, рослинний та тваринний світ, технічні пристрої та засоби. Саме різноманітність об’єктів управління дає змогу виділяти певні види управління, про що буде сказано далі.

3. Управлінський вплив – це процес керування, що здійснюється суб’єктом управління, завдяки якому забезпечується підпорядкування об’єкту суб’єктові та реалізується на практиці мета управління. Вказаний вплив здійснюється за допомогою різноманітних дій, команд. Саме через управлінський вплив суб’єкт управління втілює у життя намагання по змінам об’єкту управління та забезпечує настання результатів, максимально наближених до мети управління.

4. Зворотній зв’язок – це інформація, котру отримує суб’єкт управління і по якій судить про результативність управлінського впливу та стан об’єкту управління. Багато в чому саме за рахунок наявності зворотного зв’язку система набуває ознак цілісності та отримує можливість вчасно коригувати прояви управлінського впливу. Зворотній зв’язок дозволяє у режимі реального часу співставляти мету управління, результати проміжних етапів та ефективність управлінського впливу.

Виходячи з характеристики об’єкту управління можна виділити наступні

види управління:

Рис. 2.1. Види управління

Технічне управління здійснюється у системі «людина-техніка». В основі його лежить регулювання технічних (технологічних) процесів з метою підвищення продуктивності праці, полегшення умов праці, а в цілому - для розширення можливостей людини у забезпеченні власної життєдіяльності.

Біологічне управління здійснюється у системі «людина-природа», де у рамках загальнобіологічних процесів життєдіяльності людина (суб’єкт управління) намагається створити нові сорти рослин, породи тварин (об’єкти управління). Прикладами реального втілення у життя наслідків використання біологічного управління можуть слугувати генетично модифіковані продукти харчування, клоновані тварини, винайдені нові сорти квітів, фруктів, овочів тощо.

Соціальне управління здійснюється у системі «людина-людина», і на відміну від перших двох видів, характеризується тим, що це управління всередині людського суспільства (це дає змогу застосовувати також термін суспільного управління), де як суб’єкт, так і об’єкт управління представлені людьми (їх об’єднаннями). Відмінність між державним та громадським соціальним управлінням полягає у наступному. Державне управління реалізується силами держави, її органів (рідше – в рамках делегованих повноважень, – органами місцевого самоврядування чи громадськими організаціями), при цьому основним видається компонент діяльності суб’єкту управління, що діє від імені держави. В свою чергу, громадське управління реалізується силами недержавних організацій чи об’єднань громадян, коли у якості суб’єктів управління виступають органи місцевого самоврядування, громадські організації, корпорації, товариства тощо. В даному випадку зазначені суб’єкти діють від свого імені або від імені своїх організацій, територіальних громад.

Слід зазначити, що соціальне управління, як різновид управління взагалі, відповідає всім загальноуправлінським ознакам та містить ті ж складові частини системи управління. Однак як явище суспільне, соціальне управління має певні особливості, котрі відрізняють його від інших видів управління. Виходячи з цього, ознаками соціального управління є:

• суб’єкт та об’єкт управління представлені людьми (їх об’єднаннями);

• реалізується шляхом виникнення суспільних відносин, які за своєю суттю є управлінськими відносинами;

• владний характер, оскільки базується на підпорядкуванні волі об’єктів управління;

• основна мета – упорядкований вплив на учасників спільної діяльності, що надає процесу взаємодії організованість;

• потребує особливого механізму реалізації, з виокремленням органів управління (державних чи громадських).