Розгляньте малюнки в букварику, біля яких зроблено звуковий аналіз.

Такі малюнки вчитель виставляє на дошці.

• Зараз два учні вийдуть до дошки, за допомогою фішок зроблять звуковий аналіз слів. А ви перевіряйте, чи правильно вони це роблять.

2. Читання і порівняння складів з буквами „де”, „те” за букварем ст.. 67.

3. Читання на зіставлення звуків [д], [д`].

4. Читання слів. Словникова робота. Пояснення слів „долина” і „тополя”. Складання речень з цими словами.

5. Вибіркове читання.

• Знайдіть і прочитайте:

а) двоскладові слова;

б) трискладові слова.

6. Робота в зошиті „Супутник Букваря. Від А до Я” (ст.. 40)

1) звуковий аналіз слів: „дим”, „дід”, „дятел” (завд. 1)

2) написання великої і малої букварних літер „Д” (де).(завд. 2)

3) гра „Букви знайомляться”. Читання звукової таблиці та драбинки слів (завд. 3)

7. Читання слів, речень у колонках ( ст.. 67). Порівняння значень слів.

– На бал до Дюймовочки запрошені її друзі. Прочитайте їх імена. (Буквар ст. 67).

Повторення правила написання імен.

• Ми вирушаємо далі і запрошуємо Дюймовочці подорожувати з нами.

• Глянемо за вікно нашого поїзда. Ми проїжджаємо дуже великий міст, а за вікном розкинулася незвичайно красива і велика ріка Дніпро.

• Давайте прочитаємо з букваря речення, в якому розповідається про цю річку.

1. Читання речення.

2. Читання тексту „На Дніпрі” у зошиті „Супутник Букваря. Від А до Я” (ст.. 40). Підбір пропущених букв(„плавають”, „кораблі”, „десять”, „рибу”, „каталися”).

– Про що ви дізналися з тексту? Що таке „Дніпро”?

• Які слова з буквою „де” запам’ятали?

11. Гра „Переплутані літери”

• А зараз, дітки, ми з вами пограємо у гру.

Вчитель малює гру на дошці і вивішує малюнки.

• Хтось переплутав літери в іменах цих тварин. Поставте їх правильно і запишіть звуко-буквений аналіз цих слів.

И О Л

Р К

Н К

• Дітки, вам сподобалася гра?

12. Розвиток зв’язного мовлення

• Відкриваємо букварики на ст. 66 – 67, там ми бачимо малюнок.

• Доберіть заголовок до цього малюнку. ( Подорож на повітряній кулі. Діти подорожують. Незвичайна подорож.)

• Хто зображений на малюнку? (діти)

• Придумайте імена дітям, але щоб в них була буква, яку ми щойно вивчили. ( Дарина, Данилко, Денис, Діана)

• На чому подорожують діти? ( на повітряній кулі)

• Дітки, а по якій країні наші мандрівники подорожують? ( по казковій)

• Що бачать діти з повітряної кулі? ( ліси, поля, будинки, галявини, ріки, сади, гори).

• А які поля, ріки, гори, сади, будинки у казковій країні? ( Чарівні, незвичайні, дивовижні, цікаві, мальовничі.)

• Чи подобається дітям подорож? (так, подобається)

13. Підсумок

• Ось і скінчилася наша незвичайна подорож. Ми прощаємося з Дятликом, Одудом, дівчатками принцесами та Дюймовочкою. Вони поїдуть назад до свого лісу на нашому поїзді.

• Вам сподобалася наша мандрівка до казкового лісу?

• Діти, що саме вам сподобалося?

• З якою буквою ми познайомилися під час подорожі?

• Мешканець чарівного лісу Дуб нагороджує всіх, хто брав участь у подорожі, чарівними листочками.

Вчитель роздає діткам листочки.

Буква т

Тема: Звук [т] позначення його буквою Т (те). Словниково-логічні вправи на практичне розрізнення родових і видових назв.

Мета: Навчити правильно артикулювати звуки [т], [т’] читати склади, слова з новою буквою. Розвивати уміння практично добирати родові назви до видових, проводити спостереження над багатозначними словами.

Обладнання: предметні малюнки, картки із звуковими схемами, набірне полотно, картки з словами для гри, фішки для звукового аналізу.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Література: “Супутник Букваря від А до Я” (ст. 37),

Методичні рекомендації до уроків письма у першому класі. А.М.Заїка. – К.: Ранок, 2005

Буквар: М.С. Вашуленко, Н.Ф. Скрипченко. – К. 2005,

ст. 56-59

Хід уроку

І Організаційна частина.

Вовк до школи не ходив

Вовк уроків не учив.

Не читав і не писав

І по нотах не співав

Так нічого він й не знав.

ІІ Оголошення теми уроку.

- Діти, сьогодні урок буде дуже цікавим. Ми відвідаємо букву «Т» (те), яка засумувала. У подарунок букві (те), ми візьмемо нашу допитливість, старанність, уміння. Але у нас будуть певні зупинки і хто виконає всі вправи. Отримає подарунок від самої господині.

Всі готові до пригод? Тож рушаймо!

ІІІ Стежинка скоромовок та частомовок

Мовна розминка.

- Давайте дітки усі разом прочитаємо наші скоромовки, які ми знаємо. А я вам розповім нові.

1. Кіт котив коток по току,

Коток попав на лапку котку.

2. Бурі бори брід перебрели.

Забули бобри забрати торби.

3. Малий Мартин

Заліз на тин.

Хитнувся тин –

Злякавсь Мартин.

4. Шли Лошата

З вишняку, -

Шум і шурхіт

В сушняку.

Лошата

Стриножені

Страшенно

Стривожені

Частомовки

Та-та-та – взята чистота

Ти-ти-ти – зможеш підійти

Ті-ті-ті – кури у смітті

Ат-ат-ат – мій брат – солдат

Теп-теп-теп – розкинувся степ

Стук-стук-стук – лине лісом перегук.

Та-та-та – гарна хатка у крота

То-то-то – в ній дуже чисто

Ту-ту-ту – тому й радісно кроту

Ти-ти-ти – на дуді дудіти

Ті-ті-ті – підемо до нього в гості.

Я в зоопарк, пішов погратись,

Бо вже набридли всякі ігри.

Поліз крізь грати-грати-грати.

Погладить тигра-тигра-тигра.

- Молодці, ви гарно змогли пройти цю стежинку.

ІV Драбинки-сходинки.

- А тепер вам потрібно пройти драбинками-сходинками, хто швидко їх пройде, то й піде разом з нам далі.

а ) Т А

Т АМ

Т АРА

Т АНОК

Т ЕРЕМОК

б) Кі т

Кі т

Кі т

Сві т

в ) Ті Тон

Та То

Свя Сто

Ан То

г ) ТУТ

- От ви всі і пройшли, молодці, то ж рушаймо далі на зустріч нашій букві.

V Хатка чарівниця.

- А тепер перед нами хатка із загадками, в якій загубилось кошеня. Давайте допоможемо йому. Але там стоїть варта, щоб її обійти, потрібно не хитрувати, а виконувати завдання старанно:

а) Що стоїть по середині Полтави? (буква Т);

б) Він такий смугастий,

Він такий ікластий,

Найстрашніший у тайзі,

Перед ним тремтять усі, Як роззявить пащу: игр?

Називають звіра… (тигр).

- Скільки складів у слові тигр?

- Який перший звук?

- Як ви думаєте це голосний звук чи приголосний?

в) Логогриф.

Без «Т» - вода кипить, а з «Т» - учень за нею сидить (пар – парта)

г) Склади нові слова.

Ластівка – лавка, стіл, ліс, віл, сітка…

д) У кожного в домі така дивина:

Братів аж чотири, а шапка одна (стіл).

