Протокол діагностики та лікування транзиторного синовіту кульшового суглобу у дітей

Код М25.4 (за МКЛ-10)

Транзиторний синовіт кульшого суглобу - запалення синовіальної оболонки кульшового суглобу.

Класифікація перебігу хвороби:

1. Гострий початок (клініко-сонографічно виявляється значне накопичення синовіальної рідини у порожнині суглоба, при цьому капсула суглоба залишається майже незмінна).

2. Підгострий початок (клініко-сонографічно виявляється помірне накопичення синовіальної рідини і незначна гіпертрофія капсули кульшових суглобів).

3. Поступовий початок (клініко-сонографічно виявляється збільшення відстані шийка-капсула внаслідок гіпертрофії капсули кульшових суглобів).

Діагностика:

1. Анамнез:

- перенесені інфекційні захворювання напередодні захворювання чи травми;

- виділяють три групи чинників: перенесені інфекційні захворювання, хронічні джерела інфекції, зниження імунітету та алергізація організму; надмірне фізичне навантаження кульшових суглобів, нестабільність сумково-зв’язкового апарату і порушення конгруентності кульшових суглобів.

2. Данні огляду:

- Біль під час рухів та обмеження їх амплітуди.

- Біль, що посилюється при внутрішній ротації стегна.

- Порушення функції кульшових суглобів.

- Вимушене положення кінцівки.

- Кульгавість.

- Зменшення об’єму м’язів при поступовому початку захворювання.

3. Данні сонографічного обстеження: базовим методом ми вважаємо УЗД. Цей неінвазивний метод дозволяє виявити зміни у м’яких тканинах, збільшення відстані між шийкою і капсулою, що говорить про наявність випоту в суглобі, проліферативні зміни синовіальної оболонки або їх відсутність, наявності вільних тіл у порожнині суглоба, розширення міжм’язових проміжків. Датчик знаходиться у положенні паралельно шийці стегнової кістки, визначають відстань між передньою поверхнею шийки стегна і фіброзною капсулою кульшового суглоба. При укладанні датчика паралельно пахвинній зв’язці з’являється можливість оцінити кістково-хрящову поверхню головки стегнової кістки.

4. Рентгенографія кульшових суглобів виконується у передньо-задній проекції та у положенні Лауенштейна. Цей метод дозволяє з певною достовірністю виключити подібні за клінічними ознаками захворювання (хворобу Пертеса, ревматоїдний артрит, артрит туберкульозної етіології, остеомієліт, кісткові пухлини, артрити іншої етіології).

5. Лабораторні данні: загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, біохімічний аналіз крові (С-реактивний білок, ревмопроби, сероглюкоїди, білкові фракції), дослідження гуморального та клітинного імунітету з використанням моноклональних антитіл. Але потрібно розуміти, що лабораторні тести, окрім імунологічний, мають допоміжне значення.

Лікування:

1. Суворе дотримання постільного режиму.

2. Витягання на шині Белера, за допомогою манжети чи клейове, що дозволяє розвантажити кульшові суглоби. Стандартне положення кінцівки – це згинання стегна до 140-150, відведення – до 105-110, ротація назовні – до 10-15.

3. Препарати, які поліпшують мікроциркуляцію (трентал, агапурин), адаптогени (настоянка елеутерококу, відвар кропиви, березовий сік). Локально з цією ж метою застосовують фастум-гель, мазі бом-бенге, олфен, димексид у вікових концентраціях.

4. Фізіотерапія (магніто-лазерна терапія №10, фонофорез з фастум-гелем, Олфеном).

5. Призначення усередину нестероїдних протизапальних препаратів з аналгезуючим та жарознижувальним ефектом (олфен, диклофенак натрію, індометацин).

6. При виявленні порушень імунітету до комплексу лікування включають системну ензимотерапію з використанням вобензиму, чи імунотропних препаратів (тимозину, Т-активіну, вілозену), які підбирали за допомогою моноклональних антитіл.

7. Гіпосенсибілізуюча терапія (кальцію глюконат, супрастин, тавегіл, діазолін).

Директор Департаменту Р.О. Моісеєнко

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ МОЗ України 26.07.2006 № 521