2. Розрахунок оцінок тривалості робіт.

Оцінка тривалості робіт у сітковому графіку може бути детермінованою (нормативною) або вірогідною. У детермінованих сітках, що мають нормативну базу, невизначеність в оцінці часу усунута, тому нормативні тривалості робіт відразу заносяться в сітковий графік.

У стохастичних (вірогідних) сітках оцінки часу приймаються методом усереднення експертних оцінок фахівців. Математично

,

де t_o – оцінка очікуваного часу; k_і,t_і – відповідно "вага" і величина оцінки і-го експерта.

На практиці найчастіше використовують два методи розрахунку очікуваного часу – за трьома або двома значеннями. За першим методом для кожної роботи (чекання) застосовуються три вихідних значення: оптимістичне (мінімально можлива тривалість) t_mіn, найбільш ймовірне t_й і песимістичне (максимально можлива тривалість) t_max. Очікуваний час при цьому визначається

.

За другим методом у розрахунок приймаються лише два значення:

.

3. Розрахунок сіткового графіка

Розрахунок сіткового графіка полягає у визначенні наступних параметрів:

- очікуваного терміну закінчення всього комплексу робіт (довжини критичного шляху) t_кр;

- найбільш ранніх можливих і найбільш пізніх допустимих строків початку і закінчення робіт;

- резервів (повних і вільних) часу робіт.

Розрахунок зазначених параметрів дозволяє виявити роботи критичної зони, зосередивши на них увагу, а також роботи, що мають резерв часу, придатний для його використання.

Найбільш ранній з можливих строків настання події Т_рі – це строк, необхідний для виконання всіх робіт, що передують даній події і. Він визначається як тривалість у часі максимального із шляхів, що ведуть від вихідної події І до даної події і:

Пізній строк настання події Т_пі визначається як різниця між тривалістю критичного шляху t(L_kp) і максимального з наступних за даною подією шляхів до завершальної події С:

Резерв часу події визначається як різниця між найбільш пізніми і найбільш ранніми строками настання події:

Ранній можливий початок роботи i – j:

Пізній допустимий початок роботи i – j:

,

де t_i-j – тривалість роботи i – j.

Ранній з можливих строків закінчення роботи i – j:

Пізній з допустимих строків закінчення роботи i – j:

Повний резерв часу роботи i – j:

Вільний резерв часу роботи i – j:

Результати розрахунків заносяться у підсумкову таблицю.

4. Оптимізація сіткового графіка

Сіткові графіки, для яких довжина критичного шляху дорівнює директивній тривалості t_д, називаються приведеними. У неприведених графіках t_kp ¹ t_д . Якщо t_kp<t_д, то критичний шлях має резерв часу. Якщо t_kp>t_д, то графік підлягає оптимізації за часом ("стиску").

Існують наступні шляхи оптимізації: заміна (з огляду на технологію) послідовного виконання робіт паралельним; перерозподіл ресурсів між роботами зі скороченням одних і подовженням інших; використання додаткових ресурсів для скорочення робіт.

Сітковий графік підлягає також самооптимізації по трудових ресурсах. Для цього будується лінійна (стрічкова) діаграма, на якій роботи в масштабі часу зображуються відрізками прямих, паралельних осі абсцис. Початок кожного відрізка повинний збігатися з раннім початком відповідної роботи.

Далі будується графік руху робочої сили – епюра ресурсів. Шляхом зрушення вправо тих робіт, що мають найбільший резерв часу, досягають бажаного вирівнювання графіка руху робочої сили. Про це можна судити шляхом зіставлення показників – максимальної кількості одночасно працюючих і К_з – коефіцієнта заповнення графіка руху робочої сили, розрахованого за залежністю

.