2. Категорії і закони — стрижень економічної теорії

Сутність економічної теорії

Кожна наука спирається на свої специ­фічні поняття. Економічна теорія вико­ристовує поняття, в яких відображаються економічні ознаки пред­метів, явищ, процесів, що дають можливість відрізняти їх одне від одного. Серед понять центральне місце належить економічним категоріям. Отже, будь-яка економічна категорія є поняттям, але не завжди будь-яке поняття стає економічною категорією.

Економічні категорії відбивають виробничі (економічні) відно­сини. Проте в практиці господарювання існують поняття, пов'язані з економічною політикою, з надбудовними явищами. Вони також використовуються в економічній науці, але не є економічними категоріями за своєю сутністю.

Для з'ясування сутності економічної категорії слід враховува­ти такі вимоги:

економічні категорії мають відображати не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як головний предмет економічної теорії;

категорії економічної теорії мають об'єктивний характер, че-

6

рез те що вони відбивають об'єктивну дійсність, відносини, що іс­нують поза нашою свідомістю;

значна частина категорій економічної теорії має історичний характер. Це означає, що вони відповідають певним історич­ним умовам і відображають різні ступені економічного життя люд­ства.

Економічна категорія як теоретична абстракція повинна мати певну структуру наукового опису: головна функція виробничих (економічних) відносин, які відокремлюються в певну якісно ви­значену категорію; основні специфічні ознаки категорії; форма і зміст категорії; місце категорії в системі суспільного відтворення.

Види економічних категорій

Економічні категорії неоднорідні за своїм значенням, часом: дії та роллю у системі відтворення. У зв'язку з цим об'єктивно існує можливість класифікації категорій за видами. Для цього слід визначити критерії групування.

Передусім треба розрізняти економічні категорії, властиві всім суспільно-економічним типам господарювання — загально-еконо­мічні категорії, й такі, що існують лише в межах цього типу гос­подарства (специфічні економічні категорії). Як правило, специ­фічні категорії — це форми існування виробничих відносин, поро­джених відповідною формою власності на засоби виробництва. На­приклад, господарювання, що грунтується на приватній власності, зумовлює одні категорії, а на колективній—зовсім інші.

За аналогією з економічними законами слід розрізняти й особ­ливі категорії, що існують у системі товарно-грошових відносин — товар, гроші, вартість тощо.

Класифікацію економічних категорій можна здійснити залеж­но від їхнього значення. Наприклад, категорії відносин власності зумовлюють головну визначеність, внутрішню сутність історично конкретного типу виробництва, його соціальний зміст і мають про­відне значення в системі економічних відносин.

Розглядаючи виробничі відносини у просторі, тобто у процесі руху продукту за фазами відтворення, виходимо на новий вид кла­сифікації економічних категорій: їх уже можна поділити на економічні категорії власне виробництва, розподілу, обміну і споживан­ня. Вирішальне значення у цьому групуванні категорій належить категоріям власне виробництва, які є визначальними для тих, які відображають зміст відносин інших фаз відтворення.

Субординація економічних категорій

Усі структурні елементи економічних категорій (всезагальні, специфічні, особли­ві) існують не ізольовано, а в тісному зв'язку і взаємозалежності. У зв'язку з цим значний інтерес мав вивчення субординації економічних категорій.

Як відомо, термін “субординація” походить від двох латинсь-

7

ких слів “sub”—під, що означає розташування об'єкта під чим-небудь або навколо чого-небудь, і “ordinatio” — приведення до по­рядку. В довідникових виданнях субординацію відносять або до системи службового підпорядкування, або до фізіологічних понять. Однак субординація може мати місце і в системі економічних ка­тегорій. Субординація тут означає, що всі структурні елементи економічних категорій (всезагальні, специфічні, особливі) існують не незалежно один від одного, а в тісному зв'язку і взаємоза­лежності, відображають єдність і взаємозв'язок виробничих від­носин.

У реальній дійсності відбувається досить складне переплетіння економічних категорій. Одна категорія може бути рисою або озна­кою, властивою іншій категорії. У свою чергу, ця категорія є скла­довою частиною для визначення іншої категорії. Тільки в еконо­мічному дослідженні можна уявити окреме існування цих еле­ментів.

