3. Принципи державного управління.

Важливим фактором розуміння суті державного управління є усвідомлення його принципів, під якими розуміється основні засади, закономірності, на яких базується державне управління. Вказаний термін походить від латинського «principium», що в перекладі означає «начало, основа, сутність явища». Значення принципів адміністративного права полягає в тому, що вони завдяки здійснюваному свідомо узагальненню, в стислому вигляді відображають найсуттєвіші характеристики вказаної галузі права. Оскільки формулювання принципів – це свідома творча діяльність науковців, практиків, фахівців у сфері адміністративного права та державного управління, доцільно відобразити наступні вимоги до принципів державного управління:

• відповідність нормам чинного законодавства;

• відображення найсуттєвіших, ключових закономірностей державного управління;

• відповідність меті державного управління.

Доцільно принципи державного управління розділити на дві групи: загальні та спеціальні. Загальні принципи базуються на положеннях Конституції України, законів України. Спеціальні принципи базуються при урахуванні організаційних аспектів діяльності органів державного управління.

Принципи державного управління

загальні

Спеціальні

демократизм

галузевий

законність

міжгалузевий (функціональний

гласність

територіальний

участь громадян в державному управлінні

поєднання централізації і децентралізації

відповідальність держави перед людиною за свою діяльність

поєднання єдиноначальності і колегіальності

Рис. 2.2. Принципи державного управління

Загальні принципи:

- Демократизм – демократичний характер держави ґрунтується на визнанні народу джерелом влади. Народ може здійснювати владу або безпосередньо (референдум), або опосередковано (через обраних депутатів представницьких органів влади). Демократизм як принцип державного управління проявляється в тому, що державні управлінські рішення направлені на задоволення інтересів всіх або більшості громадян держави. Це одна із ключових характеристик демократизму державного управління, оскільки події останніх років в Україні свідчать про реальну можливість народу впливати на формування влади, водночас обрана влада (що є цілком об’єктивним) не у змозі покращити життя та відповідати намаганням всіх людей одразу. Саме тому державне управління здійснюється, як правило, на підставі передвиборних гасел, котрі підтримані більшістю народу, і саме в інтересах цієї більшості влада в подальшому і здійснює державноуправлінські функції. Діяти одночасно в інтересах всіх і кожного у принципі досить важко, тому що різні люди можуть мати різні погляди з приводу того, що є позитивним або негативним в тій чи іншій загальнодержавній проблемі.

Також необхідно зазначити, що демократизм як принцип державного управління свідчить про намагання держави залучати громадян (громадські організації) до прийняття важливих загальнодержавних рішень. У якості прикладів можна привести численні консультативно-дорадчі органи при вищих посадових особах держави, або проведення у серпні 2006 року Загальнонаціонального круглого столу за ініціативою Президента України, де обговорювалась кризова ситуація в управлінні державою, результатом чого стало підписання 3 серпня 2006 року Універсалу національної єдності. Широкі права місцевого с самоврядування, багатопартійна система, - ці та інші аспекти у цілому характеризують демократизм як принцип державного управління.

- Законність як принцип державного управління – це правовий режим, у відповідності до якого органи державної влади та посадові особи здійснюють свої повноваження на підставі Конституції та законів України. Статті 6 та 8 Конституції визначають, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В державі визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Характеризуючи законність як принцип державного управління, необхідно зазначити наступні особливості:

а) органи (посадові особи), що здійснюють державне управління, повинні приймати нормативно-правові акти, що не суперечать Конституції та законам України;

б) право домінує над владою, що робить неможливим свавілля чиновників по відношенню до окремої особи;

в) в державі діють органи, що здійснюють контроль та нагляд за забезпеченням законності у державному управлінні.

- Гласність – вільний доступ громадян до інформації про діяльність органів державного управління. Реалізація на практиці вказаного принципу державного управління означає реальну можливість громадян знати про те, яким чином у державі готуються та приймаються управлінські рішення. Історія нашої держави свідчить про те, що у різні часи принцип гласності реалізовувався по різному. Якщо взяти XX століття, то у 30-ті роки, під час проведення масових репресій він не був затребуваний. Водночас, друга половина 80-х років свідчить, що вказаний принцип був одним із головних у державній ідеології на політиці. Проявами принципу гласності є:

а) відкритість та прозорість державних органів (посадових осіб) у здійснення своїх повноважень;

б) суттєва роль засобів масової інформації в оприлюдненні державних управлінських рішень;

б) кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена (ст. 50 Конституції України).

