1.1.1.Визначення предмета тактики, предмет і завдання загальної тактики.
У рамках оборонного огляду на основі аналізу безпекового середовища визначено внутрішні та зовнішні виклики і загрози у сфері національної безпеки і оборони, імовірність впливу яких на Україну до 2025р. буде високою.
Національна безпека України — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.
Виклики і загрози у сфері національної безпеки і оборони:
Збереження політичної нестабільності, наявність конфліктних ситуацій між деякими державами регіону;
Зростання рівня організованої транснаціональної злочинності, поширення міжнародного тероризму;
Підвищення небезпеки виникнення природних, техногенних і технологічних катастроф;
Збереження територіальних претензій до України;
Посилення міжнародного суперництва щодо доступу до енергоресурсів, контролю за маршрутами їх транспортування і потужностями для їх переробки;
Намагання посилення присутності в інформаційному просторі України та кібератаки;
Посилення загроз тероризму і екстремізму;
Неконтрольоване розповсюдження засобів масового ураження і технологій подвійного використання;
Намагання деяких сил здійснювати підтримку окремих політичних партій, прошарків населення за етнічною, мовною, релігійною ознаками, економічний тиск та інші деструктивні дії;
Загострення регіонального сепаратизму,етнорелігійної конфронтації;
Міжнародне піратство.
Функціональні компоненти системи реагування всіх установ держави на загрози у сфері національної безпеки включають:
— Сили оборони;
— Сили безпеки;
— недержавні установи, що можуть залучатися в інтересах безпеки і оборони.
До Сил оборони відносяться Збройні Сили, які призначені для захисту держави, суспільства від зовнішніх загроз воєнного характеру.
Війна - не обмежується тільки збройною боротьбою, вона охоплює дипломатичну, ідеологічну, економічну форми боротьби. Тому її досліджують кілька наук: військова наука, філософія, політологія, економіка.
Військова наука - це система знань про характер та закони війни, способах її ведення.
Складовими частинами військової науки є:
- теорія військового мистецтва;
- теорія військового будівництва;
- теорія військового навчання та виховання;
- теорія військової економіки;
- теорія використання військ в надзвичайних ситуаціях.
Військове мистецтво містить у собі три галузі: стратегію, оперативне мистецтво і тактику. Воно займається вивченням способів і форм ведення війни (збройної боротьби) у цілому (стратегія) і воєнних дій (оперативне мистецтво і тактика).
-
Військовемистецтво
Стратегія |
|
Оперативне мистецтво |
|
Тактика |
-
Загальна тактика
Тактика видів ЗС
Тактика родів військ та спеціальних військ
Військове мистецтво - охоплює теорію та практику підготовки та ведення бойових дій на морі, землі та в повітрі. Військове мистецтво обіймає собою і теорію, тобто об'єктивні закономірності стратегії, оперативного мистецтва і тактики, а також творчу практичну діяльність збройних сил — військ ПС, СВ, ВМС спрямовану на досягнення перемоги у війні.
Теорія військового мистецтва — це система знань по об'єктивних закономірностях способів і форм ведення воєнних дій і війни (збройної боротьби) у цілому, узагальнений досвід збройних сил. Вона розкриває характер ведення бою, операції і збройної боротьби в цілому. У той же час військове мистецтво — це творча, практична діяльність збройних сил.
Досягнення в математиці, фізиці, кібернетиці і електроніці дозволили розробити автоматизовані системи управління ,радіолокаційну апаратуру, сучасні засоби зв’язку, різні пристрої автоматики і телемеханіки які не тільки якісно змі-нили технічну базу ЗС та військову розбудову в цілому, але й привели до принци-пових змін в галузі військового мистецтва.
Кожна з складових частин військового мистецтва має свої специфічні особливості ведення збройної боротьби різних масштабів.
Стратегія –вища галузь військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки держави та її ЗС до війни, планування та ведення війни та стратегічних операцій.
Оперативне мистецтво – вміщує теорію і практику підготовки та ведення операцій (бойових дій) об’єднаннями ЗС.
Військова тактика (грец. taktika- мистецтво шикування військ, від tasso –будую війська) — складова частина військового мистецтва, що включає теорію й практику підготовки й ведення бою з’єднаннями, частинами(кораблями) і підрозділами різних видів збройних сил, родів військ (сил) і спеціальних військ на суші, у повітрі й на морі .
Тактика охоплює вивчення, розробку , підготовку й ведення всіх видів бойових дій: оборони, наступу, зустрічного бою, перегрупувань тощо.
Структура тактики складається із:
загальної тактики;
тактики родів військ;
тактики спеціальних військ;
тактики з’єднань, частин і підрозділів інших формувань.
Загальна тактика досліджує закономірності загальновійськового бою та пропонує рекомендації щодо його підготовки і ведення зусиллями підрозділів, частин і з’єднань різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.
Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ.
Теорія тактики досліджує зміст і характер сучасного бою, розкриває закономірності і принципи збройної боротьби тактичними силами і засобами, вивчає бойові можливості військових формувань, розробляє способи підготовки і ведення бою.
Теоретичні положення тактики відображаються в статутах, настановах, підручниках, навчальних посібниках, військово – теоретичних працях.
Найважливішими завданнями тактики є розробка і втілення в життя заходів, що забезпечують постійну бойову готовність підрозділів, частин і з’єднань до виконання бойових завдань у складних умовах наземної, повітряної та радіоелектронної обстановки, розробка та удосконалення способів ведення бойових дій у початковий період війни.
Важливим завданням тактики є вивчення сил і засобів противника, його поглядів на застосування їх у бою, а також на способи ведення різних видів бою; вияв сильних і слабких сторін озброєння, техніки, організаційної структури військових підрозділів, частин, з’єднань і тактики дій противника.