е) Додай слова

Принести: (що?) зошит, стілець…

Починати: (що?) роботу, зошит…

Схопити: (кого?) Телесика…

«Т» це приголосний звук. При вимовлянні звука [т] ротова порожнина відкрита, стінки гортані напружуються, язик піднімається до піднебіння, струміннь видихуваного повітря потрапляє на перешкоди. Цей звук твердий.

Порівняння звуків [т] і [т’] за вимовою і звучанням.

1. Артикуляція звуків [т] і [т’]. Віднесення їх до приголосних, позначення фішками.

2. Визначення місця звуків [т] і [т’] у словах. Учитель читає слова: літо, торт, лист, тигр, спить, садок, телефон, тюльпан, тюлень, кріт.

3. Гра «Розрізни нас!» (звуків [т] чи [т’]).

Тато – тигр, тигриця – мама

Тихо ходить чагарями.

Тигреня ричати вчиться –

Тигра всякий звір боїться.

- Молодці дітки, ми пройшли, знайшли кошенятко і воно поведе нас далі.

VI хатка букви «т» (те)

- Давайте познайомимось з нею. Спочатку в маленькій кімнатці ми бачимо маленьку т (те), а у просторій кімнаті, де багато вишитих рушників – велика буква Т (те). Вони схожі, але різні за своїм зростом.

На що схожа буква «Т»

На вулиці яскравій

Палають ліхтарі,

Як буква «те» красиві

Як буква «те» стрункі.

Тук-тук-тук, ток-ток-ток –

Вибиває молоток.

Ним ви цвяхи заб’єте,

Схожий він на букву «те».

- Велика буква «Т» складається з трьох прямих похилих подовжених паличок (перша і третя із заокругленням) і горизонтальної лінії заокругленням. Починаємо писати від міжрядкової лінії прямою похилою паличкою до нижньої рядкової лінії, де заокруглюємо вліво. Другий елемент – це пряма похила паличка без заокруглення. Третій елемент – теж повторює перший. Четвертий елемент – горизонтальна лінія.

- А тепер господиня поведе нас до скарбниці, де ми зможемо вибрати подарунок. Але для цього намалюйте «портрет» наших нових друзів. Тож відкрийте зошит і пропишіть велику і малі букви (те).

VII Зачарована поляна

• Читання прямих і зворотніх складів

• Гра «Що зайве»;

н и ті но

тка

пли ту сі

(учні підставляють склади у «віконечко». Визначають зайвий склад).

м іс

л ис Т

с ор

п ор

тор

л і т

с и то п орт

та с

ло

- Молодці, учні.

VIII Фізкульт хвилинка

- Йдемо далі, а перед нами уявіть галявину відпочинку. Тож давайте відпочинемо.

Столярки – молодці,

Тешуть столики і стільці

Пилочками чики-чики,

Молотками туки-туки,

Чик-тук-туки,

Чик-тук-туки,

В нас до праці здібні руки.

- Ви відпочили, тож ідемо далі.

IX Скарбничка «Букваря»

Робота з підручником.

- Буква «Т» (те) привела нас до скарбнички «Букваря», де всі букви лежать на своїх місцях. Нас тут чекає теж багато цікавого. Відкрийте свої букварики на ст. 58-59.

1. Зіставлення звукової схеми і малюнка. Називання предметів, у назвах яких є звуки [т], [т’]. Звуковий аналіз слів.

2. Читання слів із розрізних складів: тато, літо, сито.

• Який спільний склад у цих словах.

• Якими складами, ці сова відрізняються.

3. Спостереження за багатозначністю слова «котики». З’ясовуються різні значення слова котики ( котики на гілках верболозу, котики – маленькі тварини).

Складіть інші слова із складів: ко, ти, ки.

- Які ще слова ви знаєте, що називає різні предмети чи явища? (лисички)

4. Читання колонок слів на ст. 59.

а) читання хором (ланцюжком).

б) вибіркове читання.

5. Читання скоромовки. Заучування на пам'ять.

6. Робота в зошиті «Супутник Букваря від А до Я» (ст. 37).

а) Звуковий аналіз слів: торт, тарілка, тополя. (Три учні виконують біля дошки).

б) Написання друкованих літер «Т» «т».

в) Утворення та читання складів, слів.

г) Написання складів та, ти, слів Тарас, Тимко, Тамара.

д) Списування друкованого речення.

Після читання й аналізу учні списують речення рукописними літерами.

7. Гра «В якому будинку живе тварина?»

На дошці розміщенні предметні малюнки і звукові схеми в довільномо прядку. Учні з’єднують малюнки з відповідними схемами

= 0 І – 0 = тигр

– = 0 – кріт

– 0 І – 0 – тюлень

– 0 – – котик

Х Містечко слів.

- Читання слів з буквою «Т» (те).

На полиці лежать слова, але вони загубились. Тож давайте їм допоможемо.

К імна Воро Моло

та ма на та ток сок

Доберіть потрібні склади.

Підберіть слова до схем (поросята, тарілки, стіл)

– 0 І – 0 І = 0 І – 0 – 0 = 0 – І – 0 – = 0 –

- Ви, діти, молодці.

ХІ Нестандартні вправи.

- А тепер давайте щось подаруємо нашій буквочці. Але для цього нам потрібно завітати до магазину.

Магазин

На дошці розміщені різноманітні картинки – торт, хліб, молоток, віник, трактор. Діти повинні вибрати ( купити) тільки ті малюнки, де в назвах зображених предметів є звуки [т], [т’].

ХІІ Підсумок уроку.

- Ось ми вже відвідали нашу букву, подарували її подарунок.

- Яку букву ми вивчали на уроці?

- Які звуки вона позначає?

- Що ви дізнались нового?

А найактивнішим, наша буква дарує малюнок, що б ви дивились на неї і завжди згадували.

Буква р

Тема: Вивчення звуків  р ,  р  . Позначення їх буквами “ Р “, “ р “ ( ер ).

Мета: Ознайомити учнів з арикуляцією вивчених звуків. Розвинути вміння робити звуковий та звуко - буквений аналіз слів. Навчити дітей правильно їх вимовляти, впізнавати під час читання, а також визначати позицію у слові. Формувати вміння читати нову букву в складах,словах і реченнях. Тренувати пам’ять та розвивати мислення. Збагатити мову та мислення дітей, поповнити їхній словниковий запас.

Обладнання: Каса букв. Демонстраційні картки з друкованими літерами “ Р “ та “ р “ , таблиця складів, фішки для звукового аналізу, предметні малюнки, зображення чарівної рибки, рака, тигра та веселого чарівника.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Література: Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Буквар: Підручник для 1 класу. 12 – те видання, зі змінами. – Київ: Освіта, 1998. – 52 с. Будна Н.О., Походжай Н.Я., Шост Н.Б. Уроки навчання грамоти. 1 клас. Частина перша: Посібник для вчителя. – Тернопіль: навчальна книга – Богдан, 2005. – 158 с.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Вже дзвінок нам дав сигнал:

Працювати час настав.

Тож і ти часу не гай,

Працювати починай.

ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

1. Відгадування загадки.

   • Діти, відгадайте загадку, і ви

дізнаєтесь, хто сьогодні

завітав до нас.

Крила є, а не літає,

Ніг нема, а не доженеш.

( Рибка ).

Вчитель показує малюнок чарівної рибки.

• Чарівна рибка до нас прийшла не просто так.

Це незвичайна рибка. Вона промовляє букви,

склади, слова. А ви хочете навчитися читати

та писати ? Тоді починаємо працювати!

2. Віршована доріжка.

Виділення слів зі звуком  р ,  р   у віршах.

Вчитель читає вірш. Учні уважно слухають, а потім виділяють слова зі звуком  р ,  р  .

  

Рак від берега задкує ,

Риба лин над ним кепкує:

“Рак забрів в очерети,

Річку думав перейти “.

