2. Стан розвитку інфраструктури фінансового ринку.

Найменш розвиненими в кількісному і якісному відношенні, з точки зору відповідності до вимог ринкової економіки, є елементи інфраструктури фінансового ринку. Аналізуючи стан розвитку ринкової інфраструктури України, слід зауважити, що ринковою її ще невизнано. Існуюча інфраструктура є пере­хідною, незрілою, несформованою, причому в кожному з визначених складових елементів: інституційному, інформаційному, юридичному та соціальному.

Діяльність інфраструктури у внутрішній системі фінансового ринку сприяє формуванню попиту на фінансові послуги, зро­станню обсягу асортименту пропозиції фінансових продуктів. До внутрішньої системи фінансового ринку відносять фінансовий і фаховий потенціал, наявність і довіру клієнтів, уміння спів­працювати з фінансовими інститутами, якість маркетингової діяль­ності та ефективність стратегічних рішень.

Фінансові інститути ринку реалізують свої еко­номічні інтереси з врахуванням дій різних факторів зовнішнього середовища, причому на деякі з них вони можуть опосередковано впливати, дія ж інших факторів виходить за межі впливу інститутів, і вони повинні пристосовуватись до них. До факторів, на які може впливати фінансовий інститут, належать: ринковий попит, конкуренція, рівень розвитку інфраструктури фінансового ринку (окремого сегменту фінансового ринку). До неконтрольованих факторів, що впливають на формування інфраструктури фінансового ринку, належать: загальноекономічна ситуація в регіоні, країні та за її межами; рівень життя та заощадливості населення; кон'юнктура фінансового ринку; демографічна ситуація тощо. Дія цих факторів визначає поведінку фінансових інститутів у ринковому середовищі, формує стратегію і тактику, окреслює можливості прогресу на ринку фінансових послуг у межах певної території.

До елементів інфраструктури фінансового ринку належать: правове; інформаційне забезпечення; кредитно-фінансова система; система підготовки фахівців; наукове забезпечення та інші. Інформаційна складова характеризується низьким рівнем професійного аналізу та рекомендацій.

Законодавче забезпечення діяльності суб'єктів фінансового ринку характеризується низькою ефективністю. Причиною цього є недостатньо розвинена законодавча база та її нестійкість, а також часті зміни на фінансовому ринку. Із-за відсутності в законодавчих та наукових виданнях, засобах масової інформації чіткого трактування сутності поняття «фінансовий ринок», проблемою є відслідковування інформаційних потоків, що дають можливість оцінити та спрогнозувати ситуацію, що складається в певних сегментах фі­нансового ринку.

3. Інституційний елемент інфраструктури фінансового ринку.

Розвиток інфраструктури фінансового ринку України повинен здійснюватись згідно міжнародних стандартів, але з урахуванням специфіки нашої країни.

Для розбудови інфраструктури таких сегментів фінансового ринку, як грошовий і кредитний ринок, необхідно посилити ринкові процеси в регіонах та роль у них місцевих органів самоврядування, активізувати створення стабільного і сприятливого для їх розвитку законодавства, здорового конкурентного середовища, сприяти поверненню довіри з боку населення і суб'єктів під­приємницької діяльності. При підтримці з боку держави, необхідно розвивати мережу філій і активізувати інвестиційну діяльність банків та інших фінансово-кредитних установ, що найбільш пристосовані до інвестиційної діяльності, створити спеціальну банківську установу, основною метою якої було б забезпечення довгострокового кредитування.

Фінансові інститути, складно поділити на загальні (наприклад, транспорт в інфраструктурі товарних ринків) та спеціальні (товарні біржі та торгівельна мережа інфраструктури товарних ринків). Так як грошова форма капіталу є найуніверсальнішою, що пронизує всі сторони життя сучасного суспільства й об'єднує всі сфери, то при характеристиці інститутів грошового ринку їх можна розділити на приватні та державні інсти­тути. Стосовно приватних інститутів, то, відповідно до основних функцій грошей (міра вартості, засіб обігу і засіб збереження вартості), історично сформувалась мережа фінансово-кредитних установ, ключове значення в якій відіграють банки. У силу поточності та мобільності грошового капіталу, банки пе­ретворились у найбільш універсальний елемент інфраструктури фінансового ринку, що забезпечує як взаємодію суб'єктів госпо­дарювання, так і здійснення інвестицій, так як і зниження підпри­ємницьких ризиків.

З точки зору довгострокових інтересів самої банківської системи вона потребує стабільного і сприятливого для її роз­витку законодавства, здорового конкурентного середовища, довіри з боку населення і суб'єктів підприємницької діяльності.

Вдосконалення інфраструктури фінансового ринку України у просторовому вимірі передбачає у перспективі розширення кількості та якості системи небанківських інститутів, кожен окремий елемент якої лежить в основі функціонального механізму того чи іншого сегмента фінансового ринку. Вся небанківська частина інституційної складової фінансового ринку характеризується ще меншою впорядкованістю та керованістю порівняно з банківською сферою. Як правило, до складу небанківських фінансових інститутів відносять страхові компанії, державні пенсійні фонди, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди, фінансові та трастові компанії, фондові біржі, валютні біржі, депо­зитарії, реєстратори, ломбарди, кредитні спілки тощо.