3.2. Аналіз обсягу виробництва продукції у натуральному і вартісному виразі.

Аналіз якості продукції.

Якість продукції це — сукупність властивостей продукції задовольняти певні потреби відповідно з її призначенням. Кількі­сна характеристика одного чи декількох властивостей продукції, які визначають її якість, називаються показником якості продук­ції. Розрізняють загальні, індивідуальні і непрямі показники якоо ті продукції.

Загальні показники характеризують якість всієї виробленої продукції незалежно від її виду і призначення:

питома вага продукції вищої категорії якості;

• питома вага продукції, яка відповідає світовим стандар­там;

• питома вага продукції, яка експортується та інші.

Індивідуальні показники якості продукції характеризують

одну з її властивостей:

• корисність (жирність молока, калорійність вугілля і др.);

• надійність (довговічність, безвідмовність при експлуатації');

• технологічність (трудомісткість, енергомісткість);

• естетичність виробів.

Непрямі показники — штрафи за неякісну продукцію, обсяг і питома вага забракованої продукції, питома вага продукції, яка зарекламована, втрати від браку, тощо.

Для аналізу якості продукції використовують дані нормати­вно-технічної документації, акти випробувань, лабораторного ко­нтролю фізико-хімічних показників, відділу технічного контролю, журнали і графіки бездефектного виробництва продукції, тощо.

Оцінюючи якість продукції на підприємстві, перш за все аналізують зміну загальних показників якості продукції.

Належну точність визначення стану якості продукції забез­печують показники сортності продукції. Сортність використо­вують щодо продукції, в якій допускаються певні, несуттєві від­хилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідно­шення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично.

Коефіцієнт сортності розраховується (К_с):

,

де ВП_і – випуск і-того виду продукції, шт.

к_п – по сортний коефіцієнт;

ВП – випуск продукції, шт.

Наприкінці розраховують вплив зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному виразі. Розрахунок факторів проводять за наступною моделлю:

ВТП = К * Ц_сер,

де ВТП – випуск товарної продукції у вартісному виразі;

К – кількість виробленої продукції;

Ц_сер – середньозважена ціна одиниці продукції.

Розрахунок факторів проведемо способом абсолютних різниць:

Аналіз браку. Одним із побічних показників якості продукції вважається брак, тобто зіпсовані деталі, вузли й готові вироби.

Брак може бути непоправним і поправним. Останній за певних додаткових затрат праці та заробітної плати можна перетворити на якісну продукцію.

На відміну від загальної величини браку, тобто суми цін продукції, яку не можна реалізувати, втрати від браку — це ті витрати, які бере на свій рахунок, тобто на собівартість, підприємство.

Під час аналізу підраховують не тільки загальну суму браку, а й відносну його величину (% браку). Останній показник є дуже зручним для вивчення динаміки утворення браку. Далі необхідно вивчити види, причини й місця виникнення браку. Важливим є визначення також винуватців браку, рівня їхньої кваліфікації і сум­лінності.

Серйозною проблемою може стати так званий прихований брак, який з різних причин не обліковується під час визначення обсягів робіт, хоч уникнути при цьому фіксації перевитрат ресурсів здебільшого неможливо, як неможливо приховати збільшення питомих витрат основних ресурсів на одиницю відповідної продукції.

Прихований брак може мати статус доброякісної продукції (передовсім це стосується деталей, вузлів і напівфабрикатів). Таке явище є наслідком зменшення вимогливості відділу технічного контролю або його недбалості.

Прихований брак створює враження доброї організації виробництва, його безпроблемності. Проте він накопичується в складі незавершеного виробництва і поступово збільшує ту його частку, котра непридатна для дальшого виробництва. Він порушує ритм роботи і спричиняє несподівані збитки в майбутньому. Саме тому головні зусилля адміністрації слід спрямовувати не на виправлення вже допущеного браку, а на повсякденну профілактичну запобіжну роботу.

Важливі умови профілактики браку:

— висока культура й організація виробництва;

— стабільний ритм роботи й постачання;

— запровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

— підвищення кваліфікації персоналу, його дисциплінованості й відповідальності.