Урахування взаємодії специфічних і загальноекономічних рис дає можливість розкрити справжній зміст соціально-економічної категорії. І пояснюється це тим, що специфічні та загально-еконо­мічні відносини не розділені якимось бар'єром. Вони постійно взає­модіють в межах певних виробничих відносин.

Чи можна економічні категорії розташувати в певну систему подібно до елементів відомої таблиці Менделєєва? Так, можна! І пояснюється це передусім тим, що об'єктивно така система існує. Вона зумовлена самим процесом виникнення І розвитку економіч­них відносин, їхніх структурних ланок, які в результаті теоретич­них абстракцій перетворюються на економічні категорії.

Будь-яке економічне дослідження розпочинають з аналізу емпі­рично заданого об'єкта. Спочатку Перед нами сукупність багатьох фактів, прикладів. Пізнаючи загальноекономічні категорії, викори­стовуючи загальнонаукові методи дослідження, виділяють елемен­ти родового поняття — визначають елементарні економічні катего­рії, такі як корисність взагалі, споживна вартість тощо. Сходжен­ня від абстрактного до конкретного як спосіб побудови системи економічних категорій дає можливість збагатити елементарні по­няття аж, до становлення елементарної вихідної економічної кате­горії.

Зміст економічних законів

Економічна теорія спирається на уза­гальнення досвіду, суспільної практики, що відображають об'єктивні суттєві еко­номічні зв'язки економічного життя; тобто економічні закони.

Економічні закони існують об'єктивно, тобто не залежать від волі, свідомості та намірів окремих людей, їхній об'єктивний характер не применшує ролі суб'єктивного фактора у розвитку еко­номіки, не приречує людину на пасивність в економічній діяльності.

8

Глибоке пізнання економічних законів дає змогу вести господар­ство на науковій основі, прискорювати темпи і підвищувати ефек­тивність суспільного виробництва.

Будь-який економічний закон насамперед відбиває причинно-наслідковий зв'язок процесів, що постійно повторюється. Отже, в цьому зв'язку один процес є причиною, інший — наслідком. Причинно-наслідковий зв'язок дає якісну характеристику закону, яка є визначальною у розкритті його змісту.

В економічному законі перехід від процесу-причини до процесу-наслідку треба розглядати як особливу форму руху, де один еконо­мічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом є об'єк­тивне економічне протиріччя.

У кожному такому .протиріччі є дві сторони (або протилежнос­ті). В об'єктивному протиріччі економічного закону однією його стороною є процес-причина. Вона є прогресивним фактором, а це, як правило,— результат певного економічного розвитку, економічна необхідність поступального розвитку суспільства. Другою стороною протиріччя економічного закону є економічний процес, що висту­пає як фактор, що протидіє процесу-причині. Він виникає як на­слідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі ви­робництва.

Важливо зазначити, що саме по собі протиріччя економічного закону автоматично не розв'язується. Воно може бути подолане через суспільні дії людей. Подолання протиріччя за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах.

Отже, форми вияву закону — це результат дії причинно-наслідкового зв'язку економічного закону. Це те, що можна спостерігати на поверхні розвитку економічних явищ.

Форми вияву економічного закону впливають на економічні про­цеси, на розвиток економіки. І цей вплив неминуче призводить до різних соціально-економічних наслідків, що залежать від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування зумовлюють раціональні форми вияву економічного закону. Проте економічний закон може реалізуватися в умовах, що відхиляються від нормальних. Тоді виникають форми вияву закону, що призводять до негативних соціально-економічних наслідків.

Зміст економічного закону містить його кількісне вираження, або, іншими словами, математичну модель закону. Економічні зако­ни математично виявляються у різних формах функціональної за­лежності. Визначення кількісного вираження економічного закону має дуже важливе значення. Воно дає можливість наочно побачити, як розвиваються економічні процеси, своєчасно виявити недоліки і прийняти відповідні заходи щодо усунення їх.

9

Пізнання економічних законів

Процес пізнання економічних законів — це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії. Існує два види пізнання економічних законів: через виявлення нових за­конів і через поглиблення розкриття змісту, механізму дії та взає­модії законів.

Науковий шлях пізнання економічних законів включає кілька ступенів.

На першому ступені пізнання економічні закони слід розгляда­ти як закони об'єктивно існуючого реального життя суспільства, виробничих відносин. На цьому ступені пізнання з багатьох тисяч економічних зв'язків виявляють істотні, що мають стійкий ха­рактер.