( О.Кононечко )

  

Рак ранесенько проснувся,

В черевички гарні взувся

І без тата, і без мами

Прогулявся між корчмами..

Срібна рибка пропливала,

Вона рака не впізнала.

Рак розсердився, роззувся

І додому повернувся.

( Г.Чубач )

• Про кого розповідається в цих віршах?

( Про рака.)

Вчитель показує зображення рака.

- Діти, а хто з вас бачив живого рака?

- Якого він кольору?

( Темно – зеленого, коричневого, червоного.)

• А коли рак буває червоного кольору?

• Ви знаєте казки про рака, про його пригоди, хоробрість. Пригадайте казку, в якій рак допоміг зайчикові?

( “ Коза – дереза ”.)

• Яким показано рака в цій казці?

( Сміливим, добрим.)

3. Послідовне називання учнями звуків у словах: “ рак “, “ риба “, “ равлик ”, “ річка “. Виділення звука  р ,  р  .

3. Гра “ Знайди друзів чарівної

рибки ”.

На дошці – предметні малюнки:

зайчик, рак, жаба, кінь, корова,

курка.

Учні називають тих тварин,

у назвах яких є звук  р  .

5. Звуко – буквений аналіз слова “ рак ”.

- Вимовте слово риба. Поділіть його на склади.

- У якому складі ми чуємо звук  р  ? Назвіть усі звуки, з яких складається слово “ рак “.

Один з учнів біля дошки викладає фішками схему слова..

- Назвіть букви, якими позначені ці звуки. Викладіть це сдово з літер розрізної азбуки.

ІІІ. Королівство букви “ Р “ ( ер ).

• Діти подивіться в якому чудовому

палаці живе наша чарівна рибка.

• Але вона живе не сама, а зі своєю

донечкою.

1. Ознайомлення з буквою “ Р “ ( ер ).

 Показ букви, розгляд великої і малої літер

“ Р “, “ р “.

Учні порівнюють букви за розміром та формою,

визначають місце букви в касі,

встановлюють їхню схожість

з навколишніми предметами.

Виліз равлик на стебло

Зупинився і завмер.

На собі несе хатину,

А вона – як Буква “ ер “.

( В.Грицько )

“ Р “ – як ріг у барана,

хоч баран цього не зна.

- Розгляньте уважно велику букву “ Р “, а потім маленьку літеру.

• Чи подібні вони між собою?

• На що схожа буква “ Р “?

Вчитель пояснює дітям, що велика буква “ Р “ ( ер ) відрізняється ві маленької букви “ р ” ( ер ) лише розміром.

- Вона складається з двох елементів:

 з прямої похилої подовженої палички;

 прямої пвлички із заокругленням угорі й унизу.

 Написання букви “ р “.

• Відкрийте свої зошити, візьміть ручки та погляньте на мене.

• Букву “ р “ починаємо писати з верхньої рядкової лінії прямою похилою подовженою паличкою і ведемо до міжрядкової.

• Потім трохи вище середини отриманої палички робимо відхилення праворуч, пишемо другий елемент, який заокруглюється під верхньою рядковою лінією і переходить у пряму похилу паличку, яка біля нижньої рядкової лінії знову заокруглюється праворуч.

• Спочатку пушемо у повітрі під лічбу раз – і, два – і, а потім обводимо зразок у зошиті і друкуємо букву самостійно до кінця ряду.

Під час того, як діти пишуть рядок, вчитель перевіряє їхнє виконання, проходячи мыж рядами, якщо потрібно пояснює та допомагає дытям.

ІV. Фізкультхвилинка.

Виконання вправ для відпочинку рук.

• “ Піаніно “

• “ Пальчики борються “

• “ Качечки вітаються “

• “ Курочки клюють зерно “

V. Тигрова вимова.

• Зараз, я хочу познайомити вас із другом

чарівної рибки. Це тигр.

• Чи знаєте ви, як спілкуються між собою

тигри ?

• А як ми вимовляємо звук  р ?

• Нездаються вам схожими ці звуки?

• Тоді послухаємо уважно тигра, як він

буде пояснювати нам, яким чином у нього

виходить цей звук.

1. Спосіб творення звуків  р ,  р  .

- Потрібно відкрити ротову порожнину;

- Трохи поричати, ( немов моторчики );

• Під час видихуваного повітря, з’явиться вібрація активного мовного органа – переднього кінчика язика, який загнутий назад і наближається до твердого піднебіння. Так утворюється звук

 р ,  р  .

2. Підбір слів до звуків  р , р  .

• Діти підберіть слова із звуками  р , р   та складіть з ними 2 - 3 речення.

3. Визначення позиції звуків  р , р   у слові.

На дворі трава,

На траві дрова.

Раз дрова, два дрова,

Три дрова..

Вчитель декілька разів промовляє скоромовку, а діти її уважно слухають. Потім повторюють усі разом 3 – 4 рази.Називають слова.

- В яких словах ми чуємо звук  р  ?

• Визначте його позицію в кожному слові.

4. Порівняння звуків  р , р   за вимовою і звучанням.

• Як вимовляється перший звук у словах: ручка і річка?

• Які це звуки?

( Приголосні.)

• В якому слові чути твердий приголосний  р ?

( Ручка.)

- А в якому чути пом’якшена вимова,  р  ?

( Річка.)

• Чи зміниться положення мовних органів при вимові пом’якшеного

приголосного звука  р  ?

( Так, губи стануть злегка вузькими, а язик підніметьзя до піднебіння.)

5. Читання складів.

- Діти, чарівна рибка дуже любить читати і хоче побувати у нас на уроці, щоб почути, як ви читаєте. А припливла вона з гостинцями – цікавими завданнями.

Діти читають склади з краплинок води: ра, рі, ри, ро, ру.

РІ

РИ

РО

РУ

РА

VІ. Фізкультхвилинка.

Раз, два! Всі пірнають,

Три,чотири! Виринають.

П’ять, шість! На воді

Кріпнуть крильця молоді.

Сім, вічім! Повторили

І за парти тихо сіли.

VІІ. Робота в зошиті “ Супутник букваря. Від А до Я “( с. 34 ).

1. Звуковий аналіз слів: “ ворона “,“ ріпка “.

2. Написання друкованих літер “ Р “ та “ р “.

3. Утворення та читання складів. Вправа на розширення кута зору ( завд. 3 ).

4. Читання тексту “ У полі “ учнями.

VІІІ. Веселі бобренята.

Промовляння чистомовки.

Ми побачили боб – ра

Дали булочку боб – ру

У бобра своє доб – ро

Бобер кохається в доб – рі.

Ось такі вони, боб – ри!

ІХ. Веселий “ Букварик “.

• Діти, зараз ми будемо працювати

з “ Букварем “. Він приніс із

собою багато цікавих завдань,

а хто з вас буде старанним та

дуже уважним, той отримає

чарівну рибку.

• Тепер відкрийте “ Букварик “ на сторінці 54.

1. Називання за малюнками предметів,

у яких є звук  р .

• Погляньте на малюнок в “ Букварику “

і назвіть усіх тварин, які мають у своїй назві

звук  р .

( Рак, риба, корова, курка, свиня.)

2. Звуковий аналіз слів з опорою на схеми.

• У кожного з вас є на парті фішки. Розгляньте

уважно малюнки в “ Букварі “ та зробіть звуковий

аналіз цих слів.

• Хто хоче вийти та допомогти мені це зробити

біля дошки? ( 2 – 3 учні ).

• А всі перевіряйте чи правильно ви це робите, дивлячись на дошку.

• Якщо комусь щось не зрозуміло, підніміть руку і я до вас підійду.

3. Словниково – логічні вправи. Утворення і читання слів із запропонованих складів.

