7. Що таке дисконтна політика?

ДИСКОНТНА ПОЛІТИКА (облікова політика), зміна офіційного дисконту (облікової ставки) центрального банку з метою регулювання економіки. Будучи однією з форм грошово-кредитної і валютної політики, дисконтна політика виконує дві функції – внутрішню і зовнішню. Зміна облікової ставки впливає на рівень процентних ставок у країні. Підвищуючи облікову ставку відсотка за кредит, центральний банк сприяє зниженню попиту на кредитні гроші, а знижуючи відсоток, активізує попит. Зовнішня функція дисконтної політики при підвищенні облікової ставки спрямована на залучення іноземних капіталів і підвищення курсу національної валюти. Ефективність зовнішньої функції дисконтної політики залежить від припливу (або відтоку) іноземного короткострокового капіталу, однак його міжнародний рух визначається не тільки рівнем процентних ставок, але і критерієм надійності інвестицій. Звідси випливає короткочасність і порівняно низька ефективність дисконтної політики.

Банки враховують різницю процентних ставок на національних і світових валютних і кредитних ринках. Отримуючи більш дешевий кредит у країні, де ставки нижчі, вони розміщують запозичену іноземну валюту на національному (або іншому) кредитному ринку, де процентні ставки вищі.

Дисконтна політика – метод конкурентної боротьби на світових ринках. Зміна офіційної облікової ставки в одній з провідних країн (особливо в США) викликає ланцюгову реакцію, змушуючи інші держави також змінювати процентні ставки, навіть всупереч їх національним інтересам. Тому періодично дисконтна політика супроводжується "війною" процентних ставок.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДОХОДІВ, розходження в доходах, майновий стан, соціальний статус індивідів або соціальних груп. В основі будь-диференціації лежить диференціація доходів. "Іншими словами, якщо ви в змозі дізнатися про людину тільки один факт, то найбільш показовими виявляться інформацію про отримуваних ним доходів. Тоді ви зможете скласти приблизне уявлення про його політичні переконання, смаку, освіту, про вік і навіть тривалості життя і страхових можливості" (П. Самуельсон, "Економіка", М., 1992, с. 95). Для кількісної оцінки диференціації доходів застосовуються різні показники.