- Участь громадян в державному управлінні – зводиться до конституційно закріпленої можливості громадян брати участь в управлінні державними справами а також рівним правом до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Також реалізації вказаного принципу державного управління сприяють положення ст. 40 Конституції, яка гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Треба зазначити можливість громадян шляхом членства у політичних партіях чи їх підтримки на виборах забезпечити особисту або опосередковану участь в управління державними справами.

- Відповідальність держави перед людиною за свою діяльність – зводиться до необхідності оприлюднення результатів роботи органів державного управління та можливості з боку громадян виразити недовіру посадовим особам (під час виборів) чи оскаржити неправомірні дії в судовому порядку. В цього приводу доцільно вказати про наявність з 2005 року (введення у дію Кодексу адміністративного судочинства України) у громадян законної можливості звернутись до спеціалізованих судових органів (адміністративні суди) з приводу захисту своїх прав, свобод та інтересів, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій

Спеціальні принципи:

- Галузевий – державне управління базується на органічному поєднанні однорідних за характером діяльності об’єктів управління у сфері однієї галузі (наприклад транспорт, освіта, медицина, національна безпека тощо). Система вказаної галузі характеризується наявністю провідного (центрального) органу виконавчої влади та підпорядкованих йому державних органів, підприємств, організацій. Саме виходячи із галузевого принципу державного управління в Україні станом на початок 2007 року діють 19 міністерств, котрі здійснюють державне управління у відповідній сфері суспільного життя.

- Міжгалузевий (функціональний) – при створенні спеціального органа державного управління йому можуть бути передані деякі повноваження по керівництву підприємствами, установами та організаціями незалежно від галузевої природи. Йдеться про головну відмінність з галузевим принципом (при якому в основі – управління відповідною галуззю), котра зводиться до управління (або краще сказати забезпечення реалізації державної політики) щодо певної функції держави. В якості прикладів можна навести такі функції держави як:

а) забезпечення національної безпеки держави (втілюється у життя Службою безпеки України незалежно від того, всередині яких сфер суспільного життя виникають загрози);

б) охорона законності та правопорядку (реалізується у всіх сферах суспільного життя за допомогою Міністерства внутрішніх справ);

в) збирання податків (реалізується у діяльності міжгалузевого органу державного управління Державної податкової адміністрації).

- Територіальний – полягає у тому, органи державного управління здійснюють діяльність на чітко визначеній території. Коли йдеться про Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом), вони мають владні повноваження на всій території України. В той же час, обласні державні адміністрації – на території відповідної області, районні – на території району. У відповідності до статті 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

а) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

б) законність і правопорядок;

г) додержання прав і свобод громадян;

д) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

е) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

є) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

ж) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

з) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

- Поєднання централізації і децентралізації – розумне співвідношення централізації владних повноважень з делегуванням їх на місцевий рівень. В залежності від сфери, в якій здійснюється управління (економіка, національна безпека), ступінь проявів буде різний. Наприклад, якщо аналізувати державне управління в сфері економіки, то переважний характер має децентралізація, оскільки саме таким чином держава має змогу забезпечити реалізацію права людини на підприємницьку діяльність. В той же час децентралізація не означає повну відсутність держави в тій чи іншій сфері життя. В сфері економіки за рахунок адекватної системи оподаткування, обмеження монополізму, регулювання діяльності спеціальних економічних зон тощо держава забезпечує рівні умови та «правила гри». З іншого боку, в галузі національної безпеки прояви централізації являються домінантними, оскільки йдеться про те, що таким чином доцільніше мінімізувати можливість появи загроз національній безпеці. Саме з цих причин такі центральні органи виконавчої влади як Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ мають чітку ієрархічну структуру управління, при якій представництва цих органів на місцях (в областях, районах) чітко підпорядковані відповідним центральним органам.

- Поєднання єдиноначальності і колегіальності – вказаний принцип державного управління зводиться до використання переваг як єдиноначальності (оперативність, персональна відповідальність) так і колегіальності (можливість залучення фахівців, виваженість рішення). Єдиноначальність характеризується наділенням значними службовими повноваженнями у поєднанні з персональною відповідальністю керівника органі державної влади за результати роботи керованого ним органу. Колегіальність же зводиться до необхідності розумного використання переваг колективного обговорення прийняття рішення, коли фахівці з тих чи інших питань залучаються до процесу підготовки проекту рішення. Це досягається за рахунок створення колегій, рад чи нарад при органах державного управління.