Во Мо  ло  ко  ма Ко

  Ра  но По  ра

Со  ро  ка ро  нок Но

 

на ва

4. Веселий чарівник.

Читання складової таблиці.

• Разом із рибкою та тигром до нас

завітав веселий чарівник.

- Він хоче подивитися як ми

вміємо читати склади.

- Запмятайте зараз ми будемо

знаходити букви на позначення

голосних звуків та підставляти їх

у порожні клітинки.

- Тобто, ми будемо читати склади –

по рядах, а з них вже слова.

5. Читання слів у колонках. Порівняння їх у парах.

Учитель читає слова, а діти всі хором повторюють за нею. Робота

проводиться колективно.

РА РУ РО РИ РІ

сира рука роса рис ріка

сіра рукав росла ірис ріки

66. Робота над скоромовкою.

• Діти, ви знаєте що таке “ скоромовка “?

Вчитель пояснює значення слова “ скоромовка “.

• А тепер ми будемо читати скоромовку.

• Хто хоче в цьому допомогти?

2 – 3 учнів читають по черзі скоромовку. Згодом діти читають скоромовку хором, промовляють її швидко та чітко, заучуючи напамять. А вчитель уважно слухає їх, якщо потрібно виправляє.

- Хтось хоче розповісти щойно вивчену скоромовку?

3 – 4 учнів розповідають скоромовку, після чого вчитель пропонує учням пограти у логічну гру.

6. Логічна гра “ Хто у кого?”

Вчитель пояснює умови гри, а діти її уважно

слухають, потім виконують цю роботу колективно.

• Діти, якщо ви уважно слухали мене на уроці,

ви зможете відповісти на моє запитання. Уважно

подивіться на малюнок, де зображені корова, курка та кіт.

Хто серед них є друзями чарівної рибки?

( Корова та курка.).

- Тобто ми можемо зробити висновок, що до нас завітали корова та курка.

( Так.!)

Х. Золоте колосся.

1. Розгляд малюнка. Бесіда за його

змістом.

• Давайте поглянемо на малюнок.

• Яка пора року тут зображена?

( Осінь.)

- Хто є на цьому малюнку?

( Хлопчик.)

- Що він робить?

( Косить просо.)

- Який у нього настрій?

( Веселий.)

- Складіть речення.

( Хлопчик весело косить просо.)

• До слова “ косить “ доберіть інше, яке б однаково закінчувалося.

( Жнуть, працюють, їдуть.)

- А що то за диво – машини в полі?

( Комбайн і Грузовик.)

- Чим вони займаються?

( Збирають просо.)

- Діти, чи знаєте ви, що з давніх – давен в Україні люди вирощували просо.

Вони жали його серпами та косили косами. Тепер просо збирають комбайни.

2. Рано

   Ранок

   Ранком

   Ранкові

   Коса

   Косар

   Косарі

   косарка

   Читання слів за таблицею з орієнтацією

на виділені злиття.

Вчитель читає перше слово, діти її уважно

слухають, потім повторюють це слово вголос,

виділяють його злиття та зясовують

значення цього слова (так з усіма словами.).

3. Звуковий аналіз слів “ косарі “, “ просо “

з опорою на схеми.

4. Читання тексту .

Вчитель читає текст , а учні уважно слухають його та водять по ньому своїми пальчиками. Потім діти читають його самостійно ( про себе ). Через 2 – 3 хвилини учитель задає запитання, на які учні повинні дати відповідь.

• Підберіть до тексту заголовок.

Рано. А косарі в полі.

Вони косили просо. На просі краплини роси.

( Косарі. Збирання урожаю. Жнива.)

- В який саме час косарі пішли в поле?

( Рано вранці.)

• Що росло в полі?

( Просо.)

- Що косили косарі?

( Просо.)

- Що було на просі?

( Краплинки роси.)

5. Читання скоромовок. Заучування їх напамять.

Вчитель читає скоромовку, діти її уважно слухають.

- Хто хоче прочитати скоромовку?

2 – 3 учні читають скоромовку. Вчитель слухає їх, якщо потрібно виправляє. Після цього всі учні починають проговорювати її.

Таким чином відбувається вивчення скоромовки.

Воно проходить колективно.

У полі просо, у просі роси.

Роса росила, коса косила.

Коси, косо, поки роси!

• Який звук ми чуємо у скоромовці?

(  Р , р  .)

ХІ. Підсумок уроку.

• От і закінчився наш урок.

Яку букву ви вивчили на уроці?

( “ Р “ ( ер ).)

• Які звуки вона позначає?

(  Р , р  .)

- Молодці! Я вами дуже задоволена! Ви всі чудово вели себе на уроці та навіть допомагали мені його проводити. Отже, всі отримують приз, тобто кожному дістанеться трафарет рибкиі.

Буква ц

Тема: Звуки [ц], [ц’], позначення їх буквою Ц (це).

Мета: Ознайомити учнів зі звуками [ц], [ц’] та буквою Ц (це) на їх позначення. Навчити

дітей правильно вимовляти ці звуки, впізнавати та визначати їх позицію у слові.

Розвивати мовлення і мислення дітей. Вихивувати любов до живої і неживої приро-

ди.

Обладнання: Карта з маршрутом подорожі до чудового саду, м’які іграшки, фішки для

звукового аналізу, демонстраційні таблиці слів, малюнки, полунички для читання слів таблиця для читання складів.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Хід уроку

1. Організаційна частина.

Пролунав дзвінок,

Починається урок.

Працюватимо старанно,

Щоб почути у кінці,

Що у нашім першім класі

Діти – просто молодці!

2. Оголощення теми уроку.

-Діти, сьогодні зранку, коли я поспішала до вас на урок, я зустріла дуже привітну курочку. Я їй розповіла, що ми сьогодні будемо вивчати звуки [ц], [ц’] та букву Ц (це) на їх позначення і вона попросила мене, щоб я запросила до нас на урок її дитинку, маленьке жовтеньке курча. Я, звісно, погодилась, адже ми з вами – дружній і привітний клас. І зараз я вас з ним познайомлю (вчитель дістає м’яку іграшку і знайомить з дітьми).

Але, як вам відомо, курчата люблять гуляти на свіжому повітрі, на зеленій травичці. Тому зараз ми спробуємо уявити, як ми подорожуємо до квітучого і пахкого саду, де росте багато смачних фруктів і корисних овочів (вчитель розкриває дошку, де розміщена карта з марщрутом подорожі).

-Всі готові? Отже, вирушаймо!

3. Зупинка на галявині скоромовок.

-Діти, як ми бачимо, на карті нашого маршруту є кілька зупинок-цікавинок через які ми повинні пройти перш ніж дібратися до місця призначення. А ось і перша наша зупинка – галявина скоромовок. Хто бажає розповісти ьені скоромовки, які ми вже вивчили? (діти розповідають скоромовки)

-Дуже добре! Але я хочу запропонувати вивчити ще одну скоромовку, пов’язану з літерою, яку ми сьогодні будемо вивчати (вчитель читае скоромовку, а діти повторюють за вчителем спочатку повільно, а потім швидше і швидше).

Цілий день на ланцюжку

Цап кружляє на лужку

Це б він випас весь лужок,

Та якби не ланцюжок.

-Молодці! А тепер рушаймо далі!

4.Читання та засвоєння нових знань.

-Діти, дивіться, якого гарненького зайчика ми зустріли (вчитель дістає іграшку). А що то він тримає у своїх лапках?! Мені здається, що це кошик з полуницею. Давайте попросимо зайчика, щоб він нас пригостив!

-Зайчику-пострибайчику, чи можна нам покуштувати твоєї полуниці?

-Так, звісно, але спочатку треба виконати кілька завдань, які є дуже корисними для цих чудових діток.

-Діти, ви згодні? (Так)

(вчитель дістає картонні полуниці, на яких написані слова з новою літерою. Діти по черзі читають).

