Тема 1. Основи теорії держави.

1. Сутність та основні ознаки держави. Основні теорії походження держави і права.

2. Функції держави: поняття, класифікація.

3. Поняття та елементи форм держави:

а) форма державного правління;

б) форма державного устрою;

в) політичний режим.

4. Основні сучасні концепції держави

1. Сутність та основні ознаки держави. Основні теорії походження держави і права.

У спеціальній літературі подається безліч визначень поняття дер­жави, що відображають такі її аспекти:

— держава як організація політичної влади;

— держава як апарат влади;

— держава як політична організація всього суспільства.

Кожний із зазначених аспектів заслуговує на увагу.

Держава є особлива політична реальність, насамперед союз об'єднань людей , а не система органів публічної влади, апарат управління суспільством. Розкриваючи смисл поняття «держава», варто підвести його під таке родове поняття, як політична організація. Якщо державу до середини ХIХ століття можна визначати як політичну організацію пану­ючого класу, то пізніша, і особливо сучасна держава — це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, засно­ваною на примусі, а цілісною організацією суспільства, що виражає й охороняє суспільні солідарні інтереси, забезпечує організованість у країні на підставі економічних і духовних чинників, реалізує голо­вне, що дає людям цивілізація, — народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи. Ознака примусу, що характерна для неде­мократичних держав, у цивілізованій державі є субсидіарною, допоміж­ною.

Визначити загальне поняття держави, яке б відображало усі без винятку ознаки і властивості, характерні для кожного з його періодів у минулому, сьогоденні і майбутньому, неможливо. Водночас будь-яка держава має набір таких універсальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку. Такими ознаками є територія, населення, публіч­на влада.

Держава (лат. imperium, civitas; англ. state) — це суверенна політико-територіальна оріанізація соціально неоднорідного суспільства (населення), що має публічну владу, яка здійснюється спеціальним апаратом управління та апаратом примусу на основі юридичних норм, котрі забезпечують узгодження соціально-групових, індивідуальних і суспільних інтересів.

Виділення індивідуальних і суспільних інтересів, що підлягають забезпеченню державою, як правило, не викликає заперечень. Дещо інше відношення до акцентування на соціально-групових інтересах. Тим часом, воно заслуговує на прийняття . Держава розгляда­ється в поєднанні з громадянським суспільством як його політична організація. А громадянське суспільство неоднорідне і складається з різних соціальних груп. Ці соціальні групи виробляють власні прави­ла і норми поведінки, створюють комбінації правових квазіпорядків, що вступають у складні відносини з державним правовим порядком.

Наведемо слова папи Іоанна Павла II, сказані в енцикліці Centesimus Annus (1991): «Суспільне буття людини не вичерпується державою, воно реалізується і в різних групах, від сім'ї до економічних, соціальних, політичних і культурних груп, кожна з яких має власну автономію».

Забезпечити узгодження суспільних інтересів повною мірою неможливо без забезпечення соціально-групових інтересів. Інтереси інших соціальних груп з урахуванням інтересів суспільства й особи в цивілізованій державі має забезпечувати та соціальна група, що знаходиться при владі. Держава, як виразник суспільних інтересів, у будь-якому випадку виявляє соціально-групові інтереси, а вони не завжди збігаються інтересами кожної окремої особи.

Загальні ознаки держави:

1. має у своєму розпорядженні територію у певних межах (державних

кордонах). Територія⁴ — матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує державу. Вона тільки утворює простір, у межах якого держава поширює свою владу на населення, що тут про­живає;

2) поєднує населення, що проживає на даній території, за ознакою громадянства. Громадянство — юридичний зв'язок особи з даною державою, що виражається в їх взаємних правах і обов'язках. Громадянин держави здобуває: а) право на участь в управлінні державою, заступництво і захист держави; б) обов'язок підкорятися державно-владним велінням і нести відповідальність перед державою;

3) має спеціальний апарат управління — систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління:

4) опирається на апарат примусу (у разі потреби) — установи примусового характеру (поліція, тюремні і виправно-трудові установи);

5) видає загальнообов'язкові юридичні норми і забезпечує їх реалізацію. охороняє і залишає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території, соціальних груп і суспільства в цілому. Без права, законодавства держава неспроможна ефективно управляти сус­пільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;

6) має єдину грошову систему;

7) встановлює офіційну систему оподатковування і фінансового контролю;

8) має суверенітет. Сам суверенітет первинний щодо державної вла­ди: він і є «право на владу»;

9) має формальні реквізити — офіційні символи: прапор, герб, гімн. Слід врахувати, що держава може бути світською і теократичною.

Більшість держав світу — світські, тобто такі, у яких розмежовані сфе­ри дії церкви і держави (церква відділена від держави). У теократичних державах влада належить церковній ієрархії (Монголія до 1921 р._; су­часний Ватикан з 11.02.1929р.)

Основні теорії походження держави і права.

1. Теологічна теорія (Фома Аквінський) пояснює поход­ження держави та права божественною волею. Звідси їх вічність та непорушність. Близька до неї космічна теорія, за якою держава та право розглядаються як продукт, занесе­ний з космосу.

2. Патріархальна теорія (Роберт Фільмер) пояснює поход­ження держави та права історичним розвитком, об'єднан­ням сімей, родів, племен.

3. Договірної теорії дотримувались Руссо, Радишев, Локк, Гобс та інші, вбачаючи її суть в угоді між людьми. Рево­люційність цієї теорії в тому, що коли правитель порушує угоду, то він може бути скинутий іншою стороною 4. Органічну теорію виникнення держави розробив Гер-берт Спенсер, за якою держава розумілась як народжений біологічний організм, що має своє політичне тіло: руки, ноги, голову, внутрішні органи, що виконують певні функції. А потім цей організм старіє і вмирає.

5. Властивостями людської психіки пояснюють походжен­ня держави та права представники психологічної теорії (Петражицький).

Поряд із загальними закономірностями виникнення дер­жави та права у різних народів мало свою специфіку.

6. До теорії насильства (підкорення), якої дотримувались Дюрінг, Каутський, Гумилович, має відношення, наприк­лад, виникнення держави у давніх германців (завоювання чужих територій).

7. У Давньому Римі виникнення держави було прискорено боротьбою плебеїв (простолюдинів) проти патриціїв (родо­вої знаті).

8. Технократична теорія походження держави та права (Михайловський) стверджує, що вони є результатом розвитку науки і обумовлені необхідністю регулювання відносин між людьми і технікою.

9. Історико-матеріалістична теорія походження держави та права (Морган, Маркс, Енгельс) пояснює походження держави в результаті розвитку виробництва. За цією теорією держава і право виникають там, де виникають класи і зростає необхідність удосконалення управління суспільством.

10. Мусульманська теорія походження держави та права стверджує, що держава виникає як служитель мусульманського права.

11. У даний час створення держав здійснюється у результаті реалізації права націй на самовизначення або окремих регі­онів на політичне самовизначення