7. Основні риси сучасного міжнародного права

 У сучасний період викликає дискусії час виникнення сучасного МП. Радянська школа МП вела відлік із моменту Великої Жовтневої соціалістичної революції. Представники західної школи МП думають, що сучасне МП бере свій початок із часу закінчення Першої світової війни і підписання системи Версальских договорів у 1919. Існує і третя точка зору. її представники думають, що такий відлік необхідно вести з моменту створення в 1945 році ООН. Незважаючи на різноманітні підходи до вирішення цього питання, переважна кількість вчених-міжнарод-ників сходяться на тому, що основними рисами сучасного МПє: — визнання політ. змін останніх років у світі, що носять «приголомшуючий» характер: зникнення глоба-льного протистояння двох соц-політ. систем (соціалістичної і капіталістичної), зникнення наддержав і поява тільки однієї наддержави — США, і модифікація міжнар.-пр. регулювання зі сформованих реалій; — сприяння забезпеченню безпеки у світі, взаємовигідному співробітництву держав, розв'язанню глобальних проблем виживання людської цивілізації; — зростання інтеграції між народами і державами у всіх регіонах світу, створення загальних ринків і митних просторів (наприклад, Європейський Союз); — усвідомлення державами й об'єднання їхніх зусиль у вирішенні таких глобальних проблем сучасності, як загроза термоядерної катастрофи, загальної екологічної кризи, проблем економічного порядку в країнах, що розвиваються; — подолання класового підходу в МП— подолання конфронтації, зміна політики стосовно третіх країн — держави оцінюються як рівноправні суверенні S міжнародної політики; — перехід від невизначеності в міжнародному праві до визначеності міжнародно-правових норм — відносини між державами закріплюються в міжнародних договорах, положення яких містять чітко визначені взаємні зобов'язання сторін (наприклад, гарантії США і Росії із роззброювання України); — взаємність і контрзаходи. Перше полягає у взаємному і найсуворішому дотриманні норм міжнародного права, друге — у створенні ефективного механізму відповідальності для держав-порушниць міжнародного права.

8. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право

МВ не обмежуються тільки міждержавними, міжвладними контактами основних суб'єктів МП. Відбува-ються постійні контакти між фіз. і юр. особами різноманітних держав, на рівні міжнар. неурядових органі-зацій, вони регулюються або нац. правом відповідної держави, або нормами міжнародного приват. права. Водночас спостерігається тісний взаємозв'язок міжнародного публічного і міжнародного приват. права: — і те, й інше, у широкому смислі, регулюють міжнародні відносини; — у загальних початках: спостерігається переломлення основних принципів міжнародного публічного права в доктрині міжнародного приватного права (МПП); — і в міжнародному публічному праві й у міжнародному приватному праві завжди є визнання правосуб'єкт-ності іншої держави; міжнар. договори з питань МПП не можуть суперечити принципам міжнар. публічного права, у такий спо-сіб установлюються загальні цілі створення правових умов для міжнар. співробітництва в різних галузях. Отже, міжнародне приватне право як сукупність норм, що регулюють цивільно-правові відносини, що мають міжнародний характер («ускладнені» іноземним елементом), не повинно суперечити загальновизнаним принципам міжнародного публічного права. Слід також мати на увазі, що міжнар. угоди, що регулюють цив.-правові відносини (договори в сфері МПП), у багатьох випадках включаються у розвиток міжнародних міждержавних договорів. Розмежування між міжнародним публічним і МПП правом можливо провести на різних підставах: — за суб'єктами: у міжнародному публічному праві S є держави, нації і народності, що борються за незалежність, міжнародні організації, а в міжнародному приватному праві — фізичні і юридичні особи; — за предметом правового регулювання: у якості таких у міжнародному публічному праві виступають міждержавні міжвладні відносини, а в міжнародному приватному праві — це міжнародні приватно-правові відносини (цивільні, сімейні, трудові та ін.); — за джерелами: у міжнародному публічному праві — це міжнар. договір, міжнар. порядок та ін., а в МПП їхнє коло значно ширше — це нац. законодавство, міжнар. договори, торговельні порядки та ін. ; — за методом правового регулювання: у міжнар. публічному праві — це узгодження воль держав; у МПП — це подолання колізій (зіткнення законів); — за видами відповідальності: у міжнародному публічному праві наступає міжнародно-правова відпові-дальність, а в МПП — цивільно-правова; — і, нарешті, за сферою дії: у міжнародному публічному праві цю сферу можна визначити як глобальну (вона охоплює всі держави й інші S міжнародного публічного права), а в МПП вона має нац. межі (у кожній державі є своє міжнародне приватне право). 9. Галузі й інститути (система) міжнародного права Система МП— це об'єктивно існуюча цілісність внутрішньо взаємозалежних елементів: — загальновизнаних принципів; — норм МП(договірних і звичайно-правових); — рішень і рекомендаційних резолюцій міжнародних організацій; — рішень міжнародних судових органів; — а також інститутів міжнародного права. Існують такі інститути міжнародного права, як інститут міжнародного визнання, інститут правонаступ-ництва стосовно договорів, інститут міжнародної відповідальності й інші. Всі ці елементи системи в різних сполученнях складають галузі міжнародного права. Такі, як галузь морського права, галузь дипломатичного права, галузь права міжнародних договорів та інші. Кожна галузь являє собою самостійну систему, але кожна може вважатися і підсистемою в рамках цілісної, єдиної системи міжнародного права.