5. Галявина мудрості.

-Я зовсім забула про те, що за ваше чудове читання нових слів, зайчик попросив мене розповісти вам багато цікавого про звуки [ц], [ц’] та про букву Ц (це) на їх позначення. Давайте трішки відпочинемо на галявині і я вам розповім.

-Для початкуя хочу, щоб ви відгадали загадку:

Як не віриш – перевір:

На мені дванадцять шкір!

А гризнеш – в сльозах покинеш

Бо я звуся...

(Цибулина)

-Скажіть, твердо чи м’яко звучить звук [ц] у слові «цибулина»? (У слові «цибулина» звук [ц] звучить твердо).

-А скільки складів у цьому слові? (У слові «цибулина» чотири склади).

-А в якому складі ми чуєио звук [ц] ? (У першому складі).

-Скажіть, твердо чи м’яко звучить звук [ц] у слові «місяць»? (У слові «місяць» звук [ц] звучить м’яко).

-Дуже добре! Отже ви бачите, що звук [ц] може бути м’яким і твердим. А тепер ми пограємо у гру на розрізнення твердого і м’якого звука [ц]. (вчитель читає слова «ціпок, цап, чебрець, киця, лице», а діти розрізняють і пояснюють).

-Що вам нагадує буква «це» ?

-Спробуємо розібратися, з яких елементів складається буква «це» ? (вчитель пропонує малюнок і вірш для графічного зображення букви «це»).

- А тепер спробуємо надрукувати цю літеру, але спочатку зробимо це у повітрі. (спочатку вчитель демонструє написання літери на дошці, а потім діти друкують літеру у повітрі, а вчитель контролює правильність рухів).

-Добре! Зараз відкрийте зошити і пропишіть літеру «це». Виділіть серед написанного рядочка літеру-королеву.

6. Фізкультхвилинка.

-Ви, мабуть, вже втомилися ?! Давайте зробимо невеличку зарядку, а потім з новими силами рушимо далі.

Ми берізки та кленці

В нас тоненькі стовбурці (встати)

Ми в стрункі стаєм рядки

Розправляєм гілочки (руки перед собою)

Ледь зіп’ялись з корінців,

Дістаємо промінці (руки вгору)

Ми стискаєм їх вогонь

В зелені своїх долонь (стиснути кулачки)

Хилять свіжі вітерці

Вліво-вправо стовбурці (нахили тулуба)

Ще й верхівки кожен ряд

Нахиля вперед-назад (нахили шиї).

7. Чудовий сад.

-Відпочили?! А тепер ідем далі. Бачите, вже видніються дерева, на яких ростуть смачні і корисні фрукти та овочі. Зараз ми підійдемо ближче і побачимо, що росте у цьому чудовому саду... І ось ми вже підійшли. Що ж там росте? (вчитель показує малюнки овоча, фрукта, ягід, а діти відгадують їх назви).

8. Звуковий аналіз слів.

-А для того, щоб закріпити вивчені слова, ми зробимо звуковий аналіз слів (вчитель викликає кількох дітей до дошки і пропонує слова для аналізу, подані у букварі або придумані вчителем. Діти за допомогою фішок роблять звуковий аналіз слів).

9. Галявина пошуку.

- Молодці! А в мене для вас є ще кілька завдань. Сядьте рівненько і слухайте мене дуже уважно! Зараз ми попрацюємо з пошуковою таблицею слів. (вчитель називає орієнтири слова, а учень відшукує і називає слово. Наприклад: четвертий білий ряд під трикутником – «гриб»).

- Дуже добре! А тепер знайдіть слова, які складаються з одного складу. ( Слова, що складаються з одного складу – це сом, дощ, слон, цвіт, плащ, гриб, птах, кіт, сніг, клен, цвях, цирк).

- Назвіть фігуру, під якою знаходиться слово «цукерка»? (Слово «цукерка» знаходиться під квадратиком).

- Назвіть фігуру і колір поля, де всі п’ять слів мають букву «це»? (Поле має синій колір і знаходиться під кружечком).

- Скажіть, а у цьому полі яких слів більше: з твердим звуком [ц] чи з м’яким [ц’]? Назвіть ці слова. (У цьому полі більше слів з м’яким звуком [ц’]: цвях, суниця, місяць).

10. Читання складів.

- А тепер, коли урок-прогулянка вже закінчується, ми трішки почитаємо буквар, а точніше текст, поданий у букварі – «Циркова залізниця». Але перед цим швиденько почитаємо склади. (Вчитель демонструє дітям таблицю по якій діти складатимуть і читатимуть склади).

11. Підсумок уроку.

- Діти, я сьогодні була дуже задоволена вашою працею. І якщо чесно, то не тільки я, а й наш гість – маленьке курча також. Чи запросимо ми його ще раз до нас на урок, але вже на вивчення інших звуків? (Запросимо!)

- Дуже добре! А тепер скажіть, який звук ми сьогодні вивчили? (Ми сьогодні вивчили звук [ц]).

- А яким він може бути? (Звук [ц] може бути твердим і м’яким).

- А яку букву на позначення звука [ц] і [ц’] ми сьогодні вивчили? (Ми вивчили букву «це»).

- Ви сьогодні молодці! Готуйтеся до наступного уроку! (якщо вчитель вважає за потрібне, то можна похвалити діток, які були активні на уроці, записати подяку у щоденник).

Казки Скарби світу

(Перекрест В.)

Було чи не було, а старі люди розповідають, що таки було те, що сталося багато років тому назад у їхньому селі.

Жив один чоловік. Понад усе любив він гроші. І скільки б він їх не мав, а йому все було мало. Дружина не раз питала:

- Ну, для чого вони тобі, чоловіче? Ну чого ти переймаєшся тим, де їх ще взяти?

- Я мрію мати не лише гроші, а всі скарби світу. Ось візьму та й піду до того чаклуна, що живе на високій горі у сусідньому селищі. Може, він мені щось порадить.

- Не ходи, чоловіче, бо він тебе відішле за тими скарбами за тридев’ять земель. А що ж я буду робити з дитиною, яка от-от народиться?

- Житимеш так, як і раніше жила. Зароблятимеш своєю працею на хліб-сіль!

Сказав так, та й пішов. Через декілька днів дістався до чаклуна. Довго думав дідусь із сивою головою, щоб його порадити ненаситній людині, та й каже:

- Щоб мати скарби світу, потрібно їх заробити, чоловіче, працею. І не за один рід, і не за два, а за кілька десятків років. Спочатку у мене, потім у мого середнього брата, а потім у найменшого.

- А що потрібно робити? – запитав чоловік.

- Побудувати власними руками церкви, до яких люди ходитимуть, щоб дізнатися про скарби світу. Бо це таємниця, сину божий, і ти її пізнаєш, коли заробиш те, що я тобі раджу.

Погодився чоловік, зовсім не замислюючись. Роки летіли для нього не помітно. Працював вдень і вночі, не покладаючи рук. Десять років перших – і церква готова, десять років других – друга церква готова, десять років третіх – третя церква готова.

- Яка велич, яка краса! Скільки людей іде до церкви. Як чудово, як таємниче, та загадково дзвонять дзвоником – думає чоловік.

- Та де ж знаходяться скарби світу? – питає він у старшого чаклуна.

- Вони в тебе вдома, чоловіче. Іди – довідаєшся.

Перед дорогою чоловік відпочив, а на вранішній зорі в путь-дорогу подався. Сили покидали, ледь ішов, але бажання побачити скарби у власній хаті змушували йти, падати, підніматися і знову йти.

Приходить на своє дворище і не впізнає його. Замість старої хатини стоїть чудовий будинок, а біля нього море квітів! Порається біля худоби чорнявий молодий парубок, допомагає йому вродлива літня жінка, а молода – дитя годує. Такий спокій, така благодать!

