Тема 3. Педагогіка як наука та галузь практичної діяльності план

1. Загальне уявлення про педагогіку як науку, та її завдання

2. Об’єкт, предмет і функції педагогіки

3. Основні категорії педагогіки

4. Зв’язок педагогіки з іншими науками та її структура

5. Професійна педагогіка як галузь педагогічної науки

Література:

Основна

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посібник . – К., 2007. – 616с.

2. Васильев И.Б. Профессиональная педагогика: Конспект лекций для студентов инженерно – педагогических специальностей. – Х., 1999. – 183с.

3. Закон України «Про професійно – технічну освіту» //Вісник профосвіти.– 1998.– № 5-6.

4. Сластенин В.А. Исаев И.Ф., Шиянов Е.Н. Педагогика: Учеб. Пособие, – М., 2007. – 576с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Академія, 2002. - 528 с.

Додаткова

1. Основы профессиональной педагогики /Под ред. С.Я. Батышева, С.А. Шапоринского. – М.: Высшая школа, 1977. – 504 с.

2. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: В 2 кн. – М., 2000. – Кн.1: Процесс обучения. – 576с.

3. Устемиров К., Шаметов Н.Р., Васильев И.Б. Профессиональная педагогика /Под ред. К. Устемирова. – Алматы, 2005. - 432 с.

1. Загальне уявлення про педагогіку як науку та її завдання

Освіта як складне поняття має багато значень і визначень. В якості педагогічного явища освіта розглядається як:

- процес і результат засвоєння певної системи знань в інтересах людини, суспільства і держави;

- різноманітна особистісно-орієнтована діяльність, що забезпечує самовизначення і самореалізацію особистості в постійно змінюваному соціокультурному середовищі;

- становлення, розвиток, зростання особистості.

За рівнем освіта поділяється на: дошкільну, загально середню, вищу. За формами отримання освіта буває стихійною, формальною. За змістом освіта підрозділяється на загальну і професійну.

Виокремлюють також моделі і види освіти:

Моделі освіти:

• освіта як державно-відомчий інститут – система освіти створюється і контролюється державою;

• освіта не інституціональна – організація освіти поза соціальних інститутів – з допомогою Інтернета, в умовах «відкритих шкіл», дистанційна освіта.

Як педагогічне явище освіта є предметом вивчення науки педагогіки.

Людина виокремилася у природному світі і розвивалася завдяки пізнанню, осмисленню світу, себе і свого буття в ньому, передачі набутих знань і досвіду молодшим поколінням, усвідомленню значущості цієї діяльності, її постійному збагаченню і розвитку. З часом ця діяльність все більше піддавалася осмисленню, набувала ознак специфічної практики, стала джерелом і об’єктом цілісної і багатогалузевої науки про закономірності навчання і виховання, розвиток особистості дитини – педагогіки.

З утворенням перших найдавніших людських спільнот (сім’ї, племені, общини) перед ними поставала потреба передавати свої досвід і знання наступним поколінням, у певний спосіб впливати на їх поведінку, що загалом мало сприяти виживанню людського роду, формувати моральні, психологічні, фізичні якості нащадків. Отже, проблема наставництва, навчання, виховання виникла одночасно з появою людського соціуму.

З розвитком цивілізації, виховання підростаючих поколінь ставало все більш осмисленим, набувало найдосконаліших форм і методів. Цими питаннями переймалися знані люди, вчені, мислителі. Наприклад, наставником римського полководця Олександра (356-323 до н.е.) був один з найвідоміших філософів Давньої Греції Аристотель (384-322 до н.е.).

Назва «педагогіка» походить від грецьких слів «paidos» - дитина і «ago» - веду, тобто «дітоводіння». У Давній Греції так називали рабів, які супроводжували дітей рабовласників до школи, пізніше – вільнонайманих людей, котрі займалися наставництвом, вихованням та навчанням дітей. Називали їх ще педономами, дидаскалами, майстрами.

Педагогіка (грец. paidos» - дитина, ago - веду) – наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

До ХУІІ ст. педагогіка функціонувала у лоні філософії, що була тоді майже всеохоплюючою системою наукових знань. Але розвиток матеріального виробництва і духовної культури, підвищення у зв’язку з цим ролі освіти і школи, розширення та ускладнення навчально-виховної діяльності й збагачення відповідного фахового досвіду, зумовили виокремлення педагогіки в самостійну науку.

Таким чином, педагогіка являє собою науку, яка вивчає сутність, закономірності, тенденції і перспективи розвитку педагогічного процесу як фактора і засобу розвитку людини на протязі всього її життя. Основними завданнями педагогіки як науки є наступні:

• виявлення об’єктивних закономірностей педагогічного процесу;

• обґрунтування сучасних педагогічних систем навчання і виховання;

• розробка нового змісту освіти і відповідних йому методів, форм, технологій навчання і виховання;

• впровадження результатів науково-педагогічних досліджень в практику.