Складові собівартості видавничої продукції та шляхи її зниження

- Економічний мінімум для редактора-видавця

- Структура витрат па конкретне видання

- Методика складання кошторису

- Шляхи зниження собівартості видавничої продукції

1. Економічний мінімум для редактора-видавця

Ринкові умови спонукають працівника будь-якого видавни­чого підрозділу, незалежно від займаної посади, надто ж редакто­ра редакції, головного редактора ми директора, оволодівати пев­ною сумою знані; і умінь, дотичних до виконання безпосередніх посадових обов'язків. Початкуючому ж видавцеві просто не­обхідно мати бодай елементарне уявлення про структуру фінан­сової бази свого видавництва, шляхи її зміцнення, джерела фі­нансових засобів, величину витрат па виготовлення того чи ін­шого виду видавничої продукції, складові собівартості друкова­ного продукту та шляхи її зниження. Йому слід також уміти не лише «розшифрувати» кошторис па випуск виданий, а й, бодай приблизно, «прикинути» й оцінити Його з точки зору насамперед економічної доцільності.

Звичайно ж, для цього у видавництві (залежно від його вели­чини) має бути відповідна економічна служба, або ж бодай гра­мотний бухгалтер-економіст.

Отож, на початку необхідно оволодіти певним поняттєвим апаратом. Принаймні, треба чітко уявляти собі, ідо стоїть за такими термінами як бюджет і баланс видання, фонд оплати праці, фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку, прямі й непрямі витрати, прибуток, рентабельність, податки та їх види, повна та видавнича собівартість

2. Структура витрат на конкретне видання

Організація роботи юридично оформленого і зареєстрованого відповідним державним органом видавництва чи його самостій­ного підрозділу з першого дня існування потребуватиме немалих матеріальних і грошових витрат. Адже аби реалізувати свій дав­но вистражданий видавничий проект і запропонувати на ринок його конкретне втілення у вигляді того чи іншого виду друкова­ного продукту з метою продажу й повернення вкладених коштів, потрібно ці кошти десь віднайти.

Спробуємо визначити структуру витрат на виготовлення дру­кованого видавничого продукту. Розділимо ці витрати на кільки блоків:

1. Гонорарні. .

2. Загальновидавничі.

3. Редакційні.

4. Поліграфічні.

5. Маркетингові.

Відразу слід зауважити, що поділ цей дещо умовний. Залеж­но від масштабів діяльності, кількості працюючих у штаті, дру­гий і третій блок можуть бути об'єднані у великих видавництвах, або розділені у малих, де значний обсяг робіт виконується не штатними, а залученими, відповідно до угод, працівниками.

Кожен з цих блоків має свої складові, які потребують деяких коментарів.

Витрати на гонорар

Будь-який твір, який готується до виходу в світ, має свого власника. Передусім, це автор твору, або його правонаступник. У випадках, коли термін дії авторського права вже минув, є категорія людей, які цей твір готують до друку (упорядники, автори передмов, коментарів, приміток). Крім того, до видання нале­жить ще виготовити й художнє оформлення (обкладинка, внутрішні елементи), чим замається художник. На все це видав­цеві потрібно передбачити необхідні кошти.

Отож, ця стаття витрат складається передусім з трьох частин:

• гонорар авторові (упорядникові);

• гонорар художникові;

• гонорар перекладачеві.

Цю складову витрат раніше недооцінювали в державних ви­давництвах. Нині попа є надто важливого, адже в умовах конку­ренції на видавничому ринку автор потенційно прибуткового твору має право відмовитися від підписання договору з видав­цем, якщо той запропонує недостатню суму гонорару. Так само не . варто скупитися й художнику: економія на внутрішньому і зо­внішньому художньому оформленні негативно позначиться зго­дом на етапі реалізації видання.

Як засвідчує практика, частка гонорару в загальній сумі вит­рат сучасних українських видавництв коливається від 1,5 до З відсотків, тоді як у західних видавництвах — 12-15 відсотків.