- А що ви робите на цьому подвір’ї? - запитав чоловік.

- Живемо потихеньку й хазяйнуємо, - відповідає літня жінка.

- А ви хто? – запитує вона.

- Я чоловік Марії, - відповів чоловік. Але де вона?

- Це ж я, сказала Марія. А це – твій син, невістка, онук.

Перелякався чоловік, і мовчки повернув назад до чаклуна:

- Де ж мої скарби, які я заробляв своїми мозолями? Я їх не побачив вдома! Замість скарбів – літня жінка, дорослий син, невістка, онук.

- А ти сам поміркуй чоловіче. Тридцять років вони тебе чекали і не померли з голоду, хоча ти їм не залишив ані копійки. Коли ти церкви будував, то Бог дбав про твою родину, як про неоціненний скарб для тебе. Довго думав чоловік, взявшись руками за голову, а потім мовив: «Зрозумів». Хотів подякувати чаклуну, підняв голову, а його як не було. Пішов до середнього, а його також немає, до найменшого – і його не побачив. Та де ж вони поділися? – думає чоловік. Мабуть, ще пішли комусь розповідати про скарби світу.

Легко стало на душі. Птахом полетів до дому, зрозумівши накінць, що самий великий скарб у людини – це його родина, дружня, міцна, і здорова.

Щастя

(Чебоненко Ю.)

Коли б це не було, а все ж таки було. Жили на світі дідусь із бабусею. Була в них онука Оленка. Гарна дівчинка виросла! Не мали старі від неї клопоту, а тільки одну радість. Любили її всією душею! Працьовитою росла дитина, розумною була, доброю. Досить часто з подружками граючись, розповідала їм казки про добрих людей та злих розбійників, про турботливу маму Козу та хижого Вовка, про Івасика Телесика та бабу Ягу. А залишаючись на одинці, думала: « І чому не можуть всі люди бути щасливими?! Десь же, мабуть, живе Щастя. Але як його побачити? Де його знайти? З такими роздумами досить часто і засипала дівчинка.

Треба було якось Оленці з озера бабусі принести води. Підходить вона до нього і бачить неповторну красу: промені сонця відсвічують у прозорій воді, різними кольорами виграють, переливаються, сонячними зайчиками скачуть. Насмілилась Оленка та й питає у Сонця:

- Сонечко- Сонечко, чи не знаєш ти, де живе Щастя, де можна його побачити?

- Знаю, але відповім, якщо ти мені скажеш, що на світі найтепліше?

- Звісно, що ти, Сонечко! Саме ти Землю-матінку ніжиш і пестиш, щоб вона родючою була, саме ти всіх зігріваєш теплом своїм.

- Молодець! Бачиш самий довгий мій промінь, от і йди за ним, він тобі дорогу до Щастя покаже.

Оленка мов на крилах полетіла, навіть забула, що воду мала бабусі принести.

Дорогою із нею промінь грався, сміявся, але невдовзі зупинився.

- Сонечко-Сонечко, куди ж мені далі йти? – питає дівчинка.

- Далі я не знаю дороги. Запитай у Вітра.

- Дякую тобі красно!

Мабуть, дійсно Вітер усе знає, адже він по всьому світу літає, зі всіма розмовляє.

Вітре-Вітре, чи не знаєш ти, де живе Щастя? Чи не підкажеш мені дорогу до нього.

Бачив і знаю! Але якщо ти мені скажеш, хто на світі найшвидший, то я покажу тобі дорогу до нього.

- Та про це усі малі й старі знають. Це ж ти, Вітре. В усіх куточках світу ти буваєш, скрізь ти встигаєш, людям допомагаєш.

- Добре, йдемо зі мною.

Дуже швидко Вітер дівчинку до того місця, де колись бачив Щастя, і зник так швидко, що Оленка навіть не встигла йому подякувати. Оглянулася і побачила перед собою синьооку тиху річечку. Підійшла до неї ближче та й питає:

- Річечко-Річечко, підкажи мені, будь ласка, де Щастя шукати? Як мені з ним побачитися?

- Підкажу, але перш ти мені скажи, що на світі найсмачніше?

- Вода, - відповіла Оленка. У спекотний день немає нічого смачнішого за неї.

- Доведеться показати тобі дорогу до Щастя. Сідай у мій човен, я тебе перевезу на той берег.

Залізла Оленка у човен, подивилася навколо себе. Яка краса перед її очима! Мабуть, дійсно тут Щастя живе. Перепливла вона і бачить маленьке озеречко, її відро лежить, а бабуся із дідусем їй назустріч біжать, питають, чого вона забарилася, чи не скоїлося якогось лиха? Ї так стало тепло на душі, так приємно!

Так ось де живе Щастя! – подумала Оленка. Не треба його й шукати, а треба душею і серцем відчувати.

Чарівні лілеї

(Дученко І.)

Було чи не було, але сталося давним-давно. Жили-були в одному селі під Карпатами дід та баба, і була в них онука Мирославка. Добре жилося старим із онучкою, горя не знали, пісні разом співали, на городі працювали.

І просить одного разу бабуся до річки сходити, водички принести.

Пішла Мирославка по воду. Води швидко набрала і тільки-но хотіла повертатися, як раптом побачила лілеї. Такі вони гарні, білосніжні! Так і кортить хоч одну зірвати, принести до хати і бабусі подарувати. Тягнеться вже дівчина за нею, ось-ось зірве, як раптом чує:

- Не зривай мене будь ласка!

- Ну хіба я тобі не подобаюсь?

- Мирославко? Невже тобі мене не шкода?

Злякалася дівчинка і хутчіш до хати, до бабусі з дідусем. А наступного дня бабуся з дідусем просять дівчинку:

- Сходи, Мирославко, до лісу, ягід назбирай, киселику треба зварити.

Доброю була онука, відмовити старим не могла.

Шлях її через річку лежав. Ось і ягід назбирала повну корзину, вже й додому час іти. Але так кортить до річки сходить, подивитись чи є ще там чарівні лілеї. Йде вона до річки. Прийшла, дивиться і очей відірвати не може від квітів. А час лине. І знову чує вона голос:

- Не рви мене Марічко!

- Не треба нас рвати, бо нас більше ніхто не побачить.

- Ну подивись, які ми гарні, невже ти не хочеш нами милуватись?

Сидить дівчинка на березі річки і вагається, як же їй вчинити: зірвати чи не зірвати? Озирнулась на всі боки і пішла, щоб завтра зранку повернутися до цих чудових квітів.

Тільки-но сонечко зійшло, як Мирославка хутчіш до річки. Прибігла, тягнеться до лілеї, а дістати ніяк не може. І знову голос:

- Не зривай нас, ми ж окраса землі!

Замислилася дівчинка. А й дійсно – квіти як і діти окраса землі. А ще люди говорять що краса всіх збереже. Ну тож, нехай ростуть, нехай ними всі милуються. А я бабусю сюди приведу. Щоб и вона побачила цю красу Землі. Та й побігла до дому, бо дуже хотілось все бабусі з дідусем розповісти.

Всьому свій час

(Жук І.)

Довго думала Зима і вирішила залишитися царювати на землі ще деякий час, не поступаючись місцем своїй сестрі Весні.

І почала щоденно мести снігами, вертіти віхолами. перегукуватись з вітрами студеними.

Аж ось і Весна на порозі:

• Доброго дня, сестронько. Чому це ти так запрацювала наполегливо? Час уже і відпочити.

• Знаєш, Веснонько, не хочу відпочивати, хочу все білосніжним покривалом застелити. Мене так всі полюбляють, так мені радіють! На ковзанах катаються. в сніжки граються, баби снігові ліплять. Ну чому я повинна лишати їх такого щастя?!

