5. Субъективная и объективная сфера международного права. Экстерриториальное

действие международного права

а) держави; б) нації і народи, що борються за своє нац. визволення

в) міжнародні організації; г) державоподібні суб'єкти. Серед самих S МПП головне і визначальне місце належить суверенним державам, що виступають у якості основних S МП. Саме від їхньої діяльності на міжнародній арені залежать стабільне існування і функці-онування всієї міжнар. системи в цілому, збереження сформованої системи міжнар. відносин і ефектив-ність самого МП. Адже тільки держави, діючи в рамках міжнародно-правових норм, володіють реальною силою і можливостями із забезпечення миру і міжнар. безпеки, у тому числі і з примусового забезпечення дотримання і виконання всіма S МПсвоїх зобов'язань.

Особливість об'єктів МП полягає в тому, що до них належить усе те, із приводу чого держ. й інші S МП вступають у правовідносини між собою на основі загальновизнаних принципів і норм МП. Обєкти МП - конкретні матеріальні і нематеріальні блага, що не належать винятково до внутрішньої компетенції держ. і можуть виходити за межі держ. території. Тільки держ. вправі вступати в будь-які правовідносини. Єдиним обмеженням - пряма заборона якогось об'єкта МП (н-клад, не можуть бути об'єктом продажу жінки і діти, вирішення спорів між державами за допомогою оголошення війни і т.д.). У якості об'єктів міжнародно-правових відносин (МПВ) можуть виступати: 1) територія і міжнародний простір; 2) дії; 3) стримування від дій. Територія виступає в якості об'єкта МПВ дуже часто, особливо після закінчення війн, н-клад у мирних договорах. Дії можуть бути об'єктом у найрізноманітніших правовідносинах( у пактах про взаємодопомогу і союзні договори). Стримування від дій також є об'єктом МПВ (у пактах про ненапад). Об'єкт МПВ, коли він виражається в дії або стримуванні від дії, повинний бути правомірний. Н-клад, втручання у внутрішні справи держав не може бути об'єктом МПВ, тому що воно заборонено самим МП. Засоби створення і забезпечення виконання чинних норм МП також мають особливості, носять координа-ційний характер, тобто норми МП створюються самими S МП в результаті взаємних компромісів і посту-пок, що призводять до угоди з тих або інших питань МВ. Норми МП— результат узгодження воль держав. Процес узгодження воль держав або ін. S МП— це специфічний процес, що необхідно відрізняти, але не відривати від інших процесів, що відбуваються у світовій системі і навколишньому середовищі. Особливість порядку примуса до дотримання норм МП полягає в передбаченні в нормах можливості за-стосування примусових заходів для забезпечення їхнього беззаперечного дотримання. Такий примус здій-снюється самими S , як правило, держ, на основі чинних МПН і в рамках відповідних міжнародних до-говорів. Примус для дотримання норм МП здійснюється у формі індивідуальних або колективних (групових): репресалій — правомірних примусових дій держ ,спрямованих на відновлення своїх прав, порушених держ.-порушницею, за допомогою ін, ніж застосування сили або погроза її застосування; pemopciu — правомірних примусових дій держ, спрямованих на зустрічне обмеження прав держ.-поруш-ниці (і дискримінаційні заходи у відношенні фіз. і юр. осіб держ.-порушниці, зустрічні митні обмеження). Якщо в основі правомірності репресалій лежить обов'язок держ, що наміряється звернутися до них, вико-ристовувати для цього мирну процедуру відшкодування збитку, заподіяного їй правопорушенням, то реторсії мають на меті відновлення принципу взаємності у відносинах відповідних держав.МП забороняє збройні репресалії. Лише відмова держави-порушниці від мирної процедури відшкодування збитку або від виконання рішення, прийнятого внаслідок застосування такої процедури, дає правомірну можливість для звернення до таких репресалій. Причому заходи, використовувані в їхній якості, повинні бути пропорційні (розмірні) правопорушенню, що викликало їх, і підлягають припиненню з моменту відновлення поло-ження, що йому передувало. Вимоги домірності й адекватності пред'являються і до реторсій. Дотримання принципу домірності, а також категорична вимога незастосування військової сили була висловлена Комісією з прогресивного розвитку і кодификації МПООН, при розробці проекту міжнародної Конвенції про відповідальність держав.