2.1 Загальна характеристика

Кiшковопорожниннi (медузи, кораловi поліпи, актинiї, гiдри) - справжнi багатоклiтиннi організми. Вони живуть переважно в морях, але є серед них i прiсноводнi форми (гiдри). Кишковопорожниннi або приростають до дна, або вiльно плавають. Для кишковопорожнинних характерна радiальна симетрiя тiла, яка складається з ендодерми та ектодерми. Мiж ними розташована мезоглея. Тiло їх являє собою двошаровий мішечок, який спiлкується з зовнiшнiм середовищем тiльки одним отвором, який одночасно є i ротовим, i анальним. Навкруг нього є вiнок щупальцiв. Внутрiшня порожнина є харчовою порожниною. У багатьох кишковопорожнинних ця порожнина роздiлена на камери м'якими радiальними перегородками - септами.

Харчуються вони планктонними мiкроскопiчними органiзмами. Перед тим, як їх захопити, вони обробляють їх “кропивними” клiтинами, якi мають спiрально скручену нитку i отруйну рiдину. Цi клiтини також є засобами захисту. Розмножуються кишковопорожниннi статевим i безстатевим шляхом. Статеве поколiння - медузи - вiльно плавають. Безстатеве поколiння - полiпи - прикрiплюються до дна i ведуть поодинокий або частiше колонiальний спосiб життя. Дiляться на три класи.

1. Клас Hydrozoa.Гідроїдні.

2. Клас Scyphozoa. Сцифоїдні /справжні медузи/.

3. Клас Anthozoa. Коралаві поліпи.

2. Геологічне значення і розповсюдження

Відбитки давніх безхребетних кишковопорожнинних відомі починаючи з венду. В кембрії з’являються форми, які утворюють гідроїдні та коралові поліпи. Найбільше різновидів у палеозої мають табуляти та ругози. У мезо-кайнозої досягають розквіту склерактинії і октокорали, які змінюють давні вимерлі групи. Кишковопорожнинні, особливо строматопорати, хететиди, табулятоморфи, ругози, склератинії і октокорали служать індикаторами морського середовища постійної солоності. Вони є породоутворюючими організмами, приймають участь в утворенні рифів та відіграють важливу стратиграфічну роль.

Контрольні запитання

1 До яких організмів за будовою тіла належать целентерати?

2 На які форми за способом існування поділяються целентерати?

3 На які класи поділяється тип Coelenterata?

4 Що таке- кораліт?, - септа ?, - етикетка?

5 В яких умовах існують організми типу Coelenterata?

6 Навести схеми інформаційних потоків типу Coelenterata.

7 Коли з’являються і як відбувається розвиток представників цього типу організмів?

Лабораторна робота № 4 тип brachiopoda. Плечоногі

1.1 Загальні відомості.

Брахіоподи є євригалинними формами. Вони існували в мілких зонах моря. Деякі товстостулкові форми існували в прибережній смузі, про що говорять масові знахідки їх у рифогенних вапняках. У стадії личинки брахіоподи ведуть планктонний спосіб життя або приростають до дна.

Сьогодні брахіоподи зустрічаються на глибинах до 5650 м, переважно на скельному дні або в областях, де розвинуті карбонатні мули.

Б у д о в а м' я к о г о т і л а. М’яке тіло знаходиться між стулками. Внутрішньо-черепашковий простір поділяється на вісцеральну порожнину, в якій розташовані внутрішні органи (травлення, печінка, статеві залози, м'язи) і мантійну порожнину, в середині якої знаходиться лофофор. Вісцеральна порожнина заповнена рідиною (кров'ю), роль серця відіграє пульсуючий пухир, а сама рідина виконує функцію газообміну. Нервова система складається з нервового кільця і нервових стовбурів. Більшість брахіопод окремополі. Черепашка відчиняється і закривається за допомогою м'язів, які прикріплюються до внутрішньої поверхні стулок. Ніжка, за допомогою якої брахіоподи прикріплюються до ґрунту, розташована на задньому кінці тіла і виходить з черепашки через особливий отвір. У мантійній порожнині розташовані дві шкірясті складки тіла, які називаються мантією. Між ними знаходиться лофофор, який має просту дископодібну форму, або складається з двох виростів - рук. Край лофофора має щупальці, рух яких дає приплив свіжої води, приносить їжу, виносить продукти виділень. Лофофор також виконує роль зябер.

Б у д о в а к і с т я к а. Склад черепашок брахіопод може бути хітинно-фосфатний і вапняковий, суцільний, пористий або несправжньопористий. Черевна стулка більша за спинну. Співвідношення між стулками за їх формою може бути різним: обидві стулки випуклі; одна випукла, інша вгнута. Кожна стулка має маківку, причому у черевної стулки вона більша за розміром і зігнена. Замковий край черепашки може бути прямим або вигнутим. Посередині черевної стулки у більшості брахіопод проходить поздовжнє поглиблення - синус, якому на спинній стулці відповідає підвищення - сідло. Інколи поздовж замочного краю стулки розвинутий сплющений майданчик - арея. Посередині ареї розташований або трикутний отвір для виходу ніжки - дельтиріум, або круглий отвір - форамен. Форма черепашки різновидна: кругла, витягнута, бокалоподібна, трапецеподібна. Розмір черепашки від 1 мм до 30 см, в середньому 3 - 8 см. Поверхня може бути гладкою чи скульптурованою. Частіше всього відмічається радіальна, концентрична, сітчаста і шипована скульптури.

У більшості брахіопод зчленування стулок відбувається при допомозі замка, який складається з двох зубів, розташованих на черевній стулці, і зубних ямок - на спинній стулці. У деяких брахіопод зуби надстроюються зубними пластинками. На спинній стулці між зубними ямками розташован замковий відросток. Велике значення має апарат “ручної” підтримки. Це кістякові утворення у вигляді петлі, спіралі, спірального конуса, які прикріплюються до спинної стулки з внутрішньої сторони. Розмножуються тільки статевим шляхом.

Брахіоподи поділяються на два класи: беззамкові і замкові.