• Я згодна, Зимонько, що ти потрібна і людям, і мешканцям лісів, полів, але всьому свій час. Земля почала оживати, вся природа прокидається, а тепла немає. Поступися, Зимо, не затягуй холоди.

• Ні, Весно, піду до звірят та людей, запитаю, чи хочуть вони мене відпускати.

Завітала цариця білокоса до лісу:

• Привіт, довговухі, довгохвості, довгоногі, довгодзьобі. Можете радіти, я залишаюся, снігу вам підкину, морозцем приморожу, щоб вам легше по ньому було скакати, у піжмурки гратися, наввиперед бігати.

• Почекай – почекай, Зимонько! – мовила Лисичка. Досить нас снігом годувати, пора тобі відпочивати. Ми в гості Весну чекаємо, дарунки для неї маємо.

Похнюпилась Зима, повернула назад. А по дорозі людей зустрічає і так радісно у них питає:

• Чи раді ви тому, що я ще залишаюся на деякий час з вами, що я Весні не поступилася?

• Ні, шановна Зимонько, годі вже тобі хазяйнувати, пора йти в царство Року і до наступного приходу відпочивати. Ми до польових робіт готуємося, ми чекаємо в гості твою сестроньку Весноньку. Вона нам зараз потрібна зі своїм теплом, добром,посмішкою милою. співом пташиним, квітами, ягодами, грибами, вишневими садами.

Зітхнула Зима. І дійсно, що мабуть всьому свій час, та й піднялася до батька Року та молодших сестер, щоб можна було з високості споглядати за працею своєї сестри Весни і допомагати їй думками, теплими дощами, теплом душі своєї, яке посилається на Щастя, на Добро землі-матінці.

Дві хмаринки

(Римар-Кученко Г.)

Летіли дві хмаринки, привіталися, розговорилися.

- Бачиш, он унизу Даринчині квіти?

- Бачу. Не политі сьогодні – геть пропадуть. Та мені шкода своїх дощинок-краплинок. Я ще мало їх назбирала. Виллю – розтану сама.

А перша нічого не сказала. Хлюпнула дощинками-веселинками на чарівні гладіолуси, ніжні троянди, різнобарвні айстри – і ожив квітничок.

Так добра хмаринка врятувала Даринчині квіти, хоч сама...зникла...

Казка про Гусеницю-потвору та Махаона-красеня

(Бондарева А.)

Колись дуже давно, коли усі тварини та комахи вміли розмовляти так само, як і люди, жила собі на одному дереві Гусениця. Це було потворне, сіре створіння з кількома парами ніг та великим ненажерливим ротом. Вона ніколи не залишала своє дерево і не знала, що знаходиться поза межами її домівки. Але інколи її цікавив світ, тоді вона вилізала на самий верхній листочок дерева і дивилася на синє безкрає небо, яскраво-жовте сонечко, білі хмаринки: «І який же світ великий, а його ніколи не пізнаю, бо тільки й можу перелазити з листочка на листочок».

Якось так сталось, що одного разу на це дерево сів Горобчик. Він побачив Гусеницю, яка досить уважно придивлялася до хмаринок. Не сподобалася вона Горобчику.

- Гей, потворо! Як ти можеш жити на цьому світі? Ти така огидна! Краще я тебе з’їм, щоб ти не паскудила собою цей чудовий світ!

Та тільки Горобчик хотів схопити Гусеницю, як вона згорнулася в клубочок і впала на землю, далеко-далеко від своєї домівки. Довго лежала потвора на землі. Вона вже думала, що померла так і не побачивши весь цей світ у повній його красі.

Пройшов час і відбулося диво. Гусениця перетворилася на Лялечку, а потім на дуже красивого метелика Махаона з великими крилами жовто-чорного кольору, маленькою голівкою з чорними вусиками. Він летів над полями, лугами, лесами. Він був таким красивим своєму польоті, що весь світ задивлявся на нього. Ним милувалося і небо і земля.

Махаон став царем метеликів. Якось він зустрів того самого Горобчика і звернувся до нього:

- Чому ти не вітаєшся зі мною, Горобчику? Адже ми з тобою знайомі!

- Не може такого бути. Такого красеня я бачу вперше. Я сіренький, непомітний, а ти ж красень, твою крила виграють всіма барвами веселки на сонці, ти – покраса землі нашої.

- Я тобі, Горобчику, дуже вдячний.

- Ти? Мені?

- Так. Як би не ти, не побачив би я цей чудовий світ, не зустрів би найкрасивішу з метеликів Білявку-капусницю. Незабаром у нас весілля. Я тебе запрошую на келих нектару. Приходь, будеш найшановнішим гостем на ньому.

- Коли так, то гаразд.

На цьому вони й порішили.

А на весіллі Горобчик познайомився з Сіроглазкою, в яку закохався без тями. Він був дуже вдячний Махаонові, бо як би не він, не зустрів би і Горобчик свою кохану.

Правду, мабуть, кажуть, що краса та любов – то велика сила, яка може врятувати світ від руйнування.

Лиса та ягоди

(Верховець І.)

Ішла Лисичка лісом і їла ягідки, а на зустріч їй Олениха зі своїм оленятком.

- Що це ти їси? – запитала Олениха у Лисички.

- Ягідки. Я б і тобі дала, але вони такі гіркі, такі кислі!

- Нічого! Дай хоч одну ягідку моєму синочку.

- Кажу ж тобі, що вони погані, - невдоволено промовила Лисичка. - Ти їх не їстимеш!

У цю мить пролітала біля Лисички бджілка. Лісова красуня злякалася, замахала передніми лапками і ненароком перекинула кошик. Ягідки розсипалися і позакачувалися в травичку. Лисичка зойкнула і гірко-гірко заплакала.

- Чого ж ти плачеш? – здивувалася Олениця. – Ягідки ж такі «гіркі» та «кислі».

- А ви, дітки, як думаєте, чому плакала Лисичка?

Вовк та Лисичка

( Дьогтяр І.)

Якось, довго блукаючи лісом, голодний Вовк набрів на Лисицю.

- Привіт, кумасенько! Як давно ми не бачились! Як ти там поживаєш?

- Привіт! Я зголодніла трохи, шукаю собі поживу.

- Ну-у, тоді ходімо шукати разом. Я також ще не снідав.

Бредуть Вовк з Лисицею, шукають, чим би поснідати. Та ось здалеку Лисиця вгледіла сірого зайчика, та й каже Вовку:

- Вовчику-братику, бачиш он заєць сидить?

- Так бачу. Я його й не помітив спочатку.

- То біжи хутчіш, ми ним поснідаємо.

Невдовзі Вовк повернувся з зайцем в зубах.

- Ну, Вовчику, так як я побачила цього зайчика, то я й буду ділити навпіл.

- Лапки, хвостик, голова і шкіра тобі буде, а одна частина – тулуб мені. Я віддаю тобі більше та смачніше, а собі беру те, що залишилося. Я добра і справедлива, друже. Вовк насупився але з’їв мовчки, що дала йому Лисичка.

Попрямували вони далі, трішечки відпочивши. Вовк знайшов гніздечко з пташенятками, в якому ще й шкарлупи лежали від недавно вилуплених пташок. Лисичка каже:

- Ти знайом поживу, а я її справедливо поділю. Гаразд?

- Гаразд, відповів Вовк. Діли.

- Гніздечко тобі, пташеня мені, шкарлупи тобі, а друге пташеня мені.

- Лисичко-сестричко, будь добрішою, - попросив Вовк.

- Ти мовчки їж, брате, а то й те, що дала, заберу.

- Вовк замовк. З’їли вони свою здобич і помандрували далі. Ідуть-ідуть і бачать – вдалині пасеться отара овець. Лисичка так хитро й говорить Вовкові:

- Іди, Вовче та вкради одну овечку, щоб ми могли наїстися. А я залишуся насторожі стояти. Знак подам, як чабани з’являться. А сама думає:

- Якщо Вовка Чабан спіймає, - то невелика втрата. Я поки що не голодна.

