Загальновидавничі витрати

Це найбільш об'ємна стаття витрат, оскільки вона об'єднує багато складових, які напряму не мають безпосереднього відно­шення до творення конкретного видавничого продукту, але ляга­ють відчутним тягарем на його собівартість. Найголовніші з них:

• заробітна плата працівників видавництва;

• оплата оренди приміщення;

• оплата за придбану техніку та матеріали, необхідні для забезпечення життєдіяльності видавництва;

• бюджетні відрахування;

• виплати на відрядження;

• оплата за користування телефонами та іншими технічними засобами;

• поштові витрати;

• транспортні витрати;

• витрати на комунальні послуги.

Якщо за формою власності видавництво є приватним чи акціонованим, в обов'язкові витрати доведеться щомісяця вноси­ти виплату коштів засновнику чи видавцю.

Статтю заробітна плата складають виплати та нарахування за фондом заробітної плати всім штатним працівникам видавництва — від директора до прибиральниці чи охоронця. Сюди ж можна приплюсувати виплати за фондом матеріального стимулювання працівників (премії, санаторні та туристичні путівки). Відраху­вання на фонд соціального розвитку передбачені для виплати лікарняних, відпускних, оплати за надані штатним працівникам медичні послуги, проїзні квитки, походи в басейн тощо.

Величина витрат па оплату оренди приміщення залежить під розміру орендованої площі, а також місця розташування видав­ництва. Звичайно ж, початкуючий видавець не відважиться взя­ти в оренду офіс, розміщений у центрі міста, оскільки ціпа одно­го квадратного метра такої площі буде в десятки разів більшою, ніж у віддалених або непрестижних спальних районах мегаполіса. Якщо ж видавництво має власне приміщення, або па зароб­лені кошти викупляє його у попереднього власника чи орендо­давця, тоді ця стаття витрат відпадає. Натомість додається стат­тя страхування приміщення та амортизаційні відрахування за редакційне майно.

Із зростанням обсягу діяльності видавництва збільшувати­муться витрати па придбання техніки та матеріалів. Передусім ідеться про сучасні комп'ютери, принтери, сканери, копіювальні апарати, диктофони, фотоапарати та іншу оргтехніку. Аби викопу­вати у себе в офісі всю редакційно-видавничу роботу аж до виве­дення оригінал-макету на фото полімерні плівки, початкуючому видавцеві не обійтися без простішої редакційно-видавничої систе­ми.

Стаття бюджетних відрахувань залежить від рівня законо­давчої бази передусім у сфері оподаткування. Оскільки в Україні податки на друковане слово є одними з найвищих у Європі, ви­давцеві слід бути готовим до того що ця стаття витрат буде висо­кою. Скажімо, податок па прибуток складає З0 відсотків, на дода­ну вартість — 20. Крім того, в регіонах існують місцеві податки.

Нерідко чиновники на місцях у пошуках додаткових джерел фінансування своїх бюджетів вдаються до абсурдних нововве­день. Для прикладу, в Києві введено податок на використання в назвах організацій і фірм історичних назв.

Виплати на відрядження також є неминучими. Надто ж, коли видавництво утворене недавно. Для розширення мережі дистри­буції, збільшення числа своїх покупців у регіонах ефективними є дні видавництва в областях держави, виїзні презентації нових видань, участь представників видавництва у міжнародних чи регіональних книжкових форумах.

Оплата за користування телефонами та іншими технічними засобами залежить від кількості таких апаратів. Початкуючому видавцеві, як правло, вистачає одного телефонного номера. Сюди ж відносяться витрати за відкриття і утримання власного до­мену в Інтернет-мережі, користування електронною поштою та інших послуг міжнародної «павутини».

Поштові витрати па початках не є значними. Це передусім розсилка обов'язкових примірників нових видань згідно із за­твердженим Кабінетом Міністрів списком. Ряд видавництв роз­силає певну кількість примірників таких видань до редакцій спеціалізованих часописів для можливого рецензування, а також у книготорговельні організації в рекламних цілях. Ті видавничі підрозділи, що міцно стоять на ногах, можуть дозволити собі, з метою підтримання високого іміджу своєї фірми, виготовлення поштових конвертів з власним логотипом, періодичну розсилку вітальних листівок з нагоди різних свят своїм постійним клієн­там, авторам та організаціям, з якими співпрацюють. Солідне ви­давництво не зможе обійтися без передплати бодай кількох газет та журналів, передусім, фахових.

