Загальнодержавні податки та збори

З 1 січня 2011 року до загальнодержавних податків та зборів належать такі податки та збори^[6]:

1. податок на прибуток підприємств

2. податок на доходи фізичних осіб

3. податок на додану вартість

4. акцизний податок

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу

6. екологічний податок

7. [[рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України]]

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні

9. плата за користування надрами

10. плата за землю

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України

12. збір за спеціальне використання води

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів

14. фіксований сільськогосподарський податок

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

16. мито

17. [[збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками]]

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності

Місцеві податки та збори

З 1 січня 2011 року до місцевих податків та зборів належать^[7]:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

2. єдиний податок

3. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

4. збір за місця для паркування транспортних засобів

5. туристичний збір

5. Які основні недоліки має чинна податкова система України?

В даний час проблема побудови ефективної податкової системи – одна із найбільш актуальних у процесі розвитку в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого в світі досвіду в сфері оподаткування.

Над питанням реформування податкової системи України працюють такі українські науковці, як В.Л. Андрущенко, П.В. Мельник, А.М. Соколовська, А.Н. Тищенко, А.І. Крисоватий, В.М. Федосов та інші. Проте воно потребує подальшого дослідження.

Діюча сьогодні в Україні податкова система сформувалась ще на старті трансформаційного процесу. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становленняУкраїни як незалежної держави. Однак перехід української економіки на ринкові відносини потребує вдосконалення податкової системи для оптимального виконання  нею своїх завдань і функцій.

Основними  недоліками діючої податкової системи є:

-   нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження;

-   перетворення податкової системи у чинник пригнічення  економічного зростання  та інвестиційної активності, стимулювання ухилення від сплати податків та відтік капіталів за кордон;

-                                велика кількість нормативно-правових актів з питань оподаткування, - більш як 500 нормативно-правових актів, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так і працівники органів державної податкової служби України [2, 40];

-                                неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків;

-                                неврегульованість правових гарантій для учасників податкових відносин, відсутність прозорих і ефективних механізмів захисту прав платників податків;

-                                 проблема подвійного оподаткування;

-                                велика кількість малоефективних податків, які потребують істотних адміністративних витрат, що перевищують доходи бюджету, що забезпечуються зарахунок їх справляння.

Також до негативних рис податкової системи варто віднести її надмірну фіскальну спрямованість і не врахування інших завдань, таких як стимулювання виробництва, інновацій, інвестування, розвиток підприємницької діяльності [3, 257] .

На сьогоднішній день головним завданням функціонування податкової політики повинна стати переорієнтація із суто фіскальних цілей  на стимулювання економічного зростання. Адже з точки зору державного регулювання економіки, найважливіше значення має регулююча функція податків і системи оподаткування в цілому. Саме за допомогою цієї функції системи оподаткування держава гармонізує свої інтереси з інтересами платників. Разом з тим лише регулююча функція податків не в змозі гарантувати відповідність дій платників вимогам загальнодержавних інтересів [1, 12]. Тому регулююча і фіскальна функції податків і системи оподаткування в цілому повинні бути збалансованими.

Нині розв’язання накопичених в податковій сфері протиріч більшою мірою пов’язують з необхідністю створення єдиного правового поля у сфері податкових відносин. У першу чергу необхідно прийняти Податковий кодекс, який стане основою, передумовою здійснення податкової реформи. Цей документ не просто об’єднає діючі закони та нормативні акти, але й ліквідує проблеми, що заважають рухатись вперед. А таке поєднання  дозволить поступово забезпечити новий, якісний рівень вітчизняному оподаткуванню та реально наблизити його до світових стандартів.

Податковий Кодекс повинен усунути недоліки існуючої податкової системи, зберігши при цьому все те раціональне, що в ній є, врахувати накопиченийпозитивний досвід, стабілізувати систему податків, принаймні в межах фінансового року, а згодом – протягом декількох років.

Основними завданнями податкової реформи як однієї з найважливіших умов функціонування ефективної податкової системи є значне зниження і вирівнювання податкового тягаря; спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства, зниження ставок податків. Система оподаткування повинна бути гранично спрощена, що дозволить розширити базу оподаткування, суттєво скоротити витрати на документообіг і утримання податкової служби і таким чином збільшити обсяг надходжень до бюджету без підвищення ставок податків.

Також на сьогоднішній день для формування раціональної податкової системи необхідно  використовувати регулюючу функцію податкової системи у вигляді надання пільгового оподаткування, але пільги повинні запроваджуватись у виняткових випадках і мати загальнодержавне поширення. Але необхідно уніфікувати ці пільги, різко скоротити їх кількість, зробити більш прозорими та підвищити їх стимулюючі й регулюючі властивості. Також необхідно визначити, що повинно стимулюватися податковими пільгами, а що –  шляхом прямого бюджетного фінансування, визначити цілі надання пільг та їх реалістичність.

Формуючи напрями реформування податкової системи необхідно враховувати і негативний ефект, який дана реформа може мати на теперішній стан економіки. Так, різке зниження рівня оподаткування в загальному випадку сприяє пожвавленню всіх економічних процесів і зниженню рівня тіньової економіки, однак в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень до бюджету.  Тому податкова реформа повинна містити обов’язково стимулюючі складові, які б сприяли підвищенню економічного зростання суб’єктів господарювання та компенсації втрат податкових надходжень за рахунок зростання податкової бази.

Отже, для побудови ефективної і раціональної податкової системи необхідна податкова реформа. Вона має усунути основні недоліки діючої податкової системи і закласти основи, для формування податкової системи, стимулюючої вітчизняне виробництво, інноваційно-інвестиційну діяльність і сприяти запровадженню новоякісної системи податкових відносин.