Другий ступінь пізнання економічних законів спирається на перший і реалізується у процесі наукової діяльності людей. На цьому ступені пізнання відбувається теоретичне відображення ре­ально існуючих об'єктивних законів. Це відображення може бути більш або менш повним і дістає вираження в законах науки (зако­нах політичної економії). Отже, економічний закон, що діє в систе­мі виробничих відносин, треба відрізняти від закону науки. Остан­ній є економічною категорією (більш складною порівняно з звичайними категоріями). Ця відмінність нагадує відмінність між лю­диною та відображенням її у дзеркалі. Як це відображення зале­жить від якості дзеркала, так і закон науки залежить від якості наукових досліджень.

Третій ступінь пізнання економічних законів полягає в апроба­ції законів науки в дії, виявленні того, що себе виправдало і дало позитивні результати, і того, що не витримало перевірки часом. Через вивчення практики господарювання роблять певні висновки і узагальнення, потім вносять доповнення і зміни в наукові визна­чення і опис економічних законів. Поряд з цим удосконалюється і механізм використання їх.

Використання економічних законів

Механізм використання економічних за­конів включає комплекс заходів, спрямо­ваних на подолання економічних супереч­ностей, розробку форм, принципів і методів використання економіч­них законів з метою ефективного ведення господарства. Цей меха­нізм включає дії державних органів, які розробляють на основі економічних законів правила господарювання, діяльності різних ринкових структур (бірж тощо), підприємців, фірм як основних ланок господарства.

Визначають три рівні використання економічних законів: політико-економічний, безпосередньо управлінський і практичний. Усі вони у широкому розумінні належать до системи управління гос­подарством.

10

Політична економія як ядро економічної теорії покликана да­вати наукове пояснення вимог діючих економічних законів, тобто доводити їх до підприємців, управлінських і господарських струк­тур у вигляді законів політичної економії. За результатами науко­вого аналізу взаємодії останніх і з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обгрунтована концепція розвитку економіки. Це і стано­вить зміст політично-економічної форми використання економічних законів. На сучасному етапі для України провідною концепцією є перехід до ринкових відносин.

Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів є компетенцією органів державної влади, які на основі законів політичної економії, провідної теоретичної концепції визна­чають методи, форми і засоби господарювання, розробляють дер­жавні закони (це передусім Закони Верховної Ради України), пра­вові положення та інші економічні документи, які мають дирек­тивний характер, визначають і затверджують економічні показ­ники.

І нарешті, третій рівень—використання економічних законів у практиці господарювання, у процесі функціонування основної лан­ки народного господарства—фірм, підприємств, усіх організацій; певною мірою пов'язаних з виробництвом. Розпочинається по суті суспільна діяльність людей, що грунтується на економічних рішен­нях і використанні економічних важелів.

Безумовно, підприємці не можуть будувати свою діяльність тільки на рішеннях державних органів. Останні розробляють лише правові засади господарської діяльності, так звані єдині правила. Підприємці мають певну самостійність і свободу вибору, яка засно­вана на знанні та використанні економічних законів. Розширюється самостійність не тільки приватних, колективних, а й державних підприємств. З багатьох питань господарювання підприємства не повинні чекати команди зверху, а діяти згідно з вимогами еконо­мічних законів.

Механізм використання економічних законів пов'язаний тільки з пізнаними економічними процесами. І оскільки процес пізнання не завжди адекватно відображає об'єктивну дійсність, а форми і методи використання законів є продуктом вольової діяльності лю­дей, механізм використання законів може включати елементи, що не відповідають об'єктивній дійсності.

У реальному житті дія економічних законів більшою чи мен­шою мірою збігається з свідомим використанням їх, адже закони не можуть діяти без участі людини. Однак сам процес використан­ня економічних законів може набувати різних форм. В одному ви­падку люди заздалегідь передбачають, прогнозують певні процеси і свідомо здійснюють певні дії. Це, як правило, свідоме, наукове

11

використання економічних законів. Проте буває і так, що супереч­ності, які виникають у реальному економічному житті, своєчасно не помічаються, і лише тоді, коли виявляються негативні явища, починають вживатися заходи щодо усунення їх. Це також вико­ристання економічного закону, але з елементами стихійності у розвитку економіки.