Лабораторна работа № 2 тип найпростіші. Protozoa.

1.1 Загальна характеристика.

Це одноклiтиннi тварини. Клiтина виконує всi життєвi функцiї i влаштована значно складнiше, нiж клiтини багатоклiтинних. Вона складається з протоплазми, ядра (або декiлькох), оболонки (не завжди) - кутiкули, яка може вiдокремлюватися вiд поверхнi тiла i утворювати черепашку. В протоплазмi є вакуолi. Однi з них є пухирi водневої рiдини i слугують вони для видiлення рiдких i газоподiбних продуктiв окислення органiзму; iншi - вакуолi травлення, вмiщують кислоти i ферменти травлення, за допомогою яких їжа засвоюється органiзмом. Окрiм цих елементiв, клiтина простiших має ще особливi внутрiшньоклiтиннi протоплазматичнi структури - органоїди, якi виконують рiзнi функцiї. Будова тiла простiших є дуже рiзноманiтною. Вона може не мати певної визначеної форми (як грудочка протоплазми, яка не має оболонки) або мати оболонку з органiчної речовини. У цьому випадку їх форма постiйна. Третi мають мiнеральний скелет, який має рiзний склад та будову. Вони можуть зберiгатися у станi копалин. Розмiри найпростiших вiд 1 мк до 10 см. Частiше 0,1-1 мм.

Середовище їх існування дуже рiзноманiтне: море, океан, водоймище на континентi, пiдземнi води. Простiшi з'явились у докембрiйський час та iснують сьогоднi.

Клас саркодові (Sarcodina)

Саркодовi живуть в морях i прiсних водоймищах, повзають по дну або прикрiплюються до нього.

1.2 Геологічне значення і розповсюдження

Це стародавнi органiзми. Iх рештки вiдомi у протерозойських вiдкладах. У палезої, мезозої i кайнозої радiолярiї приймали участь в утворюваннi яшм, опок, радiоляріїтів. Широко розповсюдженi в кайнозої. В сучасних морях радiолярiєвi мули накопичуються на глибинах 4000 - 8000 м, де вапняковi кiстяки iнших органiзмiв розчинюються.

Використовуються для визначення вiку кремнистих порiд, якi не вмiщують iнших органiчних решткiв.

Будову черепашок форамiнiфер, радiолярiй та iнших дрiбних органiзмiв, якi зустрiчаються в глинах, тонкозернистих пiсках, у вапнякових та iнших породах, можна вивчати тiльки пiд мiкроскопом - мiкропалеонтологiчний метод.

Простiшi, особливо форамiнiфери, мають велике стратиграфiчне значення для розчленування нафтоносних вiдкладiв, в яких iншi органiчнi рештки часто вiдсутнi.

Контрольні запитання

1 Які організми відносяться до типу Protozoa?

2 В якому середовищі існують організми типу найпростіші?

3 На які класи поділяється тип найпростіші?

4 Який клас найпростіших має найбільше геологічне значення?

5 Побудувати класифікаційну схему класу саркодових.

Лабораторна робота № 3 тип spongia. Губки.

1.1 Загальна характеристика

Губки переважно живуть в теплих морях, iнколи у прiснiй водi, колонiями або ведуть життя одинакiв.

Губки - це бентоснi тварини, якi живуть на рiзних глибинах, проте частiше всього на глибинi 150 - 300 м.

Форма тiла у губок рiзноманiтна: мiшковидна, деревовидна, бокаловидна. Всерединi завжди є порожнина простої або складної будови. Тiло губки має багато пор, через якi у внутрiшню порожнину поступає вода, яка приносить їжу i кисень.

Разом з продуктами обмiну вона виходить через гирло (одне або декiлька). Такий напрямок руху води утворюється за допомогою коливань джутiв особливих джутинокоміркових клiтин, якi устелюють внутрiшню порожнину губки. Основну масу тiла губки складає мезоглея - студениста речовина, яка не має певної структури. В нiй окрiм клiтин, якi виконують функцiю травлення i видiлення, також є клiтини, якi утворюють кiстяк – це голки (спiкули) або волокна. Цi кiстяковi утворення складаються з водневого кремнезему, кальциту або з органiчної рогової речовини - спонгiну. Спiкули губок рiзноманiтнi за формою i величиною (однооснi, двооснi, триоснi, чотириоснi). Розмножуються губки як статевим, так i безстатевим шляхом. Безстатеве розмноження вiдбувається шляхом брунькування. При цьому дочірнi бруньки залишаються на материнській особi. Таким чином, вiд cкладу i будови кiстяка губки подiляються на три класи. В геологiчному відношенні iнтерес представляють Hexactinellida. Iх кiстяк складається з триосних (шестипроменевих) кременевих спiкул.

Вони зростаються кінцями або розташовані вільно в тілі губки.

1.2 Геологiчне значення i розповсюдження губок Спiкули губок вiдомi ще iз докембрійських вiдкладiв. Живуть губки i в наш час. У сучасних теплих морях на невеликiй глибинi їх спiкули утворюють “губковий” мул. Вони присутнi також у радiолярiєвих та iнших мулах. З давнiх вiдкладiв вiдома порода спонголіт, яка складається переважно з кремнiєвих спiкул губок.

Контрольні запитання

1 До яких організмів за будовою тіла належать губки?

2 Яку будову має тіло губок?

3 Яку будову має скелет губок?

4 В якому середовищі існують губки?

5 На які класи поділяються тип Spongia?

6 Навести класифікаційну схему типу Spongia.

ТИП COELENTERATA. КИШКОВОПОРОЖНИННІ