Схопив Вовк овечку та й до лісу. А чабан побачив Лисицю, а не Вовка, та й нацькував на неї собак. Собаки її спіймали, а Вовк з овечкою таки втік. Сів у лісі та й чекає, поки прийде вона та справедливо овечку поділить. Чекав-чекав, так і не дочекався. Правду ж люди кажуть: «Не капай ями на другого, бо сам у неї впадеш».

Курочка

(Вальковська О.)

Хотіла курочка з річки водички напитися. Напилася - та й упала в воду.

- Тону! Тону! Рятуйте!

- Чекай, Курочко, я зараз тобі допоможу, - кричить Іванко.

Витягнув Курочку Іванко, відніс далі від річки, а сам додому пішов.Пора було вже обідати.

Їсть смачну яєшню, приготовлену маминими золотими руками, а мама йому:

- Це тобі Курочка передала за те, що ти врятував її.

- Ого! – каже Іванко. – З одного яйця така велика яєшня.

- Та ні! Ця яєшня з трьох яєць. Курочка розповіла своїм подругам про твій добрий вчинок, той вони в подарунок тобі по яєчку презентували .

- А як вони так швидко про все дізналися, мамо?

- Погана звістка, як брехня по селу, швидко, синку, розходиться, а добра – вітром летить.

ВІРШІ

* * *

Така поезія навколо,

Ти тільки краще придивись:

Стрункі березки стали в коло

І в небо дивляться, увись.

Он журавлі летять ключем

Зробив листок останній рух,

І зорі падали ночами –

Така поезія навкруг.

(Бажан С.)

Притча про Тарасову вербу

Дивлюсь на знімок і замітку в дві колонки,

Мов крізь рядки газетні проступає час...

Шевченко – місто, і глухий півострів

Й верба, що насадив на чужині Тарас.

Подалі від людей, життя і світла

Заслали царськії сатрапи Кобзаря,

Зав’яли думи, щоб і не розквітли,

Щоб голосу його не чути іздаля.

Та з Каспію, із вогкої землянки,

Із богом і людьми забутої землі

Сильніш звучали гнівні й викривальні

Тарасові гучні вірші й пісні.

Та сум по Україні, серцю милій

Шевченко ніжну душу полонив

І марились ночами пишні ниви

Й квітучії вишневії сади.

Далеко зараз Україно-ненько,

Як рветься в грудях серце від журби –

Враз ожила від щірих слів тоненька

Зелена гілка української верби.

Росла верба, мов слава Кобзарева,

Гілля зелене вітер ворушив

Були розкішніші в чужих краях дерева –

Миліших за вербу Тарас ніде не стрів.

І не під силу ні вітрам, ні буреломам

Верба свята. Уклін їй до землі –

Шумить у вітах Кобзареве слово,

Пісні Тарасові співають солов’ї.

(Бажан С.)

Усім матерям

Ласкава, ніжна, завжди справедлива,

Прекрасна пані, пташечка дбайлива,

Вода в криниці, яблунька в садочку –

Це моя ненька – я ж її є дочка.

Ще здавна так у світі повелося,

Що Мати, Вихователька, Дружина

Була взірцем, святою у родині, яскравим світочем...

Тож хай на Україні, зростуться в гроно

Вічної калини гнучкі красуні у танку палкому,

І заспівають пісню Україні,

Як матері, як символу святому.

Шануйте люди материні руки,

Шануйте! Бо одна вона у світі.

І хай Господь дарує кожній неньці

Дар вічного життя у вашім серці,

Любов і спокій у вишневім цвіті.

(Ковальчук І.)

* * *

Про себе кажу коротко і скромно:

Я – жінка, мати. В мене син і дочка.

Як кожен педагог не їм скоромне,

А в чоловіка вишита сорочка,

Бо я люблю займатись рукоділлям,

Люблю читання, інтелектуальні шоу.

На кухню вийду - наче у підпілля,

До речі, там писала цю промову.

Я – педагог, і це для мене свято,

Бо що краще, ніж дітей учить,

Коли ми можем радість відчувати

За кожну вдалу і натхненну мить.

Я хочу своїм учням прищепити

Любов до нашої природи й всього світу,

Щоб їм хотілось легше дихати і жити.

Щоб всі могли це вчасно зрозуміти.

Я – просто вчитель, що живе і мріє,

Щоб кожен досягнув мети своєї.

Щоб люди мали певність і надію,

Й від лиха не шукали панацеї.

Я просто вчитель...

(Кирилко Н.)

Пісенька про літо

Здрастуй, сонечко ясне,

Здрастуй річечко!

Здрастуй, поле золоте,

Здрастуй, літечко!

Колоситься на полях

Ой пшениченька,

Достигає в полі льон,

Спіє житечко.

Літо щедре, золоте,

Зеленіє все й цвіте.

Ми купаємось в ставку,

Ловим рибку – от таку!

У лісочок ми підем

За суничками,

Спілих ягідок нарвем

Між смерічками,

Ми кісоньки вплетем

Рути ясен-цвіт,

Радо пісню заведем,

Щоб почув весь світ.

(Римар Г.)

Дощик

Дощик з неба крапотить, крапотить.

Ой,як гарно в світі жить, в світі жить!

Ми, як квіти, дощиком умиті.

Кап, кап, кап. Кап, кап, кап.

Під дощиком розцвіла вся земля, вся земля.

Всіх сонечко звеселя, звеселя.

Під сонечком ми ростем, ми ростем.

І таночок всім ведем, всім ведем.

(Кученко-Римар Г.)

Рушничок

Рушничок бабуся вишивала

Вечорами довгими мені

Ниточку до нитки рівно клала

Ще й вплітала у канву пісні.

Вийшов рушничок на диво гарний

Квіточки сплелися у вінку

Розлилися візерунком барви,

Наче закружляли у танку.

Інколи рушник той розгортаю,

Мов цілющу воду з нього п’ю,

До квіток вустами припадаю,

Згадую бабусеньку свою.

Довго я на рушничок дивлюся,

Стежечки-мережечки на нім,

Навіть в руки брать його боюся.

Хай він довго прикраша мій дім!

(Бажан С.)

Моя мрія

Дуже я люблю дивитись

Як метелики літають,

Їхні різнобарвні крильця

Так на сонечку і сяють.

Мрія в мене є з дитинства,

Щоб метеликом теж стати,

Щоб у небі голубому

Ніжно пурхати, літати...

Я б з пташками подружилась

І пізнала б мову квітів.

Цілий день би веселилась

І була б найкраща в світі.

Ще навчилася б у бджілок

Як нектар з квіток збирати,

А в мурашок – трудолюбів

Вчилась плідно працювати.

І до озера літала б

Туди, де лілії прекрасні,

В них хатинку збудувала б

І було б, неначе в казці:

Місяць співав колискову,

Зорі тихо мерехтіли.

Слухати цю пісню нову

Звідусіль пташки летіли.

Але це є тільки мрія

Лише мені одній відомо.

Я дитина. Знаю: краще

Нам буває тільки вдома.

(Вавілова Л.)

* * *

Ой, у полі зеленім

Тай стояла калина.

Заквітчалась віночком рясним.

Спи, мій милий синочку,

Моя рідна дитина,

Засинай і великим рости.

У садочку вишневім

Спиш, моє ти дитятко;

І біліють навколо хати.

Може, вчителем будеш,

Як і я – твоя мати –

Діточок в перші класи вести...

Може буде у тебе

Штат людей, як у тата,

Виробництво своє, магазин.

Ким би ти в нас не був –

Слід завжди пам’ятати:

Ти наш син!

України ти син!

(Тимощук-Фіалковська)