Транспортні витрати. Для перевезення накладів нових ви­дань з поліграфічних підприємств до складів переважна біль­шість видавців користується найнятими або орендованими у

спеціалізованих підприємствах транспортними засобами. В та­кому випадку оплата послуг здійснюється відповідно до укладе­них договорів. За наявності власного транспортного засобу (зде­більшого легкового) витрати па його утримання (водій, гараж, ремонт, пальне) доповнюватимуть цю статтю.

І, нарешті, витрати на комунальні послуги. Йдеться про опа­лення приміщення, холодну й гарячу воду, світло, що здійсню­ється відповідно до існуючих у кожному регіоні тарифів і норм для підприємств і організацій. Нерідко початкуючі видавці ре­єструють своє видавниче підприємство в одному районі міста, а працюють в іншому. За цієї умови в щоквартальній звітності до районної податкової служби вони подають завірену печаткою до­відку, що видавництво не користується в цьому районі землею, водою та іншими комунальними послугами.

У середніх і великих видавництвах уся сума загально видавничих витрат розділяється на один обліково-видавничий аркуш. Це зручно при обрахунку кошторису на кожне окреме видання. Як засвідчує практика, в таких видавництвах в останні роки ціпа одного аркуша загально видавничих витрат складає від 800 до 1500 гривень. Отож, якщо обсяг книш дорівнює 20 обліково-ви­давничим аркушам, то сума загально видавничих витрат склада­тиме від 16 до 30 тисяч гривень. Чим менше видавництво, тим ця стаття витрат є меншою.

Редакційні витрати

У деяких видавництвах, насамперед малих, цю статтю витрат виділяють із загально видавничих. Йдеться про оплату праці ре­дактора, коректора, оператора комп'ютерного набору, версталь­ника. Нерідко такі роботи виконуються поза видавництвом за трудовими угодами.

Це весь так званий до поліграфічний процес, який закінчуєть­ся виведенням оригінал-макету на плівки. Оскільки від профе­сійного рівня їх виготовлення значною мірою залежить якість майбутнього видання в цілому, скупитися в оплаті за виконану роботу на цих етапах не бажано.

Нині в переважній більшості видавництв самостійно виготов­ляється не лише макет, а й виконується кольороподіл художньо­го оформлення. Отож, ця стаття витрат віднедавна перейшла з блоку поліграфічних до видавничих.

Поліграфічні витрати

Ця стаття витрат складається з двох частіш:

• вартість поліграфічних послуг;

• вартість матеріалів.

У вартість поліграфічних послуг входить оплата всього спек­тру робіт, пов'язаних з виготовленням друкарнею накладу видан­ня відповідно до замовлених параметрів (спосіб друку, формат, вид оправи, способів фальцювання, наявність ілюстративного матеріалу, вид тиснення, вигляд корінця тощо). Ціни за виконані роботи можуть бути абсолютно різними. Одна річ друкувати не­значним накладом звичайну брошуру з чорно-білою обкладин­кою на різографі чи старій одпофарбовій машині, інша — велику за обсягом книгу з оправою і кольоровими ілюстраціями, що ви­ходить за держзамовленням і має солідний наклад, па новому імпортному обладнанні.

Вартість матеріалів, як, до речі, й поліграфічних послуг, за­лежить від того, яким задумано конкретний видавничий продукт за формою, матеріальною конструкцією, рівнем художнього оформлення та способом поліграфічного виконання. Сюди вхо­дить ціна паперу (на книжковий блок, на обкладинку, на фор­зац), піна матеріалів для оправи (картон, плівка, лідерин, бумвініл, тканина), ціна інших матеріалів (на корінець, каптал, вклад­ку, наклейку тощо).

Початкуючому видавцеві слід пам'ятати, що величина полі­графічних витрат на видання з кольоровою оправою нерідко до­рівнює величині загально видавничих. Маркетингові витрати

Це відносно нова стаття витрат, на збільшення якої керівники видавництв свідомо погоджуються з об'єктивних причин. В умо­вах конкуренції серед видавців, яка дедалі загострюватиметься, виникає потреба в пожвавленні й урізноманітненні маркетинго­вої діяльності. Йдеться передусім про рекламну продукцію ви­давництва (буклети, каталоги випущених видань, прайс-листи), оплату рекламної площі на сторінках фахових видань (для при­кладу. «Друкарство», «Книжковий клуб-плюс» «Книжковий ог­ляд», «Книжник-ревю» та ін). оплату за замовлені фахівцям ре­цензії на новинки, що публікуються в масових періодичних ви­даннях. Це також витрати на презентації видавничих проектів чи окремих суспільно значимих видань.

Розклавши і систематизувавши таким чином структуру витрат, можна спробувати створити власними силами кошторис на видання конкретного друкованого продукту.